Ноїв ковчег — засіб для спасіння

ЗАВДЯКИ Ноєвому ковчегу прабатьки усього людства пережили всесвітній Потоп (2370—2369 роки до н. е.). Для спорудження ковчега Єгова дав Ною детальні вказівки щодо розміру, форми, освітлення, вентиляції та будівельних матеріалів (Буття 6:14—16).

Конструкція і розмір

Ковчег (єврейською тева́г; грецькою кібото́с) — подібне до скрині судно прямокутної форми, очевидно, з чотирма прямими кутами й плоским дном. Не було потреби робити заокруглене дно чи гострий ніс, який би швидко розтинав воду. Не передбачалося теж керування стерном. Все, що вимагалося,— це аби ковчег був водонепроникним і не тонув. Судно такої форми дуже стійке і не може легко перекинутися. Його місткість приблизно на третину більша, ніж у кораблів зі звичайною конструкцією. Збоку ковчег мав двері для завантаження і розвантаження.

Ковчег був 300 ліктів завдовжки, 50 ліктів завширшки і 30 ліктів заввишки. За традиційними розрахунками, один лікоть — це 44,5 сантиметра (дехто вважає, що в давнину лікоть дорівнював приблизно 56—61 сантиметр). Отож, ковчег мав такі розміри: 133,5 метра на 22,3 метра на 13,4 метра. Для порівняння, довжина ковчега була майже вдвічі меншою за океанічний лайнер «Квін Елізабет II». Нині таке співвідношення довжини до ширини (6 до 1) використовують у сучасному кораблебудуванні. Завдяки цьому загальна ємність ковчега становила приблизно 40 000 кубічних метрів. За деякими підрахунками, це судно мало приблизно таку ж водотонажність, як і потужний 269-метровий «Титанік», збудований у XX сторіччі. Жодне вантажне судно стародавніх часів своїми розмірами анітрохи не було схожим на величезний ковчег. Зміцнені зсередини ще двома поверхами, три палуби мали загальну площу 8900 квадратних метрів.

Ной отримав наказ: «Отвір [єврейською цо́гар] учиниш в ковчезі» (Буття 6:16). Не до кінця зрозуміло, що це було і як його зробили. Декотрі дослідники вважають, що слово цо́гар стосується «світла», тому і переклали його як «отвір» (Огієнко) і «просвіт» (Куліш). Проте інші пов’язують цо́гар із пізнішим арабським коренем, що означає «тильна сторона (руки)», «спина (тварини)», «палуба (корабля)», тобто те, що розташоване на певній віддалі від землі або води. Власне тому вони переклали це слово як «дах» (Хоменко, Бачинський). Саме той цо́гар Ной мав звести «на один лікоть вище» (Буття 6:16, Хом.).

Отже, ймовірно, що цо́гар служив для освітлення та вентиляції, і це була не просто «щілина» площею один квадратний лікоть, але поздовжній отвір заввишки один лікоть, що простягався під дахом навколо чотирьох стін. Таким чином загальна площа цього отвору становила приблизно 140 квадратних метрів. Але хоча під дахом або десь в іншому місці й був просторий отвір для вентиляції, сам дах, мабуть, було зроблено дещо під кутом. Стосовно такої можливості Джеймс Армстронг написав: «Якщо слово цо́гар перекласти як «просвіт (тобто вікно)» або навіть «(плоский) дах», тоді важко зрозуміти вислів «зведеш його на один лікоть вище». Однак коли припустити, що це був двосхилий дах, фраза «на один лікоть вище» може стосуватися висоти гребеня даху над верхівками стін. Говорячи сучасною мовою архітекторів, «один лікоть» — це висота центральних кроквяних стояків, по яких покладено гребеневий брус... Згідно з поданими доказами, дах Ноєвого ковчега було споруджено з чотиривідсотковим ухилом (висота 1 лікоть — довжина від стіни до гребеня 25 ліктів). Цього якраз вистачало, аби стікала дощова вода» (Лейден, «Vetus Testamentum», 1960 рік, с. 333).

Єгова чітко повідомив, з чого потрібно побудувати цей велетенський ковчег: «Зроби собі ковчега з дерева ґофер» (Буття 6:14). Дехто вважає, що тут йдеться про кипарис або подібне дерево. У тій частині світу було багато дерев, які ми сьогодні називаємо кипарисом. Це дерево дуже цінували як кораблебудівний матеріал фінікійці та Александр Македонський — і те саме можна сказати навіть про наш час, адже воно особливо стійке до води і гниття. Кажуть, що двері та стовпи, виготовлені з кипариса, витримують 1100 років. Окрім того, Бог сказав Ною не просто законопатити шви, а ‘смолою осмолити його [ковчега] ізсередини та ізнадвору’.

Велика місткість

Список пасажирів ковчега справляв неабияке враження. Окрім Ноя, його дружини, трьох синів з  їхніми дружинами, на борт необхідно було взяти «по двоє з усього,— з усього живого». «Вони будуть самець і самиця. Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх,— по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими». Із усякої чистої худоби та птаства Ной мав узяти по семеро з кожного роду. Потрібно було теж запастися величезною кількістю різноманітної їжі, аби її вистачило для всіх на більше ніж рік (Буття 6:18—21; 7:2, 3).

Відібрані «роди» тварин вказують на чіткі та незмінні межі, встановлені Творцем, і в межах тих родів тварини можуть розмножуватися «за родом їх». Дехто вважає, що сотні тисяч видів тварин, які сьогодні існують, можна звести до порівняно небагатьох «родів»; для прикладу згадаємо лише два: рід коней і рід корів. Межі розмноження за «родом», встановлені Єговою, не були і не могли бути порушені. Пам’ятаючи про це, декотрі дослідники твердять, що коли б у ковчезі врятувалося 43 «роди» ссавців, 74 «роди» птахів і 10 «родів» плазунів, то цього б вистачило, щоб дати початок стільком видам, які існують сьогодні. Інші дослідники у своїх підрахунках не такі категоричні та вважають, що було б достатньо 72 «роди» чотириногих тварин і менше ніж 200 «родів» птахів. Якщо подивитися на розмаїття людського роду — низькорослі, високі, товсті, худі, з різним кольором волосся, очей і шкіри (і всі ці люди пішли від однієї родини Ноя), то не важко погодитися, що розмаїття сьогоднішньої фауни могло з’явитися від схрещення видів у межах кожного з небагатьох «родів», позосталих після Потопу.

Для декотрих такі підрахунки можуть видаватися дуже обмежувальними, особливо коли такі джерела, як «Американська енциклопедія» (1977, том 1, с. 859—873) зазначають, що існує понад 1 300 000 видів тварин. Однак більше ніж 60 відсотків усіх цих видів — комахи. Коли проаналізуємо ті цифри далі, то побачимо: з 24 000 земноводних, плазунів, птахів та ссавців 10 000 — це птахи, 9000 — плазуни та земноводні (багато з котрих могли вижити за межами ковчегу) і лише 5000 — ссавці (разом з китами й дельфінами, які теж не ввійшли в ковчег). За оцінками інших дослідників, існує лише 290 видів земних ссавців, більших за вівцю, і приблизно 1360 видів, менших за пацюка (Б. С. Нелсен «Потоп. Історія на камені», англ., 1949 рік, с. 156; Ревінкель «Потоп у світлі Біблії, геології та археології», англ., 1957 рік, с. 69). Отже, навіть за такими максимальними підрахунками, у ковчезі легко вистачило б місця на одну пару кожного роду всіх цих тварин.

Через п’ять місяців після початку Потопу «ковчег спинився на горах Араратських», очевидно, не на найвищій горі (її висота — майже 5165 метрів), а у підхожій території, де кожен у ковчезі без проблем жив ще декілька місяців. Зрештою через рік і десять днів від початку Потопу двері знову відчинилися, і всі ступили на сушу (Буття 7:11; 8:4, 14).

Твердження, що було знайдено якісь залишки ковчега, досі не підтвердилися.