Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Ви можете перемогти самотність

Ви можете перемогти самотність

Ви можете перемогти самотність

ХТО скаже, що він ніколи не страждав через самотність? Самотність викликають багато факторів. Особливо сильно можуть страждати жінки, які ще ніколи не були одружені, або вдови чи розлучені.

Молода християнка, на ім’я Франсіс, розповідає: «Коли мені було 23 роки, здавалося, що всі подружки вже повиходили заміж, а я залишилась сама» *. З роками надія на одруження стає дедалі нездійсненнішою і почуття самотності зростає. «Я ніколи не планувала залишитися неодруженою і все ще хотіла б вийти заміж, якщо трапиться така нагода»,— зізнається Сандра, якій зараз під 50. Анжела у свої 50 каже: «Я не вирішувала залишатися незаміжньою, але так склалися обставини. У території, куди мене призначили служити спеціальною піонеркою, було дуже мало неодружених братів».

Багато християнок воліли не виходити заміж, бо вірно слухаються поради Єгови одружуватися «тільки в Господі», і за це їх варто похвалити (1 Коринтян 7:39). Дехто легко пристосовується до самотності, однак інші відчувають, що бажання вийти заміж і мати дітей зростає з кожним роком. «Мене ніяк не покидає емоційна пустка через те, що я не маю подружнього партнера»,— говорить Сандра.

Інші фактори, скажімо турбота про батьків похилого віку, можуть посилювати почуття самотності. «Оскільки я неодружена, родина очікує, що за старенькими батьками доглядатиму я,— каже Сандра.— Упродовж 20 років основна відповідальність за це лежала на моїх плечах, хоч у мене є ще п’ять братів і сестер. Життя було б набагато легшим, якби я мала чоловіка, котрий би підтримував мене».

Франсіс згадує ще одну деталь, яка посилює її самотність. Вона розповідає: «Інколи люди запитують прямо: «Чому ти ще не вийшла заміж?» Через такі висловлювання у мене складається враження, що у цьому винна я. Майже на кожному весіллі хтось все-таки поставить це нестерпне запитання: «Ну, коли ж ти вже вийдеш заміж?» І я починаю думати, що коли духовні брати не цікавляться мною, то, мабуть, я не маю необхідних християнських рис або, можливо, я неприваблива».

Як перемогти почуття самотності? Як інші, коли це в їхніх силах, можуть допомогти?

Покладайтесь на Єгову

Псалмописьменник співав: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!» (Псалом 55:23). У єврейській мові слово «тягар» дослівно означає «частка» та стосується турбот і тривог, яких ми нерідко зазнаємо, бо так складається життя. Єгова, як ніхто інший, знає про наші тягарі і може додати нам сили з ними впоратися. Саме завдяки надії на Бога Єгову Анжела дає собі раду з почуттям самотності. Ось що вона пригадує про своє повночасне служіння: «Коли я почала піонерування, ми з напарницею жили далеко від найближчого збору. Ми навчилися повністю покладатися на Єгову, і ця довіра допомагає мені ціле життя. Коли в голову приходять песимістичні думки, я звертаюсь до Єгови і він додає сили. Псалом 23 завжди був для мене величезною потіхою, тому часто його перечитую».

Апостолу Павлу доводилося зносити неабиякий тягар. Щонайменше три рази він ‘благав Господа, щоб колючка в тілі відступилася від нього’. Павло не отримав полегшення у надприродний спосіб, але Бог пообіцяв, що його незаслужена ласка буде підтримувати Павла (2 Коринтян 12:7—9). Павло також відкрив для себе таємницю того, як бути задоволеним. Пізніше він написав: «Я привчився до всього й у всім [«пізнав таємницю того, як», НС]: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє» (Филип’ян 4:12, 13).

Як вам отримати Божу силу, коли почуваєтесь знеохоченими або самотніми? Павло написав: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7). Сандра застосовує цю пораду в житті. Вона каже: «Оскільки я незаміжня, то багато часу буваю на самоті. А це чудова нагода молитися до Єгови. Відчуваю, що у нас дуже близькі стосунки, тому можу вільно розповідати йому про свої проблеми і радощі». Франсіс говорить: «Дуже важко боротися з негативними думками самотужки. Однак надзвичайно допомагає, якщо відверто ділитися своїми почуттями з Єговою. Я впевнена, що Єгову цікавить усе, що впливає на моє духовне й емоційне благополуччя» (1 Тимофія 5:5).

«Носіть тягарі один одного»

У християнському братстві не потрібно зносити труднощі самому. «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового»,— закликає апостол Павло (Галатів 6:2). У товаристві співхристиян ми почуємо ‘добре слово’ підбадьорення, яке може полегшити наш тягар самотності (Приповістей 12:25).

Подумайте, що́ Святе Письмо говорить про доньку ізраїльського судді Їфтаха. До перемоги над ворожими силами Аммона Їфтах пообіцяв Єгові дати зі своєї родини першого, хто вийде його привітати. Цією особою виявилась його донька (Суддів 11:30, 31, 34—36). Хоча це означало, що Їфтахова дочка залишатиметься незаміжньою і відмовиться від природного бажання мати сім’ю, вона охоче підкорилась тій обітниці й решту свого життя служила при святині в Шіло. Чи її жертва залишилась непоміченою? Зовсім ні! Біблія повідомляє: «Рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою [«хвалити дочку», НС] ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році» (Суддів 11:40). Справді, похвала може підбадьорити людей. Отже, не забуваймо хвалити тих, хто цього достойний.

Варто теж звернути увагу на приклад Ісуса. Хоча євреї не мали звичаю розмовляти з жінками, Ісус проводив час з Марією і Мартою. Ймовірно, вони були або вдовами, або незаміжніми жінками. Ісус хотів, щоб вони духовно збагачувалися від його дружби (Луки 10:38—42). Ми можемо наслідувати Ісусів приклад, запрошуючи незаміжніх духовних сестер на вечірки і домовляючись з ними на проповідування (Римлян 12:13). Чи вони вдячні за таку увагу? Певна сестра сказала: «Я знаю, що брати люблять і цінують мене, але мені дуже приємно, коли вони особисто цікавляться мною».

«Оскільки ми не маємо власної сім’ї,— каже Сандра,— у нас є більша потреба, щоб нас любили і щоб ми почувалися частиною духовної родини». Без сумніву, Єгова піклується такими особами, а ми співпрацюємо з ним, коли даємо їм зрозуміти, що потребуємо і любимо їх (1 Петра 5:6, 7). Така турбота не залишиться непоміченою, бо «хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, і він [Бог Єгова] йому відплатить за його добродійство» (Приповістей 19:17, Хом.).

«Кожен нестиме свій власний тягар»

Хоча інші можуть допомогти і їхня підтримка нерідко є величезним підбадьоренням, «кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:5). Але, несучи тягар самотності, слід остерігатися певних небезпек. Скажімо, самотність повністю заволодіє нами, якщо станемо відлюдкуватими. Проте любов допоможе перемогти самотність (1 Коринтян 13:7, 8). Хоч би які у вас були обставини, найліпший спосіб досягти щастя — давати і ділитися з іншими (Дії 20:35). «Я не маю так багато часу на роздуми про самотність,— каже одна старанна піонерка.— Коли відчуваю, що приношу якусь користь і зайнята служінням, то не почуваюся самотньою».

Необхідно теж вважати, щоб через самотність ми не зав’язали нерозсудливі романтичні стосунки. Наприклад, було б дуже прикро, якби бажання одружитися засліпило нас настільки, що ми не звертали б увагу на багато проблем, які можуть з’явитися після одруження з невіруючим. А ще гірше, коли б ми не слухалися біблійної поради уникати такого ярма! (2 Коринтян 6:14). Певна розлучена християнка сказала: «Гірше від самотності буває лише одне — невдалий шлюб».

Проблему, яку неможливо вирішити, потрібно перетерпіти, принаймні до певної пори. З Божою допомогою відчуття самотності можна знести. Продовжуючи служити Єгові, будьмо впевнені, що колись він задовольнить усі наші бажання найліпшим способом (Псалом 145:16).

[Примітка]

^ абз. 3 Імена жінок, цитованих у цій статті, змінено.

[Ілюстрації на сторінці 28]

Самотність можна перемогти, коли будемо давати іншим і ділитимемося з ними.