Пильнуйте, мужньо йдіть вперед!

Звіт про спеціальні зібрання

ХТО по праву може заперечити, що ми живемо у «тяжкі часи»? Як Свідки Єгови, у своєму житті ми не звільнені від труднощів «останніх днів» (2 Тимофія 3:1—5). Але ми визнаємо, що людям необхідна допомога. Вони не розуміють значення світових подій, тому потребують потіхи і надії. Отже, як можна допомогти ближньому?

Ми маємо дане Богом доручення ділитися доброю новиною про Боже встановлене Царство (Матвія 24:14). Людям потрібно знати, що небесне Царство — це єдина надія для людства. Однак на нашу звістку не завжди відгукуються доброзичливо. У декотрих місцевостях нашу діяльність заборонено, а брати зносять переслідування. Проте ми не падаємо духом. З цілковитою довірою до Єгови ми сповнені рішучості пильнувати і далі мужньо йти вперед, безупинно звіщаючи добру новину (Дії 5:42).

Така рішучість була очевидна на спеціальних зібраннях, що проходили у жовтні 2001 року. У суботу 6 жовтня в Залі конгресів Свідків Єгови у Джерсі-Сіті (штат Нью-Джерсі, США) відбулися загальні річні збори Пенсільванського біблійного і трактатного товариства «Вартова башта» *. Наступного дня пройшли додаткові зібрання в чотирьох місцевостях: три в США і одне в Канаді *.

Головуючий зібрання, Семюель Герд, член Керівного органу Свідків Єгови, розпочав загальні річні збори словами з Псалма 92:2, 5, а потім сказав: «Ми хочемо виявляти нашу вдячність». У п’ятьох повідомленнях із цілого світу наводились причини, чому нам слід бути вдячними.

Повідомлення звідусіль

Брат Альфред Квачі розповів про зріст праці проповідування в Гані (раніше відома як Золотий Берег). Чимало років у цій країні наша діяльність була заборонена. Люди переважно питали: «Чому ви  під забороною? Що ви таке зробили?» Як пояснив брат Квачі, саме тоді з’являлися слушні нагоди свідчити. У 1991 році, коли зняли заборону, у Гані налічувалося 34 421 Свідок Єгови. У серпні 2001 року їх було вже 68 152, а це 98-відсотковий зріст. Зараз готується проект, щоб побудувати Зал конгресів на 10 000 місць. Безсумнівно, наші духовні брати в Гані повною мірою використовують свою релігійну свободу.

Попри політичний неспокій брати в Ірландії беруть активну участь у служінні, і за нейтральну позицію до них ставляться з повагою. Координатор Комітету філіалу в Ірландії, Пітер Ендрюс, повідомив, що у їхній країні є 115 зборів, які поділені на 6 районів. Брат Ендрюс розповів один випадок про десятилітнього хлопчика Ліама, який відважно проповідує у школі. Ліам розповсюдив книжку «Моя книга біблійних оповідань» (видану Свідками Єгови) 25 однокласникам і своїй учительці. Коли цей хлопчина виявив бажання охреститися, хтось його запитав, чи він ще не занадто молодий. Ліам відповів: «Вирішальним фактором має бути не мій вік, а любов до Єгови. Своїм хрещенням я покажу, наскільки сильно люблю Бога». Ціль Ліама — стати місіонером.

У 1968 році у Венесуелі налічувалось 5400 вісників доброї новини. Проте сьогодні їх — понад 88 000, зауважив Стефан Йоханссон, координатор Комітету філіалу в тій країні. Крім того, є потенціал для подальшого зросту, адже на Спомин 2001 року прийшло більше ніж 296 000 осіб. У грудні 1999 року заливні дощі призвели до зсувів ґрунту, через які, за підрахунками, загинуло приблизно 50 000 чоловік, у тому числі багато Свідків. Один Зал Царства майже до стелі був заповнений багном. Коли хтось порадив покинути будинок, брати відповіли: «В жодному разі! Це наш Зал Царства, і ми не хочемо його покидати». Вони взялися до роботи і вивезли тонни багна, каміння й іншого сміття. Будинок реконструювали, і брати кажуть, що тепер він навіть гарніший, ніж до стихійного лиха!

На Філіппінах люди розмовляють 87 мовами й діалектами, зазначив брат Дентон Гопкінсон, координатор Комітету філіалу. За минулий службовий рік вийшов повний «Переклад нового світу Святого Письма» трьома основними мовами тієї країни — себуанською, ілоканською і  тагальською. Брат Гопкінсон розповів один випадок про дев’ятирічного хлопчика, який прочитав книжку «Добра новина, щоб зробити вас щасливими» (опубліковану Свідками Єгови). З філіалу він отримав ще інші публікації, котрі теж прочитав, але його сім’я чинила опір. Роками пізніше, навчаючись у медичному закладі, він зв’язався із філіалом і попросив про біблійне вивчення. Цей хлопець охрестився 1996 року і невдовзі розпочав повночасне служіння. Сьогодні разом з дружиною він служить у філіалі.

За словами Рональда Паркіна, координатора Комітету філіалу, Пуерто-Рико займається «експортом Свідків». На острові є приблизно 25 000 вісників, і впродовж років ця кількість не змінюється. Яка причина? За деякими підрахунками, Пуерто-Рико щороку «експортує» близько 1000 вісників у США. Багато з них переїжджають через економічні причини. Брат Паркін розповів про визначне рішення суду, пов’язане з Луїс, 17-річним Свідком, який страждав на лейкемію. Оскільки Луїс відмовився від переливання крові, його справу передали до суду. Суддя хотіла поговорити з ним віч-на-віч, тому і відвідала його у лікарні. Луїс запитав її: «Скажіть, чому, коли я вчинив би якийсь серйозний злочин, ви судили б мене як дорослого, а коли я хочу слухатися Бога, ви ставитесь до мене як до неповнолітнього?» Суддя переконалася, що він був зрілим підлітком і здатним вирішувати за себе сам.

Після повідомлень із далеких країн Гарольд Коркен з Комітету філіалу США взяв інтерв’ю у чотирьох служителів Єгови з багаторічним стажем. Артур Боуно провів 51 рік у повночасному служінні й зараз служить у Комітеті філіалу в Еквадорі. Анжело Катанзаро служить повночасно вже 59 років, більшість з яких був роз’їзним наглядачем. Річард Ейбрагамсон 1953 року закінчив школу «Ґілеад». Потім він мав привілей 26 років наглядати за працею в Данії, після чого повернувся в бруклінський Бетель. На закінчення усі з радістю послухали 96-річного Кері Барбера. Він охрестився 1921 року, 78 років провів у повночасному служінні, а з 1978 року є членом Керівного органу.

Захопливі промови

На загальних річних зборах прозвучали ряд промов, які змусили усіх присутніх задуматися. Брат Роберт Воллен говорив на тему «Народ для Його імені». Ми є народом для імені Бога, і нас можна зустріти у понад 230 країнах. Єгова дав нам «будучність та надію» (Єремії 29:11). Ми повинні і далі розповідати людям про Боже Царство, знайомлячи їх із чудовою звісткою потіхи (Ісаї 61:1). Брат Воллен підсумував: «З дня на день продовжуймо жити відповідно до свого імені — Свідки Єгови» (Ісаї 43:10).

На закінчення програми три члени Керівного органу виголосили серію промов «Тепер час пильнувати, бути непохитними і міцними» (1 Коринтян 16:13).

Брат Стівен Летт виступив з промовою «Пильнуйте у цей пізній час». Як пояснив брат Летт, фізичний сон — це дар. Він відновлює наші сили. Проте духовний сон ніколи не йде на користь (1 Солунян 5:6). Як же тоді нам не піддаватися духовному сну? Брат Летт згадав три духовні «таблетки»: 1) мати багато роботи в Господньому ділі (1 Коринтян 15:58); 2) усвідомлювати свої духовні потреби (Матвія 5:3, НС); 3) відгукуватися на біблійні поради, щоб діяти мудро (Приповістей 13:20).

Брат Теодор Ярач виголосив хвилюючу промову «Будьте непохитні під час випробування». Посилаючись на Об’явлення 3:10, брат Ярач запитав: «Що таке «година випробування»?» Випробування мало настати в «Господній день», в якому ми вже живемо (Об’явлення 1:10). Воно стосується основного питання: чи ми за Боже встановлене Царство, чи за злу  систему речей Сатани? Поки не скінчиться та година випробування, ми не зможемо уникнути труднощів. Чи ми залишимось вірними і відданими Єгові та його організації? «Кожному з нас зокрема доведеться виявляти таку вірність і відданість»,— зауважив брат Ярач.

На закінчення брат Джон Барр виступив з промовою «Будь духовно міцним». Звертаючи увагу на Луки 13:23—25, він зазначив: нам потрібно намагатися «ввійти тісними ворітьми». Багатьом це не вдається, бо вони не докладають усіх зусиль, щоб бути міцними. Аби стати зрілим християнином, треба навчитися застосовувати біблійні принципи в усіх сферах нашого життя. Брат Барр порадив: «Я впевнений, ви погодитесь, що сьогодні час: 1) ставити Єгову на перше місце у своєму житті, 2) бути міцним і 3) докладати всіх зусиль, щоб виконувати волю Єгови. Завдяки цьому ми увійдемо тісними ворітьми, які ведуть до чудового вічного життя».

Під кінець загальних річних зборів залишалось без відповіді ще одне запитання: яким буде річний вірш на 2002 службовий рік. Відповідь присутні отримали наступного дня.

Додаткове зібрання

Усі з нетерпінням чекали початку недільної програми додаткового зібрання. Спершу був короткий виклад «Вартової башти», після чого прозвучали головні пункти загальних річних зборів. Потім усі з радістю вислухали промову на основі річного вірша 2002 року: «Прийдіть до мене... і я освіжу вас» (Матвія 11:28, НС). Вона базувалась на статтях для вивчення, які згодом вийшли у «Вартовій башті» за 15 грудня 2001 року.

Після того декотрі делегати спеціальних конгресів «Вчителі Божого слова», які проходили в серпні 2001 року у Франції та Італії, поділилися своїми враженнями *. Але основним пунктом програми того дня були дві кінцеві промови, котрі виголосили промовці-гості з бруклінського Бетелю.

Перша називалася «Мужньо довіряймо Єгові у ці тяжкі часи». Промовець розкрив такі основні думки: 1) для Божого народу мужнє довір’я до Єгови завжди було вкрай необхідним. Біблія містить багато прикладів тих, хто виявляв мужність і віру перед лицем переслідування (Євреїв 11:1—12:3). 2) Єгова дає переконливі підстави, щоб ми довіряли йому повністю. Його вчинки і Слово є запорукою того, що він турбується про своїх служителів і ніколи про них не забуде (Євреїв 6:10). 3) Мужність і довір’я особливо важливі сьогодні. Як передрік Ісус, нас ‘ненавидять’ (Матвія 24:9). Аби залишатись непохитними, потрібно мати довір’я до Божого Слова, упевненість, що дух Єгови разом з нами, а також мужність, щоб і далі звіщати добру новину. 4) З прикладів видно, що ми навіть тепер стикаємося з протидією. Усіх глибоко вразили розповіді промовця про те, що́ наші брати зносять у Вірменії, Грузії, Казахстані, Росії, Туркменістані та Франції. Дійсно, тепер час виявляти мужність і довір’я до Єгови!

Останній промовець розкрив тему «Об’єднано йдіть уперед з організацією Єгови». Промова охоплювала ряд своєчасних питань. 1) Усюди можна помітити прогресивний рух народу Єгови. Наша проповідницька діяльність і конгреси  привертають привселюдно увагу. 2) Єгова заснував організацію, яка є об’єднаною. У 29 році н. е. Ісуса було помазано святим духом, щоб об’єднати «усе» — тих, хто піде на небо, а також людей із земною надією — в Божу дружню родину (Ефесян 1:8—10). 3) Конгреси — очевидний доказ міжнародної єдності. Підтвердженням цього були спеціальні конгреси, що пройшли минулого серпня у Франції та Італії. 4) У Франції та Італії ухвалили резолюцію, яка спонукувала до дій. Промовець поділився кількома витягами з тієї хвилюючої резолюції. Нижче подано повний текст резолюції.

На завершення останнього пункту програми промовець-гість прочитав зворушливе оголошення від Керівного органу. Частково у ньому говорилося: «Сьогодні час пильнувати і залишатися непохитним, спостерігаючи, як розвиваються події на світовій арені... Хочемо запевнити вас, що Керівний орган сердечно турбується вами та рештою Божого народу. Нехай Бог щедро поблагословить вас за те, що ви від усієї душі виконуєте його волю». Хоч би де був Божий народ, він сповнений рішучості пильнувати у ці тяжкі часи і мужньо йти вперед з об’єднаною організацією Єгови.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 29]

РЕЗОЛЮЦІЯ

У серпні 2001 року у Франції та Італії відбулися спеціальні конгреси «Вчителі Божого слова». На тих конгресах було представлено хвилюючу резолюцію. Ось її текст:

«ЯК СВІДКИ ЄГОВИ, ми, усі присутні на цьому конгресі «Вчителі Божого слова», отримали надзвичайно корисне навчання. Чітко встановлено джерело цього навчання. Це не людське навчання. Воно походить від Особи, яку стародавній пророк Ісая назвав «Величним Вчителем» (Ісаї 30:20, НС). Зверніть увагу на нагадування Єгови, записане в Ісаї 48:17: «Я — Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити». Як він це робить? Найперше через книгу, котру сьогодні найбільше перекладають і видають, Біблію, у якій недвозначно говориться: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне» (2 Тимофія 3:16).

Сьогодні людству вкрай потрібне це корисне навчання. Чому ми так вважаємо? Спостерігаючи за мінливою, бентежною сценою цього світу, що́ визнають розумні люди? Ось що: хоча мільйони людей і здобули світську освіту, їм, на жаль, бракує справжніх цінностей і вони не здатні розрізнити правильне від неправильного (Ісаї 5:20, 21). Загалом люди не знають Біблії. Тимчасом як через технічні винаходи, наприклад комп’ютери, можна отримати безліч інформації, де ж знайти відповіді на такі важливі запитання: у чому мета життя? Як нам зрозуміти події нашого часу? Чи можливо мати тверду надію на майбутнє? Чи мир і безпека колись стануть реальністю? Окрім того, на бібліотечних полицях лежить чимало книжок про майже кожну сферу людської діяльності. І все-таки людство повторює помилки минулого. Злочинність зростає. Хвороби, які вважали повністю викорененими, знову повертаються, тоді як інші, скажімо СНІД, поширюються і викликають тривогу. Сімейне життя розвалюється у  приголомшливих масштабах. Забруднення руйнує навколишнє середовище. Миру й безпеці загрожують тероризм і зброя масового знищення. Невирішених проблем стає дедалі більше. Що можемо зробити ми, аби допомогти нашим ближнім у ці тяжкі часи? Чи існує навчання, котре наводить причину жалюгідного становища людства і яке не лише вказує шлях до ліпшого життя вже тепер, але й дає певну надію на майбутнє?

Наше біблійне доручення— ‘йти і навчати всі народи, навчаючи їх зберігати все те, що Христос заповів’ (Матвія 28:19, 20). Це доручення дав Ісус Христос після своєї смерті та воскресіння, коли отримав усю владу на небі й на землі. Воно перевершує всю діяльність людей. З погляду Бога, наше доручення, яке зосереджується на духовних потребах тих, хто жадає праведності, є найголовнішим. У нас є вагомі біблійні підстави з усією відповідальністю ставитись до згаданого доручення.

А це вимагає вважати таку діяльність найголовнішою у нашому житті. З благословеннями і допомогою Бога роботу буде виконано, незважаючи на безліч сторонніх впливів, перешкод і протидій з боку релігійних і політичних сил, спрямованих на те, щоб припинити поступ цієї усесвітньої програми навчання. Ми переконані й віримо, що ця праця і далі процвітатиме та досягне свого величного завершення. Звідки така впевненість? Бо Господь Ісус Христос пообіцяв, що аж до завершення цієї системи речей перебуватиме з нами у служінні, яке нам доручив Бог.

Знедолене людство наближається до свого кінця. Ми маємо виконати дане доручення, перш ніж прийде кінець. Отже, як Свідки Єгови, ми постановляємо:

По-перше, як присвячені служителі, ми сповнені рішучості ставити справи Царства на перше місце у нашому житті й далі зростати духовно. З цією метою наша молитва перегукується зі словами Псалма 143:10: «Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій». А це означає, що потрібно старанно навчатися, намагатись читати Біблію щодня та мати особисте вивчення і дослідження Святого Письма. Щоб наш успіх був явним для всіх людей, ми зробимо все, що в наших силах, аби підготуватися до теократичної освіти, яку отримуємо на зібраннях збору, районних, обласних, національних і міжнародних конгресах, а також збагатитися духовно (1 Тимофія 4:15; Євреїв 10:23—25).

По-друге, щоб бути навченими Богом, ми харчуватимемося виключно з його столу, а також пильно зважатимемо на перестороги Біблії щодо оманливих наук демонів (1 Коринтян 10:21; 1 Тимофія 4:1). Ми будемо особливо обережні, щоб уникати таких шкідливих впливів, як релігійного обману, марних думок, ганебного сексуального збочення, лиха порнографії, згубних розваг і всього, що не відповідає ‘здоровій науці’ (Римлян 1:26, 27; 1 Коринтян 3:20; 1 Тимофія 6:3; 2 Тимофія 1:13). З поваги до «дарів у вигляді людей», які кваліфіковані, аби навчати корисного, ми щиро поважатимемо їхні зусилля та від усього серця співпрацюватимемо з ними, обстоюючи чисті й праведні норми моралі та духовні норми Божого Слова (Ефесян 4:7; 4:11, 12; 4:8, НС; 1 Солунян 5:12, 13; Тита 1:9).

По-третє, як християнські батьки, ми щиро намагатимемося навчати наших дітей не лише словом, але й своїм прикладом. Наша першорядна справа — ще змалку допомагати їм ‘знати Писання святе, що може зробити їх мудрим на спасіння’ (2 Тимофія 3:15). Ми завжди пам’ятатимемо, що, виховуючи дітей у послусі й напоумленні Єгови, дамо їм найліпшу нагоду відчути Божу обіцянку: ‘їм буде добре вестися, і вони будуть на землі довголітніми’ (Ефесян 6:1—4).

 По-четверте, стикаючись із тривогою чи серйозними проблемами, ми передусім будемо ‘в усьому виявляти Богові наші бажання’ і будемо впевнені, що «мир Божий, що вищий від усякого розуму» берегтиме нас (Филип’ян 4:6, 7). Ставши під ярмо Христа, ми знайдемо освіження. Знаючи, що Бог турбується нами, без вагань покладатимемо на нього всі свої турботи (Матвія 11:28—30; 1 Петра 5:6, 7).

По-п’яте, щоб виразити Єгові нашу вдячність за привілей бути вчителями його Слова, ми докладемо ще більших зусиль, аби ‘вірно навчати науки правди і [«повністю», НС] виконувати свою службу’ (2 Тимофія 2:15; 4:5). Оскільки ми чітко усвідомлюємо, що́ це означає, наше щиросерде бажання — відшукувати достойних і обробляти посіяне насіння. До того ж ми поліпшимо своє служіння, ефективно проводячи більше домашніх біблійних вивчень. Таким чином ми ще ліпше виконуватимемо Божу волю, «щоб усі [«усякі», НС] люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:3, 4).

По-шосте, упродовж минулого і навіть у цьому століттях у багатьох країнах Свідки Єгови зазнають різних перешкод та переслідувань. Але Єгова довів, що він є з нами (Римлян 8:31). Його безпомилкове Слово запевняє, що ‘жодна зброя, що зроблена буде на нас’, аби перешкодити праці проповідування і навчання про Царство, сповільнити чи зупинити її, не матиме успіху (Ісаї 54:17). За сприятливих чи несприятливих обставин, ми не можемо не говорити про правду. Ми твердо постановили виконувати наше доручення — наполегливо проповідувати і навчати (2 Тимофія 4:1, 2). Наша мета — якнайповніше ділитися доброю новиною про Боже Царство з людьми усіх народів. Таким чином вони матимуть нагоду дізнатися про дар Бога — вічне життя у праведному новому світі. Як об’єднаний натовп учителів Божого Слова, ми вирішили і далі наслідувати приклад Великого Вчителя, Ісуса Христа, і віддзеркалювати його побожні риси. Усе це ми робитимемо на честь і славу нашому Величному Вчителю і Життєдавцю, Богу Єгові.

Усі присутні на цьому конгресі, хто підтримує ухвалення цієї резолюції, скажіть «ТАК»!

Коли 160 000 присутнім на трьох конгресах у Франції та 289 000 у дев’ятьох містах Італії поставили кінцеве запитання резолюції, багатьма мовами пролунало гучне «Так».