Запитання читачів

Чи правильно звертатися до Бога в молитві, не згадуючи слів на зразок «в ім’я Ісуса»?

Біблія показує, що, коли християни бажають звернутися до Єгови в молитві, вони повинні робити це в ім’я Ісуса. Ісус сказав своїм учням: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене». А потім додав: «І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я» (Івана 14:6, 13, 14, Хом.).

У праці «Енциклопедія біблійної, теологічної та церковної літератури» (англ.) про Ісусове унікальне становище говориться: «Об’єктом молитви є тільки Бог, [доступ до якого можливий] через Ісуса Христа в ролі Посередника. Тому всі прохання, скеровані до святих або ангелів,— не тільки даремні, але й блюзнірські. Усяке поклоніння таким творивам, хоч би якими високопоставленими вони були, є ідолопоклонством і суворо заборонене у священному законі Бога».

А що, коли хтось після радісної події говорить: «Дякую, Єгово» і не додає вислову «в ім’я Ісуса»? Чи це було б неправильно? Необов’язково. Припустімо, що християнин несподівано потрапляє в небезпечну ситуацію і гукає: «Єгово, допоможи мені!» Бог навряд чи відмовиться прийти на допомогу тільки через те, що його слуга не вимовив «в ім’я Ісуса».

А втім, слід зазначити, що слова, вимовлені вголос, навіть якщо вони скеровані до Бога, ще не є молитвою. Наприклад, Каїн, засуджений Єговою за вбивство свого брата Авеля, сказав: «Більший мій гріх, аніж можна знести. Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде,— кожен, хто стріне мене, той уб’є мене» (Буття 4:13, 14). Хоча цими словами Каїн звернувся до Єгови, у пориві емоцій він виявив своє незадоволення з приводу гірких наслідків гріха.

Біблія говорить: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать». Панібратське звертання до Всевишнього, начебто він є лише людиною, виявляло б явний брак смирення (Якова 4:6; Псалом 47:3; Об’явлення 14:7). Також було б зневажливим, якби, знаючи, що́ Боже Слово говорить про Ісусову роль, ми молилися, навмисно не визнаючи Ісуса Христа (Луки 1:32, 33).

Це не означає, що Єгова вимагає від нас молитися до нього особливим стилем або за визначеним шаблоном. Головний чинник — стан серця людини (1 Самуїла 16:7). У першому сторіччі н. е. римський сотник Корнилій «завжди Богові молився». Як необрізаний язичник, цей чоловік не був присвячений Єгові. І, хоча він навряд чи молився в ім’я Ісуса, його молитви «перед Богом згадалися». Чому? Тому що ‘Господь, який серця випробовує’, бачив, що Корнилій «побожний був та богобійний» (Дії 10:2, 4; Приповістей 17:3). Набувши знання про «Ісуса, що був із Назарету», цей сотник отримав святий дух і став охрещеним Ісусовим учнем (Дії 10:30—48).

У кінцевому підсумку не людям вирішувати, які молитви вислуховує Бог. Якби християнин принагідно звернувся до Бога й забув би вимовити такий вислів, як «в ім’я Ісуса», йому не потрібно обтяжувати себе почуттям вини. Єгова добре знає про наші обмеження і хоче нам допомагати (Псалом 103:12—14). Будьмо певні: якщо ми віримо в «Божого Сина... [і] коли чого просимо згідно волі Його [Бога], то Він слухає нас» (1 Івана 5:13, 14). Особливо коли правдиві християни представляють інших у публічних молитвах, вони визнають біблійну роль Ісуса в намірі Єгови й покірно намагаються вшановувати Ісуса, скеровуючи свої молитви до Бога через нього.