Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Коли мудро втекти

Коли мудро втекти

Коли мудро втекти

УДАВАНУ хоробрість, спокуси та ворожість можна помітити в сьогоднішньому світі на кожному кроці. Особу, котра втікає від певних обставин, зазвичай вважають слабою чи лякливою. Вона навіть може стати об’єктом насмішок.

А втім, у Біблії говориться, що існують ситуації, в яких втеча є виявом мудрості та хоробрості. Сам Ісус, посилаючи своїх учнів у служіння, сказав: «Коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого» (Матвія 10:23). Так, учні Ісуса мусили намагатись утікати від переслідувачів. Вони не мали потреби проводити якісь релігійні війни для того, аби навернути інших силою. Вони звіщали звістку миру (Матвія 10:11—14; Дії 10:34—37). Християни, замість розпалюватися гнівом, мали просто втекти, уникнувши провокації. Завдяки цьому їм вдалося б зберегти чисте сумління та дорогоцінні взаємини з Єговою (2 Коринтян 4:1, 2).

Абсолютно протилежний приклад записано у біблійній книзі Приповістей. Там розповідається про юнака, котрий замість того, щоб утекти від спокуси, пішов за повією, «немов віл, до зарізу проваджений». Який був наслідок цього? Він зазнав лиха, оскільки не встояв перед спокусою, і це занапастило його (Приповістей 7:5—8, 21—23).

А що, коли перед вами постане спокуса вчинити статеву неморальність або ви зіткнетеся ще з якоюсь небезпекою? Боже Слово радить утікати, негайно зникати з місця подій (Приповістей 4:14, 15; 1 Коринтян 6:18; 2 Тимофія 2:22).