Хвала Богу лунає у Філіппінських горах

Якщо, почувши назву Філіппіни, ви пов’язуєте її з острівною державою, то маєте рацію. Це також країна величних гір. Проповідницька праця Свідків Єгови проходить відносно легко та досить ефективно в містах і низинах цього краю. Але проповідувати в гірських масивах — це щось інше.

ВЕЛИЧАВІ гори в цій країні разюче контрастують з піщаним узмор’ям, кораловими рифами, рибальськими селами й метушливими містами на острівних рівнинах. Гори також є неабиякою перешкодою проповідуванню «Доброї Звістки» про Боже Царство (Матвія 24:14, СМ).

Філіппінські острови лежать у місці, де стикаються дві тектонічні плити. Підйом ділянок земної поверхні в цьому районі створив на найбільших островах гострі гірські кряжі. На західній дузі тихоокеанського «вогненного кільця» розкидано понад 7100 островів, з яких і складаються Філіппіни. Отже, тут пребагато вулканів, які вносять свою частку у формацію гірських ландшафтів. Така пересічена місцевість відокремлює горян від решти населення. Дістатися до них нелегко, бо існує відносно мало придатних для проїзду доріг.

Незважаючи на ці перепони, Свідки Єгови розуміють, що потрібно досягати «усяких людей» (1 Тимофія 2:4, НС). Отже, Свідки на Філіппінах працюють відповідно до духу слів з Ісаї 42:11, 12: «Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської! Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!»

Свідки почали зосереджено проповідувати горянам понад 50 років тому. Після Другої світової війни дати поштовх цій праці допомогли місіонери. Чимало місцевих жителів прийняли біблійну правду і вже самі допомагали поширювати її по далеких гірських селах. Це дало хороші результати. Наприклад, у горах Центральної Кордильєри на півночі острова Лусон є понад 6000 вісників доброї новини. Більшість з них — корінні жителі  гірських народів ібалої, іфугао та калінга.

Проте все ще є важкодоступні гірські райони, де живуть люди, і про них не забуто. Як же Свідки доходять до декотрих із них і яка реакція цих людей?

Справжня віра замінює традицію

На північному острові Лусон у гірських районах провінції Абра живуть тінґґіанці. Їхня назва може походити від стародавнього малайського слова тінґґі, яке означає «гора». І якою ж доречною вона є! Ці люди також називають себе та свою мову ітнеґ. Вони вірять у бога Кабуніана, і на їхнє повсякденне життя надзвичайно впливають забобони. Якщо, скажімо, людина, котра планує кудись поїхати, чхне — це погана прикмета. Така людина повинна почекати декілька годин, аж поки мине зла дія.

У 1572 році сюди прибули іспанці та привезли із собою католицизм, але вони не навчили тінґґіанців справжнього християнства. Особи, які стали католиками, не відмовилися од віри в Кабуніана та продовжували триматися місцевих звичаїв. Точне знання з Біблії вперше дійшло до цих людей у 30-х роках XX сторіччя, коли Свідки Єгови почали проповідувати в тих горах звістку про Царство. Відтоді багато щирих тінґґіанців почали прославляти Єгову «із вершини гірської».

Розгляньмо приклад Лінґбаоана, колишнього шанованого вождя племені в цій місцевості. Він був дуже активним поборником тінґґіанської культури. «Я вірно тримався тінґґіанських традицій. Коли хтось загинув, поховавши його, ми танцювали та били в гонги. Ми також приносили в жертву тварин та вірили в Кабуніана, і я не знав Бога Біблії». Все це він робив попри те, що був номінальним католиком.

 У цю місцевість прийшли проповідувати Свідки Єгови. Вони зустрілися з Лінґбаоаном та заохотили його читати Біблію. Він пригадує: «Саме Біблія переконала мене в тому, що Єгова є правдивим Богом». Потім Свідок почав вивчати з Лінґбаоаном Біблію, і він вирішив служити правдивому Богу. Цей чоловік відкинув колишній спосіб життя разом із своєю позицією вождя племені, що неабияк розгнівило місцевого священика та колишніх приятелів Лінґбаоана. А втім, Лінґбаоан твердо постановив триматися новознайдених біблійних істин. Тепер він служить старійшиною збору.

Сім днів і шість ночей

Хоча нині декотрі райони Абри досить часто чують добру новину, інші — віддалені — тільки зрідка опрацьовуються. Якийсь час тому було докладено зусиль, щоб піти в один із цих районів. Група з 35 Свідків вирушила проповідувати на непризначену територію в Тінеґ (провінція Абра), яка не опрацьовувалася уже 27 років.

У цю проповідницьку експедицію вони вирушили пішки, на що пішло понад сім днів. Уявіть собі переходи через підвісні мости, глибокі річки та годинні марші через гірські кряжі з тяжким вантажем на плечах. Усе це вісники робили для того, щоб донести добру новину до тих, хто її рідко чує! Протягом цього походу чотири із шести ночей довелося провести в горах просто неба.

Хоча витривалі Свідки, члени експедиції, мали деякі харчі, вони не могли взяти із собою стільки, щоб вистачило на цілу подорож. Але це не стало проблемою, бо люди з великою радістю обмінювали харчі на біблійні публікації. Свідкам давали багато городини, риби та оленину. Незважаючи на деякі незручності, члени групи сказали: «Наша саможертовність була винагороджена превеликою радістю».

За сім днів ці служителі опрацювали десять сіл і розповсюдили 60 книжок, 186 журналів, 50 брошур і багато буклетів. Вони показали 74 групам людей, як проводяться біблійні вивчення. У містечку Тінеґ за проханням представників місцевої влади та декотрих поважаних громадян вони провели зібрання, на яке прийшло 78 осіб. Найбільша відвідуваність була серед вчителів та полісменів. Сподіваємося, що до тих, хто ‘виспівує’ хвалу Єгові з гірських вершин, долучиться ще більше тінґґіанців.

Щось ліпше від золота

Просуваючись на південь Філіппін, ми знаходимо декілька островів, де іспанці знайшли золото. Це породило назву Міндоро (скорочення від іспанського міна де оро, тобто «золота копальня»). Але тепер на цих островах знаходять щось ліпше від золота — людей, які хочуть служити правдивому Богу Єгові.

Глибоко в лісових хащах острова Міндоро живе приблизно 125 000 тубільців, які називаються манґіянами. Вони провадять просте життя, тримаючись в основному окремо від зовнішнього світу, і мають свою мову. Ці люди анімісти та  політеїсти, а також вірять у різних духів природи.

Іноді, коли бракує харчів та інших припасів, окремі манґіяни в пошуках роботи спускаються в прибережну зону. Так було з Паілінґом, який походить з манґіянської підгрупи батанґан. Він виростав серед свого народу в гірському лісі й тримався батанґанських вірувань і звичаїв. Поширеним одягом цих людей була проста пов’язка на стегнах. Щоб запевнити собі багатий урожай, поклонники згідно з батанґанською традицією різали курку та молилися, тимчасом як кров з неї скапувала у воду.

Паілінґ більше не тримається цієї традиції. Чому? У низині він знаходив роботу в сім’ях Свідків Єгови. Одна із цих сімей використала таку нагоду, щоб познайомити Паілінґа з біблійною правдою. Той позитивно відгукнувся на неї, а інформація про намір Єгови стосовно людей та землі припала йому близько до серця. Свідки подбали про те, щоб він пішов у початкову школу, а також почали вивчати з ним Біблію. Паілінґ охрестився і став Свідком Єгови, коли йому було 24 роки. У 30-річному віці він був у другому класі середньої школи та почав там проповідувати. Тепер всі його називають Роландо (звичне для цієї місцевості ім’я).

Зустрівшись з Роландо, ви побачите добре одягненого та усміхненого чоловіка, який служить повночасним проповідником і є службовим помічником в одному зі зборів на Міндоро. Недавно Роландо повернувся в гори, але не для того, щоб долучитися до батанґанців в їхньому поклонінні,— він прагнув поділитися з ними життєдайними істинами з Біблії.

Прагнення побудувати Зал Царства

Провінція Букіднон (себуанською «народ гір») розкинулась на південному острові Мінданао. Це район гір, каньйонів, долин, річок і плоскогір’їв. На родючому ґрунті ростуть ананаси, кукурудза, кава, рис та банани. Тут живуть гірські племена талаандіґ і гіґаонон. Цих людей також треба познайомити з намірами Єгови. Недавно така нагода випала поблизу містечка Талакаґ, і відбулося це дуже цікаво.

Хоча Свідки, які піднялися в гори, відчули холод, вони теж відчули теплий прийом. Місцеві жителі щиро визнавали, що вірять у всемогутнього Бога, Отця, але не знали його імені. Оскільки більшість свого часу ці люди проводили в лісі, вони зустрілися зі Свідками Єгови вперше. Ці люди почули про ім’я Бога, а також про його чудовий намір, пов’язаний з Царством. Людям це дуже сподобалося, і тому було вирішено знову навідатися в їхнє село.

Після цього Свідки приходили сюди декілька разів. Результатом цього стало те, що місцеві жителі запропонували виділити ділянку для «дому» Свідків Єгови. Свідки з радістю прийняли цю пропозицію. Місце розташовувалося на вершині найвищого пагорба цієї місцевості, з якого було видно дорогу. Будівлю спорудили з дерева, бамбука та пальмового листя. Цей проект було закінчено за три місяці й десять днів. На фасаді будинку красувався напис «Зал Царства Свідків Єгови». Тільки-но подумайте, Зал Царства зведено ще до утворення збору!

Відтак сюди переїхав старійшина, який також є повночасним служителем, і один службовий помічник. Разом зі Свідками із сусідніх поселень вони з усіх сил старалися утворити збір. І цей довгожданий час прийшов у серпні 1998 року. Тепер невеличкий збір ефективно використовує свій Зал Царства, допомагаючи горянам пізнавати біблійні істини.

Єгова надзвичайним способом послуговується своїми охочими слугами на Філіппінах, щоб доносити правду про Царство навіть у важкодоступні гірські райони. Це нагадує нам слова з Ісаї 52:7: «Які гарні на горах ноги благовісника».

[Карти на сторінці 11]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АБРА

МІНДОРО

БУКІДНОН

[Відомості про джерело]

Земля: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Щоб проповідувати в горах, треба годинами йти пересіченою місцевістю.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Хрещення в гірському потоці.