Підкорення божественним вимогам звеличує Єгову

«Співом вдячним Його величатиму!» (ПСАЛОМ 69:31).

1. а) Чому Єгова гідний звеличення? б) Як ми звеличуємо його вдячністю?

ЄГОВА — Всевишній Бог, Усесвітній Суверен і Творець. Як такий, він гідний, щоб звеличували його ім’я та наміри. Звеличувати Єгову — означає ставитись до нього з глибокою пошаною, вихваляти й прославляти його словами та вчинками. Щоб робити це із ‘вдячністю’, потрібно завжди виявляти цінування того, що́ він робить для нас тепер і що зробить у майбутньому. Нам потрібно мати склад розуму, який показано в Об’явленні 4:11, де вірні духовні істоти в небі проголошують: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» Як ми можемо звеличувати Єгову? Навчаючись про нього й виконуючи його вимоги до нас. Ми повинні думати так само, як псалмоспівець: «Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій» (Псалом 143:10).

2. Як Єгова ставиться до тих, хто звеличує його, і до тих, хто цього не робить?

² Єгова цінує тих, хто звеличує його. Ось чому «тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Яку саме? У молитві до свого небесного Отця Ісус сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Авжеж, ті, хто ‘співом вдячним величає Єгову’, «успадкують... землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29). Проте «злому не буде майбутности» (Приповістей 24:20). У ці останні дні треба повсякчас звеличувати Єгову, бо він невдовзі знищить злих і збереже праведних. «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1 Івана 2:17; Приповістей 2:21, 22).

3. Чому ми повинні звертати увагу на книгу Малахії?

³ Воля Єгови записана в Біблії, бо «усе Писання Богом надхнене» (2 Тимофія 3:16). Слово Бога містить багато розповідей про те, як Єгова благословляє осіб, які звеличують його, і що стається з тими, хто цього не робить. Одна із розповідей пов’язана з подіями в Ізраїлі за часу пророка Малахії. Він написав свою книгу в 443 році до н. е. під час правління намісника Юди Неемії. У цій яскравій і захопливій книзі є інформація та пророцтва, ‘написані нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов’ (1 Коринтян 10:11).  Якщо звертатимемо увагу на слова Малахії, це допоможе нам підготуватися до ‘великого й страшного дня Господнього [«Єгови», НС]’ (Малахії 4:5).

4. На які шість пунктів звертає нашу увагу 1-й розділ книги Малахії?

⁴ Як книга Малахії, написана понад 2400 років тому, допомагає нам у XXI столітті підготуватися до великого та страшного дня Єгови? Перший розділ зосереджує нашу увагу щонайменше на шести важливих пунктах, які допомагають нам вдячно звеличувати Єгову та отримати його схвалення й вічне життя: 1) Єгова любить свій народ; 2) нам потрібно цінувати священні речі; 3) Єгова сподівається, що ми будемо давати йому найліпше; 4) до правдивого поклоніння спонукує безкорислива любов, а не пожадливість; 5) прийнятне служіння Богу не є обтяжливою формальністю; 6) кожен з нас має дати відповідь Богові. Отже, у першій із трьох статей, в яких обговорюється книга Малахії, розгляньмо кожен із цих пунктів, зосереджуючись на 1-му розділі Малахії.

Єгова любить свій народ

5, 6. а) Чому Єгова покохав Якова? б) Чого ми можемо сподіватися, якщо наслідуємо вірність Якова?

⁵ Любов Єгови стає очевидною уже з перших віршів пророцтва Малахії. Ця книга починається словами: «Пророцтво Господнього слова до Ізраїля». Далі Бог говорить: «Я вас покохав». Посилаючись у цьому ж вірші на певний приклад, Єгова заявляє: «Я Якова був покохав». Яків був чоловіком, що вірив в Єгову. З часом Єгова змінив ім’я Якова на Ізраїль, і той став прабатьком ізраїльського народу. Єгова полюбив Якова тому, що той був вірним чоловіком. Члени цього народу, котрі виявляли склад розуму Якова у своїх стосунках з Єговою, також спізнали Божу любов (Малахії 1:1, 2).

⁶ Якщо ми любимо Єгову й вірно тримаємося його народу, то можемо отримувати розраду зі слів, записаних у 1 Самуїла 12:22: «Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення». Єгова любить власний народ і винагороджує його, навіть дасть своїм людям вічне життя у майбутньому. Тому ми читаємо: «Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя,— і Він здійснить тобі твого серця бажання!» (Псалом 37:3, 4). Велелюбний Єгова звертає нашу увагу на другий урок, який можна взяти з 1-го розділу книги Малахії.

Цінуймо священні речі

7. Чому Єгова зненавидів Ісава?

⁷ В Малахії 1:2, 3 читаємо, що, сказавши «Я Якова був покохав», Єгова заявив: «А Ісава зненавидів». Але чому? Яків звеличував Єгову, а його брат-близнюк Ісав — ні. Ісав також був названий Едомом. У Малахії 1:4 землю Едом названо країною безбожності, а її мешканців засуджено. Ісав отримав ім’я Едом («червоний») після того, як продав Якову своє цінне право первородства за порцію червоного варива. «І знехтував Ісав перворідство своє»,—  говориться в Буття 25:34. Апостол Павло заохотив співвіруючих виявляти обережність, «щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму» (Євреїв 12:14—16).

8. Що спонукало Павла прирівняти вчинки Ісава до розпусти?

⁸ Чому Павло прирівняв вчинки Ісава до розпусти? Тому що, розвиваючи такий склад розуму, як в Ісава, можна перестати цінувати священні речі. А це може вилитись у серйозний гріх, наприклад, у розпусту. Отже, кожен з нас може запитати себе: «Чи я інколи відчуваю спокусу обміняти свою християнську спадщину — вічне життя — на щось скороминуче, як миска сочевичного варива? Чи я нехтую святими речами, можливо, навіть не усвідомлюючи цього?» Ісавові не терпілося задовольнити фізичне бажання. Він сказав до Якова: «[«Мерщій», НС] нагодуй мене отим червоним» (Буття 25:30). На превеликий жаль, декотрі Божі слуги, по суті, сказали: «Мерщій! Навіщо чекати на чесний шлюб?» Прагнення отримати сексуальне задоволення за будь-яку ціну стало для них мискою сочевичного варива.

9. Як можна зберігати благоговійний страх перед Єговою?

⁹ Тож ніколи не зневажаймо священних речей, нехтуючи цнотливістю, непорочністю і своєю духовною спадщиною. На відміну від Ісава зберігаймо благоговійний страх Божий, як вірний Яків, і виявляймо глибоку вдячність за священні речі. Як це можна робити? Старанно підкоряючись божественним вимогам. Це підводить нас до третього пункту, який розкривається в 1-му розділі книги Малахії. До якого саме?

Давати Єгові найліпше

10. Як священики зневажали стіл Єгови?

¹⁰ Священики Юди, які служили в Єрусалимському храмі за днів Малахії, не жертвували Єгові найліпше. У Малахії 1:6—8 (Хом.) говориться: «Син шанує батька, а слуга господаря, коли ж я батько, то де моя пошана? Коли я господар, де страх передо мною? — каже Господь сил до вас, священики, що моє ім’я зневажаєте». «Чим зневажаємо ми твоє ім’я?» — питали священики. «Тим, що приносите на мій жертовник хліб нечистий»,— відповів Єгова. «Чим ми його осквернили?» — питали священики. Отже, Єгова їм сказав: «Та тим, що думаєте, мовляв, стіл Господній можна зневажати». Ті грішні священики зневажали стіл Єгови щоразу, коли приносили в жертву сліпих, кульгавих та хворих тварин, кажучи: «То не зле».

11. а) Що Єгова сказав про неприйнятні жертви? б) В чому були винні звичайні люди?

¹¹ Тож Єгова пояснив, чому ці жертви неприйнятні: «Попробуй принести його начальникові твоєму, чи він буде тобою радий, чи він тебе ласкаво прийме?». Ні, їхній начальник не був би радий такому дару. Тим більше не прийме кволих жертв Всесвітній Суверен! Та докору  заслуговували не тільки священики. Це правда, приносячи такі жертви, вони зневажали славетне ім’я Єгови. Але чи звичайні люди були чисті від вини? Аж ніяк! Адже то вони вибирали сліпих, кульгавих і хворих тварин та приносили їх священикам для жертвоприношення Єгові. Який же гріх!

12. Яку допомогу ми отримуємо, щоб давати Єгові найліпше?

¹² Ми можемо показати, що справді любимо Єгову, даючи йому найліпше (Матвія 22:37, 38). На відміну від свавільних священиків за днів Малахії, організація Єгови передає чимало добрих біблійних повчань, які допомагають із вдячністю звеличувати Єгову, підкоряючись божественним вимогам. Із цим пов’язується четвертий важливий урок, який можна взяти з 1-го розділу книги Малахії.

До правдивого поклоніння спонукує любов, а не пожадливість

13. Які вчинки священиків виявляли, що ними керувала пожадливість?

¹³ Священики за днів Малахії були самолюбні, безсердечні й грошолюбні. Звідки це відомо? У Малахії 1:10 говориться: «Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не буде надармо [«задарма», НС] освічувати Мого жертівника! Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару!» Ті пожадливі священики вимагали платні за найпростіші храмові послуги, жадаючи винагороди за те, що зачиняли двері й запалювали вогонь на жертовнику! Не дивно, що Єгова не мав уподобання в дарах з їхніх рук!

14. Чому можна сказати, що спонукальною силою Свідків Єгови є любов?

¹⁴ Розповідь про пожадливість і себелюбство грішних священиків у стародавньому Єрусалимі доречно нагадує нам, що, за словами Біблії, пожадливі особи не успадкують Божого Царства (1 Коринтян 6:9, 10). Роздуми про осуд егоцентричного способу життя тих священиків також поглиблюють наше цінування всесвітньої проповідницької праці, яку виконують Свідки Єгови. Ця праця добровільна, і ми ніколи не беремо платні за будь-який вид нашого служіння. Ні, «ми не такі... що торгують словом Божим» (2 Коринтян 2:17, Хом.). Подібно до Павла, кожен з нас може чесно сказати: «[«Я охоче», НС] проповідував вам Євангеліє Боже даром» (2 Коринтян 11:7, Дерк.). Візьміть до уваги, що Павло ‘охоче проповідував Євангеліє’. Це підводить нас до п’ятого пункту, на який звертає увагу 1-й розділ книги Малахії.

Служіння Богу не є обтяжливою формальністю

15, 16. а) Як священики ставились до жертвоприношень? б) Як приносять свої жертви Свідки Єгови?

¹⁵ Віроломні священики в стародавньому Єрусалимі вважали жертвоприношення нудним обрядом. Воно було для них тягарем. З Малахії 1:13 дізнаємося, що Бог їм сказав: «Говорите: «Ось стільки праці!» і ним нехтуєте». Ті священики нехтували  Божі священні речі. Молімося, щоб ми ніколи не стали такими. Натомість повсякчас виявляймо дух слів з 1 Івана 5:3: «То любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі».

¹⁶ Тож із задоволенням складаймо духовні жертви Богові, ніколи не вважаючи їх надокучливим тягарем. Слухаймося пророчих слів: «До Нього [Єгови] промовте: «Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!» (Осії 14:3). Вислів «плід своїх уст» стосується духовних жертв — слів, за допомогою яких ми вихваляємо Єгову та розповідаємо про його наміри. В Євреїв 13:15 (Хом.) говориться: «Через нього [Ісуса Христа] приносім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я». Як же ми радіємо, що наші духовні жертви — це не проста формальність, а щиросердий вияв нашої любові до Бога! Тут ми підходимо до шостого пункту, який можна побачити в 1-му розділі книги Малахії.

Кожен має дати відповідь Богові

17, 18. а) Чому Єгова прокляв «обманця»? б) Чого не брали до уваги ті обманці?

¹⁷ Сучасники Малахії несли особисту відповідальність за свої вчинки, несемо її також і ми (Римлян 14:12; Галатів 6:5). Тому в Малахії 1:14 говориться: «Проклятий обманець, що в стаді його є самець [без вади], а він обіцяє та в жертву дає Господеві зіпсуте». Будь-який власник череди не мав лише одну тварину, скажімо лише одну вівцю, через що у нього не було б вибору. Тому для жертвоприношення господар не був змушений брати сліпу, кульгаву або хвору тварину. Якби він вибирав таку кволу тварину, це виявляло б зневагу до розпорядку Єгови про жертвоприношення, бо власникові череди було неважко знайти тварину без таких вад!

¹⁸ Отже, недарма Єгова прокляв «обманця», який мав підхожого самця, але приводив (можливо, навіть притягував) сліпу, кульгаву або хвору істоту до священиків для жертвоприношення. Проте в цих словах немає навіть і натяку на те, що якийсь священик, посилаючись на Божий закон, пояснював, що кволі тварини — неприйнятні (Левит 22:17—20). Розсудливі особи розуміли, що вони не минули б лиха, якби намагалися підсунути такий дар своєму начальнику. Але вони мали справу з Усесвітнім Сувереном, Єговою, котрий набагато більший, ніж будь-який людський начальник. У Малахії 1:14 про це говориться так: «Я Цар великий,— говорить Господь,— і серед народів грізне Моє Ймення!»

19. Чого ми з нетерпінням чекаємо і що нам слід робити?

¹⁹ Як віддані Божі слуги, ми з нетерпінням чекаємо дня, коли все людство буде благоговіти перед Великим Царем — Єговою. Тоді «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!» (Ісаї 11:9). А тим часом з усіх сил стараймося підкорятися божественним вимогам, наслідуючи псалмоспівця, який сказав: «Співом вдячним Його величатиму!» (Псалом 69:31). У книзі Малахії містяться подальші поради, які можуть дуже допомогти нам у цьому. Тому уважно дослідімо інші уривки книги Малахії в наступних двох статтях.

Чи ви пам’ятаєте?

• Чому ми повинні звеличувати Єгову?

• Чому Єгова вважав неприйнятними жертви священиків за днів Малахії?

• Як ми приносимо жертву хвали Єгові?

• Що має бути спонукою до правдивого поклоніння?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Пророцтво Малахії вказувало на наш час.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Ісав не цінував священних речей.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Священики та люди складали неприйнятні жертви.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Свідки Єгови по цілому світі безплатно приносять жертви хвали.