Як буде покінчено з каліцтвом

УЯВІТЬ собі, що очі сліпих стали бачити, вуха глухих — чути кожний звук, язик безмовних починає співати від радості, а ноги кривих зміцніли, і вони можуть ходити! Мова йде не про досягнення у медицині, а про результат втручання Бога на користь людей. Біблія передрікає: «Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик» (Ісаї 35:5, 6). Але як ми можемо бути впевнені, що це дивовижне пророцтво сповниться?

По-перше, коли Ісус Христос був на землі, він дійсно виліковував людей від найрізноманітніших хвороб і немочів. Крім того, більшість його чуд бачило багато свідків, серед яких були навіть його вороги. Принаймні в одному випадку скептично настроєні противники старанно дослідили факт зцілення з метою дискредитувати Ісуса. Все ж, на їхню прикрість, вони змогли тільки підтвердити чудо (Івана 9:1, 5—34). Після того як Ісус вчинив ще одне незаперечне чудо, вони сказали з розчаруванням: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?» (Івана 11:47). Але прості люди не були такі ж байдужі, бо багато з них повірило в Ісуса (Івана 2:23; 10:41, 42; 12:9—11).

Ісусові чуда — прообраз усесвітнього зцілення

Ісусові чуда були чимось більшим, ніж лише доказом, що він Месія, Божий Син. Вони дали основу для віри в Божі обіцянки, що слухняні люди будуть вилікувані в майбутньому. До цих обіцянок належить пророцтво з 35-го розділу Ісаї, згадане в першому абзаці. В Ісаї 33:24 говориться про майбутнє здоров’я богобоязливих людей: «Не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24). Подібно в Об’явлення 21:4 Біблія обіцяє: «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше [сьогоднішні випробування і страждання] минулося!»

Люди регулярно моляться про сповнення цих пророцтв, коли повторюють слова з Ісусової зразкової молитви: «Нехай  прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:10). Дійсно, Божа воля стосується як землі, так і людства. Хвороби і каліцтва, хоча й допущені з певних причин, невдовзі будуть усунені і не затьмарюватимуть Божий «підніжок» вічно (Ісаї 66:1) *.

Вилікувані без болю і платні

Хоч би які немочі доводилось зносити людям, Ісус уздоровляв їх безболісно, невідкладно і безплатно. Звичайно, чутка про це поширилась як вогонь, і невдовзі «приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх». Як люди реагували на це? Матвій, очевидець, продовжує: «Народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі,— і славив він Бога Ізраїлевого!» (Матвія 15:30, 31).

Зверніть увагу, що Ісус не вдавався до хитрості, яку використовують шахраї,— він не підбирав людей для уздоровлення. Ні, родичі й друзі недужих просто «клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх». Розгляньмо тепер кілька конкретних прикладів Ісусової здатності зціляти.

Сліпота. Перебуваючи в Єрусалимі, Ісус повернув зір чоловікові, «що сліпим був з народження». Цього чоловіка добре знали в місті як сліпого жебрака. Отже можна собі уявити збудження та здивування людей, коли вони бачили його зрячим! Однак це сподобалось не всім. Декотрі фарисеї, члени видатної впливової юдейської секти, були розстроєні через те, що раніше Ісус виявив їхнє лукавство, і тепер з усіх сил намагалися знайти докази шахрайства в Ісусових діях (Івана 8:13, 42—44; 9:1, 6—31). Тож вони допитали зціленого чоловіка, а тоді його батьків. Після цього фарисеї допитали чоловіка знову. Але їхнє розслідування лише підтвердило Ісусове чудо, і це їх розізлило. Приголомшений зіпсутістю тих релігійних лицемірів, зцілений чоловік сказав: «Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження. Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити» (Івана 9:32, 33). За такий чесний і розумний вияв віри фарисеї «геть його вигнали» — можливо, відлучили колишнього сліпого від синагоги (Івана 9:22, 34).

Глухота. Коли Ісус був у Десятимісті, районі на схід від ріки Йордан, «приводять до Нього глухого немову» (Марка 7:31, 32). Ісус не тільки уздоровив цю особу, але також виявив глибоке розуміння почуттів глухого, який у натовпі міг почуватися збентежено. Біблія каже, що «взяв Він [Ісус] його від народу самого» і зцілив його. Знову очевидці «дуже всі дивувалися та говорили: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!» (Марка 7:33—37).

Параліч. Коли Ісус був у Капернаумі, до нього принесли паралізованого чоловіка, що лежав на ложі (Матвія 9:2). Вірші з 6—8 описують, що сталося. «Каже Він [Ісус] розслабленому: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався,— і славив Бога, що людям він дав таку владу!» Це чудо також було вчинене в присутності як Ісусових учнів, так і його ворогів. Зверніть увагу, що натовп його учнів, не засліплений ненавистю й упередженням, «славив Бога» за те, що побачив.

Інші хвороби. «Приходить до Нього [Ісуса] прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш,— Ти можеш очистити мене!»  І змилосердився Він,— простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу,— будь чистий!» І проказа зійшла з нього хвилі тієї» (Марка 1:40—42). Зверніть увагу, що Ісус не зцілив цю особу неохоче, а зі щирим співчуттям. Уявіть себе на місці прокаженого. Як би ви почувалися, коли б вас умить безболісно вилікували від жахливої хвороби, що поступово спотворювала ваше тіло і робила вас вигнанцем із суспільства? Безсумнівно, ви можете зрозуміти, чому інший прокажений, що був чудом уздоровлений, «припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому» (Луки 17:12—16).

Ушкодження. Ісусове останнє чудо, вчинене перед тим, як його заарештували і розп’яли, було пов’язане зі зціленням. Апостол Петро необачно атакував людей, які збиралися забрати Ісуса,— «меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика,— і відтяв праве вухо йому» (Івана 18:3—5, 10). У паралельному місці в Луки повідомляється, що Ісус, «доторкнувшись до вуха його, уздоровив його» (Луки 22:50, 51). Знову ж цей гуманний жест було вчинено на очах як Ісусових друзів, так і ворогів, у цьому випадку його поневолювачів.

Дійсно, чим ближче ми досліджуємо Ісусові чуда, тим більше помічаємо ознак їхньої достовірності (2 Тимофія 3:16). І, як згадувалось раніше, таке вивчення має зміцнити нашу віру в Божу обіцянку зцілити слухняних людей. Ось як Біблія визначає християнську віру: «Віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євреїв 11:1). Ясно, що Бог заохочує не до сліпої легковірності, не до приймання бажаного за дійсне, а до твердої віри, збудованої на доказах (1 Івана 4:1). Набуваючи таку віру, ми бачимо, що стаємо духовно міцнішими, здоровішими і більш щасливими (Матвія 5:3; Римлян 10:17).

Спершу йде духовне зцілення

Багато людей фізично здорові, однак нещасні. Дехто навіть намагається покінчити життя самогубством, тому що не має надії на майбутнє, або почувається розчавленим під тиском проблем. По суті, ці люди скалічені духовно, а це в Божих очах набагато серйозніший стан, ніж фізичне каліцтво (Івана 9:41). Проте багато осіб з фізичним каліцтвом, як-от Крістіан і Джуніор, згадані в попередній статті, ведуть щасливе, змістовне життя. Чому? Тому що вони здорові духовно і їм додає сил тверда надія, заснована на Біблії.

Маючи на увазі нашу унікальну потребу, Ісус сказав: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Так, на відміну від тварин, людям недостатньо харчуватись лише матеріальною їжею. Створені на «образ Божий», ми потребуємо духовної поживи — знання про Бога і про своє місце в його намірі, а також виконання його волі (Буття 1:27; Івана 4:34). Знання про Бога сповнює наше життя змістом і додає духовних сил. Воно також закладає основу для вічного життя на райській землі. «Життя ж вічне,— сказав Ісус,— це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3).

Варте уваги, що Ісусові сучасники не зверталися до нього: «Зцілителю», а казали: «Учителю» (Луки 3:12; 7:40). Чому? Тому що Ісус вчив людей про Боже Царство — остаточне розв’язання проблем людства (Луки 4:43; Івана 6:26, 27). Цей небесний уряд в руках Ісуса Христа правитиме над цілою землею і сповнить усі біблійні обіцянки стосовно цілковитого та остаточного зцілення праведних людей і відновлення їхнього земного дому (Об’явлення 11:15). Ось чому Ісус у своїй зразковій молитві пов’язав прихід Царства з виконанням Божої волі на землі (Матвія 6:10).

 У багатьох людей, що живуть з каліцтвом, знання про цю чудову надію перемінило сльози смутку на сльози радості (Луки 6:21). Фактично Бог не тільки усуне хвороби й каліцтва, він знищить саму причину людських страждань — гріх. Дійсно, вірші в Ісаї 33:24 і Матвія 9:2—7, цитовані вище, вказують на зв’язок між хворобами і нашим грішним станом (Римлян 5:12). Отже, коли гріх буде переможений, людство нарешті зможе втішатися «волею слави синів Божих» — волею, яка включає в себе досконалість розуму й тіла (Римлян 8:21).

Тим, хто має відносно хороше здоров’я, легко недооцінювати свою ситуацію. Але цього не скажеш про тих, що зносять біль каліцтва. Вони добре знають, наскільки цінними є здоров’я та життя і як раптово й несподівано ситуація може змінитись (Екклезіяста 9:11). Отже, ми надіємось, що ті наші читачі, які терплять від каліцтва, звернуть особливу увагу на Божі чудові обіцянки, записані в Біблії. Щоб запевнити їхнє сповнення, Ісус віддав своє життя. Яку ж ліпшу гарантію ми можемо отримати? (Матвія 8:16, 17; Івана 3:16).

[Примітка]