Запитання читачів

Чи було б мудро для правдивого християнина іти на похоронну або весільну церемонію в церкві?

Будь-яка участь у фальшивому поклонінні не подобається Єгові, і її слід уникати (2 Коринтян 6:14—17; Об’явлення 18:4). Церковний похорон — це релігійна служба, що переважно включає в себе проповідь, в якій обстоюються небіблійні вчення, як-от безсмертя душі й небесна нагорода для добрих людей. Також у це можуть входити звичаї робити на собі рукою знак хреста і брати участь у молитві зі священиком чи церковнослужителем. Молитви та інші релігійні звичаї, які суперечать вченню Біблії, можуть бути частиною також весільної релігійної церемонії, яка проводиться у церкві чи в іншому місці. Перебуваючи в групі людей, християнинові буде важко опиратися тиску взяти разом з ними участь в акті фальшивого поклоніння. Як же немудро піддавати себе такому впливу!

А що, коли християнин почувається зобов’язаним піти на похоронну чи весільну церемонію, яка проводиться у церкві? Невіруючий чоловік, наприклад, наполягає, щоб його християнська дружина пішла туди з ним. Чи може вона бути присутньою як спостерігач? З огляду на бажання чоловіка дружина може вирішити піти з ним, постановивши не брати участі в жодних релігійних церемоніях. Проте вона може вирішити не йти, вважаючи, що через тиск обставин могла б емоційно не витримати і навіть піти на компроміс з Божими принципами. Рішення повинна прийняти вона. Їй потрібно визначитись у серці й мати чисте сумління (1 Тимофія 1:19).

У всякому разі, їй було б мудро пояснити своєму чоловікові, що вона не може з чистим сумлінням брати участь у будь-яких релігійних церемоніях, приєднуватись до співання гімнів чи схиляти голову під час молитви. На основі її пояснення він міг би вирішити, що присутність дружини створить ситуацію, неприємну для нього. З любові до дружини, поваги до її вірувань чи бажання уникнути незручної ситуації, можливо, він вирішить піти сам. Але якщо він наполягає, щоб вона йшла із ним, християнка може піти як спостерігач.

Не слід забувати про вплив, який наша присутність на церемонії в релігійній споруді справила б на співвіруючих. Чи це не вразить сумління декого? Чи не послабить їхньої рішучості опиратися ідолопоклонству? «Щоб ви досліджували те, що краще,— напучує апостол Павло,— щоб чисті та цілі були [«не доводили інших до спотикання», НС] Христового дня» (Филип’ян 1:10).

Якщо йдеться про близького родича, тиск може бути ще більшим. У всякому разі, християнин повинен старанно зважити всі фактори. За певних обставин він міг би зробити висновок, що обійдеться без труднощів, коли він прийде на похоронну чи весільну церемонію в церкві як спостерігач. Однак обставини можуть бути такі, що його присутність завдасть більше шкоди його сумлінню чи сумлінню інших, ніж принесе користі. У будь-якому випадку християнин повинен попіклуватися, щоб його рішення не перешкоджало йому зберігати чисте сумління перед Богом і людьми.