Праведних веде непорочність

«ЛЮДИНА, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями»,— говориться в Біблії (Йова 14:1). Біль та страждання, здається, є невід’ємною частиною людської історії. А наше щоденне життя сповнене тривог і сум’яття. Що допоможе нам успішно зносити важкі обставини та залишатися праведними перед Єговою?

Розгляньмо приклад заможного чоловіка, на ім’я Йов, який жив приблизно 3500 років тому на території сучасної Аравії. Яке ж лихо спровадив Сатана на цього богобійного чоловіка! Йов втратив усю худобу. Потім він пережив смерть своїх дорогих дітей. Невдовзі після такого горя Сатана вдарив Йова злим гнояком від голови аж до ніг (Йова, розділи 1, 2). Йов не розумів, чому з ним трапилися усі ці нещастя. Однак «Йов не згрішив своїми устами» (Йова 2:10). «Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе»,— сказав він (Йова 27:5). Саме невинність, тобто непорочність, допомогла Йовові успішно знести усі випробування.

Непорочність — це моральна непорушність або довершеність, а також вияв бездоганності і невинності з погляду Бога. Але це не означає, що Бог вимагає досконалої мови та учинків від недосконалих людей, які просто не можуть повністю відповідати Божим нормам. Натомість людина виявляє непорочність тим, що її серце цілком віддане Єгові, його волі та намірам. Така відданість Богові завжди і за будь-яких умов є надійним керівництвом для праведних. Перша частина 11-го розділу біблійної книги Приповістей показує, як непорочність може бути добрим керівництвом у різних сферах життя, а також там описано, які благословення отримають ті, хто прислухатиметься до цих порад. Розгляньмо ці вірші з особливою пильністю.

Непорочність сприяє чесності у комерційних справах

Давній ізраїльський цар Соломон, підкреслюючи принцип чесності, не використав якихось юридичних термінів, а поетично написав: «Обманливі шальки — огида для Господа, а повна вага — це Його уподоба» (Приповістей 11:1). Це перше з чотирьох місць у книзі Приповістей, де згадуються шальки та вага, аби показати, що Єгова прагне, щоб його поклонники були чесними у комерційних справах (Приповістей 16:11; 20:10, 23).

 Іноді ми можемо заздрити добробуту тих, хто вдається до обманливих шальок, тобто нечесності. Але хіба ми хочемо полишити Божі норми добра і зла та втягнутися у нечисті комерційні справи? Якщо керуємося непорочністю, то, звичайно, не бажатимемо цього. Ми уникатимемо нечесності, оскільки Єгові приємна чесність, яка символізується всім ваговим камінням у торбині, або повною вагою.

«З скромними — мудрість»

Цар Соломон продовжує: «Прийде пишність [«зухвалість», НС], та прийде і ганьба, а з сумирними [«скромними», НС] — мудрість» (Приповістей 11:2). Хоч би як виявлялась зухвалість — у гордості, непослусі або заздрості,— вона приносить ганьбу, тоді як покірне визнання своїх недоліків — це шлях мудрості. Наскільки ж яскраво Святе Письмо ілюструє правдивість цих слів!

Заздрісний левит Корей очолив натовп, що збунтувався проти влади Мойсея та Аарона, призначених слуг Єгови. Який був результат цього зухвалого вчинку? «Земля відкрила свої уста, та й поглинула» одних бунтівників, а інших, у тому числі й Корея, пожер вогонь (Числа 16:1—3, 16—35; 26:10; Повторення Закону 11:6). Яка ж ганьба! Розгляньмо також випадок, що стався з Уззою. Цей чоловік зухвало потягнувся до ковчега заповіту та схопив його, щоб він не упав. Уззу було відразу забито (2 Самуїла 6:3—8). Отож, це ілюструє, наскільки важливо уникати зухвалості!

Смиренна і скромна людина, навіть вчинивши помилку, не зазнає ганьби. Йов, хоча і виявляв бездоганність у багатьох сферах життя, однак був недосконалий. Випробування, які пережив Йов, допомогли йому зрозуміти, що необхідно змінити свій спосіб мислення. Захищаючись перед своїми обвинувачами, Йов дещо втратив розважливість. Він навіть натякав, що його праведність більша за Божу (Йова 35:2, 3). Як Єгова виправив спосіб мислення Йова?

Єгова звернув його увагу на землю, море, зоряне небо, на деяких тварин та на інші чини своїх рук. Він показав Йовові, наскільки людина незначна у порівнянні з Божою величчю (Йова, розділи 38—41). Але у своєму зверненні до Йова Єгова не вказав причини його страждань. І в цьому не було потреби, оскільки Йов був смиренною людиною. Він покірно визнав величезну різницю між собою та Богом, між своєю недосконалістю, слабкостями та праведністю і силою Єгови. «Я зрікаюсь говореного,— промовив він,— і каюсь у поросі й попелі» (Йова 42:6). Саме непорочність допомогла Йовові охоче прийняти докір. А що можна сказати про нас? Чи ми теж, керуючись непорочністю, з готовністю приймаємо докір або виправлення?

Мойсей також був скромним та покірним чоловіком. Коли він уже втомився, вирішуючи проблеми інших, його тесть, Їтро, запропонував практичне розв’язання цієї ситуації: поділитися своїми обов’язками з іншими кваліфікованими чоловіками. Мойсей, усвідомлюючи свої обмеження, вчинив мудро і прийняв пораду (Вихід 18:17—26; Числа 12:3). Скромна людина з готовністю передасть свою  владу іншим і не буде боятися втратити позицію через те, що поділиться обов’язками з іншими кваліфікованими чоловіками (Числа 11:16, 17, 26—29). Скромна людина буде охоче допомагати їм духовно зростати (1 Тимофія 4:15). Хіба ж ми не повинні бути такими?

‘Дорога невинного — проста’

Соломон, усвідомлюючи, що непорочність не завжди захищає праведного від небезпек чи лиха, все ж написав: «Невинність простосердих [«непорочність праведних», НС] веде їх, а лукавство зрадливих — їх вигубить» (Приповістей 11:3). Непорочність справді керує праведним, допомагаючи навіть у скрутних обставинах робити правильне в Божих очах, і зрештою приносить пожиток. Йов не покинув своєї непорочності, і Єгова «поблагословив останок днів Йова більше від початку його» (Йова 42:12). А ті, хто поводиться зрадливо, можливо, думають, що їм вдасться поліпшити свою ситуацію коштом інших. Протягом певного часу таким людям може навіть видаватися, що їм дійсно добре ведеться. Але кінець кінцем їхній обман їх же і знищить.

«Не поможе багатство в день гніву,— говорить мудрий цар,— а справедливість [«праведність», Дерк.] від смерти визволює» (Приповістей 11:4). Як же немудро важко працювати заради матеріальних надбань і нехтувати особистим вивченням, молитвою, зібраннями та проповідуванням. Адже саме це поглиблює нашу любов до Бога й зміцнює відданість йому! Жодне багатство не принесе визволення у час великої скорботи, що наближається (Матвія 24:21). Його можна буде досягнути лише завдяки праведності (Об’явлення 7:9, 14). Отже було б мудро взяти до серця благання Софонії: «Поки не прийде на вас лютість гніву Господнього, поки не прийде на вас день Господнього гніву! Шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його! Шукайте правди, шукайте смирення» (Софонії 2:2, 3). Постановімо ‘шанувати Господа із маєтку свого’ (Приповістей 3:9).

Наголошуючи, наскільки важливо прагнути праведності, Соломон порівнює наслідки невинної поведінки та поведінки безбожної: «Справедливість [«праведність», Дерк.] невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою. Справедливість [«праведність», Дерк.] прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю. При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної. Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде» (Приповістей 11:5—8). Невинні не впадуть на своєму шляху і не потраплять у пастку власних вчинків. Їхня дорога — пряма. Насамкінець праведні будуть врятовані від лиха. А безбожні, які, можливо, і видаються могутніми, не отримають порятунку.

«Місто радіє»

Непорочність праведних та зло грішників також впливає і на інших людей. «Свого ближнього нищить лукавий устами,— каже цар Ізраїля,— а знанням визволяються праведні» (Приповістей 11:9). Хто заперечить, що наклеп, згубна плітка, непристойна мова та пусті балачки можуть зашкодити іншим? У той же час слова праведного — чисті, добре обдумані й тактовні. Праведний визволяється знанням, бо завдяки своїй непорочності він може подати докази, необхідні, щоб виявити брехню своїх нападників.

«Добром праведних місто радіє,— продовжує цар,— а як гинуть безбожні  — співає» (Приповістей 11:10). Як правило, праведних люблять інші, і їхні ближні справді почуваються щасливими й радісними. Але майже ніхто не любить «безбожних». Коли вони помирають, люди здебільшого не оплакують їх. Звичайно, ніхто не сумуватиме, коли Єгова ‘вигубить з землі безбожних і повириває з неї невірних’ (Приповістей 2:21, 22). Їхнє знищення радше стане причиною радості. А що можна сказати про нас? Варто задуматися, чи наша поведінка додає радості іншим.

«Підноситься місто»

Далі Соломон показує, наскільки по-різному праведний та безбожний впливає на суспільство: «Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується» (Приповістей 11:11).

Мешканці міста, котрі дотримуються праведних норм, сприяють миру й добробуту, а також підбадьорюють інших жителів. Так місто підноситься і процвітає. Ті, хто поширює наклепи, шкідливі та неправильні ідеї, породжують неспокій, нещастя, різні хвилювання і незгоди. Такі особи найбільше небезпечні, коли займають якесь керівне становище. У такому місті панує безладдя, корупція, і воно зазнає́ морального, а можливо, й економічного занепаду.

Принцип, записаний у Приповістей 11:11, стосується також людей Єгови, оскільки вони живуть разом у містоподібних зборах. Збір, у якому переважають духовні особи — праведні, які керуються непорочністю,— це група щасливих діяльних людей, котрі охоче допомагають один одному і приносять честь Богові. Єгова благословляє такий збір, і він процвітає духовно. Часом декотрі бувають невдоволені та схильні критикувати й погано висловлюватися про те, як виконуються певні справи у зборі. Вони, немов «гіркий корінь», який може розростатися й отруювати тих, хто колись був щиросердий (Євреїв 12:15). Такі особи зазвичай прагнуть видатного становища та більше влади. Вони поширюють плітки, ніби у зборі або з боку старійшин відчутна несправедливість, етнічне упередження чи щось подібне. Їхні вуста справді можуть спричинити поділення між співвіруючими. Тож відвертаймось від таких розмов, намагаймося бути духовними людьми, які сприяють миру та єдності у зборі.

Далі Соломон каже: «Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму [«тому бракує серця», НС], а розумна [«розважна», НС] людина мовчить. Виявляє обмовник таємне [«довірливу розмову», НС], вірнодухий же справу ховає» (Приповістей 11:12, 13).

Якої ж великої шкоди завдає той, кому бракує розсудливості, або «бракує серця»! Він не стримує свого язика, а поширює наклепи та ображає інших. Призначені старійшини мусять відразу діяти, аби припинити шкідливий вплив такої особи на інших. На відміну від того, кому «бракує серця», розважна людина вміє мовчати. Вона не зрадить довір’я, а допоможе владнати негаразди. Розважна людина усвідомлює, що коли не стримає свого язика, то може накоїти чимало лиха. Тому така особа є ‘вірнодухою’. Вона віддана співвіруючим і не розголошує конфіденційної інформації, адже це може зашкодити їм. Яким же благословенням для збору є такі непорочні християни!

Для того щоб допомогти нам бути у всьому бездоганними, Єгова постачає  багату духовну поживу, яка готується під керівництвом «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45). Крім цього, кожному в наших містоподібних зборах чимало допомагають християнські старійшини (Ефесян 4:11—13). Ми справді дуже вдячні за їхню турботу, оскільки «народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває» (Приповістей 11:14). Отож, попри усе, що може трапитися, постановімо ‘ходити в своїй непорочності’ (Псалом 26:1).

[Вставка на сторінці 26]

Як же немудро важко працювати заради матеріальних надбань і нехтувати теократичними справами!

[Ілюстрації на сторінці 24]

Йов тримався своєї непорочності, тому Єгова благословляв його.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Узза загинув через свою зухвалість.