Хто винен — ви чи ваші гени?

ВЧЕНІ ведуть копіткі пошуки причетності генів до алкоголізму, гомосексуалізму, розпущеності, брутальності, іншої анормальної поведінки і навіть самої смерті. Чи не принесло б полегшення знання того, що ми не несемо відповідальності за свої дії, а всього-на-всього є жертвами наших генів? Людині притаманно винуватити за свої помилки когось іншого або щось.

Якщо винні гени, вчені пропонують можливість змінити їх, усуваючи небажані риси шляхом генної інженерії. Недавні досягнення в складанні карти цілого людського геному дали таким прагненням ще сильнішого імпульсу.

Але цей план дій ґрунтується на передумові, що саме успадковані риси відповідальні за наші гріхи й помилки. Чи наукові дослідники знайшли достатньо підстав, щоб порушити, так би мовити, судову справу проти наших генів? Відповідь на це запитання може глибоко вплинути на наше ставлення до себе й майбутнього. Однак, перш ніж взятися за дослідження доказів, візьмімо для себе корисну інформацію, повернувшись до витоків людства.

Як усе це почалося

Більшість людей знає або принаймні чула оповідь про гріхопадіння першої пари людей, Адама та Єви, в Едемському саду. Чи ці люди були створені від самого початку з якоюсь внутрішньою вадою в генах — щось на зразок конструкторської помилки, яка зумовила їхній гріх та непослух?

Їхній Творець, Бог Єгова, всі діла якого досконалі, проголосив, що вінець його земного створення був ‘вельми добрим’ (Буття 1:31; Повторення Закону 32:4). На доказ того, що Бог був задоволений чином своїх рук, він поблагословив першого чоловіка і жінку та наказав їм плодитися й розмножуватися, наповнювати землю людьми й піклуватися про його земне створіння. Навряд чи так повівся би хтось, хто не впевнений у своєму твориві (Буття 1:28).

Про творіння першої людської пари Біблія говорить: «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Буття 1:27). Це не означає, що люди були створені схожими на Бога фізично, оскільки «Бог є Дух» (Івана 4:24). Натомість це означає, що люди були наділені Божими  рисами й певною моральною свідомістю — сумлінням (Римлян 2:14, 15). Вони також мали свободу волі й могли зважувати справи та вирішувати, як поводитись.

А втім, наші прабатьки не були позбавлені керівництва. Бог попередив їх про наслідки правопорушення (Буття 2:17). Отже, факти свідчать: коли перед Адамом постало моральне питання, він вирішив робити те, що, на його думку, у той момент здавалося доцільним і вигідним. Замість того щоб зважати на стосунки з Творцем або на далекосяжні наслідки свого вчинку, він пішов слідами дружини, порушивши закон. Відтак Адам теж намагався скинути вину на Єгову, кажучи, що його звела дружина, яку дав Бог (Буття 3:6, 12; 1 Тимофія 2:14).

Реакція Бога на гріх Адама і Єви багато про що нам говорить. Він не намагався виправити якийсь «конструкторський дефект» в їхніх генах. Натомість він зробив те, що, за його словами, мало стати наслідком їхнього вчинку, який зрештою довів до смерті (Буття 3:17—19). Ці давні події проливають яскраве світло на природу людської поведінки *.

Чи справді винні наші гени?

Уже довгий час учені б’ються над титанічним завданням — знайти генетичні причини людської патології та поведінки й виправити їх. Після десятилітньої праці шістьох груп дослідників було визначено ген, пов’язаний з хворобою Гантінґтона; незважаючи на це, дослідники не можуть зрозуміти, як він призводить до хвороби. А втім, розповідаючи про такі пошуки, журнал «Саєнтифик америкен» навів слова біолога Гарвардського університету Евана Балабана, який сказав, що «визначити гени, відповідальні за розлади поведінки, куди важче».

Зусилля дослідників визначити зв’язок конкретних генів з людською поведінкою виявилися даремними. Приміром, часопис «Психологія сьогодні» (англ.) у статті про пошуки генетичних причин депресії говорить: «Епідеміологічні дані про основні психічні хвороби виявляють, що їх не можна зводити до суто генетичних причин». У статті подається приклад: «Серед американців віком до 75 років, які народилися раніше 1905 року, тільки один відсоток потерпав од депресії. Серед американців до 24 року життя, які народилися півсторіччя пізніше, їх вже було 6 відсотків!» Отже стаття робить висновок, що за такий короткий час настільки разючі зміни можуть бути викликані тільки  зовнішніми або суспільними чинниками.

Про що такі та багато інших досліджень нам говорять? Хоча гени можуть відігравати певну роль у формуванні нашої особистості, вочевидь, існують інші чинники. Основним із них є середовище, яке зазнає в наш час радикальних змін. Стосовно популярних серед сучасної молоді розваг книжка «Хлопці є хлопці» (англ.) говорить, що навряд чи діти навчаться хороших моральних принципів, коли вони, «виростаючи, протягом десяток тисяч годин бачать у телешоу та фільмах, як нападають, стріляють, заколюють, випускають кишки, зарубують, здирають шкіру, розчленовують; коли вони слухають музику, в якій оспівується зґвалтування, самогубство, наркотики, алкоголь і фанатизм».

Зрозуміло, Сатана — «князь світу цього» — сформував середовище, яке потурає найбільш ницим бажанням людини. Хто заперечить тому, що це середовище справляє потужний вплив на кожного з нас? (Івана 12:31; Ефесян 6:12; Об’явлення 12:9, 12).

Корінь людського лиха

Як ми вже побачили, проблеми людства почалися після гріхопадіння першої пари людей. У що це вилилось? Хоча нащадки Адама не відповідальні за його гріх, всі вони, однак, народжуються грішними, недосконалими й смертними, бо мають від нього такий спадок. Біблія пояснює: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12).

Недосконалість людини спричиняє їй чимало клопотів. Але це не звільняє її від усієї моральної відповідальності. Біблія показує, що ті, хто увірує в життєдайний дар Єгови та узгодить своє життя з його нормами, матимуть Боже схвалення. Виявивши сердечну доброзичливість, Єгова милосердно подбав про порятунок людей і викупив те, що втратив Адам. Єгова зробив це за допомогою викупної жертви свого досконалого Сина, Ісуса Христа, який сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16; 1 Коринтян 15:21, 22).

Апостол Павло висловив глибоку вдячність за цей дар. Він вигукнув: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого» (Римлян 7:24, 25). Павло знав, що якби через слабкість він і піддався гріху, то міг просити у Бога прощення на основі викупної жертви Ісуса Христа *.

Сьогодні, як і в першому сторіччі, чимало тих, хто колись провадив дуже поганий спосіб життя або ситуація яких здавалася безнадійною, прийшли до точного знання біблійної правди, зробили необхідні зміни та отримують тепер Божі благословення. Таким людям не було легко зробити зміни, і багато осіб все ще змушені боротися з певними згубними схильностями. Але завдяки Божій допомозі вони можуть зберігати непорочність і знаходити радість у служінні йому (Филип’ян 4:13). Розгляньмо тільки один приклад людини, яка зробила докорінні зміни, щоб подобатися Богу.

Підбадьорливий випадок

«Будучи хлопчиком у школі-інтернаті, я втягнувся у гомосексуалізм, хоча  ніколи не вважав себе гомосексуалістом. Мої батьки були розлучені, і я прагнув батьківської ласки, котрої ніколи не спізнав. Закінчивши школу, пройшов обов’язкову військову службу. У сусідньому бараці була група гомосексуалістів. Мені захотілося жити, як вони, і я приєднався до них. Після року перебування з ними почав вважати себе гомосексуалістом. «Я вже такий є,— розмірковував я,— і ніяк цьому не зарадиш».

Я навчився малозрозумілого жаргону гомосексуалістів та почав вчащати в їхні клуби, де було легко отримати наркотики та алкоголь. Хоча на вигляд все здавалося надзвичайно чудовим і привабливим, усе це насправді було бридотою. Глибоко в душі я відчував, що такі стосунки протиприродні й не мають майбутнього.

Якось в одному містечку я натрапив на Зал Царства Свідків Єгови, де проводилося зібрання. Я ввійшов туди й вислухав промову, в якій йшлося про майбутні райські умови. Згодом зустрівся зі Свідками і мене запросили на конгрес. Я пішов і був надзвичайно вражений, коли побачив, як спільно поклоняються щасливі сім’ї. Свідки почали вивчати зі мною Біблію.

Я почав застосовувати біблійну науку, хоча це давалося мені не так уже й легко. Мені вдалося порвати з усією нечистотою. Через 14 місяців вивчення я присвятив життя Єгові та охрестився. Уперше в житті в мене з’явились справжні друзі. Я міг допомагати іншим вчитися біблійної правди і тепер є службовим помічником у християнському зборі. Єгова по-справжньому поблагословив мене».

Ми відповідальні

Намагання скинути всю вину за наші проступки на гени не є вирішенням проблеми. Замість того щоб допомагати нам розв’язувати або долати проблеми, такі намагання, як зазначає журнал «Психологія сьогодні», «можуть сформувати в нас почуття безпорадності, яке зумовлює багато наших проблем. Такий стан речей не зменшує проблем, а, здається, тільки посилює їх».

Звичайно, ми повинні протистояти таким могутнім ворожим силам, як наші грішні схильності та Сатана, який хоче змусити нас до непослуху Богу (1 Петра 5:8). Безперечним є й те, що гени можуть тим чи іншим способом впливати на нас. Але ми далеко не безпорадні. Правдиві християни мають могутніх помічників — Єгову, Ісуса Христа, Божий святий дух, Біблію та християнський збір (1 Тимофія 6:11, 12; 1 Івана 2:1).

Перед входом до Обітованої землі Мойсей нагадав членам ізраїльського народу про їхню відповідальність перед Богом, сказавши: «Життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього» (Повторення Закону 30:19, 20). Так само й сьогодні кожна розумна людина зобов’язана зробити особисте рішення стосовно того, чи служитиме Богу та відповідатиме його вимогам. Вибір залишається за вами (Галатів 6:7, 8).

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 9]

Чи Адам і Єва були схильні до гріха через якусь ваду в їхніх генах?

[Ілюстрації на сторінці 10]

Чи повинна кожна людина взяти на себе відповідальність за власні рішення?

[Відомості про джерело]

Наркоманка: Godo-Foto

[Ілюстрація на сторінці 11]

Старання знайти генетичні причини тої чи іншої поведінки людей виявилися даремними.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Щирі люди можуть змінитися, застосовуючи в житті біблійні принципи.