Проблеми людства невдовзі закінчаться!

«ДОБРОЧИННА праця не приносить тривалої користі, якщо не є частиною ширшої стратегічної та політичної програми, спрямованої на усунення коренів проблеми. Досвід неодноразово показував, що самими доброчинними акціями не вдасться вирішити проблем, які за своєю суттю є політичними» («Стан біженців світу у 2000 році», англ.).

Попри проведення величезної доброчинної роботи проблеми людства невблаганно зростають. Чи існує якась можливість того, що політикам вдасться знайти успішний метод їхнього розв’язання? Дуже й дуже мала. Однак куди нам звертатися за допомогою? Вартими уваги є вступні слова у листі апостола Павла до християн в Ефесі. Апостол пояснює, як Бог покладе край усім проблемам людства. Він навіть вказує, яким знаряддям Бог для цього послуговуватиметься. Тим знаряддям буде усунено корені проблем, які непокоять нас сьогодні. Чому б не розглянути ці слова Павла. Уривок міститься у посланні до Ефесян 1:3—10.

«Щоб усе об’єднати в Христі»

До Божого наміру, за словами апостола, входить «урядження виповнення часів [«коли настане належна година», СМ]». Що це означає? Бог визначив час, коли буде діяти, «щоб усе об’єднати в Христі,— що на небі, і що на землі» (Ефесян 1:10). З метою повернути під своїм безпосереднім керівництвом гармонію всьому, що на небі і що на землі, він впровадив у дію особливий розпорядок. Значення виразу «щоб усе об’єднати» цікаво пояснює біблеїст Дж. Г. Теєр: «Знову зібрати для себе... все живе й неживе (роз’єднане на теперішній час гріхом) у союз єдності з Христом».

Бог зробить це з огляду на роз’єднаність, яка виникла на початку людської історії. Як це сталось? Наші прабатьки,  Адам і Єва, пішли слідом за Сатаною Дияволом і збунтувались проти Бога. Вони прагнули незалежності — права самостійно вирішувати для себе, що є добро, а що зло (Буття 3:1—5). Згідно з принципами справедливості Єгови, Адам і Єва перестали бути членами Божої сім’ї і втратили взаємини з Творцем. Вони передали людству недосконалість разом з її жахливими наслідками, яких ми зазнаємо дотепер (Римлян 5:12).

Злу дозволено існувати тимчасово

Хтось може сказати: «Чому Бог дозволив їм так зробити? Він же Всемогутній. Чому не змусив чинити його волю, щоб відвернути біль і страждання, від яких ми нині потерпаємо?» Може здатись, ніби такий погляд є розсудливим. Проте що́ насправді вдалося б довести, застосувавши величезну силу? Чи ви захоплюєтесь або схвалюєте того, хто при найменшій розбіжності у поглядах одразу ламає будь-який опір, оскільки володіє силою? Безперечно, ні.

Насправді ті бунтівники не заперечували, що Бог всемогутній. Вони ставили під сумнів правомірність та правильність його володарювання. Щоб раз і назавжди вирішити підняті спірні питання, Єгова дозволив своїм створінням певний час самим керувати собою, без його прямого контролю (Екклезіяста 3:1; Луки 21:24). Коли той час закінчиться, він втрутиться і візьме правління над землею повністю у свої руки. Тоді вже буде достатньо доказів, що запорукою тривалого миру, щастя і добробуту для мешканців землі є лише керівництво Творця. Всіх гнобителів Бог знищить назавжди (Псалом 72:12—14; Даниїла 2:44).

«Перше закладин світу»

Єгова, як говорить Павло, постановив здійснити це давно, «перше закладин світу» (Ефесян 1:4). Проте тут не мається на увазі період до створення землі чи Адама і Єви. Той світ був «вельми добрим», тоді ніхто не бунтувався (Буття 1:31). Про який «світ» у такому разі говорить Павло? Світ, у котрому живуть діти Адама і Єви,— грішний, недосконалий світ людства, що має надію на викуплення. Ще до народження першої людської дитини Єгова знав, як визволити Адамових нащадків (Римлян 8:20).

Звичайно, це не означає, що Суверен Усесвіту має вирішувати проблеми так само, як люди. Усвідомлюючи, що може виникнути непередбачена трудність, вони шукають різних шляхів її розв’язання. Всемогутній Бог просто визначає свій намір і виконує його. Все-таки Павло пояснює, як саме Єгова постановив вирішити справи, щоб принести остаточне полегшення людству. Як він це здійснить?

Хто принесе полегшення?

Павло пояснює, що особливу роль в усуненні шкоди, котрої завдав Адамів гріх, відіграють помазані духом учні Христа. Єгова, каже Павло, «вибрав у Ньому [Христі]... нас», щоб правити разом з Ісусом у його небесному Царстві. Апостол продовжує: Єгова ‘призначив наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом’ (Ефесян 1:4, 5). Звісно, Єгова не вибирав, тобто не призначав, наперед кожну особу зокрема. Він призначив наперед групу вірних присвячених осіб. Вони разом із Христом усуватимуть шкоду, яку заподіяли людям Сатана Диявол та Адам і Єва (Луки 12:32; Євреїв 2:14—18).

Яка ж дивовижна річ! Коли ще на початку Сатана поставив під сумнів правомірність Божого володарювання, він натякнув, що людина, створена Богом, має вади: вона відкине керівництво Бога, зіткнувшись із сильними випробуваннями або спокусами (Йова 1:7—12; 2:2—5). Визначеного часу Єгова Бог показав довір’я до земного творива тим, що  усиновив декотрих осіб із грішної сім’ї Адама як своїх духовних дітей, і це було надзвичайним проявом «слави благодаті» його. Цю малу групу людей буде забрано, щоб служити у небі. Для якої цілі? (Ефесян 1:3—6; Івана 14:2, 3; 1 Солунян 4:15—17; 1 Петра 1:3, 4).

Апостол Павло каже, що усиновлені Божі діти стають «співспадкоємцями Христовими» в його небесному Царстві (Римлян 8:14—17). Як царі та священики, вони братимуть участь у визволенні людей від болю і страждань, які існують сьогодні (Об’явлення 5:10). Щоправда, «все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі». Проте незабаром ці вибрані Божі сини почнуть діяти, наслідуючи у цьому Ісуса Христа, і все слухняне людство знову «визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:18—22).

«Відкуплення»

Все це стало можливим завдяки викупній жертві Ісуса Христа — найвеличнішому вияву Божої незаслуженої ласки, тобто благодаті, до людства, на яке поширюється викуп. Павло пише: «Маємо в Ньому [Ісусі Христі] відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його» (Ефесян 1:7).

Ісус Христос відіграє основну роль у виконанні намірів Єгови (Євреїв 2:10). Його викупна жертва є правовою основою для того, аби Єгова прийняв декотрих нащадків Адама у свою небесну сім’ю і визволив людство від наслідків Адамового гріха, не підриваючи при цьому довір’я до своїх законів та принципів (Матвія 20:28; 1 Тимофія 2:6). Спосіб, яким Єгова вирішив ситуацію, утверджував норми праведності та відповідав вимогам досконалої справедливості (Римлян 3:22—26).

Божа «священна таємниця»

Протягом тисяч років Бог не відкривав те, яким чином виконуватиме свій намір стосовно землі. У першому столітті нашої ери він ‘об’явив’ християнам «[«священну», НС] таємницю волі Своєї» (Ефесян 1:9). Павло і його товариші, помазані християни, чітко розуміли величну роль, відведену Ісусу Христу у виконанні Божих намірів. Вони також почали усвідомлювати власну особливу роль співспадкоємців Христа у його небесному Царстві (Ефесян 3:5, 6, 8—11). Царський уряд, до складу якого входять Ісус Христос та його співправителі,— це Божий засіб для встановлення вічного миру не лише на небі, а й на землі (Матвія 6:9, 10). Послуговуючись ним, Єгова відновить на землі умови, в яких мали жити люди відповідно до його початкового наміру (Ісаї 45:18; 65:21—23; Дії 3:21).

Призначений Богом час, коли він виступить, щоб звільнити землю від гноблення та несправедливості, вже ось-ось настане. Однак Єгова фактично розпочав процес відновлення ще у П’ятдесятницю 33 року н. е. Як саме? Тоді він почав збирати те, «що на небі», тобто тих, хто царюватиме з Христом на небі. До них належали й ефеські християни (Ефесян 2:4—7). Протягом нашого часу Єгова збирає те, «що на землі» (Ефесян 1:10). Проводячи  проповідницьку діяльність по цілому світі, він виявляє всім народам добру новину про свій царський уряд на чолі з Ісусом Христом. Особи, котрі відгукуються на неї, вже сьогодні збираються в місце духовного захисту й зцілення (Івана 10:16). Незабаром на відновленій райській землі вони отримають цілковите звільнення від несправедливості та страждання (2 Петра 3:13; Об’явлення 11:18).

Доброчинці, надаючи допомогу знедоленим людям, досягли «великого успіху в багатьох сферах» («Становище дітей світу 2000 року»). Все ж найбільшого успіху буде досягнено завдяки втручанню Ісуса Христа та його співправителів, які входять до складу небесного царського уряду. Вони спрямують свою діяльність на усунення всіх основних коренів різних конфліктів та нещасть теперішнього часу. Саме цей уряд покладе край усім проблемам людства (Об’явлення 21:1—4).

[Ілюстрації на сторінці 4]

Доброчинна діяльність не вирішила проблем людства.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Христова викупна жертва уможливила звільнення людства від Адамового гріха.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Вже сьогодні можливо знайти духовний захист і зцілення.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Незабаром завдяки Месіанському Царству прийде цілковите звільнення від проблем.