Щось більше, ніж єгипетські скарби

МОЙСЕЙ є однією з найяскравіших історичних постатей. Чотири біблійні книги — від книги Вихід до Повторення Закону — описують майже тільки Божі стосунки з Ізраїльським народом на чолі з Мойсеєм. Він провадив ізраїльтян, коли ті виходили з Єгипту, через нього Бог дав Закон-угоду, також Мойсей вів ізраїльтян до Обітованої землі. Мойсей виріс у домі фараона, однак Бог доручив йому бути провідником Свого народу, пророком, суддею та натхненим письменником Свого Слова. Але разом з тим Мойсей був «найлагідніший за всяку людину» (Числа 12:3).

Біблія найбільш детально описує останні 40 років життя Мойсея, а це період від звільнення ізраїльтян з рабства до смерті Мойсея у віці 120 років. Від 40 до 80 років Мойсей був пастухом у Мідіян. Але, як говориться в одному джерелі, «мабуть, найбільш захопливими, а водночас найбільш незнаними» для нас є його перші 40 років життя, від народження до втечі з Єгипту. Що ж ми можемо довідатися про цей період життя Мойсея? Як обставини, за яких виховувався Мойсей, вплинули на його особистість? Якого впливу він зазнав у Єгипті? З якими випробуваннями йому доводилося стикатися? І чого можна навчитися з його життя?

Єгипетське рабство

У книзі Вихід повідомляється, що через швидкий приріст ізраїльтян в Єгипті у фараона з’явилися певні побоювання. Гадаючи, що діє «мудро», фараон вирішив зменшити чисельність ізраїльтян за допомогою немилосердної рабської праці. Ізраїльтяни під батогом наглядачів носили тягарі, місили глину та мали виготовляти певну норму цегли за день (Вихід 1:8—14; 5:6—18).

Опис Єгипту за часів, коли народився Мойсей, абсолютно збігається з історичними свідченнями. У древніх папірусах і принаймні на одному з надмогильних малюнків змальовано, як раби у II тисячолітті до н. е. чи навіть раніше виготовляють з глини цеглу. Управителі, відповідальні за постачання цеглою, розділяли сотні рабів на групи по 6—18 осіб, і за ними наглядали бригадири чи керівники групи. Глину для  виготовлення цегли необхідно було спершу викопати, а солому доставити на спеціальний майданчик. Робітники різних національностей тягнули воду і мотиками змішували її з глиною та соломою. Використовуючи прямокутні форми, виготовляли сотні цеглин. Коли цегла висихала на сонці, робітники доставляли її на будівельний майданчик. Іноді їм доводилося нести цей тягар на плечах, піднімаючись угору. Єгипетські наглядачі з різками в руках сиділи або походжали біля робітників, пильно спостерігаючи за роботою.

В одному древньому записі говориться, що 602 робітники виготовили 39 118 цеглин, а це означає, що в середньому за робочу зміну людина виготовляла 65 цеглин. А в документі з XIII століття до н. е. говориться: «Люди щодня виготовляють... свою норму цегли». Усе це дуже схоже на ту працю, яку мали виконувати ізраїльтяни і про яку описано в книзі Вихід.

Але такий гніт не зменшив кількості єврейського населення. Навпаки, «що більше [єгиптяни] його гнобили, то більше він множився... І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів» (Вихід 1:10, 12). Отже фараон спершу наказав єврейським повитухам, а тоді й усьому народу вбивати кожного новонародженого ізраїльтянина чоловічої статі. Саме за таких жахливих обставин у Йохевед і Амрама народився чудовий малюк, на ім’я Мойсей (Вихід 1:15—22; 6:20; Дії 7:20).

Схований, знайдений та усиновлений

Мойсеєві батьки не послухалися наказу фараона та сховали свого маленького хлопчика. Чи їм вдалося зробити це попри те, що нишпорки та фараонові посланці постійно вишукували немовлят? Неможливо з певністю відповісти на це запитання. У всякому разі, Мойсеєві батьки не могли переховувати його довше ніж три місяці. Його мати у розпачі сплела з папірусу кошик, покрила його смолою, аби він не пропускав воду, і поклала туди свого малюка. Хоча Йохевед не діяла у цілковитій згоді з вимогою фараона, однак до певної міри вона виконала наказ кинути до Нілу новонародженого єврея чоловічої статі. Маріям, старша сестра Мойсея, стояла неподалік, аби спостерігати, що відбуватиметься далі (Вихід 1:22—2:4).

Ми не знаємо, чи Йохевед передбачала, що фараонова дочка знайде Мойсея, коли прийде купатися, чи ні, однак саме так і сталося. Фараонова донька зрозуміла, що це була єврейська дитина. Що ж вона робитиме? Чи послухається батькового наказу і заподіє малюку смерть? Ні, фараонова донька вчинила так, як би вчинила більшість жінок. Вона виявила милосердя.

Невдовзі з’явилася Маріям. «Чи не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, щоб вона  годувала тобі дитину?»,— запитала Маріям. Дехто вважає такий вчинок зухвалим. Мойсеєва сестра протиставляється фараонові, який спланував разом зі своїми радниками поводитися «мудро» з євреями. Звичайно, життя Мойсея залежало від того, чи фараонова дочка дасть згоду на план сестри. «Іди»,— відповіла фараонова дочка, і Маріям відразу покликала свою маму. У результаті такої дивовижної угоди Йохевед найняли для того, аби вона під захистом фараона виховувала власну дитину (Вихід 2:5—9).

На відміну від жорстокого фараона його донька виявила надзвичайне співчуття. Вона точно знала, якого походження був цей малюк. Сердечна жалість спонукала цю жінку усиновити дитину, і те, що вона погодилася взяти єврейську годувальницю, виявляє, що у неї не було такого упередження, як у батька.

Виховання та освіта

Йохевед «взяла... дитину, і годувала її. І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки,— і він став їй за сина» (Вихід 2:9, 10). У Біблії не говориться, як довго Мойсей жив із рідними батьками. Дехто вважає, що він мусив жити там принаймні доти, поки його годували грудьми,— до двох чи трьох років,— але це, можливо, було й довше. У книзі Вихід лише записано, що він «підріс» зі своїми батьками, а це могло означати досягнення будь-якого віку. Однак немає сумніву, що Амрам і Йохевед використали час, аби допомогти Мойсею усвідомити своє єврейське походження та навчити його про Єгову. І тільки час показав би, наскільки їм вдалося прищепити віру та любов до праведності у серце Мойсея.

Після того як Мойсея повернули фараоновій дочці, він «був навчений всієї премудрости єгипетської» (Дії 7:22). Це також включало підготовку Мойсея до урядової служби. Ґрунтовна освіта в Єгипті охоплювала математику, геометрію, архітектуру, будівництво, інші види мистецтва та галузі науки. Окрім того, сім’я фараона, мабуть, хотіла, щоб Мойсей познайомився з їхньою релігією.

Можливо, Мойсей здобував цю унікальну освіту разом з іншими дітьми з родини фараона. Таку елітну освіту отримували і «діти іноземних правителів, яких відсилали чи брали в заручники до Єгипту на виховання, а потім вони поверталися й правили як васали» вірні фараонові (Бетсі М. Браян «Правління Тутмоса IV», англ.). Здається, у так званих дитячих школах, що були при палацах фараонів, готували молодь до служби при дворі *. Написи, датовані періодом Середнього та Нового Царства у Єгипті, виявляють, що декілька слуг фараона та високопоставлених урядовців навіть будучи вже дорослими отримали почесне звання «Вихованець Дитячої Школи».

Життя при дворі фараона могло бути випробуванням для Мойсея. Перед ним відкривався шлях до багатства, розкоші та влади. Також, живучи там, він наражався на моральні небезпеки. Як зреагує Мойсей на усе це? Кому він залишиться відданим? Чи буде Мойсей правдивим поклонником Єгови, братом пригніченого єврейського народу,  чи вибере те, що пропонує поганський Єгипет?

Важливе рішення

У віці 40 років, коли Мойсей міг вже стати справжнім єгиптянином, він ‘вийшов і приглядався до терпінь своїх братів’. Подальші його дії показують, що це була не просто цікавість, а прагнення допомогти їм. Одного разу Мойсей побачив, як єгиптянин б’є єврея, втрутився і вбив гнобителя. Цей вчинок довів, що Мойсеєве серце було з його братами. Ймовірно, вбитий був службовцем і загинув при виконанні своїх обов’язків. З погляду єгиптян, у Мойсея були усі підстави бути відданим фараону. А втім, Мойсей вчинив так ще й тому, що любив справедливість. Він виявив це, коли наступного дня виступив проти єврея, який несправедливо бив свого товариша. Мойсей хотів визволити євреїв з тяжкого рабства, але коли фараон довідався про таку невірність і хотів убити його, Мойсей був змушений втікати до Мідіян (Вихід 2:11—15; Дії 7:23—29) *.

Час, який вибрав Мойсей для звільнення Божого народу, не відповідав часу, в який мав намір це зробити Єгова. Але вчинки Мойсея виявляли віру. У Євреїв 11:24—26 говориться: «Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху». Чому? «Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду». Це незвичайне посилання на «Христа», що означає «помазанець», доречне у зв’язку з Мойсеєм тому, що він пізніше отримав спеціальне завдання від самого Єгови.

Тільки уявіть собі: Мойсей здобув виховання, доступне лише єгипетському аристократові! Його становище давало змогу зробити чудову кар’єру і уможливлювало будь-яке задоволення, однак він відкинув усе це. Життя при дворі фараона, гнобителя, було для Мойсея несумісним з любов’ю до Єгови та справедливості. Він знав і роздумував про те, що Бог обіцяв його прабатькам — Аврааму, Ісаку та Якову, і це спонукало його вибрати Божу прихильність. Саме тому Єгова зміг скористатись Мойсеєм для сповнення своїх намірів.

Іноді кожен з нас стикається з ситуацією, коли необхідно обрати найважливіше. Можливо, ви, як і Мойсей, постаєте перед нелегким вибором. Чи ви готові на будь-які жертви, щоб відмовитися від певних звичок або позірних переваг? У такому випадку пам’ятайте, що Мойсей вважав дружбу з Єговою ціннішою за усі скарби Єгипту, і він не шкодував, що зробив такий вибір.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 11]

Угоди з годувальницями

Зазвичай немовлят годували грудьми самі матері. Однак, як повідомляє Бревард Чайлдз у «Журналі біблійної літератури» (англ.), «в окремих випадках сім’ї аристократів [Близького Сходу] наймали годувальниць. Також таке практикували, коли мати не могла годувати грудьми або коли було невідомо, хто є матір’ю. На годувальницю покладали відповідальність виховувати та годувати дитину грудьми протягом домовленого періоду». До наших днів дійшли кілька близькосхідних папірусів з угодами, котрі укладали з годувальницями. Ці документи засвідчують, що це було дуже популярно в Єгипті, починаючи від шумерського періоду аж до пізнього елліністичного періоду. Інформація, яка переважно згадувалася в таких документах,— це імена сторін, які укладали таку домовленість, час, протягом якого вона триватиме, умови праці, детальні вказівки стосовно годування, штрафи за розірвання угоди, заробітна плата і спосіб її виплати. Здебільшого, як пояснює Чайлдз, «годування тривало два чи три роки. Годувальниця виховувала малюка у своєму домі, але час від часу мала повертати дитину для перевірки її власникові».

[Ілюстрації на сторінці 9]

Як видно з цих древніх малюнків, з часів Мойсея виготовлення цегли в Єгипті змінилося небагато.

[Відомості про джерела]

Вгорі: Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.; внизу: Erich Lessing/Art Resource, NY