Поклоняйтеся Богові «в дусі»

«Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?» (ІСАЇ 40:18, Хом.).

МОЖЛИВО, ви щиро вірите, що використовувати образи в поклонінні Богові — правильно. Ймовірно, вважаєте, що це наближає вас до Того, хто слухає молитви, хто є невидимим і може видаватися якоюсь безособовою, абстрактною силою.

Але чи ми вільні на власний розсуд вибирати, як приступати до Бога? Хіба ж не його думка має бути вирішальною в тому, що прийнятне, а що ні? Бог виявляє, як потрібно наближатися до нього. Про це сказав Ісус: «Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Вже самі ті слова забороняють використовувати образи чи будь-які інші святі речі.

Авжеж, Бог Єгова схвалює лише один вид поклоніння. Який саме? Ісус пояснив: «Наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Івана 4:23, 24).

Чи Бога, котрий «є Дух», може представляти якесь матеріальне зображення? Ні. Хоч би якою вишуканою була ікона, вона ніколи не відтворить Божої слави. Тому жоден рукотворний образ Бога не стане його правдивим відображенням (Римлян 1:22, 23). Тож чи буде людина «вклонятися... в правді», якщо звертатиметься до Бога через рукотворний образ?

Чітке біблійне вчення

Божий Закон забороняв поклонятися зображенням. Друга з Десяти Заповідей  говорить: «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм» (Вихід 20:4, 5). Також у натхнених Християнських Писаннях є наказ: «Утікайте від служіння ідолам» (1 Коринтян 10:14).

Правда, багато людей твердить, що застосування зображень у поклонінні — це не ідолопоклонство. Зокрема православні християни часто заперечують, що поклоняються образам, коли б’ють поклони, стоять на колінах чи моляться перед образами. Певний православний священик написав: «Ми вшановуємо Ікони, оскільки то святі речі, а також робимо це, бо благоговіємо перед тим, що вони представляють».

Однак лишається відкритим запитання: чи Бог схвалює використання образів, навіть якщо ними послуговуються як так званими посередниками в поклонінні? У Біблії ніде не говориться, що це правильно. Коли ізраїльтяни зробили статую теляти, ніби для того, аби поклонятися Єгові, він дуже осудив їх, назвавши такий учинок відступництвом (Вихід 32:4—7).

Прихована небезпека

Використання зображень у поклонінні криє в собі небезпеку. Ця звичка може легко підштовхнути когось поклонятися не Богові, а речі, яка нібито його представляє. Інакше кажучи, образ стає об’єктом ідолопоклонства.

Подібне відбулося з багатьома предметами  за днів ізраїльтян. Наприклад, під час їхнього переходу пустелею Мойсей зробив мідного змія. Спершу це зображення змія на жердині служило для зцілення. Ті, кого внаслідок кари покусали змії, дивилися на мідного змія й отримували Божу допомогу. Але коли народ оселився в Обітованій землі, він, здається, зробив з цієї жердини ідола, думаючи, нібито мідний змій сам по собі міг зцілювати. Ізраїльтяни кадили перед ним і навіть дали йому ім’я — Нехуштан (Числа 21:8, 9; 2 Царів 18:4).

Також ізраїльтяни хотіли використати ковчег заповіту як талісман, щоб врятуватися від ворогів, у результаті чого пожали згубні наслідки (1 Самуїла 4:3, 4; 5:11). А за днів Єремії мешканці Єрусалима звертали більше уваги на храм, ніж на Бога, якому поклонялися в цьому храмі (Єремії 7:12—15).

Тенденція поклонятися речам, а не самому Богові й далі дуже поширена. Дослідник Віталій Петренко сказав: «Образ... перетворюється на об’єкт поклоніння, і це може призвести до ідолопоклонства... Людина мусить визнати, що в основі поклоніння образам лежить, по суті, язичницьке уявлення, яке передалося через народні вірування». Щось подібне говорить у своїй книжці «Погляд на Грецьку православну церкву» греко-православний священик Деметріос Константелос: «Може трапитися, що християнин зробить ікону об’єктом свого поклоніння».

Твердження, наче образи тільки допомагають у поклонінні, дуже сумнівне. Чому? Хіба ж люди не вважають, що  декотрі ікони Марії та «святих» достойні більшої шани й вирізняються сильнішою дією, ніж інші образи тих самих давно померлих осіб? Візьмімо для прикладу два певних образи Марії. Один з них на острові Тінос (Греція), а другий — в монастирі Сумела, у північний Греції. Кожен має своїх побожних православних шанувальників. Обидві групи поклонників упевнені, що їхній образ — вартніший і може чинити більші чуда, хоча на тих двох іконах зображено одну й ту ж особу, яка давно померла. Отже, насправді люди приписують деяким образам реальну силу і поклоняються їм.

Чи варто молитися до «святих» і Марії?

А як щодо вшановування Марії і «святих»? Ісус, відповідаючи на спокусливі слова Сатани, послався на Повторення Закону 6:13 і промовив: «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому» (Матвія 4:10). Згодом Ісус сказав, що правдиві поклонники будуть поклонятися лише «Отцеві» і більше нікому (Івана 4:23). Розуміючи це, ангел докорив апостолу Івану, коли той хотів поклонитися йому, і відказав: «Не роби цього... Богу поклонися» (Об’явлення 22:9, Хом.).

Чи правильно молитися до земної матері Ісуса або до певних «святих» і просити, щоб вони заступалися за нас перед Богом? Біблія дає ясну відповідь: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,— людина Христос Ісус» (1 Тимофія 2:5).

Бережіть свої взаємини з Богом

Використання образів у поклонінні суперечить чіткому біблійному вченню і не принесе Божого схвалення чи спасіння. Як сказав Ісус, аби здобути вічне життя, необхідно пізнавати єдиного правдивого Бога, навчатися про його незрівнянні риси, наміри та стосунки з людьми (Івана 17:3). Образи не можуть бачити, відчувати чи розмовляти, тому вони не допоможуть людині пізнати Бога і поклонятися йому у схвалений ним спосіб (Псалом 115:4—8). Це найважливіше знання про Бога можна здобути лише завдяки вивченню його слова, Біблії.

Окрім того що поклоніння образам не дає жодної користі, воно ще й загрожує духовною небезпекою. Чому? Передусім тому, що таке поклоніння може призвести до розриву стосунків з Єговою. Говорячи про ізраїльтян, які «чужими богами Його роздражнили», Бог передрік: «Лице Я Своє заховаю від них» (Повторення Закону 32:16, 20). А щоб відновити взаємини з Богом, їм необхідно було ‘відкинути свої срібні ідоли’ (Ісаї 31:6, 7, Кул.).

То якою ж слушною є біблійна порада: «Дітоньки,— бережіться від ідолів» (1 Івана 5:21).

[Рамка на сторінці 6]

Їм допомогли поклонятися «в дусі»

Олівера була щирою прихильницею православної церкви в Албанії. У 1967 році в цій країні наклали заборону на сповідування релігії. Усе ж Олівера потайки продовжувала дотримуватися своїх релігійних звичаїв. Майже всю свою мізерну пенсію вона витрачала на золоті та срібні образки, ладан і свічки. Вона ховала ці речі в ліжку й часто спала поряд у кріслі, боячись, щоб їх не побачили чи не вкрали. Коли на початку 1990-х років до Олівери завітали Свідки Єгови, вона збагнула: ті люди говорять правду з Біблії. Вона довідалась, що ця книга наказує, аби правдиві поклонники поклонялися «в дусі», а також зрозуміла, як Бог дивиться на використання образів (Івана 4:24). Жінка-Свідок, котра навчала її Біблії, бачила, що після кожної їхньої зустрічі в домі Олівери ставало дедалі менше образів. Зрештою прийшов час, коли не залишилося жодного. Після свого хрещення Олівера сказала: «Нині, замість ікон, які не приносять жодної користі, у мене є святий дух Єгови. Я дуже вдячна, що не потрібно жодних образів, аби його дух впливав на мене».

Атена, яка мешкає на острові Лесбос (Греція), була дуже активною парафіянкою православної церкви. Вона співала в хорі й ретельно дотримувалася всіх релігійних традицій, зокрема звичаю вшановувати образи. Завдяки Свідкам Єгови Атена усвідомила, що не все, чого її навчили, узгоджувалося з Біблією. Це стосувалося й використання у поклонінні образів та хрестів. Вона дуже хотіла сама дізнатися про походження цих релігійних атрибутів. Жінка звернулась до кількох довідників і після ґрунтовного дослідження вже не сумнівалася, що ті предмети запроваджені не християнами. Бажання поклонятися Богові «в дусі» спонукало її позбавитись образів, хоча вони мали високу вартість. Проте Атена була готова на будь-які матеріальні втрати, щоб поклонятися Богові духовно чистим та прийнятним способом (Дії 19:19).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Чи образи — це просто витвори мистецтва?

Останніми роками люди по цілому світі колекціонують православні образи. Зазвичай колекціонери вважають такі ікони не чимось святим, пов’язаним з релігією, а витворами мистецтва, пам’ятками візантійської культури. Нерідко трапляється, що численні образи прикрашають дім чи кабінет людини, котра називає себе атеїстом.

Однак щирі християни пам’ятають, яке головне призначення ікони. Вона — об’єкт поклоніння. Тоді як християнин не заперечує пра́ва інших людей мати образи, сам він їх не тримає, навіть для колекції. Це відповідає принципу, записаному в Повторення Закону 7:26: «Не внесеш цієї огиди [зображень, які використовують у поклонінні] до дому свого, і не станеш закляттям, як вона. Конче зогидиш її, і конче будеш бридитися нею».

[Ілюстрація на сторінці 7]

Бог не дозволяв у поклонінні використовувати образи.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Знання з Біблії допомагає поклонятися Богові в дусі.