Щедрі винагороди на стежках Єгови

ЧИ ВИ колись ходили в похід у гори? Якщо так, то, мабуть, почувалися, начебто стоїте на вершині світу. Як же приємно було на повні груди дихати свіжим повітрям, дивитись удалечінь і насолоджуватися красою природи! Можливо, життєві клопоти світу, що залишився там, унизу, не були вже такими важливими для вас.

Для загалу такі походи є чимось рідкісним, але, будучи відданими християнами, ви вже певний час перебуваєте в духовному гірському краї. Подібно до стародавнього псалмоспівця, ви, напевно, молитеся: «Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь» (Псалом 25:4). Чи пам’ятаєте свої почуття, коли вперше зійшли на гору дому Єгови й почали ходити на її висотах? (Михея 4:2; Авакума 3:19). Безумовно, ви дуже швидко зрозуміли, що перебування на цих піднесених стежках чистого поклоніння принесло вам захист і радість. Ви почали поділяти почуття псалмоспівця: «Блаженний народ, що знає він поклик святковий,— Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого» (Псалом 89:16).

Але інколи тим, хто вирушає в похід по гірській місцевості, доводиться долати довгі й стрімкі схили. Вони починають відчувати біль у ногах та виснаження. Ми також можемо відчувати труднощі в служінні Богу. Останнім часом наші кроки, можливо, дещо поважчали. Як можна відновити енергію та радість? Спершу треба визнати вищість шляхів Єгови.

Високі закони Єгови

Шляхи Єгови ‘вищі за дороги людські’ і поклоніння йому ‘міцно поставлене вершиною гір і піднесене понад узгір’я’ (Ісаї 55:9; Михея 4:1). Мудрість Єгови — це «мудрість, що зверху» (Якова 3:17). Його закони вищі від усіх інших. Візьмімо до уваги один приклад: у час, коли ханаанеяни мали жорстокий звичай приносити в жертву дітей, Єгова дав ізраїльтянам високоморальні закони, які відображали співчуття. Він сказав своєму народу: «Не будеш потурати особі [«упереджено ставитись до», НС] вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного... Ти будеш любити його [тубільця], як самого себе» (Левит 19:15, 34).

Через п’ятнадцять століть Ісус подав ще більше прикладів ‘прославленого Закона’ Єгови (Ісаї 42:21). У Нагірній проповіді він  навчав своїх учнів: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:44, 45). «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви,— сказав Ісус і потім додав: — Бо в цьому Закон і Пророки» (Матвія 7:12).

Ці високі закони впливають на серця чутливих людей, спонукуючи їх наслідувати Бога, якому поклоняються (Ефесян 5:1; 1 Солунян 2:13). Тільки подумайте про зміну, яка відбулася з Павлом. Коли Біблія вперше згадує про нього, він «похваляв... вбивство» Степана та «нищив Церкву». Минуло всього декілька років, і він уже ніжно обходився з християнами в Солуні, «немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх». Завдяки божественному навчанню Павло перетворився з гонителя в турботливого християнина (Дії 8:1, 3; 1 Солунян 2:7). Він відчував велику вдячність за те, що Христове вчення сформувало його особистість (1 Тимофія 1:12, 13). Як подібна вдячність може допомагати і нам ходити Божими високими стежками?

Ходіть із вдячністю

Мандрівники милуються захопливими видовищами гір. Вони також вчаться насолоджуватись такими незначними речами обабіч стежки, як скеля дивної форми, чарівна квітка або якась дика тваринка, що з’являється на мить. У духовному розумінні нам треба бачити великі й малі винагороди, які приносить перебування на Божих стежках. Така свідомість додаватиме нашому кроку жвавості й перетворить виснажливий шлях у відсвіжну прогулянку. Ми зможемо повторити за Давидом: «Об’яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити» (Псалом 143:8).

Мері, яка багато років ходила стежками Єгови, говорить: «Коли я дивлюся на твориво, то бачу в ньому не тільки складний задум, але й Божу сердечну особистість. Чи то тваринка, пташка, чи комаха — кожне є маленьким світом, сповненим чарівності. Таке саме задоволення дають і духовні істини, які проясняються з бігом років».

Як можна поглиблювати свою вдячність? Певною мірою, коли не сприйматимемо як належне те, що Єгова робить для нас. «Безперестанку моліться! — написав Павло.— Подяку складайте за все» (1 Солунян 5:17, 18; Псалом 119:62).

Набувати вдячного духу нам допомагає особисте вивчення. Павло заохочував колоських християн: «В Ньому [Ісусі Христі] ходіть... зміцнені в вірі... збагачуючись [«переповнюючись», НС] у ній з подякою» (Колосян 2:6, 7). Читання Біблії та роздуми над прочитаним наближають нас до її Автора і зміцнюють нашу віру. На сторінках Біблії є скарби, які можуть спонукувати нас ‘переповнюватися подякою’.

Ходити шляхами Єгови легше завдяки служінню йому разом з братами. Псалмоспівець казав про себе: «Я приятель всім, хто боїться Тебе» (Псалом 119:63). Найщасливіші моменти нашого життя пов’язані з християнськими конгресами або іншими нагодами перебувати з нашими братами. Ми розуміємо, що наша дорогоцінна християнська родина по цілому  світі завдячує своїм існуванням Єгові та його високим шляхам (Псалом 144:15б).

Йти далі по високих стежках Єгови нам допомагатиме не тільки вдячність, але й почуття відповідальності.

Ходіть з почуттям відповідальності

Мандрівники, які мають почуття відповідальності, бачать потребу бути дуже уважними, щоб не загубитися в горах і не підійти занадто близько до краю стрімкого урвиська. Оскільки ми маємо свободу волі, Єгова дає нам достатньо можливостей виявляти ініціативу. Проте така свобода вимагає почуття відповідальності, коли ми виконуємо свої християнські обов’язки.

Наприклад, Єгова впевнений, що його слуги відповідально виконуватимуть свої обов’язки. Він не вказує, скільки сил і часу ми повинні віддавати християнській діяльності або скільки треба давати фінансових та інших пожертв. Натомість ми всі повинні пам’ятати Павлові слова до коринтян: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє» (2 Коринтян 9:7; Євреїв 13:15, 16).

Відповідальне давання християн стосується і того, щоб ділитися доброю новиною з іншими. Ми також виявляємо своє почуття відповідальності, коли даємо пожертви на всесвітню працю Царства. Старійшина Ґерхард пояснює, що вони з дружиною почали жертвувати значно більше грошей після того, як побували на одному з конгресів у Східній Європі. «Ми побачили, що наші брати мають дуже мало в матеріальному плані, але надзвичайно цінують біблійну літературу,— говорить він,— тому ми вирішили давати якомога більшу підтримку для наших нужденних братів в інших країнах».

Посилюймо свою витривалість

Щоб ходити по горах, потрібно наснаги. Мандрівники використовують будь-яку нагоду, щоб тренуватися, й багато з них перед тим, як піти в далекий похід, здійснюють короткі прогулянки. Так само й Павло радив нам бути зайнятими теократичними справами, щоб зберігати свою духовну форму. Павло казав, що ті, хто хоче ‘поводитись належно щодо Господа’ та ‘зміцнятися’, повинні ‘в усякому доброму ділі приносити плід’ (Колосян 1:10, 11).

На витривалість мандрівника впливають спонуки. Як? Зосередження на конкретному об’єкті, як, наприклад, горі вдалині, є неабиякою спонукою. І коли мандрівник прибуває до проміжного орієнтира, він може оцінити, наскільки наблизився до кінцевої мети. Споглядаючи назад на пройдений шлях, він також відчуває задоволення.

Подібно нас підтримує й спонукує до дій надія на вічне життя (Римлян 12:12). Йдучи шляхами Єгови, ми відчуваємо задоволення, коли встановлюємо християнські орієнтири й досягаємо їх. І яку ж радість відчуваємо ми, роздумуючи про минулі роки вірного служіння та спостерігаючи за змінами, котрі нам вдалося зробити в нашій особистості! (Псалом 16:11).

Щоб долати великі відстані й зберігати сили, мандрівники йдуть рівномірним темпом. Так само добрий розпорядок, в який входить регулярна участь у зібраннях і проповідницькому служінні, неухильно наближатиме нас до мети. Тому Павло радив співхристиянам: «Простуймо завжди тим самим кроком [«заведеним порядком», НС]» (Филип’ян 3:16, Хом.).

Звичайно, ми не одні на стежках Єгови. «Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків»,— пише Павло (Євреїв 10:24). Здорове духовне товариство допомагатиме нам не відставати від співвіруючих (Приповістей 13:20).

Останньою і найважливішою справою є те, щоб не забувати про силу, яку дає Єгова. Ті, підтримкою котрих є Єгова, ‘ходитимуть від сили до сили’ (Псалом 84:6, 8). Хоча інколи нам доводиться переходити через труднопрохідну місцевість, завдяки допомозі Єгови ми зможемо її долати.