Покажіть у своїй терпеливості благочестя

«Покажіть у вашій вірі... терпеливість, а в терпеливості — благочестя» (2 ПЕТРА 1:5, 6).

1, 2. а) Який ріст необхідний для дитини? б) Наскільки важливий духовний ріст?

ДЛЯ дитини дуже важливо рости. Але самого лише фізичного росту недостатньо. Потрібно також, щоб дитина розвивалася розумово та емоційно. З часом вона покине дитяче і стане дорослим чоловіком чи жінкою. Апостол Павло мав це на увазі, написавши: «Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче» (1 Коринтян 13:11).

² У Павлових словах міститься важлива думка про духовний ріст. Християнам потрібно прогресувати і з духовних дітей ставати ‘в думках дорослими’ (1 Коринтян 14:20, СМ). Їм слід докладати зусиль і старатися досягнути «міри зросту Христової повноти». Тоді вони не будуть «малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки» (Ефесян 4:13, 14).

3, 4. а) Що необхідно робити, щоб стати духовно дорослими? б) Які побожні риси нам слід виявляти і наскільки вони важливі?

³ Як нам стати духовно дорослими? Тоді як фізичний ріст за нормальних обставин фактично відбувається сам по собі, духовний ріст вимагає свідомих зусиль. Він починається з того, що ми набуваємо точне знання з Божого Слова і діємо згідно з тим знанням (Євреїв 5:14; 2 Петра 1:3). Це у свою чергу дає нам можливість виявляти побожні риси. Подібно як людина різнобічно розвивається, коли росте, розвиток різних побожних рис також, як правило, відбувається одночасно. Апостол Петро писав: «Докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання, а в пізнанні — стримання, а в стриманні — терпеливість, а в терпеливості — благочестя, а в благочесті — братерство, а в братерстві — любов» (2 Петра 1:5—7).

⁴ Кожна риса, яку наводить Павло,— важлива, і жодної не можна обминути. Він додає: «Коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа» (2 Петра 1:8). Зосередьмося на потребі показати благочестя в терпеливості.

Потреба терпеливості

5. Чому нам потрібна терпеливість?

⁵ Як Петро, так і Павло пов’язують благочестя з терпеливістю (1 Тимофія 6:11). Біблійна терпеливість — це не лише здатність зносити труднощі і залишатися стійкими. Це витривалість, мужність та непохитність, здатність не втрачати надію, коли стикаємося з випробуваннями, перешкодами, спокусами чи переслідуванням. Як люди, що живуть «побожно у Христі Ісусі», ми сподіваємося переслідування (2 Тимофія 3:12). Щоб довести свою любов до Єгови і розвинути риси, необхідні для спасіння, ми мусимо все витерпіти (Римлян 5:3—5; 2 Тимофія 4:7, 8; Якова 1:3, 4, 12). Без терпеливості ми не здобудемо вічного життя (Римлян 2:6, 7; Євреїв 10:36).

6. Що означає витерпіти до кінця?

⁶ Хоч би як добре ми починали, в остаточному  підсумку справжню вагу має терпеливість. Ісус сказав: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» (Матвія 24:13). Так, нам треба витерпіти до кінця — чи то кінця нашого теперішнього життя, чи кінця цієї злої системи речей. У будь-якому випадку ми мусимо зберігати непорочність у Божих очах. Однак якщо ми не покажемо благочестя у своїй терпеливості, то не зможемо догодити Єгові і не отримаємо вічного життя. Але що таке благочестя?

Що означає благочестя

7. Що таке благочестя і до чого воно нас спонукує?

⁷ У Біблії благочестя — це особисте благоговіння перед Богом Єговою, поклоніння і служіння йому з відданості його всесвітньому суверенітету. Щоб виявляти благочестя щодо Єгови, нам потрібне точне знання про нього та його дороги. Ми повинні хотіти особисто, близько знати Бога. Це спонукає нас розвивати до нього сердечну прив’язаність, яка б виявлялася у наших ділах і способі життя. Нам треба бути якомога подібнішими до Єгови — наслідувати його дороги і віддзеркалювати його риси та особистість (Ефесян 5:1). Справді, благочестя спонукує нас прагнути догоджати Богові у всьому, що ми робимо (1 Коринтян 10:31).

8. Як благочестя і виключна відданість взаємопов’язані?

⁸ Щоб виявляти справжнє благочестя, ми мусимо поклонятися тільки Єгові, не дозволяючи, аби щось інше займало його місце у нашому серці. Як Творець, він має право на нашу виключну відданість (Повторення Закону 4:24; Ісаї 42:8). Однак Єгова не змушує нас поклонятися йому. Він бажає нашої щирої відданості. Саме любов до Бога, розвинута на основі точного знання про нього, спонукує нас очистити своє життя, беззастережно присвятитися йому і тоді жити згідно свого присвячення.

Будуйте стосунки з Богом

9, 10. Як нам будувати і підтримувати близькі взаємини з Богом?

⁹ Після того як ми символізуємо своє присвячення Богові хрещенням, потрібно будувати ще ближчі особисті взаємини з ним. Наше бажання робити це і служити Єгові вірно спонукує нас далі вивчати його Слово і роздумувати про нього. Коли ми дозволяємо Божому духу впливати на свої розуми і серця, наша любов до Єгови поглиблюється. Взаємини з ним залишаються найважливішою справою в нашому житті. Ми вважаємо Єгову найкращим Другом і бажаємо завжди догоджати йому (1 Івана 5:3). Задоволення від приємних стосунків з Богом зростає, і ми вдячні, що він з любов’ю повчає і виправляє нас, коли потрібно (Повторення Закону 8:5).

¹⁰ Якщо ми не докладаємо постійних зусиль, щоб зміцняти цінні взаємини з Єговою, вони можуть ослабнути. Якби це сталося, то не з Божої вини, бо «Він недалеко від кожного з нас» (Дії 17:27). Які ж ми щасливі, що Єгова не ускладнює нам доступ до нього! (1 Івана 5:14, 15). Звичайно, нам потрібно працювати над тим, щоб підтримувати близькі особисті взаємини з Єговою. Однак він допомагає нам наближатися до нього, даючи все необхідне, щоб ми розвивали і підтримували благочестя (Якова 4:8). Як нам отримувати повну користь з усіх цих доброзичливих дарів?

Залишайтеся духовно сильними

11. Які є вияви благочестя?

¹¹ Наша глибока любов до Бога спонукуватиме виявляти благочестя відповідно до Павлової поради: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2 Тимофія 2:15). Щоб робити це, необхідно дотримуватися доброго розкладу регулярного вивчення Біблії, відвідування зібрань та участі у  польовому служінні. Ми також можемо залишатися близькими до Єгови, якщо будемо ‘безперестанку молитися’ (1 Солунян 5:17). Це значущі вияви нашого благочестя. Якщо занехаяти котрийсь із них, то це може призвести до духовної хвороби і зробити нас уразливими до хитрощів Сатани (1 Петра 5:8).

12. Як нам успішно справлятися з випробуваннями?

¹² Залишаючись духовно міцними й активними, ми вистоїмо багато випробувань, з якими стикаємось. Випробування можуть походити з тих джерел, з яких нам особливо важко їх приймати. Байдужість, спротив і переслідування буває важче знести, коли вони походять від близьких чи далеких родичів або сусідів. На робочому місці чи у школі на нас можуть створювати прихований тиск піти на компроміс із християнськими принципами. Знеохочення, хвороби і пригнічення можуть ослабити нас фізично, і нам буде важче справлятися з випробуванням віри. Але ми успішно подолаємо усі випробування, якщо залишаємось «в святому житті та в побожності», ‘чекаючи й прагнучи скорого приходу Божого дня’ (2 Петра 3:11, 12). І ми можемо зберігати радість від цього, будучи впевнені в Божому благословенні (Приповістей 10:22).

13. Що нам робити, аби продовжувати виявляти благочестя?

¹³ Хоча Сатана нападає на тих, хто виявляє благочестя, нам не треба боятися. Чому? Тому що Єгова «знає, як благочесних спасти від випробувань» (2 Петра 2:9, СМ). Аби знести випробування і зазнати такого порятунку, треба щоб ми, «відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці» (Тита 2:12). Як християни, ми мусимо пильнувати, щоб плотські пожадливості і вчинки не загрожували нашому благочестю й не знищили його. Розгляньмо кілька таких небезпек.

Остерігайтеся загроз благочестю

14. Про що слід пам’ятати, коли нас приваблює пастка матеріалізму?

¹⁴ Для багатьох пастку становить матеріалізм. Ми могли б обманювати себе, думаючи, «що побожність — засіб прибутку». Тому могли б насмілитися зловживати довір’ям своїх співпоклонників (1 Тимофія 6:5, Дерк.). Ми могли б навіть помилково зробити висновок, що можна вимагати від заможного християнина позичку, яку ми навряд чи віддамо (Псалом 37:21). Але са́ме благочестя, а не здобуття матеріального «має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тимофія 4:8). Оскільки «ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести», отже наполегливіше розвиваймо «благочестя із задоволенням» і «як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тимофія 6:6—11).

15. Що ми можемо робити, якщо прагнення задоволень загрожує витіснити наше благочестя?

¹⁵ Благочестя може бути витіснене прагненням задоволень. Чи нам не потрібно було б негайно зробити зміни в цьому? Зрозуміло, що фізичні вправи і  розваги приносять певну користь. Однак у порівнянні з вічним життям ця користь мала (1 Івана 2:25). Сьогодні багато людей «більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,— вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися», і нам треба відвертатися від таких людей (2 Тимофія 3:4, 5). Ті, що віддають перевагу благочестю, збирають «собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя» (1 Тимофія 6:19).

16. Які грішні прагнення стримують декого від того, щоб жити згідно Божих праведних вимог, і як перемогти ці прагнення?

¹⁶ Благочестя можуть знищити зловживання алкоголем і наркотиками, неморальність та грішні прагнення. Якщо їм піддатися, то це перешкодить нам жити відповідно до Божих праведних вимог (1 Коринтян 6:9, 10; 2 Коринтян 7:1). Навіть Павло мусив зносити постійну боротьбу з грішною плоттю (Римлян 7:21—25). Щоб викоренити неправильні прагнення, необхідні рішучі кроки. По-перше, слід постановити залишатися морально чистим. Павло каже нам: «Умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження» (Колосян 3:5). Умертвляти члени свого тіла — стосовно грішних учинків — означає рішуче відкидати такі вчинки, повністю викорінювати їх. Щира молитва про Божу допомогу дасть нам сили відкидати неправильні бажання і прагнути до праведності і благочестя серед цієї злої системи речей.

17. Як нам слід ставитися до покарання?

¹⁷ Послабити нашу терпеливість і негативно вплинути на благочестя може знеохочення. Його зазнавали багато слуг Єгови (Числа 11:11—15; Ездри 4:4; Йони 4:3). Знеохочення може бути особливо шкідливим тоді, коли воно супроводжується образою через те, що ми почуваємося знехтуваними, або коли отримуємо суворий докір чи покарання. Але докір і покарання свідчать про те, що Бог цікавиться нами і з любов’ю про нас турбується (Євреїв 12:5—7, 10, 11). Таке покарання слід сприймати не лише як кару, а як виховні заходи на дорозі праведності. Якщо ми смиренні, то будемо цінувати і приймати поради, усвідомлюючи, що «дорога ж життя — то навчальні картання» (Приповістей 6:23). Це може допомогти нам духовно прогресувати у благочесті.

18. Яку відповідальність ми маємо, коли виникають особисті образи?

¹⁸ Перешкодою для нашого благочестя можуть стати непорозуміння  та особисті образи. Вони можуть викликати тривогу чи спонукувати до немудрих кроків, наприклад до відокремлення від духовних братів і сестер (Приповістей 18:1, Хом.). Але добре пам’ятати, що затаювання образи або виношування неприязні до інших може згубно впливати на наші стосунки з Єговою (Левит 19:18). «Хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20). У своїй Нагірній проповіді Ісус наголосив на потребі негайно робити кроки, щоб залагоджувати особисті розбіжності. Він сказав своїм слухачам: «Коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,— залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм,— і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матвія 5:23, 24). Вибачення допоможе загоїти рану, якої завдали жорсткі слова чи вчинки. Якщо ми просимо пробачення і визнаємо, що неправильно повелися, то цим можемо залагодити незгоду і відновити мирні стосунки. Ісус дав також іншу пораду щодо залагодження розбіжностей (Матвія 18:15—17). Які ж ми щасливі, коли зусилля розв’язати проблеми увінчуються успіхом! (Римлян 12:18; Ефесян 4:26, 27).

Наслідуймо приклад Ісуса

19. Чому так важливо наслідувати приклад Ісуса?

¹⁹ Ми обов’язково зазна́ємо випробувань, але вони не мусять відволікати нас від бігу до вічного життя. Пам’ятаймо, що Єгова може визволити нас з випробування. «Скиньмо всякий тягар... та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри» (Євреїв 12:1—3). Ретельне вивчення Ісусового прикладу і намагання наслідувати його у слові й ділі допоможе нам розвивати благочестя і повніше виявляти його.

20. Яку нагороду приносить терпеливість і благочестя?

²⁰ Терпеливість і благочестя тісно пов’язані і допомагають нам працювати над своїм спасінням. Виявляючи такі цінні риси, ми зможемо вірно виконувати священне служіння Богові. Навіть у час випробувань ми будемо щасливими, оскільки відчуватимемо ніжну любов Єгови і його благословення через те, що ми терпимо і виявляємо благочестя (Якова 5:11). До того ж сам Ісус запевняє нас: «Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете» (Луки 21:19).

Як би ви відповіли?

• Чому терпеливість є важливою?

• Що таке благочестя і як воно виявляється?

• Як можна будувати і підтримувати близькі стосунки з Богом?

• Які можуть бути загрози нашому благочестю і як можна їх уникати?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінках 12, 13]

Благочестя виявляється багатьма способами.

[Ілюстрації на сторінці 14]

Остерігайтеся загроз своєму благочестю.