Чим насправді є пекло?

ХОЧ би який образ викликало у вашій уяві слово «пекло», в цілому його пов’язують з місцем кари за гріх. Стосовно гріха та його наслідків Біблія говорить: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Святе Письмо також стверджує: «Заплата за гріх — смерть» (Римлян 6:23). Оскільки покарання за гріх — смерть, щоб з’ясувати справжню природу пекла, треба знайти відповідь на важливе запитання: що стається з нами після смерті?

Чи після смерті продовжується життя в якійсь його формі? Що таке пекло і які люди потрапляють туди? Чи для тих, хто перебуває в пеклі, існує якась надія? Правдиві й вичерпні відповіді на ці запитання дає Біблія.

Чи існує життя після смерті?

Чи душа або дух переживають смерть тіла? Візьмімо до уваги, як отримала життя перша людина — Адам. У Біблії говориться: «Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її» (Буття 2:7). Хоча життя Адама підтримувалося диханням, проте не було достатньо тільки вдунути повітря в його легені — вкласти «дихання життя» в його ніздрі. Це означало, що Бог вклав в Адамове бездиханне тіло іскру життя — «дух життя», тобто життєву силу, яка діє в усіх земних істотах (Буття 6:17; 7:22). Біблія називає силу, яка оживляє, «духом» (Якова 2:26). Цей дух можна прирівняти до електричного струму, який «оживляє» певний механізм або прилад та уможливлює його функціонування. Подібно як струм ніколи не перебирає на себе властивостей приладу, який приводить у дію, так і життєва сила не набуває жодних характерних рис істоти, яку оживляє. Дух не має ні особистості, ні здатності мислити.

А що стається з духом після смерті особи? У Псалмі 146:4 говориться: «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть». Після смерті безособовий дух людини не продовжує існувати в іншій сфері як духовна істота. Він ‘вертається знову до Бога, що дав був його’ (Екклезіяста 12:7). Це означає, що будь-яка надія на майбутнє життя цієї особи тепер повністю залежить від Бога.

Давньогрецькі філософи Сократ і Платон вважали, що душа переживає смерть особи й ніколи не гине. А що про душу говорить Біблія? «Стала людина [Адам] живою душею»,— сказано в Буття 2:7.  Адам не отримав душі, а був душею — завершеною особою. У Святому Письмі говориться про те, що душа виконує заняття, жадає їжі, омліває, розпливається від смутку тощо (Левит 23:30; Повторення Закону 12:20; Йони 2:8; Псалом 119:28). Отож, душею є сама людина. Коли особа помирає, помирає ця душа (Єзекіїля 18:4).

В якому ж тоді стані перебувають померлі? Виголошуючи вирок Адамові, Єгова заявив: «Ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Де був Адам перед тим, як Бог сформував його з пороху земного та дав йому життя? Його просто не було! Коли Адам помер, він повернувся у стан повної відсутності життя. Про стан померлих пояснюється в Екклезіяста 9:5, 10, де читаємо: «Померлі нічого не знають... немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости». Смерть у біблійному розумінні — це стан неіснування. Померлі не мають ні свідомості, ні почуттів, ні думок.

Нескінченні муки чи спільна могила?

Оскільки мертві не мають свідомого існування, пекло не може бути вогняним місцем мук, де злі страждають після смерті. Чим же тоді є пекло? Ми зможемо відповісти на це запитання, дослідивши, що́ сталося з Ісусом після смерті. Біблійний письменник Лука повідомляє: «Не буде [Ісус] зоставлений в аду [«пеклі», Дерк.]», ані тіло Його «не зазнає зотління» * (Дії 2:31). Де було пекло, куди пішов навіть Ісус? Апостол Павло написав: «Я передав вам... що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Коринтян 15:3, 4). Отже, Ісус перебував у пеклі — могилі, але не був там полишений, бо Бог його воскресив.

Розгляньте також приклад праведного чоловіка Йова, який зазнав великих страждань. Бажаючи покінчити зі своїми стражданнями, він благав: «Нехай би у пеклі [шеолі] сховав ти мене і тримав би, докіль не минеться твій гнів» * (Йова 14:13, Москаленко). Наскільки нерозсудливо було б вважати, що Йов прагнув знайти сховок в якомусь розжареному місці! «Пеклом» для Йова була проста могила, де закінчилися б його страждання. Отже, біблійне пекло — це спільна могила людства, куди йдуть як добрі, так і погані.

Чи пекельний вогонь усепожираючий?

Чи може пекельний вогонь бути символом того, що він все пожирає, тобто символом  цілковитого знищення? Розрізняючи вогонь і гадес, або пекло, Святе Письмо говорить: «Смерть же та ад [гадес] були вкинені в озеро огняне». Згадане тут «озеро» є символічним, бо в нього вкинено смерть та пекло (гадес), а буквально їх спалити неможливо. «Це [озеро огняне] друга смерть» — смерть, після якої немає надії на повернення до життя (Об’явлення 20:14).

Озеро огняне має подібне значення, що й згадана Ісусом «геєнна огненна [«пекельний вогонь», Дерк.]» (Матвія 5:22; Марка 9:47, 48). Слово геєна з’являється 12 разів у Християнських Грецьких Писаннях і стосується долини Гінном за мурами Єрусалима. Коли Ісус був на землі, цю долину використовували як звалище сміття, «куди скидали мертві тіла злочинців, трупи тварин та всілякі покидьки» («Біблійний словник Сміта», англ.). Щоб сміття згоряло, у вогонь підкидали сірку. Ісус використав цю долину як доречний символ вічного знищення.

Озеро огняне, так само як і геєнна, символізує вічне знищення. Смерть і гадес ‘вкинуть’ у нього в тому розумінні, що з ними буде покінчено, коли людство звільниться від гріха та засуду на смерть. Уперті, нерозкаяні грішники також матимуть свою «частину» в цьому озері (Об’явлення 21:8). Вони теж будуть назавжди знищені. Але ті, про кого пам’ятає Бог і котрі перебувають у пеклі — спільній могилі людства,— матимуть дивовижне майбутнє.

Пекло спорожніє!

В Об’явленні 20:13 говориться: «І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них». Біблійне пекло спорожніє, бо Ісус пообіцяв: «Надходить година, коли всі, хто в [«пам’ятних», НС] гробах,— Його [Ісусів] голос почують, і повиходять» (Івана 5:28, 29). Хоча мільйони померлих у наш час не існують у жодному вигляді, Бог Єгова пам’ятає про них і воскресить їх, тобто поверне їм життя, у відновленому земному раю (Луки 23:43, НС; Дії 24:15).

У Божому новому світі воскреслі, які слухатимуться праведних законів, уже ніколи не помруть (Ісаї 25:8). Єгова «кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде». Справді, ‘перше вже минеться’ (Об’явлення 21:4). Яке ж благословення чекає тих, хто перебуває в пеклі — «в пам’ятних гробах»! Таке благословення теж дає нам справжню спонуку набувати знань про Бога Єгову та його Сина, Ісуса Христа (Івана 17:3).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 5]

Йов молився, щоб Бог дав йому сховок у пеклі.

[Ілюстрація на сторінці 6]

«Геєнна огненна» — це символ вічного знищення.

[Ілюстрація на сторінці 7]

‘Всі, хто в пам’ятних гробах, повиходять’.