Наполегливі зусилля. Коли Єгова благословляє їх?

— ПУСТИ Мене, бо зійшла досвітня зоря.

— Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.

— Як твоє ймення?

— Яків.

— Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми,— і подужав (Буття 32:27—29).

Таким цікавим діалогом закінчився дивовижний вияв атлетичної спритності 97-літнього Якова. Хоча Біблія не називає його атлетом, він цілу ніч боровся з ангелом. Чому? Яків сильно цікавився своїм спадком — обіцянкою, яку його прабатько отримав від Єгови.

Багато років перед тим брат Якова Ісав віддав йому право первородства взамін на миску їжі. Тепер же Яків чує звістку, що надходить Ісав, а з ним 400 чоловіків. Зрозуміло, стривожившись, Яків шукає підтвердження обітниці Єгови, що його сім’ї буде добре в країні по той бік Йордану. Відповідно до своїх молитов Яків робить рішучі кроки. Він висилає назустріч Ісаву щедрі подарунки. Він також вживає запобіжних заходів — ділить свій табір на дві частини і переправляє жінок та дітей через брід Яббоку. А тепер з великими зусиллями і багатьма сльозами він цілу ніч боровся з ангелом «і прохав у нього ласки» (Осії 12:5, Хом.; Буття 32:1—32).

Розгляньмо раніший приклад — ситуацію Рахілі, Якової другої дружини і першої любові. Рахіль добре знає обітницю Єгови поблагословити Якова. Її сестра Лія, перша його дружина, поблагословлена чотирма синами, тоді як Рахіль залишається неплідною (Буття 29:31—35). Замість того щоб пройнятися жалем до самої себе, вона постійно благає Єгову в молитві і робить конкретні кроки відповідно до своїх молитов. Подібно як її прародичка Сарра зробила з Аґар, Рахіль приводить до Якова свою невільницю Білгу і пропонує взяти її собі як другорядну жінку, бо Рахіль сказала: «Також буду мати від неї  дітей» *. Білга народжує Якову двох синів: Дана і Нефталима. Коли народився Нефталим, Рахіль висловила, яких великих емоційних зусиль все це коштувало їй: «Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю,— і перемогла». Пізніше Рахіль була поблагословлена власними двома синами, Йосипом і Веніямином (Буття 30:1—8; 35:24).

Чому Єгова поблагословив фізичні та емоційні зусилля Якова та Рахілі? Вони ставили волю Єгови на перше місце і цінували свій спадок. Вони ревно молилися, щоб мати Боже благословення у своєму житті, й докладали наполегливих зусиль у відповідності до Божої волі і власних молитов.

Сьогодні багато хто, як Яків та Рахіль, може засвідчити, що, аби отримати благословення Єгови, потрібно наполегливих зусиль. Такі намагання часто супроводжуються сльозами, знеохоченням і розчаруванням. Одна багатодітна християнка, на ім’я Елізабет, пригадує, скільки зусиль їй коштувало знову почати регулярно відвідувати християнські зібрання після довгої перерви. Це справді було нелегко, маючи 5 малолітніх хлопчиків, невіруючого чоловіка і коли до найближчого Залу Царства треба їхати 30 кілометрів. «Щоб регулярно ходити на зібрання, потрібно було великої самодисципліни, а я знала, що це корисно для мене та моїх синів. Це допомогло їм зрозуміти, що цим шляхом варто йти». Єгова поблагословив її зусилля. З трьох синів, які є активними у християнському зборі, двоє перебувають у повночасному служінні. Радіючи їхньому духовному поступу, вона каже: «Вони обігнали мене у духовному рості». Яке ж благословення за наполегливість!

Наполегливі зусилля, які Єгова благословляє

Наполегливі зусилля і старанна праця обов’язково приносять винагороди. Чим більше зусиль ми докладаємо до завдання чи призначення, тим більше задоволення отримуємо взамін. Так нас створив Єгова. «Як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий!» (Екклезіяста 3:13; 5:17, 18). Але щоб отримати Боже благословення, необхідно попіклуватись, аби наші зусилля були скеровані в правильний бік. Наприклад, чи логічно сподіватися, що Єгова поблагословить спосіб життя, в якому духовні справи займають другорядне місце? Чи може християнин надіятися на схвалення Єгови, якщо погоджується на роботу або приймає пропозицію підвищення, усвідомлюючи, що йому доведеться регулярно пропускати спілкування і повчання на християнських зібраннях, що зміцнюють віру? (Євреїв 10:23—25).

Якщо людина ціле життя тяжко працює задля кар’єри чи матеріального достатку, але робить це коштом духовних справ, це зовсім не означає, що вона буде ‘радіти добром’. Ісус у своїй притчі про сіяча описав наслідки неправильно скерованих зусиль. Стосовно насіння «між терен посіяного» Ісус пояснив, що «це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово,—  і воно зостається без плоду» (Матвія 13:22). Павло також попередив про цю саму пастку і додав, що ті, хто переслідує матеріалістичні цілі, «упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль». Як можна протистояти такому небезпечному для духовності способу життя? Павло продовжує: ‘Утікайте від такого, і надії не кладіть на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток’ (1 Тимофія 6:9, 11, 17).

Хоч би яким був наш вік і хоч би скільки часу ми служили Єгові, всі ми отримаємо користь, якщо наслідуватимемо приклад наполегливих зусиль Якова та Рахілі. Шукаючи Божого схвалення, вони ніколи не забували про свій спадок, хоч би якими грізними чи прикрими були їхні обставини. Сьогодні тиск і труднощі, яких ми зазнаємо, можуть так само лякати, розчаровувати і навіть пригнічувати нас. Може з’явитися спокуса опустити руки у боротьбі, стаючи ще одною жертвою нападу Сатани. Він може використовувати будь-які доступні йому засоби — розваги чи відпочинок, спорт чи хобі, кар’єру чи матеріальний достаток,— щоб досягнути своєї мети. Бажані результати людям часто обіцяють, але вони рідко стають реальністю. Ті, хто піддається спокусі втягтися у такі справи, часто з’ясовують, що вони ведуть лише до розчарування. Наслідуймо Якова та Рахіль, розвиваймо дух наполегливого борця і перемагаймо хитрощі Сатани.

Диявол дуже прагне, щоб ми здалися, визнали поразку, почали думати, що ситуація безнадійна і що вже нічого не вдієш, все пропало. Як же важливо остерігатися фаталістичного умонастрою, думок типу «ніхто мене не любить» і «Єгова забув мене». Якщо піддатися таким думкам, це доведе до згуби. Чи це не вказувало б, що ми опустили руки і перестали боротися, боротися доти, доки не отримаємо благословення? Пам’ятаймо: Єгова благословляє наполегливі зусилля.

Продовжуйте боротися за благословення Єгови

Наше духовне благополуччя великою мірою залежить від усвідомлення двох важливих істин про наше життя як слуг Єгови. 1) Ми далеко не одні, хто має проблеми, немочі чи життєві труднощі, і 2) Єгова слухає зойк тих, хто ревно благає його про допомогу та благословення (Вихід 3:7—10; Якова 4:8, 10; 1 Петра 5:8, 9). Хоч би які складні були ваші обставини, хоч би які обмежені можливості, не піддавайтеся «гріху, що обплутує нас» — невірству (Євреїв 12:1). Продовжуйте боротися доти, доки не отримаєте благословення. Будьте терпеливими, пам’ятаючи літнього Якова, який цілу ніч боровся за благословення. Як той рільник, який сіє весною і чекає на урожай, терпеливо чекайте, коли Єгова поблагословить вашу духовну діяльність, хоч би якою незначною вона вам здавалась (Якова 5:7, 8). І завжди пам’ятайте слова псалмоспівця: «Хто сіє з слізьми, зо співом той жне» (Псалом 126:5; Галатів 6:9). Стійте непохитно і залишайтеся в рядах борців!

[Примітка]