Запитання читачів

Яке керівництво дає Святе Письмо щодо виховання дітей, коли один з батьків є Свідком Єгови, а другий — ні?

Свідку Єгови, який виховує дітей спільно з невіруючим партнером, добре керуватися двома ключовими біблійними принципами. Перший: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Другий: «Чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви» (Ефесян 5:23). Другий принцип стосується не лише дружин, які мають чоловіків-Свідків, але також тих дружин, чоловіки яких не є Свідками (1 Петра 3:1). Як батькам, що є Свідками, виховуючи своїх дітей, знайти рівновагу між цими принципами?

Якщо чоловік є Свідком Єгови, він має відповідальність забезпечувати сім’ю духовно і фізично (1 Тимофія 5:8). Хоча невіруюча мати, можливо, проводить більше часу зі своїми дітьми, батько, який є Свідком, повинен навчати своїх дітей, давати їм духовне виховання вдома і брати їх на християнські зібрання, де вони отримуватимуть моральні настанови і матимуть здорове спілкування.

А що, коли невіруюча дружина наполягає на тому, щоб забирати дітей з собою у своє місце поклоніння, або ж хоче навчати їх своїх поглядів? Закон країни може давати їй право на це. Те, чи діти спокусяться брати участь в актах поклоніння в таких місцях, буде великою мірою залежати від якості духовного навчання, яке дає їм батько. У міру того як діти ростуть, біблійне навчання з боку батька має допомогти їм дотримуватися правди з Божого Слова. Яким же щасливим був би віруючий батько, якби його діти стали на сторону правди!

Якщо мати є Свідком Єгови, вона має поважати принцип головування і в той же час турбуватися про вічний добробут своїх дітей (1 Коринтян 11:3). У багатьох випадках невіруючий чоловік не проти того, щоб дружина дбала про моральне і духовне навчання своїх дітей, в чому дуже допомагають зібрання народу Єгови. Мати може показати своєму невіруючому чоловікові користь від позитивної освіти, яку діти отримують через організацію Єгови. Вона може тактовно наголосити на цінності прищеплення дітям біблійних моральних принципів, оскільки вони живуть у морально зіпсутому світі.

Однак невіруючий чоловік може наполягати, щоб діти дотримувалися його релігії, ходили з ним у місце поклоніння, і сам хоче давати їм релігійне виховання, згідно зі своєю вірою. Або ж чоловік, можливо, є противником всякої релігії і наполягає, щоб його діти не отримували жодного релігійного виховання. Як голова сім’ї, він несе головну відповідальність за це рішення *.

Хоча віруюча дружина поважає головування свого чоловіка, вона, як присвячена християнка, буде пам’ятати позицію апостолів Петра та Івана, які сказали: «Не можемо  ми не казати про те, що ми бачили й чули» (Дії 4:19, 20). Турбуючись про духовний добробут своїх дітей, мати-Свідок знайде нагоди давати їм моральні настанови. Вона має відповідальність перед Єговою навчати інших про те, що, за її переконанням, є правдою, і її діти не повинні бути винятком (Приповістей 1:8; Матвія 28:19, 20). Як мати-Свідок може справлятися з цією дилемою?

Візьмімо для прикладу питання віри в Бога. Дружина-Свідок може не бути в стані проводити формальне біблійне вивчення зі своїми дітьми через обмеження з боку чоловіка. Чи ж це має стримувати її від того, щоб розповідати дітям про Єгову? Ні. Її слова й учинки, звичайно ж, віддзеркалюватимуть її віру в Творця. У дітей, природно, виникатимуть запитання на цю тему. Мати має право скористатися зі свободи релігії, висловлюючи свою віру в Творця іншим, у тому числі своїм дітям. Навіть якщо вона не буде в стані проводити з дітьми біблійного вивчення чи регулярно брати їх на зібрання, то все-таки може передавати їм знання про Бога Єгову (Повторення Закону 6:7).

Щодо стосунків між Свідком та невіруючим партнером апостол Павло писав: «Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі» (1 Коринтян 7:14). Єгова вважає подружні стосунки святими через віруючого партнера; також в очах Бога святими є діти. Дружина-Свідок повинна докласти всіх зусиль, щоб допомогти своїм дітям зрозуміти правду, а остаточний результат можна залишити в руках Єгови.

Коли діти підростуть, вони вирішать, яку позицію їм зайняти на основі інформації, отриманої від батьків. Можливо, вони захочуть діяти у відповідності до слів Ісуса: «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний» (Матвія 10:37). Їм також наказано: «Діти,— слухайтеся своїх батьків у Господі» (Ефесян 6:1). Багато дітей вирішили ‘Бога слухатися більш’, як батьків, що не є Свідками, незважаючи на труднощі, які через це виникають. Як же Свідкам Єгови приємно бачити, що їхні діти, незважаючи на спротив, приймають рішення служити Богові!

[Примітка]