Куди поділись усі сусіди?

«Сучасне суспільство не визнає такого поняття, як сусід» (Бенджамін Дізраелі, англійський державний діяч XIX століття).

СТАРЕНЬКІ кубинці сприяють зміцненню здоров’я незвичайним способом: вони мають об’єднання сусідів, або сı́ркульос де абульос (групи дідусів та бабусь), як вони їх називають. Згідно з одним повідомленням за 1997 рік, до таких груп належить приблизно кожен п’ятий кубинець похилого віку. У них старенькі знаходять товариство, підтримку та практичну допомогу, завдяки чому можуть вести здоровий спосіб життя. «Якщо дільничним лікарям потрібна допомога у проведенні вакцинації,— зазначається в журналі «Здоров’я світу» (англ.),— то охочих та здібних помічників вони знайдуть саме в сı́ркульос де абульос».

Проте, на жаль, у багатьох частинах світу більше немає таких общин, які дбали б про своїх сусідів. Ось яка трагічна історія сталася у Західній Європі з Вольфгангом Дірксом, який жив у багатоквартирному будинку. Декілька років тому газета «Канберра таймс» повідомила, що, хоча 17 сімей з того будинку помітили відсутність Вольфганга, «ніхто навіть не подумав задзвонити до нього в квартиру». Коли власник будинку зрештою ввійшов у помешкання, «він знайшов скелет людини, яка сиділа перед телевізором». На колінах скелета лежала телепрограма за 5 грудня 1993 року. Вольфганг вже п’ять років був мертвий. Цей випадок свідчить про те, що люди перестали цікавитися своїми сусідами та дбати про них. Який жаль! Тому не дивно, що один автор статей у виданні «Нью-Йорк таймс меґезін» зауважив, що його околиця, як і багато інших, перетворилась на «громаду чужинців». Чи те саме сталось у вашій околиці?

Слід зазначити, що в деяких сільських місцевостях досі можна побачити щире, добросусідське ставлення. Також у декотрих містах жителі намагаються більше турбуватися про своїх сусідів. Але багато городян почуваються у своєму місті самотніми та беззахисними. Вони мучаться від того, що інші відгородили себе мурами неприступності. У чому ж причина?

 За мурами неприступності

Звичайно, більшість з нас має сусідів. Ми бачимо, як у когось мерехтить екран телевізора, рухаються тіні у вікні, як вмикається та вимикається світло, також чуємо, як заводиться та глушиться мотор сусідського автомобіля, як відлунюються чиїсь кроки в коридорі або як хтось відчиняє та зачиняє ключем двері. Усе це свідчить про те, що в нашій околиці ще є життя. Але будь-які ознаки добросусідського ставлення зникають, коли люди, що живуть поруч, відгороджуються мурами неприступності або не зважають на інших через постійну «біганину» та зайнятість. Вони не хочуть мати з сусідами нічого спільного чи у чомусь бути перед ними в боргу. В австралійській газеті «Геральд сан» зазначається: «Люди тепер ізолюються від тих, хто живе поблизу, і тому їх менше зв’язує почуття обов’язку перед громадськістю. У наш час легше уникати й нехтувати осіб, з якими спілкуватися не престижно».

Подібне явище не дивує. Ми живемо у світі «самолюбних» людей, тому егоцентричний спосіб життя таких осіб негативно позначився на стосунках між сусідами (2 Тимофія 3:2). У результаті скрізь поширилися самотність та відчуженість. А відчуженість породжує недовір’я, особливо коли в околиці панують насилля та злочинність. Недовір’я ж у свою чергу позбавляє людей співчуття.

Хоч би якою була ситуація у вашій околиці, ви, безперечно, погодитеся, що добрі сусіди — це для всіх надбання. Коли люди мають спільну мету, можна багато здійснити. Також добрі сусіди є справжнім скарбом. З наступної статті ви довідаєтесь чому.