«На тихую воду мене запровадить»

У БІБЛІЙНИХ краях, де панує жаркий клімат, вівцям потрібно щодня пити. Тому одним із важливих обов’язків пастуха є забезпечувати овець водою. Часами пастухи напувають отару водою з криниці, наливаючи її в корита (Буття 29:1—3). Однак особливими є періоди дощів: тоді території навколо невеличких струмків та річок стають свого роду тихими місцями з «водою відпочинку» (Псалом 23:2, Левицький).

Досвідчений пастух повинен знати, де знайти воду та відповідне пасовище для своєї отари. Якщо він детально знає місцевість, це служить запорукою збереження його отари. Давид, який багато років пас овець у горбистій місцевості Юди, прирівняв Боже духовне керівництво до опіки пастуха, який веде своїх овець на добрі пасовища та життєдайні води. Цей цар сказав про Бога такі слова: «На тихую воду мене запровадить» (Псалом 23:1—3).

Через багато років Єгова, послуговуючись своїм пророком Єзекіїлем, ужив подібну ілюстрацію. Він пообіцяв, що позбирає своїх людей з країн, по яких вони розпорошені, як пастух збирає овець. Бог запевнив їх: «Приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах» (Єзекіїля 34:13).

Бог Єгова також дуже турбується про те, щоб забезпечувати своїх поклонників духовною водою. У книзі Об’явлення говориться про «ріку живої води», яка тече від престолу Бога (Об’явлення 22:1). Запрошення пити воду з цієї ріки отримують усі люди. «Хто хоче, хай воду життя бере дармо» (Об’явлення 22:17).

Ця символічна вода символізує Божі заходи для вічного життя. Таку воду може почати пити кожен, ‘пізнаючи єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа, що послав Він Його’ (Івана 17:3).