Сім’ї емігрантів. Труднощі й радощі виховання дітей у чужій країні

У ПОШУКАХ ліпшого життя мільйони людей переїжджають до інших країн. На сьогодні у Європі проживає понад 20 мільйонів емігрантів. Сполучені Штати стали другою домівкою для більш як 26 мільйонів людей. Що ж до Австралії, то понад 21 відсоток її населення — це переселенці з інших країн. Часто емігрантам доводиться вчитися нової мови й звикати до чужої культури, а це нелегка справа.

Діти зазвичай швидше засвоюють нову мову і починають думати нею. А для батьків цей процес іноді триває довше. Згодом у таких батьків можуть виникнути серйозні труднощі в спілкуванні зі своїми дітьми, які виростають у новій країні.

Але на мислення дітей впливає не лише мова. Культура нової країни також позначається на дитячому світогляді. І з часом батькам, можливо, стає важко зрозуміти поведінку своїх дітей. Тому завдання батьків-емігрантів, які намагаються виховувати дітей «в напоминанні й остереженні Божому», досить незвичайне і складне (Ефесян 6:4).

Як досягти і розуму, і серця

Християнські батьки мають обов’язок і прагнення навчити своїх дітей «чистої мови» біблійної правди (Софонії 3:9, Хом.). Проте як батькам закарбувати закони Єгови на дитячих серцях, якщо діти погано володіють мовою батьків, а ті не можуть добре висловлюватися мовою, до якої звикли діти? (Повторення Закону 6:7). Можливо, діти розуміють, що́ говорять батьки, але коли батьківські слова не досягають дитячих сердець, то існує ймовірність, що діти почуватимуться вдома як чужі.

Коли Педро і Сандра приїхали з Південної Америки до Австралії, в них виникла ця проблема з двома синами-підлітками *. Педро каже: «Розмовляючи про духовні справи, слід залучати серце й почуття. Потрібно висловлювати глибші й змістовніші думки, а для цього необхідний великий запас слів». Сандра додає: «Якби діти погано володіли нашою рідною мовою, це вплинуло б негативно на їхню духовність. Не розуміючи принципів, які лежать в основі біблійної науки, вони могли б втратити глибоке розуміння й цінування правди. А це затримало б розвиток духовної проникливості й зашкодило б їхнім взаєминам з Єговою».

Нянапіракасам та Елен емігрували до Німеччини зі Шрі-Ланки і тепер мають  двох дітей. Вони висловлюються подібно: «Думаємо, що дітям, опановуючи німецьку, необхідно вчитися і нашої мови. Дуже важливо, щоб вони могли розмовляти з нами про свої почуття, відкривати свою душу».

Міґель і Кармен, які переїхали з Уругваю до Австралії, говорять: «Батькам у нашій ситуації доводиться докладати більше зусиль. Вони мусять або настільки добре опанувати нову мову, щоб бути в стані розуміти й пояснювати духовні справи, або ж навчити своєї мови дітей».

Рішення сім’ї

Для духовного здоров’я будь-якої сім’ї іммігрантів дуже важливо вирішити, якою мовою ‘Господь навчатиме’ їх (Ісаї 54:13, Хом.). Якщо неподалік є збір, де розмовляють їхньою рідною мовою, вони можуть приєднатися до цього збору. Але, можливо, сім’я захоче відвідувати збір, в якому зібрання відбуваються основною мовою країни, в котру вони переїхали. Що слід взяти до уваги, приймаючи це рішення?

Дімітріос і Патрулла, які емігрували до Англії з Кіпру і виховали там п’ятьох дітей, розповідають, що́ вплинуло на їхнє рішення. «Спочатку наша сім’я відвідувала грекомовний збір,— кажуть вони.— Для нашої духовності, тобто для духовності батьків, це було дуже добре, але виявилося, що від цього страждає духовний розвиток дітей. Бо їм, хоча вони й знали трохи грецьку, було важко осягнути складніші духовні поняття. Через це їхній духовний поступ був досить повільним. Тому ми всією сім’єю перейшли в англомовний збір і майже відразу побачили, як добре це вплинуло на дітей. Вони зміцніли духовно. Нам було нелегко змінити збір, та в нашому випадку це був дійсно мудрий крок».

Але сім’я і надалі користувалася мовою батьків, і це принесло їм численні винагороди. Ось що кажуть діти: «Дуже добре знати більше ніж одну мову. Хоча рідною мовою для нас є англійська, грецька допомагає нам підтримувати близькі стосунки з родичами, особливо з нашими дідусями й бабусями. Завдяки цьому ми також були більш співчутливими до іммігрантів, а крім того, не боялися взятись за нову мову. Тому, коли ми попідростали, наша сім’я переїхала допомагати збору, де розмовляють албанською».

Хрістофорос і Маргарита також емігрували з Кіпру до Англії і виховали там трьох дітей. Вони вирішили відвідувати грекомовний збір. Їхній син Нікос, який служить тепер старійшиною у грекомовному зборі, пригадує: «Нас заохотили приєднатися до новоутвореного грецького збору. І наша сім’я сприйняла це як теократичне призначення».

 Маргарита розповідає: «Коли двом нашим хлопцям було сім і вісім років, вони записалися у Школу теократичного служіння. Ми з чоловіком трохи переживали через їхнє обмежене знання грецької мови. Але кожне завдання робили цілою сім’єю і витрачали багато годин, допомагаючи їм».

А їхня дочка Іванна каже: «Пам’ятаю, як батько вчив нас грецької, пишучи вдома на дошці алфавіт. Ми мали добре вивчити його напам’ять. Люди роками вчаться нової мови, а ми завдяки мамі й татові опанували грецьку досить швидко».

На думку деяких батьків, для розвитку їхнього власного «духовного розуміння» та для духовного росту потрібно, аби теократичне навчання відбувалося рідною мовою. Тому вони вирішують, що їхня сім’я приєднається до збору, де розмовляють цією мовою (Колосян 1:9, 10, Дерк.; 1 Тимофія 4:13, 15). Крім того, родина може вважати, що завдяки знанню мови вони матимуть змогу допомагати іншим іммігрантам пізнавати правду.

Однак сім’я також може вирішити, що найліпше для них відвідувати збір, де розмовляють основною мовою країни, до якої вони переїхали (Филип’ян 2:4; 1 Тимофія 3:5). Після обговорення справи в родинному колі голова повинен прийняти рішення, молитовно розглянувши всі плюси й мінуси (Римлян 14:4; 1 Коринтян 11:3; Филип’ян 4:6, 7). Що допоможе сім’ї прийняти правильне рішення?

 Деякі практичні поради

Педро і Сандра, про яких згадувалося раніше, кажуть: «Щоб не забути рідної мови, ми маємо правило розмовляти вдома тільки іспанською. Дотримуватися його досить важко, оскільки хлопці знають, що ми розуміємо англійську. Але якщо відступитися від цього правила, вони невдовзі перестануть розуміти іспанську».

Міґель і Кармен, слова яких також уже наводилися в статті, радять: «Коли батьки регулярно проводять сімейне вивчення і обговорюють денний вірш рідною мовою, діти навчаться не лише основ цієї мови, а й зможуть розмовляти нею на духовні теми».

Міґель також говорить: «Намагайтеся зробити проповідування приємним заняттям. Наша територія охоплює велику частину міста, і на пошуки людей, які розмовляють нашою мовою, йде багато часу. Тому ми, їдучи в машині, граємо з дітьми в біблійні ігри або обговорюємо важливі справи. Я стараюся кожного разу запланувати кілька добрих повторних відвідин. І тоді під кінець дня виходить, що діти змогли взяти участь принаймні в одній змістовній розмові».

Різниця культур

Боже слово заохочує: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Приповістей 1:8). Але коли діти виростають в іншій культурі, ніж свого часу виростали їхні батьки, іноді виникають проблеми, оскільки культура батьків може відображатися в «напученні» батька і «науці» матері.

Звичайно, кожен голова сім’ї повинен сам вирішити, як керувати власним домом. Йому не слід просто піддаватися впливу інших сімей (Галатів 6:4, 5, СМ). Все ж, можливо, що завдяки доброму обміну думками з дітьми батькам буде легше прийняти звичаї нової культури.

Та нерідко звички й поведінка, поширені у розвинених країнах, шкідливо впливають на духовне здоров’я християн. Часто популярна музика й розваги пропагують статеву неморальність,  пожадливість і дух бунтарства (Римлян 1:26—32). І було б неправильно, коли б християнські батьки через незнання мови перестали контролювати, яку музику слухають їхні діти або як вони розважаються. Батьки мусять встановити чіткі норми. Проте зробити це не завжди легко.

Кармен ділиться: «Ми часто не розуміємо слів пісень, які слухають наші діти. Мелодія може видаватися пристойною, але ми не знаємо, чи не мають слова подвійного значення і чи не вживається у пісні сленг неморального змісту». Як же вони дають собі раду за таких обставин? Міґель говорить: «Ми присвячуємо багато часу тому, щоб пояснити дітям, чим небезпечні неморальні пісні, і намагаємося допомагати їм знайти музику, яка була б прийнятною з погляду Єгови». Щоб уникати проблем через різницю культур, потрібно бути пильним і розсудливим (Повторення Закону 11:18, 19; Филип’ян 4:5, НС).

Нагорода

Батьки-емігранти, які виховують дітей у чужій країні, мусять приділяти їм більше уваги й часу. Інакше просто неможливо. Але зусилля як батьків, так і дітей обов’язково щедро винагородяться.

Аззам з дружиною Сарою переїхали з Туреччини до Німеччини, де виховали трьох дітей. Зараз їхній старший син служить у філіалі Свідків Єгови в Зельтерсі (Німеччина). Аззам каже: «Великою користю для дітей є те, що вони можуть розвинути позитивні риси, характерні обидвом культурам».

Антоніо і Лутонадіо емігрували з Анголи до Німеччини й виховують дев’ятьох дітей. У сім’ї розмовляють мовою нгала, а також французькою і німецькою. Антоніо говорить: «Завдяки вмінню розмовляти різними мовами наша сім’я може проповідувати людям з багатьох країн. І це приносить нам велику радість».

Двоє дітей японського подружжя, яке переїхало до Англії, дуже радіють, що володіють і японською, і англійською. Вони кажуть: «Знання двох мов допомогло нам знайти роботу. Крім того, ми можемо відвідувати великі англійські конгреси і в той же час маємо привілей допомагати японському збору, де існує велика потреба».

Ви можете досягти успіху

Божі слуги ще з біблійних часів знали, як важко виховувати дітей, живучи серед людей, які не поділяють цінностей, властивих їхній культурі. Але батьки Мойсея, перебуваючи в Єгипті, успішно справилися з цим завданням (Вихід 2:9, 10). Багатьом євреям вдалося виростити у вавилонському засланні дітей, які були охочі повернутися до Єрусалима і відновити там правдиве поклоніння (Ездри 2:1, 2, 64—70).

Християнські батьки сьогодні також можуть досягти успіху. І тоді в нагороду вони, можливо, почують від своїх дітей слова, які почуло одне подружжя: «Завдяки сердечності й піклуванню тата й мами наша сім’я надзвичайно дружня. Ми можемо поговорити з батьками про все на світі. І дуже тішимося, що належимо до всесвітньої родини, яка служить Єгові».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 24]

Якщо розмовляти вдома тільки рідною мовою, то діти зможуть навчитись основ цієї мови.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Спільна мова допомагає внукам підтримувати теплі взаємини з дідусем та бабусею.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Вивчаючи Біблію зі своїми дітьми, ви допомагаєте їм розвинути «духовне розуміння».