Поборники правдивого поклоніння в минулому і сьогодні

ЧИ ПАМ’ЯТАЄТЕ ім’я чоловіка, котрий оплакував стародавнє місто Єрусалим? Скажете, Ісус? Дійсно, він робив це (Луки 19:28, 41). Однак за кілька століть перед тим, як Ісус ходив по землі, інший вірний Божий слуга також оплакував Єрусалим. Його звали Неемія (Неемії 1:3, 4).

Чим так засмутився Неемія, що він оплакував Єрусалим? Що цей чоловік зробив для міста і його мешканців? І чого можна навчитися з прикладу Неемії? Аби відповісти, перегляньмо деякі події з його життя.

Співчутливий і діяльний чоловік

Неемія був призначений намісником Єрусалима, але перед цим він займав високе становище вельможі перського двору в місті Шушан (Сузи). Однак комфортне життя не заглушило в ньому турботи про своїх юдейських братів у далекому Єрусалимі. Коли в Шушан прибула делегація з Єрусалима, він перш за все «запитався... їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим» (Неемії 1:2). Коли відвідувачі відповіли, що мешканці Єрусалима «живуть у великій біді» і що міський мур поруйнований, Неемія «сів... та й плакав, і був у жалобі кілька днів». Після цього він виразив свій смуток у сердечній  молитві до Єгови (Неемії 1:3—11). Чому Неемія сумував? Тому що Єрусалим, центр поклоніння Єгові на землі, був занедбаний (1 Царів 11:36). Крім того, руїна міста свідчила про поганий духовний стан його мешканців (Неемії 1:6, 7).

Турбота Неемії про Єрусалим і співчуття до юдеїв, які в ньому жили, спонукали його до саможертовності. Як тільки перський цар дозволив йому відлучитися від своїх обов’язків, Неемія почав планувати далеку подорож до Єрусалима (Неемії 2:5, 6). Він хотів присвятити свої сили, час і здібності для відбудови міста. Через кілька днів після прибуття він уже склав план відбудови цілого муру Єрусалима (Неемії 2:11—18).

Неемія розділив величезну роботу відбудови муру між багатьма родинами, які працювали пліч-о-пліч *. Понад 40 різних груп отримали призначення відремонтувати по одній «мірі» — ділянці муру. Яким був результат? Завдяки тому що стільки працівників присвятили свій час та сили,— а деякі працювали разом зі своїми дітьми,— непосильне на перший погляд завдання стало здійснимим (Неемії 3:11, 12, 19, 20). Після двох місяців напруженої роботи весь мур був закінчений! Неемія написав, що навіть ті, хто противилися відбудові, були змушені визнати: «Ця праця була зроблена від нашого Бога!» (Неемії 6:15, 16).

Приклад, який варто запам’ятати

Неемія присвятив справі не лише час та організаторські здібності. Він також використовував свої матеріальні засоби для підтримки правдивого поклоніння. За власні гроші він викупляв своїх юдейських братів з неволі. Позичав гроші без процентів. Також ніколи не ‘чинив тяжке над’ юдеями — не вимагав платні намісника, хоча мав на це право. Навпаки, в його домі харчувалося «сто й п’ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас». На кожний день у нього для гостей готувалося: «Віл один, худоби дрібної — шестеро вибраних, і птиця». Крім того, раз на десять днів він давав їм «багато всякого вина» — і все за власний рахунок (Неемії 5:8, 10, 14—18).

Який чудовий приклад щедрості Неемія подав усім Божим слугам — як тодішнім, так і теперішнім! Цей мужній Божий слуга вільно й охоче використовував свої матеріальні засоби на працівників, щоб сприяти правдивому поклонінню. Тож він міг сказати Єгові: «Запам’ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!» (Неемії 5:19). Єгова обов’язково пам’ятатиме це! (Євреїв 6:10).

Приклад Неемії наслідують сьогодні

Приємно бачити, як народ Єгови сьогодні подібно виявляє у правдивому поклонінні теплоту, охочість до дій і саможертовність. Коли чуємо, що співвіруючі зносять труднощі, то глибоко турбуємося про них (Римлян 12:15). Подібно до Неемії, ми звертаємося до Єгови в молитві, щоб підтримати своїх братів по вірі, і просимо його: «Нехай же буде вухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого!» (Неемії 1:11; Колосян 4:2).

Але турбота про духовне і фізичне благополуччя християнських братів, а також про поступ правдивого поклоніння впливає не лише на наші почуття. Вона також спонукує нас до дії. Ті, кому дозволяють обставини, виявляючи любов, залишають відносний комфорт своїх домівок і, так само як Неемія, переїжджають в інші місця, щоб надати допомогу тим, хто в потребі. Незважаючи на менш комфортні умови у деяких частинах світу, такі добровольці підтримують поступ правдивого поклоніння у цих місцевостях, служачи пліч-о-пліч зі своїми християнськими братами. Дух самопожертви, який вони виявляють, справді заслуговує похвали.

Виконувати свою частку роботи близько дому

Зрозуміло, що більшість з нас не може переїхати в іншу місцевість. Ми підтримуємо правдиве поклоніння близько дому. Взірець цього також знаходимо в книзі Неемії. Зверніть увагу на подробицю, яку згадує Неемія, пишучи про декотрі вірні сім’ї, що брали  участь у відбудові: «Направляв Єдая, син Харумафів, а то навпроти дому свого... Направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму домі» (Неемії 3:10, 23, 28—30). Ці чоловіки і їхні сім’ї сильно посприяли правдивому поклонінню, виконуючи свою частку роботи близько дому.

Сьогодні багато з нас різними способами підтримує правдиве поклоніння у своїй місцевості. Ми беремо участь у будівництві Залів Царства, надаємо допомогу постраждалим від стихійних лих і, найважливіше, проповідуємо про Царство. Крім того, без різниці, чи ми в стані особисто брати участь у будовах і допомагати постраждалим, чи ні, всі ми щиро бажаєм підтримувати правдиве поклоніння своїми матеріальними засобами, подібно як це щедро робив свого часу Неемія. (Дивіться рамку «Особливості добровільного давання»).

Деколи здається, що надто важко знайти необхідні кошти для фінансування видавничої діяльності, допомоги потерпілим та багатьох інших видів діяльності, які проводяться по цілому світі. Та згадаймо, що завдання відбудувати величезний мур Єрусалима також видавалося непосильним (Неемії 4:4). Однак завдяки тому, що завдання було розділене між багатьома охочими сім’ями, справу було довершено. Подібно й сьогодні ми зможемо знайти все потрібне для проведення нашої всесвітньої діяльності, якщо кожен виконуватиме свою частку роботи.

 Рамка «Способи, в які дехто вирішує давати» показує, як можна підтримувати справи Царства у фінансовому плані. Минулого року багато Божих слуг надали таку підтримку, і Керівний орган Свідків Єгови хоче використати нагоду виразити глибоку подяку всім, кого серце спонукало до такого добровільного давання. Понад усе ми дякуємо Єгові за його щедре благословення сердечних зусиль, які його народ докладає для підтримки правдивого поклоніння по цілому світі. Так, коли ми роздумуємо про те, як рука Єгови скеровує нас протягом років, то відчуваємо спонуку повторити вдячні слова Неемії: «Розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене» (Неемії 2:18).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 28]

Способи, в які дехто вирішує давати

ПОЖЕРТВИ НА СПРАВИ ЦАРСТВА

Багато людей виділяють певну кількість грошей для того, щоб вкинути їх у скриньку «Пожертви на справи Царства». Щомісяця збори надсилають ці пожертви до місцевого філіалу Товариства.

БЛАГОДІЙНЕ ПЛАНУВАННЯ

Крім грошових існують ще інші види пожертв на служіння Царству, а саме — благодійне планування. Під поняттям «благодійне планування» мається на увазі, що жертводавець повинен вжити ряд заходів. Ось деякі з них:

Страхування. Товариство може виступати в ролі бенефіціара особистого страхування.

Нерухомість. Придатну для продажу нерухомість можна пожертвувати Товариству, склавши договір дарування *.

Заповіти та договори доручення. Майно чи гроші можна заповісти Товариству через офіційно оформлений заповіт. Товариство також може виступати в ролі бенефіціара управління майном за дорученням *.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 29]

Особливості добровільного давання

У своїх посланнях до коринтян апостол Павло згадав три особливості добровільного давання. 1) Пишучи про збирання грошей, Павло сказав: «Першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі» (1 Коринтян 16:2а). Отже жертвування слід планувати наперед і робити регулярно. 2) Павло також написав, щоб кожен давав «згідно з тим, як ведеться йому» (1 Коринтян 16:2б). Іншими словами, якщо хтось прагне взяти участь у добровільному даванні, то може робити це пропорційно до свого прибутку. Навіть коли християнин заробляє мало, Єгова цінує ту невелику суму, яку він може пожертвувати (Луки 21:1—4). 3) Павло далі писав: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:7). Щирі християни дають від серця — з радістю.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Неемія був співчутливим і діяльним чоловіком.

[Ілюстрації на сторінці 29]

Добровільні пожертви йдуть на фінансування видавничої діяльності, допомоги потерпілим, будов Залів Царства та інших корисних видів служіння по цілому світі.