Служіть раменом одним

«Тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому» (СОФОНІЇ 3:9).

1. Що відбувається на сповнення Софонії 3:9?

СЬОГОДНІ на землі люди розмовляють близько 6000 мов. Крім того, існують різні діалекти, або місцеві різновиди мов. І хоча люди говорять такими відмінними мовами, як, наприклад, арабська та японська, Бог зробив щось незвичайне. Він створив можливість для людей з усіх усюд вивчити одну чисту мову і розмовляти нею. Це відбувається на сповнення обіцянки, даної Богом Єговою через пророка Софонію: «Уста чисті [«мову чисту», Хом.] народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому» (Софонії 3:9).

2. Що таке «чиста мова» і що вона дозволяє робити?

² «Чиста мова» — це Божа правда, яка міститься у його Слові, Біблії. Зокрема це правда про Боже Царство, що освятить ім’я Єгови, оправдає його суверенітет і принесе благословення людству (Матвія 6:9, 10). Цією єдиною духовно чистою мовою розмовляють люди всіх націй і рас. Вона дає їм змогу служити Єгові «раменом одним», тобто пліч-о-пліч, або, як сказано в перекладі Хоменка, «однодушно».

 Жодної упередженості

3. Завдяки чому ми служимо Єгові в єдності?

³ Ми цінуємо співпрацю, яка сьогодні існує між нами, різномовними християнами. Хоча ми проповідуємо добру новину про Царство багатьма мовами, то все ж служимо Богові в єдності (Псалом 133:1). Це стало можливим завдяки тому, що, де б ми не жили на землі, всі говоримо одною чистою мовою, приносячи хвалу Єгові.

4. Чому серед Божих людей не повинно бути упередженості?

⁴ Серед Божих людей не повинно бути упередженості. Апостол Петро, проповідуючи 36 року н. е. у домі язичницького сотника Корнилія, пояснив це так: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя» [«що Бог неупереджений», СМ], але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Таким чином, у християнському зборі немає місця для упередженості, відокремлених групок та проявів фаворитизму.

5. Чому неправильно створювати у зборі відокремлені групки?

⁵ Одна студентка коледжу так висловилася про свій візит до Залу Царства: «Переважно до церков запрошують людей, що належать до якоїсь певної національності чи етнічної групи... Проте Свідки Єгови сиділи всі разом, а не окремими групками». Все ж у стародавньому Коринті декотрі члени збору створювали відокремлені групки, спричиняючи таким чином поділення. Божий святий дух сприяє єдності й миру, отже вони противилися його дії (Галатів 5:22). Якщо б ми створювали у зборі такі групки, то діяли б проти керівництва духу. Тому пам’ятаймо слова апостола Павла до коринтян: «Благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі  говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» (1 Коринтян 1:10). Павло наголошував на єдності також у своєму Посланні до ефесян (Ефесян 4:1—6, 16).

6, 7. Яку пораду Яків дав стосовно фаворитизму і яке застосування мають його слова?

⁶ Від християн завжди вимагалося неупередженості (Римлян 2:11). Через те що у зборі першого століття дехто виявляв до багатих осіб фаворитизм, учень Яків писав: «Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: «Ти сідай вигідно отут», а бідареві прокажете: «Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм», то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?» (Якова 2:1—4).

⁷ Коли на християнське зібрання приходили багаті невіруючі в блискучих одежах і з золотими перснями, а також бідні невіруючі у брудному одязі, то з багатими обходились по-особливому. Їх запрошували ‘сідати вигідно’, а бідним казали стояти або ж сидіти на підлозі коло чиїхось ніг. Але завдяки своїй неупередженості Бог подбав, щоб Ісусовою викупною жертвою могли скористатися як багаті, так і бідні (Йова 34:19; 2 Коринтян 5:14). Отже, якщо ми хочемо догоджати Єгові і служити йому раменом одним, то не можемо виявляти фаворитизму чи ‘вихваляти особи для зиску’ (Юди 4, 16).

Уникайте нарікання

8. До чого призвело нарікання ізраїльтян?

⁸ Щоб зберегти єдність і далі мати Божу ласку, ми мусимо слухатись наступної Павлової поради: «Робіть усе без нарікання» (Филип’ян 2:14, 15). Віроломні ізраїльтяни, звільнені від рабства в Єгипті, нарікали на Мойсея та Аарона і, отже, на самого Бога Єгову. Через це всі чоловіки старші 20 років, окрім вірних Ісуса Навина і Калева, а також левитів, не ввійшли в Обітовану землю, вони померли протягом 40-річної подорожі по пустині (Числа 14:2, 3, 26—30; 1 Коринтян 10:10). Яку дорогу ціну вони заплатили за нарікання!

9. Чого Міріям зазнала через своє нарікання?

⁹ З цього видно, що́ може статися з цілим народом, який нарікає, або ремствує. А що сказати про окремих ремствувачів? Мойсеєва сестра Міріям разом зі своїм братом Аароном нарікали: «Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?» А далі сказано: «І почув це Господь» (Числа 12:1, 2). Яким був результат? Міріям, яка, очевидно, брала провід у цьому наріканні, була засоромлена Богом. Як? Міріям стала прокажена і була змушена залишатися за межами табору сім днів, поки не очистилась (Числа 12:9—15).

10, 11. До чого може довести нарікання, якщо його не стримувати? Наведіть приклад.

¹⁰ Нарікання — це не просто скарга на якесь правопорушення. Постійні ремствувачі надають надто великої ваги своїм почуттям або становищу, привертають увагу до себе, а не до Бога. Якщо  нарікання не стримувати, воно спричиняє поділення серед духовних братів і сестер і стає перешкодою у їхніх зусиллях служити Єгові раменом одним. Це тому, що ремствувачі завжди висловлюють свої скарги, сподіваючись, звичайно ж, що інші підтримають їх.

¹¹ Наприклад, хтось може критикувати те, як певний старійшина виголошує промови у зборі або виконує свої обов’язки. Якщо ми слухаємо скаржника, то, можливо, почнемо думати так, як він. До того, як в нашому розумі було посіяне зерно незадоволення, дії цього старійшини, мабуть, не турбували нас, але тепер вже турбують. Зрештою може статися, що в наших очах цей старійшина вже нічого не робить правильно, і ми самі починаємо скаржитись на нього. Така поведінка неналежна у зборі народу Єгови.

12. Як нарікання може вплинути на наші взаємини з Богом?

¹² Нарікання на чоловіків, які мають обов’язок пасти Божу отару, може довести до лихослів’я. Таке нарікання або наклепницьке лихослів’я згубно вплине на наші взаємини з Єговою (Вихід 22:27). Нерозкаяні лихослови, цебто злоріки, не вспадкують Божого Царства (1 Коринтян 5:11; 6:10). Учень Юда писав про ремствувачів, які «погорджують владами, зневажають слави», тобто відповідальних чоловіків у зборі (Юди 8). Ті ремствувачі не мали Божого схвалення, і нам мудро було б цуратися їхнього злого шляху.

13. Чому не всі скарги неправильні?

¹³ Звичайно, не всі скарги неприємні Богові. Наприклад, він не ігнорував «скарги» про Содом і Гоморру, а знищив ті злі міста (Буття 18:20, 21, Хом.; 19:24, 25). В Єрусалимі невдовзі після П’ятдесятниці 33 року н. е. «зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані». Зрештою «Дванадцять» виправили ситуацію, призначивши «сімох мужів доброї слави... на службу оцю» — розподіл харчів (Дії 6:1—6). Сучасні старійшини також не повинні ‘вухо своє затикати’ на правомірні скарги (Приповістей 21:13). І старійшинам слід підбадьорювати та збудовувати своїх співпоклонників, а не критикувати їх (1 Коринтян 8:1).

14. Яка риса особливо необхідна для того, щоб уникати нарікання?

¹⁴ Усім нам потрібно уникати нарікання, бо дух скаржника нездоровий. Такий умонастрій підриватиме нашу єдність. Тож завжди дозволяймо святому духу розвивати в нас любов (Галатів 5:22). Застосування ‘Царського Закону любові’ допоможе нам продовжувати служити Єгові раменом одним (Якова 2:8; 1 Коринтян 13:4—8; 1 Петра 4:8).

Остерігайтеся наклепу

15. Як би ви пояснили різницю між плітками і наклепом?

¹⁵ Оскільки нарікання може довести до шкідливих пліток, ми мусимо вважати, що говоримо. Плітки — це балачки про людей та їхні справи. А наклеп — це неправдиві відомості, поширювані з метою заплямувати репутацію іншої особи; обмовляння. Такі балачки злісні й безбожні. Тому Бог сказав ізраїльтянам: «Не ходитимеш обмовляти поміж земляків твоїх» (Левит 19:16, Хом.).

16. Що Павло сказав про деяких пліткарів і як на нас має вплинути його порада?

¹⁶ Оскільки балачки можуть довести до наклепу, Павло висловився проти певних пліткарів. Пишучи про вдів, які відповідали вимогам, щоб отримувати допомогу від збору, він згадав удів, які «вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетливі [«розпускають плітки», Дерк.], і занадто цікаві, і говорять, чого не годиться» (1 Тимофія 5:11—15). Якщо християнка бачить,  що має слабість до таких балачок, які можуть довести до наклепу, їй добре послухатися поради Павла: бути ‘поважною, не обмовливою’ (1 Тимофія 3:11). Звичайно, християнські чоловіки також мусять остерігатися шкідливого пліткування (Приповістей 10:19).

Не судіть!

17, 18. а) Що Ісус говорив про осудження брата? б) Як нам застосовувати Ісусову пораду не судити?

¹⁷ Навіть якщо ми ні на кого не зводимо наклепів, нам, можливо, доведеться докладати наполегливих зусиль, щоб не стати осудливими. Ісус піддав критиці такий дух, коли сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: «Давай вийму я заскалку з ока твого», коли он колода у власному оці? Лицеміре,— вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Матвія 7:1—5).

¹⁸ Нам не слід пропонувати братові допомогти витягнути «заскалку» з його ока, коли наша власна здатність належно розсуджувати обмежена символічною «колодою». Фактично якщо ми дійсно усвідомлюємо, який Бог милосердний, то не будемо схильні судити своїх духовних братів і сестер. Хіба ми в стані розуміти їх так добре, як наш небесний Отець? Не дивно, що Ісус перестеріг нас: «Не судіть, щоб і вас не судили»! Чесна оцінка власних недосконалостей має стримувати нас від осуду, який Бог вважав би неправедним.

Тендітні, але почесні

19. Як нам слід ставитися до співвіруючих?

¹⁹ Якщо ми постановили служити Богові раменом одним зі співвіруючими, то будемо не лише уникати осуджування. Ми постараємось випереджувати одні одних пошаною (Римлян 12:10). Тобто шукатимемо не своєї користі, а їхньої, і з  радістю будемо смиренно служити іншим (Івана 13:12—17; 1 Коринтян 10:24). Як можна зберігати такий чудовий дух? Пам’ятаючи, що кожен віруючий цінний для Єгови і що ми потребуємо одні одних, подібно як взаємозалежні члени людського тіла (1 Коринтян 12:14—27).

20, 21. Яке значення мають для нас слова з 2 Тимофія 2:20, 21?

²⁰ Звичайно, християни — це тендітні глиняні посудини, яким довірено славний скарб служіння (2 Коринтян 4:7). Якщо хочемо виконувати цю благословенну діяльність на хвалу Єгові, то мусимо зберігати почесний стан перед ним та його Сином. Тільки залишаючись морально і духовно чистими, ми зможемо бути почесними посудинами для Божого використання. Щодо цього Павло написав: «У великому домі є не тільки золоті й срібні посудини, а й дерев’яні та глиняні; і одні для почесного вжитку, другі — для непочесного. Отже, якщо хто очистить себе від цього, то буде посудом для почесного вжитку — освячений, корисний для Володаря, готовий для кожного доброго діла» (2 Тимофія 2:20, 21, Турконяк).

²¹ Особи, які не поводяться відповідно до Божих вимог, є ‘посудинами для непочесного вжитку’. Однак, тримаючись побожного шляху, ми будемо ‘посудинами для почесного вжитку’, освяченими, або відділеними, для служіння Єгові і готовими для кожного доброго діла. Тож запитаймо себе: Чи я ‘посудина для почесного вжитку’? Чи я позитивно впливаю на співвіруючих? Чи, як член збору, я служу пліч-о-пліч зі своїми співпоклонниками?»

Продовжуймо служити раменом одним

22. До чого можна порівняти християнський збір?

²² Християнський збір нагадує сім’ю. У сім’ї панує приємна атмосфера любові і взаємодопомоги, коли всі поклоняються Єгові. У сім’ї може бути декілька осіб з різними особистостями, але кожен має почесне місце. Подібно і в зборі. Хоча всі ми різні і до того ж недосконалі, Бог притягнув нас до себе через Христа (Івана 6:44; 14:6). Єгова й Ісус люблять нас, і нам також, подібно до членів сім’ї, обов’язково потрібно виявляти один одному любов (1 Івана 4:7—11).

23. Про що нам слід пам’ятати і що постановити?

²³ У християнському зборі, як у сім’ї, ми по праву сподіваємось відданості від інших. Апостол Павло писав: «Хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті [«віддані», НС] руки без гніву та сумніву» (1 Тимофія 2:8). Отже, Павло пов’язував відданість з публічною молитвою «на кожному місці», де християни збиралися разом. Лише віддані чоловіки повинні представляти збір у публічній молитві. Звичайно, Бог сподівається, що всі ми будемо віддані йому й один одному (Екклезіяста 12:13, 14). Тому постановімо гармонійно співпрацювати, подібно як члени людського тіла. Усі служімо об’єднано як члени родини поклонників Єгови. А передусім пам’ятаймо, що ми потребуємо одні одних і отримаємо Боже схвалення й благословення, якщо будемо служити Єгові раменом одним.

Як би ви відповіли

• Що дає поклонникам Єгови змогу служити йому раменом одним?

• Чому християни уникають упередженості?

• Що, на вашу думку, поганого в наріканні?

• Чому нам слід шанувати співвіруючих?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Петро ‘пізнав, що Бог неупереджений’.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Чи знаєш, чому Бог засоромив Міріям?

[Ілюстрація на сторінці 18]

Віддані християни радісно служать Єгові «раменом одним».