Християни потребують одні одних

«Ми члени один для одного» (ЕФЕСЯН 4:25).

1. Що в одній енциклопедії говориться про людське тіло?

ЛЮДСЬКЕ тіло є чудом творення! В енциклопедії «Уорлд бук» говориться: «Деколи людське тіло називають машиною, найдивовижнішою з усіх машин. Звичайно, людське тіло не машина, але багато в чому до неї подібне. Як і машина, тіло складається з багатьох частин. Кожна з них, як і кожна деталь машини, виконує певну функцію. Але всі частини співпрацюють, і завдяки цьому як тіло, так і машина можуть добре функціонувати».

2. Яка подібність існує між людським тілом і християнським збором?

² Дійсно, людське тіло складається з багатьох членів, або частин, і кожен з них для чогось потрібний. Жодна жилка, жоден м’яз чи інший член не існує даремно. Подібно і кожен член християнського збору може сприяти його духовному здоров’ю і красі (1 Коринтян 12:14—26). І хоча жоден член збору не повинен думати, що він вищий за інших, нікому також не слід вважати себе непотрібним (Римлян 12:3).

3. Як з Ефесян 4:25 видно, що християни потребують одні одних?

³ Подібно до взаємозалежних членів людського тіла, християни потребують одні одних. Апостол Павло сказав помазаним духом співвіруючим: «Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного» (Ефесян 4:25). Оскільки представники духовного Ізраїлю — «тіло Христове» — є «членами один для одного», між ними існує щире спілкування і повна співпраця. Так, кожен з них є членом для всіх інших (Ефесян 4:11—13). З ними співпрацюють і перебувають у чудовій єдності правдиві християни, які мають земну надію.

4. Як можна допомагати новим особам?

⁴ Кожного року охрещуються тисячі  людей, які надіються жити в земному раю. Інші члени збору з радістю допомагають їм «досягти зрілості» (Євреїв 6:1—3, СМ). Вони роблять це, наприклад, відповідаючи на їхні біблійні запитання або надаючи практичну допомогу у служінні. Новим особам можна допомагати своїм хорошим прикладом, регулярно беручи участь у християнських зібраннях. У скрутні часи можна підбадьорити й потішити (1 Солунян 5:14, 15). Слід шукати способів допомагати іншим далі ‘ходити у правді’ (3 Івана 4, Ог., 1949). Без різниці, молоді ми чи літні, лише почали ходити в правді чи ходимо в ній уже багато років, усі ми можемо сприяти духовному добробуту своїх співвіруючих, а вони нас дуже потребують.

Християни, які допомагали іншим

5. Як Акила і Прискилла допомагали Павлу?

⁵ Також християнські подружні пари отримують радість, допомагаючи іншим. Наприклад, Акила та його дружина Прискилла допомагали Павлу. Вони приймали його у себе вдома, працювали з ним, виготовляючи намети, і допомагали зміцнювати новий збір у Коринті (Дії 18:1—4). Одного разу вони невідомим для нас чином навіть ризикували життям заради Павла. Ця пара жила в Римі, коли Павло написав тамтешнім християнам: «Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,— що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган» (Римлян 16:3, 4). Подібно до Акили й Прискилли, декотрі сучасні християни зміцнюють збори і різними способами допомагають співпоклонникам. Деколи вони навіть ризикують своїм життям, аби інші Божі слуги уникнули жорстокості чи смерті з рук переслідувачів.

6. Яку допомогу отримав Аполлос?

⁶ Акила й Прискилла також допомогли красномовному християнину Аполлосу, який навчав мешканців Ефеса про Ісуса Христа. У той час Аполлос знав лише про хрещення, яке давав Іван на символ каяття у гріхах проти Закон-угоди. Побачивши, що Аполлосу потрібна допомога, Акила й Прискилла «докладніш розповіли йому про дорогу Господню». Імовірно, вони пояснили, що християнське хрещення включає в себе занурення у воду і вилиття святого духу. Аполлос добре засвоїв вивчене. Пізніше в Ахаї «помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю, бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус — то Христос» (Дії 18:24—28). Коментарі співпоклонників часто можуть поглибити наше розуміння Божого Слова. Ми потребуємо одні одних також з цієї причини.

Матеріальна допомога

7. Як филип’яни зреагували, коли їхні співхристияни потребували матеріальної допомоги?

⁷ Члени християнського збору в Филипах ніжно любили Павла і надіслали йому матеріальну допомогу під час його перебування в Солуні (Филип’ян 4:15, 16). Коли брати в Єрусалимі потребували матеріальної  допомоги, филип’яни виявили готовність жертвувати навіть більше, ніж їм дозволяли можливості. Павло настільки цінував добрий дух своїх братів і сестер у Филипах, що поставив їх у приклад іншим віруючим (2 Коринтян 8:1—6).

8. Який дух виявляв Епафродит?

⁸ Коли Павло був у в’язниці, филип’яни вислали йому не лише матеріальні дари, але й свого посланника — Епафродита. Павло казав: «За діло Христове наблизився був [Епафродит] аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене» (Филип’ян 2:25—30; 4:18). Не сказано, чи Епафродит був старійшиною або службовим помічником. Проте він був саможертовним і послужливим християнином, і Павло дійсно потребував його. Чи у вашому зборі є хтось такий, як Епафродит?

Вони були «втіхою»

9. Який приклад нам подає Аристарх?

⁹ Таких турботливих братів і сестер, як Акила, Прискилла та Епафродит, дуже цінують у кожному зборі. Дехто з наших співпоклонників може нагадувати Аристарха, ще одного християнина першого століття. Він та інші були «втіхою» — мабуть, джерелом підбадьорення й допомоги — у простих, практичних справах (Колосян 4:10, 11). Допомагаючи Павлові, Аристарх виявився справжнім другом у час потреби. Він був такою особою, про яку говориться в Приповістей 17:17: «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом». Чи не повинні всі ми також старатися бути «втіхою» для співхристиян? Передусім слід простягати руку допомоги тим, хто зазнає́ лиха.

10. Який приклад подав старійшинам Петро?

¹⁰ Зокрема християнські старійшини мають бути підбадьоренням і підтримкою для своїх духовних братів і сестер. Христос сказав апостолу Петру: «Зміцни браттю свою» (Луки 22:32). Петро зміг робити це тому, що виявляв силу й непохитність, особливо після Ісусового воскресіння. Старійшини, з усіх сил, охоче й з любов’ю старайтеся робити те саме, бо ваші співвіруючі потребують вас (Дії 20:28—30; 1 Петра 5:2, 3).

11. Чого ми вчимось, розглядаючи, який дух виявляв Тимофій?

¹¹ Супутник Павла Тимофій був таким старійшиною, який щиросердо піклувався про інших християн. Хоча він мав проблеми зі здоров’ям, однак виявляв непохитну віру і разом з Павлом «служив для Євангелії». Тому апостол міг сказати филип’янам: «Я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас» (Филип’ян 2:20, 22; 1 Тимофія 5:23; 2 Тимофія 1:5). Ми будемо благословенням для інших поклонників Єгови, виявляючи такий дух, який виявляв Тимофій. Звичайно, ми мусимо справлятися з власними слабкостями і з різними випробуваннями, але ми також можемо і повинні виявляти сильну віру і сердечну турботу про своїх духовних братів і сестер. Завжди пам’ятаймо, що вони потребують нас.

Жінки, які піклувалися про інших

12. Чого нас вчить приклад Сарни?

¹² Одною з побожних жінок, які піклувалися про інших, була Сарна. Коли вона померла, учні покликали Петра і завели його в горішню кімнату дому. Там «обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була». Петро воскресив Сарну і, безсумнівно, вона продовжувала бути ‘повна добрих вчинків та милостині’. У сучасному християнському зборі також є такі жінки, як Сарна, які виготовляють одяг або роблять інші сердечні послуги для тих, хто в потребі. Звичайно, їхні добрі діла в першу чергу стосуються підтримки справ Царства  й участі у праці роблення учнів (Дії 9:36—42; Матвія 6:33; 28:19, 20).

13. Як Лідія виявила турботу про співхристиян?

¹³ Ще одна богобоязлива жінка, на ім’я Лідія, також піклувалася про інших. Лідія була родом з Тіятир, а жила у Филипах, де близько 50 року н. е. проповідував Павло. Ця жінка, мабуть, була юдейською прозеліткою, але, очевидно, в Филипах жило мало євреїв, і там не було синагоги. Вона та інші віддані жінки зібралися для поклоніння коло річки, і саме там апостол розповів їм добру новину. У повідомленні читаємо: «Господь же їй [Лідії] серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив. А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: «Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть». І змусила нас» (Дії 16:12—15). Через те що Лідія хотіла робити іншим добро, вона переконала Павла та його супутників зупинитися в неї. Як же ми цінуємо доброту і любов християн, які сьогодні виявляють подібну гостинність! (Римлян 12:13; 1 Петра 4:9).

Молоді люди, ви також нам потрібні

14. Як Ісус Христос ставився до дітей?

¹⁴ Християнський збір був започаткований Ісусом Христом, доброзичливим, сердечним Божим Сином. Біля нього люди почувалися зручно, бо він був ніжний і співчутливий. Коли одного разу до Ісуса почали приводити дітей, його учні не хотіли їх пускати. Але Ісус сказав: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм,— бо таких Царство Боже! Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде» (Марка 10:13—15). Якщо ми хочемо отримати благословення Царства, нам треба бути такими ж смиренними і сприйнятливими до навчання, як малі діти. Ісус пригорнув дітей і поблагословив їх, виявивши цим свою любов до них (Марка 10:16). А що сказати про наш час? Молоді люди, не сумнівайтесь: у зборі вас дуже люблять і потребують.

15. Які факти стосовно Ісусового життя записані в Луки 2:40—52 і який приклад Ісус подав дітям?

¹⁵ Вже в юному віці Ісус виявляв любов до Бога і до Писань. Коли йому було  12 років, він разом з батьками, Йосипом і Марією, вирушив з рідного міста Назарета до Єрусалима на святкування Пасхи. По дорозі додому Ісусові батьки побачили, що його немає серед людей, які з ними подорожували. Ісуса зрештою знайшли в одному із залів храму, де він слухав єврейських учителів і ставив їм запитання. Здивований, що Йосип і Марія не знали, де його шукати, Ісус запитав: «Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Він повернувся з батьками додому, був їм слухняний і зростав мудрістю і віком (Луки 2:40—52). Який чудовий приклад Ісус подав нашим дітям! Безумовно, їм треба слухатися батьків і цікавитися духовними речами (Повторення Закону 5:16; Ефесян 6:1—3).

16. а) Що вигукували діти, коли Ісус свідчив у храмі? б) Який привілей молоді християни мають сьогодні?

¹⁶ У своєму юному віці ти вже, можливо, свідчиш про Єгову у школі, а також від дому до дому з батьками (Ісаї 43:10—12; Дії 20:20, 21). Коли Ісус свідчив і зціляв людей у храмі незадовго перед своєю смертю, діти вигукували: «Осанна Сину Давидовому». Це розлютило первосвящеників та книжників, і вони обурювалися: «Чи ти чуєш, що кажуть вони?» «Так,— відповів Ісус.— Чи ж ви не читали ніколи: «Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу»?» (Матвія 21:15—17). Ви, юні особи в зборі, подібно до тих дітей, маєте величний привілей славити Бога і його Сина. Ми хочемо, щоб ви співпрацювали з нами як вісники Царства, і ми потребуємо вас.

Коли приходить лихо

17, 18. а) Чому Павло організував збір пожертв для християн в Юдеї? б) Який вплив добровільні пожертви для віруючих в Юдеї мали на єврейських і на язичницьких християн?

¹⁷ Хоч би якими були наші обставини, любов спонукує нас допомагати співхристиянам у нужді (Івана 13:34, 35; Якова 2:14—17). Саме любов до братів і сестер у Юдеї спонукала Павла організувати для них збирання грошей серед зборів в Ахаї, Галатії, Македонії та провінції Азія. Через переслідування, громадянські заворушення й голод в Єрусалимі учні могли зазнати «страждань», «знущання» і «грабунку свого майна», як сказав Павло (Євреїв 10:32—34; Дії 11:27—12:1). Тому під його наглядом було організовано збір пожертв для бідних християн в Юдеї (1 Коринтян 16:1—3; 2 Коринтян 8:1—4, 13—15; 9:1, 2, 7).

¹⁸ Добровільні пожертви для святих в Юдеї були доказом того, що між єврейськими і язичницькими поклонниками Єгови існували братерські узи. Таке жертвування коштів дало язичницьким християнам можливість виявити юдейським співпоклонникам вдячність за їхні щедрі духовні дари. Отже, існувала взаємодопомога, яка мала як матеріальний, так і духовний характер (Римлян 15:26, 27). Пожертви для бідних співвіруючих сьогодні також робляться добровільно і з любов’ю (Марка 12:28—31). Ми потребуємо одні одних теж із цього погляду, так щоб була рівність і щоб «хто [має] мало,— не мав недостачі» (2 Коринтян 8:15).

19, 20. Наведіть приклад того, як поклонники Єгови допомагають одні одним, коли приходить лихо.

 ¹⁹ Усвідомлюючи, що християни потребують одні одних, ми з готовністю приходимо на допомогу своїм братам і сестрам по вірі. Наприклад, розгляньмо, що сталося на початку 2001 року, коли спустошливі землетруси і зсуви завдали збитків у Сальвадорі. В одному повідомленні говорилось: «В усіх частинах Сальвадору брати почали надавати потерпілим допомогу. З Гватемали, США і Канади прибули групи братів, щоб допомагати нам... За короткий час було зведено 500 домів і 3 гарні Зали Царства. Своєю наполегливою працею і співробітництвом ці саможертовні брати дали чудове свідчення».

²⁰ В одному повідомленні з Південної Африки говорилось: «Жахливі повені спустошили великі території в Мозамбіку і завдали шкоди також багатьом нашим християнським братам. Мозамбікський філіал попіклувався про більшість їхніх потреб, але попросив нас надіслати цим братам вживаний одяг доброї якості. Ми зібрали стільки одягу, що заповнили ним 12-метровий контейнер, який вислали у Мозамбік». Справді, ми потребуємо одні одних також у такий час.

21. Що буде розглядатися у наступній статті?

²¹ Як зазначалося вище, всі частини людського тіла важливі. Те саме, звичайно ж, стосується християнського збору. Усі його члени потребують одні одних. Їм також потрібно далі служити в єдності. У наступній статті розглянемо, які фактори сприяють цьому.

Як би ви відповіли?

• Яка подібність існує між людським тілом і християнським збором?

• Що робили ранні християни, коли їхні співвіруючі потребували допомоги?

• Які біблійні приклади показують, що християни потребують одні одних і готові до взаємодопомоги?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 10]

Акила і Прискилла піклувалися про інших.

[Ілюстрації на сторінці 12]

Слуги Єгови допомагають одні одним, а також іншим, коли приходить лихо.