Як зробити наші дні цінними в очах Єгови?

«Учора, десь між ранковою та вечірньою зорею, загублено дві золоті години, кожна з яких оправлена шістдесятьма діамантовими хвилинами. Жодної винагороди за повернення не пропонується, бо вони втрачені назавжди!» [Лідія Говард Сіґурні, американська письменниця (1791—1865)].

ЗДАЄТЬСЯ, дні нашого життя нечисленні й швидко спливають. Роздуми псалмоспівця Давида над короткочасністю життя спонукали його молитися: «Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона,— нехай знаю, коли я помру! Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо проти Тебе». Давид дуже турбувався про те, щоб у своєму житті догоджати Богові як мовою, так і вчинками. Говорячи про свою залежність від Бога, він сказав: «Надія моя — на Тебе вона!» (Псалом 39:5, 6, 8). Єгова вислухав його. Він справді оцінив життя Давида й відповідно нагородив його.

Існує так багато різноманітних занять, що вони можуть легко поглинути увесь наш час і перетворити життя в безупинний потік усіляких справ. Це може призвести до сильного занепокоєння, адже нам за короткий час так багато треба зробити й дізнатися. Чи ми подібно до Давида піклуємося про те, щоб провадити життя, котре схвалює Бог? Єгова, безумовно, спостерігає за нами й ретельно досліджує кожного з нас. Близько 3600 років тому богобоязливий Йов визнав, що Єгова бачить його дороги й лічить усі його кроки. Йов поставив риторичне запитання: «Коли Він приглянеться [«вимагатиме звіту», НС], що Йому відповім?» (Йова 31:4—6, 14). Ми в силі зробити наші дні цінними в очах Єгови. Для цього слід на перше місце ставити духовні справи, слухатися Божих наказів і мудро використовувати час. Розгляньмо уважніше ці чинники.

Ставмо духовні справи на перше місце

Натхнені Писання слушно спонукують нас віддавати перевагу духовним інтересам. У них говориться, аби ми «досліджували те, що краще [«упевнялися в тому, що важливіше», НС]». Отже, що є тим важливішим? Відповідь пов’язана з «пізнанням й усяким дослідженням» (Филип’ян 1:9, 10). Щоб набути точного знання про наміри Єгови, необхідно мудро використовувати час. І тоді, ставлячи духовні справи на перше місце, ми зазнаватимемо в житті радості й задоволення.

Апостол Павло нагадує нам: «Допевняйтеся, що приємне для Господа». Для цього слід перевіряти спонуки й бажання свого серця. Апостол продовжує: «Розумійте, що є воля Господня» (Ефесян 5:10, 17). То що ж Єгова вважає приємним? Біблійна приповість відповідає: «Початок премудрости [«Головне — мудрість», Дерк.] — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! Тримай її високо — і підійме  тебе» (Приповістей 4:7, 8). Єгова радіє, коли особа набуває знань і виявляє побожну мудрість (Приповістей 23:15). Краса такої мудрості в тому, що її не можна відібрати або знищити. По суті, вона охороняє й захищає «від злої дороги, від людини, що каже лукаве» (Приповістей 2:10—15).

Отже, наскільки ж важливо докладати зусиль, аби запобігти недбалому ставленню до духовних справ! Ми повинні розвивати вдячність за слова Єгови і здоровий страх перед ним (Приповістей 23:17, 18). Звичайно, це можна робити незалежно від віку. Проте розвивати такий правильний склад розуму і формувати свою особистість за біблійними принципами найкраще в юності. «Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця»,— сказав мудрий цар Соломон (Екклезіяста 12:1).

Найліпший спосіб розвивати свою найщирішу вдячність Єгові — щодня звертатися до нього в особистій молитві. Давид усвідомлював, наскільки важливо покладатися на Єгову, адже він просив: «Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози» (Псалом 39:13). Чи з’являються в нас іноді сльози на очах через глибокі почуття, викликані нашими тісними стосунками з Богом? Безперечно, чим більше ми виливаємо своє серце Єгові і чим більше роздумуємо над його Словом, тим ближче він стає до нас (Якова 4:8).

Навчіться послуху

Ще одним чоловіком віри був Мойсей. Він також усвідомлював свою залежність від Бога. Як і Давид, Мойсей бачив, що життя сповнене страждань. Отже він благав Бога навчити його ‘лічити отак свої дні, щоб набути серце мудре!’ (Псалом 90:10—12). Серце мудре може набути лише той, хто навчається законів і принципів Єгови й живе згідно з ними. Мойсей розумів це і згодом намагався допомогти ізраїльтянам запам’ятати цю дуже важливу істину. Тому, перш ніж вони заволоділи Обітованою землею, він повторив їм Божі закони й настанови. Кожен цар, котрого Єгова перегодом обирав, щоб правити над Ізраїлем, повинен був написати собі «відписа цього Закону» й читати його усі дні свого життя. Чому? Аби він учився боятися Бога. Це давало можливість перевірити послух царя й не дозволяло його серцю гордувати братами, а також продовжило б дні його царювання (Повторення Закону 17:18—20). Таку ж обіцянку Єгова повторив Давидовому синові Соломону: «Якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!» (1 Царів 3:10—14).

Для Бога послух дуже важливий. Якщо ми почнемо применшувати значення певних вимог і наказів Єгови, він, безсумнівно, помітить таке ставлення (Приповістей 15:3). Усвідомлення цього спонукатиме нас зберігати глибоку повагу до всіх настанов Єгови, хоча, можливо, це не завжди буде легко. Сатана робить все, що може, аби ‘перешкодити нам’ у той час, як ми стараємося і далі старанно зважати на Божі закони й накази (1 Солунян 2:18).

Дотримуватися біблійної вказівки збиратися для поклоніння й спілкування з братами надзвичайно важливо (Повторення Закону 31:12, 13; Євреїв 10:24, 25). Було б добре запитати себе: «Чи я виявляю рішучість і наполегливість, аби чинити те, що насправді корисне?» Нехтування товариством і навчанням на християнських  зібраннях заради спроби досягти матеріальної забезпеченості послабить наші стосунки з Єговою. Апостол Павло писав: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо [Єгова] сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреїв 13:5). Охоче підкоряючись наказам Єгови, ми виявляємо цілковиту впевненість у тому, що він дбатиме про нас.

Ісус навчився послуху, і це пішло йому на користь. Ми повинні наслідувати його (Євреїв 5:8). Чим більше розвиватимемо послух, тим легше нам буде виявляти його навіть у дрібницях. Щоправда, через нашу непорочність дехто поводитиметься з нами непривітно або навіть грубо. Переважно це може траплятися на місці роботи, в школі чи в релігійно розділених сім’ях. Але ми знаходимо потіху у зверненні до ізраїльтян, де говорилося, що, якби вони ‘любили Господа й слухалися голосу Його та линули до Нього, Він був би життям їхнім і довготою днів їхніх’ (Повторення Закону 30:20). Ту саму обітницю маємо й ми.

Мудро використовуйте час

Мудре використання часу також допоможе нам зробити наші дні цінними в очах Єгови. На відміну від грошей, які можна заощаджувати, час слід використовувати, бо інакше він пропаде. Кожна година, що спливає, ніколи не повернеться. Оскільки роботи є завжди більше, ніж ми спроможні зробити, то чи витрачаємо ми час для досягнення своїх цілей у житті? Одною з основних цілей усіх християн повинна бути регулярна участь у праці проповідування про Царство та підготовки учнів (Матвія 24:14; 28:19, 20).

Лише добре усвідомивши цінність часу, ми навчимося мудро його використовувати. Ефесян 5:16 (Кул.) слушно заохочує нас ‘викуплювати  час’, і це означає відмовлятися від менш важливих справ. Нам слід менше часу витрачати на марні заняття. Надмірне захоплення телебаченням або Інтернетом, читання некорисної світської літератури чи нескінченні розваги — усе це може виснажувати нас. Також нестримне нагромадження матеріальних речей може поглинати час, потрібний для того, щоб набувати серце мудре.

Прихильники точного планування часу говорять: «Неможливо правильно використовувати час без чітко визначених цілей». Вони пропонують п’ять критеріїв, яким мають відповідати поставлені цілі: конкретність, вимірність, досяжність, реалістичність і визначеність щодо терміну виконання.

Поліпшуватися в читанні Біблії — це одна з цілей, що варта наших зусиль. Перший крок — визначити, чого бажаємо досягти — прочитати Святе Письмо повністю. Потім слід зробити нашу мету вимірною, тобто такою, щоб ми могли стежити за своїми успіхами. Цілі повинні заохочувати нас докладати зусиль, і це сприятиме поступу. Вони також мусять бути досяжні й реалістичні. Потрібно враховувати особисті здібності і вправність, а також наявність часу. Можливо, щоб досягти мети, комусь знадобиться більше часу. І нарешті треба чітко визначити час, коли поставлена мета має бути досягнута. Встановивши певну дату виконання справи, матимемо додаткову спонуку.

Усі члени родини Бетелю, які служать у всесвітньому центрі Свідків Єгови або в одному з його філіалів, мають особливу мету — протягом першого року перебування в Бетелі прочитати цілу Біблію. Вони усвідомлюють, що читання Святого Письма сприятиме їхньому духовному зростанню й допоможе наблизитися до Єгови, що навчає їх про корисне (Ісаї 48:17). Чи можемо і ми поставити собі за мету регулярно читати Біблію?

Добрі наслідки

Приділяючи увагу в першу чергу духовним справам, ми отримуємо незліченні благословення. Передусім маємо задоволення від досягнутого й робимо змістовнішим своє життя. Регулярно звертаючись до Єгови в сердечній молитві, ми наближаємося до нього. Звичка молитися вже сама по собі виявляє наше довір’я до Єгови. Щоденне читання Біблії і біблійних публікацій від «вірного й мудрого раба» виявляє нашу готовність прислухатися до Бога, коли він звертається до нас (Матвія 24:45—47). Це допомагає нам набувати серце мудре, щоб робити правильні рішення і правильний вибір у житті (Псалом 1:1—3).

Ми знаходимо вподобання в дотриманні заповідей Єгови, бо вони не тяжкі (1 Івана 5:3). Роблячи кожен день цінним в очах Єгови, ми зміцнюємо свої стосунки з ним і стаємо справжньою духовною опорою для наших християнських братів. Такі вчинки потішають Бога Єгову (Приповістей 27:11). І немає більшої нагороди, ніж бути схваленим Єговою тепер і назавжди!

[Ілюстрація на сторінці 21]

Християни серйозно ставляться до духовних справ.

[Ілюстрації на сторінці 22]

Чи ви використовуєте свій час мудро?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Роблячи кожен день цінним в очах Єгови, ми зміцнюємо свої стосунки з ним.