Чи знаєте ви Шафана і його родину?

ЧИТАЮЧИ Біблію, чи ви колись помічали згадку про Шафана та представників його впливової родини? Ким вони були? Чим займалися? Чого ми можемо навчитися від них?

Біблія згадує «Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина», коли описує, як цар Йосія відновив правдиве поклоніння 642 року до н. е. (2 Царів 22:3). Протягом наступних 36 років аж до зруйнування Єрусалима 607 року до н. е. в подіях, описаних у Біблії, згадуються чотири сини Шафана — Ахікам, Ел’ас, Ґемарія та Яазанія й два внуки — Михей і Ґедалія (дивіться схему). «Члени родини Шафана були високопоставленими державними чиновниками [в царстві Юда] і від часу Йосії до вигнання виконували роль царських писарів»,— говориться в «Юдейській енциклопедії» (англ.). Розглянувши, що́ Біблія говорить про Шафана та його родину, ми ліпше зрозуміємо, як ця родина підтримувала пророка Єремію і правдиве поклоніння Єгові.

Шафан підтримує правдиве поклоніння

У 642 році до н. е., коли цареві Йосії було приблизно 25 років, Шафан служив його секретарем і переписувачем (Єремії 36:10, Хом.). Що входило в його обов’язки? Вищезгадана енциклопедія зазначає, що писар і секретар був близьким радником царя у фінансових питаннях, компетентним дипломатом, знався на закордонних справах, міжнародних законах та торговельних угодах. Отож, Шафан як царський писар був одним з найвпливовіших осіб у царстві.

Десять років перед тим молодий Йосія «розпочав... звертатися до Бога батька свого Давида». Шафан, очевидно, був набагато старшим від Йосії, тому він міг давати йому корисні духовні поради і підтримувати під час першого етапу відновлення правдивого поклоніння * (2 Хронік 34:1—8).

Під час відбудови храму була знайдена «Книга Закону», і Шафан «перечитав її перед царем». Йосію вразив зміст цієї книги, і він послав делегацію з довірених чоловіків до пророчиці Хулди, аби вона розпитала про цю книгу Єгову. Цар виявив довір’я до Шафана та його сина Ахікама, включивши їх у цю делегацію (2 Царів 22:8—14; 2 Хронік 34:14—22).

Це єдина згадка в Біблії про вчинки самого Шафана. В інших біблійних віршах про нього згадується лише як про батька чи дідуся. Нащадки Шафана близько співпрацювали з пророком Єремією.

Ахікам та Ґедалія

Як ми вже помітили, ім’я Ахікама, сина Шафана, вперше згадується в розповіді про делегацію, яка вирушила до пророчиці Хулди. В одній енциклопедії говориться: «Хоча в єврейській Біблії не вказано, яке  становище займав Ахікам, з усього видно, що він був високопоставленою особою».

Пройшло 15 років, і життя Єремії опинилося під загрозою. Коли він попередив народ про намір Єгови зруйнувати Єрусалим, «схопили його священики, і пророки, і ввесь народ, говорячи: «Ти конче помреш!». Що сталося далі? Розповідь продовжується: «Рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єремією, щоб не дати його в руку народу забити його» (Єремії 26:1—24). Про що це свідчить? У словнику «Анкор Байбл» говориться: «Цей випадок не лише засвідчує, що Ахікам був впливовою особою, але також показує, що він, як і інші члени родини Шафана, прихильно ставився до Єремії».

Приблизно через 20 років, після того як 607 року до н. е. вавилоняни зруйнували Єрусалим і більшість народу потрапила у вигнання, Ґедалія — внук Шафана, син Ахікама,— був призначений намісником позосталих євреїв. Чи він, як інші члени родини Шафана, дбав про Єремію? У Біблії записано: «І прийшов Єремія до Ґедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, й осівся з ним». За кілька місяців Ґедалію вбили, і останок євреїв, перебираючись до Єгипту, забрав Єремію (Єремії 40:5—7; 41:1, 2; 43:4—7).

Ґемарія та Михей

Син Шафана Ґемарія та його внук Михей відіграли важливу роль у подіях, описаних у 36-му розділі книги Єремії. Це був приблизно 624 рік до н. е., п’ятий рік царювання Єгоякима. Барух, секретар Єремії, читав уголос з книги слова Єремії в Господньому домі «в кімнаті писаря Ґемарії, Шафанового сина». Так «почув Михей, син Ґемарії, Шафанового сина, всі Господні слова з книги» (Єремії 36:9—11).

Михей сповістив свого батька та усіх зверхників про цей сувій, і вони захотіли почути, що там сказано. Що відбувалося далі? «І сталося, коли вони почули всі ці слова, жахнулися один перед одним, та й сказали Барухові: «Конче перекажімо цареві всі ці слова!» Але перед тим, як говорити з царем, вони порадили Барухові: «Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знає, де ви!» (Єремії 36:12—19).

Як і передбачалося, цар не прислухався до того, що говорилося в сувої, і зрештою спалив його. Деякі зверхники, у тому числі син Шафана Ґемарія, «просили царя не палити того звою, та не послухався він їх» (Єремії 36:21—25). У книзі «Єремія — помічник для археологів» (англ.) сказано: «При дворі царя Єгоякима Ґемарія  був величезною підтримкою для Єремії».

Ел’ас та Яазанія

У 617 році до н. е. царство Юди потрапило під панування Вавилона. Тисячі євреїв «і всіх князів, і всіх лицарів військових... і всіх теслів та ковалів», у тому числі і Єзекіїля, забрали у вигнання. Маттанія, ім’я якого вавилоняни змінили на Седекія, став новим царем, підвладним Навуходоносору (2 Царів 24:12—17). Згодом Седекія вислав делегацію до Вавилона. До цієї делегації входив Ел’ас, син Шафана. Єремія довірив Ел’асу листа з важливою звісткою від Єгови для євреїв у вигнанні (Єремії 29:1—3).

Отож, як видно з біблійного запису, Шафан, його троє синів та двоє внуків використовували своє впливове становище, аби підтримувати правдиве поклоніння та вірного пророка Єремію. А що сказати про сина Шафана Яазанію? На відміну від інших членів своєї родини Яазанія, очевидно, займався ідолопоклонством. На шостому році перебування у вавилонському вигнанні, а це приблизно 612 рік до н. е., Єзекіїль бачив видіння, в якому 70 чоловіків кадили пахощі ідолам у храмі в Єрусалимі. Серед них був Яазанія, і лише він згаданий по імені. А це вказує, мабуть, на те, що він був визначною особою у цій групі (Єзекіїля 8:1, 9—12). Приклад Яазанії показує, що виховання у побожній сім’ї не гарантує, що дитина виросте вірним поклонником Єгови. Кожна людина сама відповідальна за спосіб дій, який обирає (2 Коринтян 5:10).

Історичність особи Шафана і його родини

На той час, коли Шафан і його родина відігравали важливу роль у подіях, що відбувалися в Єрусалимі, в Юдеї почали послуговуватися печатками. Печатки використовували для того, аби затверджувати чи підписувати документи. Такі печатки виготовлялися з дорогоцінного каміння, металу, слонової кістки чи скла. Як правило, на печатці було вигравірувано ім’я власника, ім’я його батька, а також, часом, титул власника цієї печатки.

Було знайдено сотні відбитків єврейських печаток на глині. Професор Нейман Авіґад, який займається єврейською епіграфікою  (дисципліна, що вивчає давні написи), зазначив: «Відбитки печаток — це єдине єврейське епіграфічне джерело, в якому згадуються відомі біблійні персонажі». Чи були знайдені якісь відбитки печаток Шафана або його родини? Так, на 19-й та 21-й сторінках зображено відбиток з іменами Шафана і його сина Ґемарії.

Науковці припускають, що на чотирьох інших відбитках печаток також згадуються чотири члени цієї родини: Ацалія, батько Шафана, Ахікам та Ґемарія, сини Шафана, і Ґедалія, який, очевидно, зазначений на відбитку як «начальник Дому». Вважають, що четверта з цих печаток належала Ґедалії, внуку Шафана, хоча його батько Ахікам там не згадується. Титул Ґедалії на цьому відбитку вказує, що він був одним з найвищих посадових осіб у державі.

Чого нас вчить приклад цієї родини?

Те, як Шафан і його родина використовували своє впливове становище, аби підтримувати правдиве поклоніння і вірного Єремію, є гарним прикладом для нас сьогодні! Ми також можемо використовувати свої засоби та вплив для того, щоб підтримувати організацію Єгови та наших співпоклонників.

Ми духовно збагатимося і наша віра зміцниться, коли не лише регулярно читатимемо Біблію, але й будемо глибоко аналізувати її, а також ближче пізнавати свідків Єгови давнини, таких, як Шафан та члени його родини. Вони також належать до великої «хмари свідків», чий приклад нам варто наслідувати (Євреїв 12:1).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 22]

Хулда — впливова пророчиця

Цар Йосія, почувши, як читали знайдену в храмі «Книгу Закону», наказав Шафанові та чотирьом високопоставленим особам ‘звернутися до Господа’ і розпитатися про цю книгу (2 Царів 22:8—20). Де ж ця делегація знайшла відповідь? У той час в Юді жили Єремія, а також, можливо, Наум і Софонія, пророки та письменники Біблії. Однак делегація звернулася до пророчиці Хулди.

У книжці «Єрусалим. Археологічна біографія» (англ.) говориться: «Цікаво, що стать не відігравала у цьому випадку жодної ролі. Ніхто не бачив нічого поганого у тому, що делегація, яка складалася тільки з чоловіків, взявши сувій з Законом, звернулася за поясненням до жінки. Коли Хулда виголошувала Господні слова, ніхто не піддав сумніву її права пояснити це питання. Цей епізод часто проходить повз увагу науковців, коли йдеться про те, наскільки важливу роль відігравала жінка у стародавньому Ізраїлі». Звичайно, Хулда передала звістку від Єгови.

[Схема/Ілюстрація на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Родовід Шафана

Мешуллам

↓

Ацалія

↓

Шафан

↓ ↓ ↓ ↓

Ахікам Ел’ас Ґемарія Яазанія

↓ ↓

Ґедалія Михей

[Ілюстрація на сторінці 20]

Ґемарія та інші благали Єгоякима не спалювати сувій Єремії.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Яазанія, хоча й належав до родини Шафана, однак у видінні Єзекіїля поклонявся ідолам.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]

Courtesy Israel Antiquities Authority

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Courtesy Israel Antiquities Authority