Що допоможе нам добре орудувати словом правди?

ЯКОСЬ театральний критик однієї газети пішов на виставу. Вона не дуже йому сподобалася, тож згодом він написав: «Якщо вам колись заманеться якоїсь банальності, обов’язково підіть і подивіться цю виставу». Через деякий час організатори показу цієї вистави випустили рекламу, в якій містилася цитата цього критика: «Обов’язково підіть і подивіться цю виставу»! Реклама і справді містила точно процитовані слова цього критика, але вони були вирвані з контексту, тому передавали його враження в абсолютно іншому світлі.

Цей приклад показує, наскільки важливим є контекст. Слова, вирвані з контексту, можуть спотворювати основну думку. Сатана зробив щось подібне, коли хотів звести Ісуса, тричі цитуючи слова зі Святого Письма і перекручуючи їхнє значення (Матвія 4:1—11). Крім того, контекст допомагає точніше зрозуміти значення певного твердження. Тому, коли розглядаємо якийсь біблійний вірш, завжди мудро брати до уваги контекст, щоб ліпше зрозуміти слова автора.

Орудуйте належно

У «Словнику української мови» слово «контекст» визначено як «закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу». Контекстом також можуть називати певні обставини чи факти, пов’язані з якоюсь подією, ситуацією тощо. У цьому випадку слово «тло» буде синонімом до слова «контекст». Брати до уваги контекст у Святому Письмі особливо важливо з огляду на слова апостола Павла до Тимофія: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди [«добре орудує словом правди», Левицький]» (2 Тимофія 2:15). Для  того щоб добре орудувати Божим Словом, нам потрібно самим належно розуміти правду, а тоді відверто та точно пояснювати її іншим. Спонукою у цьому буде повага до Єгови, Автора Біблії, а контекст стане для нас суттєвою допомогою.

Історія написання Другого послання до Тимофія

Розгляньмо для прикладу одну з біблійних книг — Друге послання до Тимофія *. Для початку можемо з’ясувати історію написання цієї книги. Хто написав її? Коли? За яких обставин? Потім можна дізнатися про життя Тимофія, ім’я якого з’являється в назві цієї біблійної книги. Для чого Тимофію була потрібна інформація, записана там? Відповіді на ці запитання збільшать наше цінування цієї книги і допоможуть побачити її практичну цінність сьогодні.

Початкові вірші Другого послання до Тимофія повідомляють, що ця книга — лист апостола Павла до Тимофія. Інші вірші показують, що коли Павло писав це послання, то терпів за добру новину в ув’язненні. Багато хто покинув його, і Павло відчував, що його життя наближається до кінця (2 Тимофія 1:15, 16; 2:8—10; 4:6—8). Отже, Павло, ймовірно, написав цю книгу під час свого другого ув’язнення в Римі, десь біля 65 року н. е. Невдовзі Нерон, очевидно, засудив Павла на смерть.

Це історія написання Другого послання до Тимофія. Цікаво, що Павло писав Тимофієві не для того, щоб поскаржитися на свої проблеми. Навпаки, він попередив, що на Тимофія чекають важкі часи, і заохотив свого друга уникати відволікань, ‘зміцнятися’ та передавати настанови з цього послання іншим. Ті в свою чергу могли б також навчати когось (2 Тимофія 2:1—7). Який же чудовий приклад несамолюбної турботи про інших навіть у важкі часи! Це гарна порада і для нас сьогодні!

Павло називає Тимофія «сином улюбленим» (2 Тимофія 1:2). У Християнських Грецьких Писаннях Тимофія описано як вірного друга Павла (Дії 16:1—5; Римлян 16:21; 1 Коринтян 4:17). Коли Павло написав це друге послання, Тимофієві було десь за 30, однак його і далі вважали юним (1 Тимофія 4:12). Все ж він був знаний за свою вірність, ‘служачи з Павлом’, можливо, вже протягом 14 років (Филип’ян 2:19—22). Хоча Тимофій був відносно молодий, Павло уповноважив його нагадувати іншим старійшинам, щоб вони «не сперечалися словами», а зосереджувалися на таких важливих питаннях, як віра і витривалість (2 Тимофія 2:14). Тимофій до того ж мав владу, аби призначати наглядачів збору та службових помічників (1 Тимофія 5:22). Але незважаючи на всі ці відповідальності, він, очевидно, почувався не дуже впевнено щодо своїх повноважень (2 Тимофія 1:6, 7).

Цей молодий старійшина зіткнувся з великими випробуваннями. Приміром, багато проблем спричиняли двоє чоловіків, Гіменей і Філіт, які ‘віру деяких руйнували’, навчаючи, що «воскресіння було вже» (2 Тимофія 2:17, 18). Мабуть, вони вважали, що має бути лише духовне воскресіння, якого вже тоді зазнали християни. Можливо, ці особи, вириваючи із контексту, цитували окремі фрази Павла, коли він говорив, що християни помирають у своїх гріхах, але оживають через Божий дух (Ефесян 2:1—6). Павло попереджав, що такий відступницький вплив зростатиме. Він написав: «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись... вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (2 Тимофія 4:3, 4). Це завчасне попередження показало, наскільки важливо було Тимофієві дотримуватися порад апостола.

 Цінність Другого послання до Тимофія сьогодні

З вищезазначеного видно, що деякі з причин, чому Павло написав Друге послання до Тимофія, такі: 1) Павло знав, що скоро помре, тому намагався приготувати Тимофія до часів, коли вже не зможе підтримувати його; 2) Павло хотів спорядити Тимофія, аби той зміг захищати збори, в яких був наглядачем, від відступництва та інших шкідливих впливів; 3) Павло хотів заохотити Тимофія залишатися зайнятим у служінні Єгові та покладатися на точне знання з натхненого Святого Письма, аби протистояти фальшивим вченням.

Якщо добре розуміти усі ці причини, Друге послання до Тимофія набуває для нас глибшого змісту. Сьогодні також є відступники, котрі, подібно до Гіменея та Філіта, впроваджують свої ідеї та хочуть зруйнувати нашу віру. До того ж зараз є ті «тяжкі часи», про які пророкував Павло. Багато хто відчув на собі правдивість попередження апостола: «Усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі,— будуть переслідувані» (2 Тимофія 3:1, 12). Як же нам залишатися непохитними? Так само як і Тимофій, варто дотримуватися порад, котрі отримуємо від тих, хто вже немало років служить Єгові. Завдяки незаслуженій ласці Єгови ми можемо «зміцнятися» через особисте вивчення, молитву та християнське спілкування. Також ми впевнені в силі точного знання і тому зважаємо на заохочення Павла: «Тримайся зразка здорових слів» (2 Тимофія 1:13, Дерк.).

«Зразок здорових слів»

Що це за «здорові слова», про які говорить Павло? Так він називає правдиві християнські вчення. У своєму Першому посланні до Тимофія Павло пояснює, що «здорові слова» — це, по суті, слова «Господа нашого Ісуса Христа» (1 Тимофія 6:3). Якщо ми триматимемося їх, то матимемо здоровий глузд, виявлятимемо любов та зацікавлення до інших. Оскільки Ісусове служіння та вчення є в гармонії з усім іншим, записаним в Біблії, вираз «здорові слова» у ширшому значенні може означати усі біблійні вчення.

Для Тимофія, як і для усіх християнських старійшин, зразок здорових слів є «добром», яке слід оберігати (2 Тимофія 1:13, 14). Тимофій повинен був ‘проповідувати Слово, допоминатися вчасно-невчасно [«за сприятливих і несприятливих обставин», Турконяк], докоряти, забороняти, переконувати з терпеливістю та з наукою’ (2 Тимофія 4:2). Дізнавшись, що у дні Тимофія поширювались відступницькі вчення, ми ліпше розуміємо, чому Павло наголошував на невідкладності навчання здорових слів. Також стає зрозумілим, що, ‘докоряючи, забороняючи, переконуючи’, Тимофій повинен був захищати отару і при цьому потрібно було виявляти терпеливість та бути умілим вчителем.

А кому Тимофій мав проповідувати? Контекст показує, що Тимофій як старійшина міг проповідувати у християнському зборі. Беручи до уваги те, який тиск чинили противники правди, Тимофій мусив зберігати духовну рівновагу та зі сміливістю звіщати слово Бога, а не людські філософії, особисті ідеї чи марні теоретизування. Безсумнівно, це могло  викликати опір з боку тих, у кого були неправильні спонуки (2 Тимофія 1:6—8; 2:1—3, 23—26; 3:14, 15). Але, дотримуючись поради Павла, Тимофій і далі був би перешкодою для відступників, такою як колись був Павло (Дії 20:25—32).

Чи Павлові слова передбачають також проповідування поза збором? Контекст показує, що так. Павло далі каже: «Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, виконуй свою службу» (2 Тимофія 4:5). Благовісницька праця — проповідування невіруючим доброї новини спасіння — головна мета християнського служіння (Матвія 24:14; 28:19, 20). І так само, як Боже Слово проповідується у зборі навіть «за несприятливих обставин», нам слід й у важких обставинах наполегливо проповідувати Слово й поза збором (1 Солунян 1:6).

Нашою основою для будь-якого проповідування чи навчання є Боже натхнене Слово. Адже ми цілковито довіряємо Біблії. Павло казав Тимофію: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16). Часто ці слова цитують, аби показати, що Біблія є Божим натхненим Словом. Але з якою метою Павло написав це Тимофієві?

Павло звертався до Тимофія як до старійшини. Одним з його обов’язків у зборі було ‘докоряти, направляти, виховувати в праведності’. Отож, він нагадував Тимофію про потребу довіряти мудрості натхненого Слова, якого навчався змалечку. Старійшини, як і Тимофій, мусять час від часу докоряти правопорушникам. Проте, роблячи це, вони повинні завжди мати довір’я до Біблії. Крім того, оскільки Біблія натхнена Богом, усі докори, ґрунтовані на ній, є насправді докорами від Бога. І кожен, хто відкидає ці докори, відкидає не якісь людські ідеї, але натхнені поради, що походять від самого Єгови.

Яка ж багата ця книга, Друге послання до Тимофія, на побожну мудрість! І наскільки ж змістовнішими стають її поради, якщо розглядати їх у контексті! У цій статті ми розглянули лише невеличку частину чудових, натхнених думок, котрі містяться у Другому посланні до Тимофія, але цього достатньо, аби проілюструвати, наскільки допомагає контекст, коли читаємо Біблію. Якщо братимемо це до уваги, то справді ‘добре орудуватимемо словом правди’.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 27]

Павло хотів спорядити Тимофія, аби той зміг захищати збори.

[Ілюстрація на сторінці 30]

Павло нагадав Тимофієві про потребу довіряти мудрості натхненого Слова.