«Будете мати любов між собою»

«По тому пізнають усі, що ви учні мої, як будете мати любов між собою» (ІВАНА 13:35).

1. На якій рисі Ісус наголошував незадовго перед своєю смертю?

«МОЇ дітоньки...» (Івана 13:33). Такими ніжними словами Ісус звернувся до апостолів у вечір перед своєю смертю. В Євангеліях ніде не говориться, що раніше у розмові з учнями Ісус використовував такі ніжні слова. Але того особливого вечора він хотів таким теплим зверненням виразити своїм послідовникам глибоку любов. Фактично тої ночі Ісус згадав любов близько 30 разів. Чому він так наголошував на цій рисі?

2. Чому для християн так важливо виявляти любов?

² Ісус пояснив, чому любов настільки важлива. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35; 15:12, 17). Наслідування Христа тісно пов’язане з братерською любов’ю. Правдиві християни вирізняються не особливою формою одежі чи якимись незвичайними звичаями, а щирою і ніжною любов’ю один до одного. Ця надзвичайна любов є другою з трьох основних вимог до Христового учня, згаданих на початку попередньої статті. Що допоможе нам далі виконувати цю вимогу?

«Щоб у цьому ще більш ви зростали»

3. Про що апостол Павло благав стосовно любові?

³ Серед сьогоднішних правдивих учнів Христа ця визначна любов помітна так само, як і серед його послідовників  у першому столітті. Апостол Павло писав до християн того часу: «Про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного, бо чините те всім братам». І все ж Павло додав: «Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали» (1 Солунян 3:12; 4:9, 10). Нам також потрібно взяти Павлове умовляння до серця і намагатись «ще більш» виявляти любов одні одним.

4. Кому, за словами Павла та Ісуса, слід виявляти особливу увагу?

⁴ У тому ж натхненому посланні Павло заохочував своїх співвіруючих: «Потішайте малодушних, підтримуйте слабих» (1 Солунян 5:14). Іншого разу він нагадав християнам, що «сильні, повинні нести слабості безсилих» (Римлян 15:1). Ісус також дав вказівки стосовно допомоги особам, які були слабкі. Передрікши, що в ніч арешту Петро покине його, Ісус сказав йому: «Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!» Чому він так сказав? Тому що інші учні також залишать Ісуса і через це потребуватимуть допомоги (Луки 22:32; Івана 21:15—17). Отже, Боже Слово каже нам виявляти любов до тих, хто духовно слабкий і хто, можливо, втратив зв’язок з християнським збором (Євреїв 12:12). Чому нам слід робити це? Відповідь можна знайти у двох яскравих притчах, які розповів Ісус?

Загублена вівця і загублена драхма

5, 6. а) Які дві короткі притчі розповів Ісус? б) Що ці притчі розповідають про Єгову?

⁵ Щоб навчити слухачів про ставлення Єгови до тих, хто заблукав, Ісус розповів дві короткі притчі. В одній ішлося про пастуха. Ісус каже: «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. І, прийшовши, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену». Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!» (Луки 15:4—7).

⁶ У другій притчі розповідається про жінку. Ісус каже: «Яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: «Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!» Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається» (Луки 15:8—10).

7. Які два уроки можна взяти з притч про загублену вівцю і загублену драхму?

⁷ Чого ми можемо навчитися з цих двох коротких притч? Вони показують, 1) що́ нам слід почувати до тих, хто ослаб, і 2) що нам слід робити, аби допомогти їм? Розгляньмо ж ці питання.

Загублене, але цінне

8. а) Як пастух і жінка реагували на втрату? б) Що реакція цих осіб говорить про їхнє ставлення до загубленого?

⁸ В обидвох притчах щось було загублене, але звернімо увагу на реакцію власників. Пастух не сказав: «Що мені одна вівця, коли я маю 99 інших? Обійдусь і без неї». Жінка теж не говорила: «Навіщо переживати про одну драхму? Мені вистачить тих дев’ять, які залишились». Ні, пастух шукав свою загублену вівцю так, ніби мав тільки її. Жінка також сприймала втрату драхми так, ніби в неї не було інших монет. В обох випадках загублене залишалося цінним для власника. На що це вказує?

9. На що вказує турбота пастуха і жінки?

⁹ Ось який висновок Ісус зробив в  обох тих випадках: «На небі радітимуть більш за одного грішника, що кається» і «так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається». Турбота пастуха і жінки частково відображає почуття Єгови та його небесних створінь. Так само, як втрачене залишилося цінним в очах пастуха і жінки, подібно і ті, що відходять і втрачають зв’язок з Божим народом, залишаються цінними в очах Єгови (Єремії 31:3). Такі особи можуть бути духовно слабкими, однак вони не обов’язково є бунтівниками. Незважаючи на такий слабкий стан, можливо, вони далі деякою мірою дотримуються вимог Єгови (Псалом 119:176; Дії 15:29). Тому, як і в минулому, Єгова не поспішає ‘відкинути їх від Свого лиця’ (2 Царів 13:23).

10, 11. а) Як нам ставитися до тих, хто відійшов від збору? б) Як, згідно з Ісусовими двома притчами, ми можемо турбуватися про таких осіб?

¹⁰ Подібно до Єгови та Ісуса, ми також глибоко турбуємося про тих, хто ослаб і не ходить на християнські зібрання (Єзекіїля 34:16; Луки 19:10). Ми не вважаємо духовно слабку особу пропащою, а розглядаємо її як загублену вівцю. Ми не думаємо собі: «Навіщо турбуватися про слабкого? Збір дуже добре почувається і без нього». Натомість до тих, хто відійшов, але хоче повернутися, ми ставимось так, як Єгова,— вважаємо їх цінними.

¹¹ Але як нам виражати свою турботу? Дві Ісусові притчі показують, що це можна робити, якщо 1) виявляти ініціативу, 2) бути ніжними і 3) бути ретельними. Розгляньмо ці три пункти по порядку.

Виявляймо ініціативу

12. Що ми дізнаємося про склад розуму пастуха зі слів «піде шукати загинулої»?

¹² У першій з тих двох притч Ісус каже, що пастух «піде шукати загинулої». Пастух виявляє ініціативу і докладає свідомих зусиль, щоб знайти загублену вівцю. Труднощі, небезпеки і відстань не стримують його. Навпаки, той пастух не зупиниться, «аж поки не знайде її» (Луки 15:4).

13. Як вірні чоловіки давнини відгукувалися на потреби слабких і як ми можемо наслідувати такі біблійні приклади?

¹³ Щоб допомогти особі, якій необхідне підбадьорення, потрібно, щоб хтось сильніший виявив ініціативу. Це розуміли вірні чоловіки давнини. Наприклад, коли Йонатан, син царя Саула, помітив, що його близький друг Давид потребував підбадьорення, Йонатан «встав... і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі» (1 Самуїла 23:15, 16). Через кілька століть, коли намісник Неемія побачив, що дехто з його юдейських братів ослаб, він теж «встав» і заохотив їх ‘згадати Господа’ (Неемії 4:8). Нам сьогодні також потрібно «встати» — виявити ініціативу,— щоб зміцнити слабих. Але хто у зборі має робити це?

14. Хто у християнському зборі має допомагати слабким?

 ¹⁴ Заклик підкріпляти слабих особливо стосується християнських старійшин: «Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна! Скажіть тим, що вони боязливого серця: «Будьте міцні, не лякайтесь!» (Ісаї 35:3, 4; 1 Петра 5:1, 2). Однак зверніть увагу, що Павлова порада: «Потішайте малодушних, підтримуйте слабих» — стосувалася не тільки старійшин. Фактично Павло звертався до цілої «Церкви Солунської» (1 Солунян 1:1; 5:14). Отже, допомагати слабим — це завдання всіх християн. Подібно до пастуха у притчі, кожен християнин повинен відчувати спонуку «шукати загинулої». Звичайно, це найліпше робити у співпраці зі старійшинами. Чи ти можеш якось допомагати слабким особам у своєму зборі?

Будьмо ніжними

15. Чому пастух овечку «кладе на рамена свої»?

¹⁵ Що робить пастух, коли зрештою знаходить загублену вівцю? Він її «кладе на рамена свої» (Луки 15:5). Яка зворушлива і важлива подробиця! Овечка, можливо, блукала кілька днів і ночей по незнайомій місцевості, де на неї чигали леви (Йова 38:39, 40). Вона, не ївши, звичайно ж, ослабла і не може самотужки подолати перешкоди, які стоять у неї на дорозі до кошари. Тому пастух схиляється, ніжно підіймає овечку і несе її через усі перешкоди назад до отари. Як ми можемо наслідувати турботливість цього пастуха?

16. Чому нам потрібно наслідувати ніжність, яку пастух виявляв до заблуканої вівці?

¹⁶ Особа, яка втратила зв’язок зі збором, може бути виснажена духовно. Як вівця, відокремлена від пастуха, така людина, можливо, безцільно блукала у ворожому світі. Без захисту, який надає кошара — християнський збір,​— вона як ніколи відкрита для нападу Диявола, який «ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петра 5:8). Крім того, людина ослаблена через брак духовної поживи. Через це вона надто слабка, щоб самотужки подолати перешкоди, які стоять у неї на дорозі до збору. Тому нам потрібно, так би мовити, схилитися, ніжно підняти слабку особу і принести її назад (Галатів 6:2). Як це можна зробити?

17. Як ми можемо наслідувати апостола Павла, коли відвідуємо слабку особу?

¹⁷ Апостол Павло сказав: «Хто був знесилений, з ким би я не був знесиленим?» (2 Коринтян 11:29, СМ; 1 Коринтян 9:22). Павло мав співчуття до людей, у тому числі до слабких. Ми хочемо виявляти подібне співчуття. Коли відвідуємо духовно слабкого християнина,  стараймося запевнити його, що він цінний в очах Єгови і за ним дуже скучають його брати і сестри (1 Солунян 2:17). Говорімо, що кожен готовий надати йому підтримку, бути братом у недолі (Приповістей 17:17; Псалом 34:19). Наші сердечні слова можуть поступово ніжно «підняти» його, так що він буде в стані повернутися до отари. Що нам слід робити далі? Цього нас вчить притча про жінку і загублену драхму.

Будьмо ретельними

18. а) Чому жінка з притчі не почувалася безнадійно? б) Яких ретельних зусиль доклала жінка і яким був результат?

¹⁸ Жінка, яка загубила драхму, знає, що її ситуація складна, але не безнадійна. Якби та монета впала посеред великого поля, порослого кущами, або в глибоке, замулене озеро, жінка, мабуть, махнула б рукою як на щось безнадійно втрачене. Однак, знаючи, що монета мусить бути десь у домі, що її можна знайти, вона починає ретельні пошуки (Луки 15:8). Спершу вона запалює лампу, щоб освітити свій темний дім. Далі замітає підлогу віником, сподіваючись почути дзенькіт монети. Після цього жінка уважно обшукує кожний закамарок, кожну шпаринку, аж поки у світлі лампи десь не блисне срібна монетка. Ретельні зусилля жінки винагороджені!

19. Допомагаючи слабким, який приклад можна взяти з дій жінки у притчі про загублену драхму?

¹⁹ Ця подробиця з притчі нагадує, що біблійний обов’язок допомогти слабкому християнину нам під силу. У той же час ми розуміємо, що це вимагає зусиль. Апостол Павло сказав старійшинам з Ефеса: «Працюючи так, треба поміч давати слабим» (Дії 20:35а). Пам’ятай, та жінка знайшла драхму не тому, що лише побіжно оглянула дім чи кинула оком в кілька місць. Ні, вона досягає успіху тому, що систематично шукає, «аж поки не знайде». Подібно й коли ми намагаємося допомогти духовно слабкій особі, то повинні підходити до справи ретельно й цілеспрямовано. Що можна зробити?

20. Що можна зробити, аби допомогти слабким?

²⁰ Як нам допомогти слабкій людині розвинути віру й цінування правди? Біблійне вивчення відповідної християнської публікації — це, можливо, власне те, що потрібно. Справді, проведення біблійного вивчення зі слабкою особою дозволяє нам допомагати їй систематично і ретельно. Імовірно, наглядач служіння найкраще визначить, хто може надати потрібну допомогу. Він може порадити, які теми слід вивчати і які публікації будуть найбільш корисними. Так само, як жінка у притчі використовує  відповідні інструменти, щоб виконати роботу, ми сьогодні маємо знаряддя, які допоможуть нам виконати дане Богом завдання підтримувати слабких. У цій справі нам особливо стануть в пригоді два нові інструменти. Це книжки «Поклоняймося єдиному правдивому Богові» і «Наблизьтесь до Єгови» *.

21. Як допомога тим, хто слабкий, приносить благословення усім?

²¹ Така допомога слабким приносить благословення усім. Той, хто отримує допомогу, відчує радість від того, що знову спілкується з правдивими друзями. Ми самі зазнаємо щастя, яке може дати лише давання (Луки 15:6, 9; Дії 20:35б). Цілий збір стає сердечнішим, коли кожний член збору з любов’ю цікавиться іншими. І, що найважливіше, це приносить честь нашим турботливим Пастирям, Єгові та Ісусу, оскільки земні слуги наслідують їхнє бажання підтримувати слабких (Псалом 72:12—14; Матвія 11:28—30; 1 Коринтян 11:1; Ефесян 5:1). Які ж вагомі причини, щоб надалі «мати любов між собою»!

[Примітка]

Чи ви можете пояснити?

• Чому необхідно, щоб кожен з нас виявляв любов?

• Чому нам слід виявляти любов до слабких?

• Чого нас вчать притчі про загублену вівцю і загублену драхму?

• Які практичні кроки можна зробити, щоб допомогти слабким?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Допомагаючи слабким, ми виявляємо ініціативу і робимо це з ніжністю і ретельністю.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Допомога слабким приносить благословення усім.