Запитання читачів

Чому Біблія говорить, що, коли особі загрожує зґвалтування, вона повинна кричати?

Людина, котра особисто не зазнала брутального нападу ґвалтівника, ніколи по-справжньому не зрозуміє, як це може розбити життя. Жахіття, яке пережила жертва, може завдавати їй страждань усе життя *. Молода християнка, на яку кілька років тому напав ґвалтівник, розповідає: «Неможливо описати словами ані весь жах, який я відчувала тої ночі, ані психічну травму, з котрою я відтоді змушена боротися». Зрозуміло, більшість людей вважають за ліпше обминати цю страхітливу тему навіть у думках. Однак у цьому злому світі загроза зґвалтування — реальність.

Біблія відверто розповідає про деякі випадки зґвалтування або спроби вчинити його, що траплялися в минулому (Буття 19:4—11; 34:1—7; 2 Самуїла 13:1—14). Але також вона дає поради щодо того, як діяти особі, котрій загрожує зґвалтування. У Повторення Закону 22:23—27 містяться певні настанови Мойсеєвого Закону стосовно цього питання. У цих віршах згадуються дві ситуації. У першому випадку чоловік спіткав молоду жінку в місті і ліг з нею. Однак вона не кричала, тобто не кликала на допомогу. В результаті її було визнано винною «за те, що не кричала в місті». Якби вона кричала, люди, котрі перебували поблизу, змогли б прийти їй на поміч. У другому випадку чоловік спіткав молоду жінку на полі і там ‘схопив її та й ліг з нею’. Захищаючись, жінка ‘кричала, та не було кому врятувати  її’. На відміну від першого прикладу, ясно, що ця жінка не давала згоди на дії нападника. Вона активно чинила йому опір, кричала про допомогу, але нападник виявився сильнішим. Жінка кричала, і це довело, що вона стала жертвою не добровільно; вона не була винна у правопорушенні.

Хоча сьогодні християни не є під Мойсеєвим Законом, принципи, котрі в ньому містяться, дають їм керівництво. Вищеподані приклади наголошують на тому, наскільки важливо чинити опір і кричати про допомогу. Як і раніше, вважається, що коли є загроза зґвалтування, то було б розумно кричати. Один фахівець у галузі запобігання злочинності заявив: «Якщо на жінку скоєно напад, її найкращою зброєю і досі є її легені». Коли жінка кричатиме, це може привернути увагу інших людей, які допоможуть їй, або, можливо, приголомшить нападника і він відмовиться від свого наміру. Одна молода християнка, котра зазнала нападу ґвалтівника, розповідає: «Я закричала щодуху, і він відійшов назад. Коли він наблизився до мене знову, я закричала й побігла. Раніше я часто думала: «Що дасть крик, коли мене схопить якийсь кремезний чоловік, у котрого лише одне на думці?» Але я на власному досвіді побачила, що це справді діє!»

Навіть у прикрому випадку, коли нападнику таки вдається зґвалтувати жінку, вона недаремно боролася і кричала про допомогу. Навпаки, це доводить, що вона робила все можливе, чинячи нападнику опір (Повторення Закону 22:26). Незважаючи на це жахливе випробування, вона все ж може мати чисте сумління, самоповагу і бути впевненою, що є чистою в Божих очах. Страхіття, яке вона пережила, можливо, спричинило глибокі емоційні рани, проте знання того, що вона зробила все, що було в її силах, чинячи опір нападнику, значно сприятиме її поступовому зціленню.

Ми повинні розуміти, що короткий уривок з Повторення Закону 22:23—27 не охоплює всіх можливих ситуацій. Наприклад, у ньому не сказано про ситуацію, коли жінка, на яку вчинено напад, не може кричати через німоту, втрату свідомості чи заціпеніння, викликане страхом, або через те, що кричати їй перешкоджає рука нападника чи клейка стрічка. Однак оскільки Єгова в стані зважити всі чинники, в тому числі спонуки, він розглядає такі справи з розумінням і справедливістю, бо «всі... дороги Його справедливі» (Повторення Закону 32:4). Він знає, що́ відбулося насправді і яких зусиль докладала особа, чинячи опір нападнику. Тому жертва зґвалтування, котра не була в змозі кричати, але робила все, що було можливим за таких обставин, може полишити цю справу в руках Єгови (Псалом 55:23; 1 Петра 5:7).

І все ж деяким християнкам, які стали жертвами зґвалтування, постійно завдає страждань почуття вини. Оглядаючись назад, вони відчувають, ніби мали докласти більше зусиль, аби цього не трапилося. Проте замість того щоб винуватити себе, такі жертви можуть молитися до Єгови, просити його про допомогу й бути певними, що він многомилостивий (Вихід 34:6; Псалом 86:5).

Отже, християнки, яким тепер доводиться страждати через емоційні рани, спричинені нападом ґвалтівника, можуть бути впевнені, що Єгова повністю розуміє їхні болісні почуття. Боже Слово запевняє їх: «Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його» (Псалом 34:18, Кул. [34:19]). Також, аби справитися з психічною травмою, вони можуть покладатися на щире розуміння й лагідну підтримку з боку співвіруючих у християнському зборі (Йова 29:12; 1 Солунян 5:14). Крім того, якщо ці жертви намагатимуться зосереджуватись на позитивних думках, це допоможе їм втішатися «миром Божим, що вищий від усякого розуму» (Филип’ян 4:6—9).

[Примітка]