«Рясно зародите»

«Рясно зародите й будете учні Мої» (ІВАНА 15:8).

1. а) Про яку вимогу до своїх учнів Ісус нагадав апостолам? б) Про що нам слід запитати себе?

У ВЕЧІР перед своєю смертю Ісус виділив достатньо часу, щоб підбадьорити апостолів сердечною розмовою. Вже було, мабуть, запівніч, але Ісус, спонуканий любов’ю до близьких друзів, говорив далі. У розмові він нагадав про ще одну вимогу, яку їм треба було виконати, щоб залишатися його учнями. Він сказав: «Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої» (Івана 15:8). Чи ми сьогодні виконуємо цю вимогу, яку Ісус поставив перед своїми учнями? Що означає «рясно зародите»? Аби знайти відповідь, повернімося до розмови того вечора.

2. Яку притчу Ісус розповів у вечір перед своєю смертю?

² Заохочення рясно родити є частиною притчі, яку Ісус розповів своїм апостолам. Він говорив: «Я правдива Виноградина, а Отець Мій — Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.  Я — Виноградина, ви — галуззя... Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете» (Івана 15:1—10).

3. Що слід робити Ісусовим послідовникам, аби приносити плід?

³ У цій притчі Виноградар символізує Єгову, Виноградина — Ісуса, а галузки — апостолів, до яких звертався Ісус. Апостоли приноситимуть плід доти, доки намагатимуться ‘перебувати в Ісусі’. Далі Ісус пояснив, як апостоли могли досягти цієї важливої єдності: «Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете». Пізніше апостол Іван писав до співхристиян подібні слова: «Хто Його [Христові] заповіді береже, той у Нім пробуває» * (1 Івана 2:24; 3:24). Отже, виконуючи Христові заповіді, його учні залишатимуться в ньому, тобто в єдності з ним, і ця єдність дасть їм можливість приносити плід. Що це за плід, який нам потрібно приносити?

Можливість для росту

4. Чого нас вчить той факт, що Єгова «відтинає» кожну галузку, яка не приносить плоду?

⁴ У притчі про виноград Єгова «відтинає» кожну галузку, котра не приносить плоду. Про що це нам говорить? Про те, що від усіх учнів не тільки вимагається приносити плід, але також, що всі вони — без різниці, які їхні обставини чи обмеження,— здатні приносити плід. Зрештою, якби Єгова відітнув, або відкинув, Христового учня за те, що той не виконав щось непосильне для себе, то це суперечило б Божій любові (Псалом 103:14; Колосян 3:23; 1 Івана 5:3).

5. а) Як Ісусова притча показує, що ми можемо прогресувати, приносячи плід? б) Які два види плодів ми розглянемо?

⁵ Ісусова притча про виноград також показує, що ми мусимо знаходити можливість прогресувати як учні Христа, зважаючи на свої обмеження та обставини. Зверніть увагу, як про це говорить Ісус: «Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила» (Івана 15:2, курсив наш). Під кінець цієї притчі Ісус заохотив учнів словами: «Рясно зародите» (вірш 8). Про що все це говорить? Як учні, ми ніколи не повинні ставати самозадоволеними (Об’явлення 3:14, 15, 19). Натомість слід шукати способів прогресувати в тому, як ми приносимо плід. А який плід нам треба намагатися приносити рясніше? Це два види плодів: 1) «плід духа» і 2) плоди Царства (Галатів 5:22, 23; Матвія 24:14).

Плід у вигляді християнських рис

6. Як Ісус Христос наголошує на цінності першого плоду духу?

⁶ Першою зі складових «плоду духа» згадується любов. Божий святий дух породжує в християнах любов, бо вони слухаються заповіді, яку Ісус дав незадовго перед тим, як розповів притчу про плодючу виноградину. Він сказав своїм апостолам: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного» (Івана 13:34). Фактично в тій розмові останньої ночі свого земного життя Ісус неодноразово нагадував апостолам про потребу виявляти любов (Івана 14:15, 21, 23, 24; 15:12, 13, 17).

7. Як апостол Петро показав зв’язок між тим, щоб приносити плід і виявляти риси, які виявляв Христос?

⁷ Петро, присутній того вечора, зрозумів, що між справжніми учнями Христа має виявлятися любов, як у Христа, а також пов’язані з нею риси. Через багато років Петро заохочував християн розвивати самовладання, братолюбство і любов.  Він додав, що, чинячи так, ми не залишимось «без діла й без плоду» (2 Петра 1:5—8, Хом.). Хоч би якими були наші обставини, ми в стані виявляти плід духу. Тож намагаймося ще повніше виявляти любов, доброзичливість, лагідність та інші риси, які виявляв Христос, бо «Закону нема на таких», тобто для таких речей немає обмежень (Галатів 5:23). Тож приносьмо рясніший плід.

Приносити плоди Царства

8. а) Який зв’язок існує між плодом духу і плодами Царства? б) Яке запитання заслуговує розгляду?

⁸ Барвисті і соковиті плоди прикрашають рослину. Однак цінність плодів цим не обмежується. Плоди також необхідні для розмноження рослини за допомогою насіння, яке міститься в них. Подібно і плід духу не тільки прикрашає нашу християнську особистість. Такі риси, як любов і віра, що є складовими плоду духу, спонукують нас розповсюджувати подібну до насіння звістку про Царство, що міститься в Божому Слові. Зверніть увагу, як апостол Павло наголошує на цьому важливому зв’язку: «Ми віруємо, тому то й говоримо» (2 Коринтян 4:13). Таким чином, пояснює далі Павло, ми приносимо «Богові жертву хвали, цебто плід уст» — ще один плід, який нам треба приносити (Євреїв 13:15). Чи в нас є можливість бути продуктивнішими — ‘рясно зародити’ як вісники Божого Царства?

9. Чи приносити плід — це те саме, що робити учнів? Поясніть.

⁹ Щоб відповісти належно, нам спершу потрібно зрозуміти, чим є плоди Царства. Чи правильно сказати, що приносити плід означає робити учнів? (Матвія 28:19). Чи плід, який ми маємо приносити, в першу чергу символізує осіб, яким ми допомагаємо стати охрещеними поклонниками Єгови? Ні. Якби це було так, ситуація виглядала б дуже невтішною для всіх дорогих нам братів і сестер, які багато років вірно проголошують звістку про Царство у менш продуктивних територіях. Адже якщо плоди Царства — це лише нові учні, то ті працьовиті Свідки були б наче неплідні галузки з Ісусової притчі! Звичайно, це не так. Що ж тоді можна в першу чергу назвати плодами Царства у нашому служінні?

Приносити плід, розповсюджуючи зерно

10. Як Ісусова притча про сіяча і різні типи ґрунту показує, чим плоди Царства є, а чим — ні?

¹⁰ Ісусова притча про сіяча і різні типи ґрунту підказує відповідь. Ця відповідь підбадьорить усіх тих, хто свідчить у менш продуктивних територіях. Ісус сказав, що зерно — це звістка про Царство у Божому Слові, а ґрунт представляє символічне серце людини. Деяке зерно «упало  на добрую землю,— і, зійшовши, уродило» (Луки 8:8). Що вродило? Після того як стебло пшениці проростає і дозріває, рослина приносить плід, але не маленькі нові стебельця, а нове зерно. Подібно і плід, який приносять християни,— це не обов’язково нові учні, а нове зерно Царства.

11. Що таке плоди Царства?

¹¹ Отже у цьому випадку плоди — це і не нові учні, і не хороші християнські риси. Оскільки посіяне зерно — це слово про Царство, плоди мають бути багатократним збільшенням кількості того зерна. Приносити плоди у цьому випадку означає проповідувати про Царство (Матвія 24:14). Чи всі ми, незважаючи на наші обставини, можемо приносити такі плоди Царства — проголошувати добру новину про Царство? Так, можемо! У тій самій притчі Ісус пояснює чому.

Віддавати найкраще на Божу славу

12. Чи всі християни в стані приносити плоди Царства? Поясніть.

¹² Ісус сказав, що «посіяне в добрій землі... плід... приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро» (Матвія 13:23). Зерно, посіяне в полі, дає різний урожай відповідно до обставин. Подібно і те, що ми можемо зробити для проголошення доброї новини, різниться з огляду на обставини, і Ісус показав, що  він розуміє це. Одні мають більше нагод, інші — ліпше здоров’я і більше сил. Отже те, що ми в стані робити, може бути більше чи менше від того, що роблять інші, але доки ми даємо найкраще, Єгова задоволений (Галатів 6:4). Навіть коли похилий вік чи слабість через хворобу обмежує нашу участь у проповідницькій праці, наш співчутливий Отець, Єгова, безсумнівно, вважає, що ми ‘рясно родимо’. Чому? Тому що ми віддаємо йому ‘все, що маємо’ — наше служіння від усієї душі * (Марка 12:43, 44; Луки 10:27).

13. а) Яка головна причина, чому нам слід далі ‘іти й приносити плід’? б) Що допоможе нам надалі приносити плід у менш продуктивних територіях? (Дивіться інформацію в рамці «Як «плід приносять вони в терпеливості»).

¹³ Хоч би скільки плодів Царства ми приносили, якщо пам’ятаємо, чому робимо це, то будемо спонукані ‘іти й приносити плід’ (Івана 15:16). Ісус згадав найголовнішу причину: «Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите» (Івана 15:8). Так, наша проповідницька діяльність освячує ім’я Єгови перед усіма людьми (Псалом 109:30). Онор, вірна сестра, якій за 70, зазначає: «Навіть у менш продуктивних територіях представляти Всевишнього — це велика честь!» Коли Клаудіо, ревного Свідка з 1974 року, запитали, чому він продовжує проповідувати, хоча в його території мало хто цікавиться, він процитував Ісусові слова з Івана 4:34: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити». Клаудіо додав: «Подібно до Ісуса, я хочу не тільки почати, але також завершити свою працю вісника Царства» (Івана 17:4). Свідки Єгови по цілому світі мають подібний погляд (Дивіться інформацію в рамці «Як «плід приносять вони в терпеливості» на сторінці 21).

Проповідувати і навчати

14. а) Яка була подвійна мета праці Івана Хрестителя та Ісуса? б) Як би ви описали християнську діяльність сьогодні?

¹⁴ Першим вісником Царства, згаданим в Євангеліях, був Іван Хреститель (Матвія 3:1, 2; Луки 3:18). Його головною метою було «засвідчити», і він чинив це з великою вірою і надією, «щоб повірили всі» (Івана 1:6, 7). Справді, дехто з тих, кому проповідував Іван, стали учнями Христа (Івана 1:35—37). Отже, Іван не лише проповідував, але й робив учнів. Ісус також був проповідником і вчителем (Матвія 4:23; 11:1). Тож не дивно, що він наказав своїм послідовникам не лише проповідувати звістку про Царство, але й допомагати особам, які її приймають, ставати учнями (Матвія 28:19, 20). Таким чином наша праця сьогодні поєднує проповідування і навчання.

15. Яка подібність існує між відгуком на проповідницьку працю у першому столітті і в наш час?

¹⁵ З тих людей у першому столітті, які чули проповідування і навчання Павла, «одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили» (Дії 28:24). Сьогодні відгук дуже подібний. На жаль, більшість зерен Царства падає на несприйнятливий ґрунт. Разом з тим декотрі зерна падають на добру землю, пускають корінь і проростають, як і передрікав Ісус. По цілому світі щотижня в середньому понад 5000  чоловік стають справжніми учнями Христа! Так само як у першому столітті, ці нові учні виявляють віру, тоді як більшість інших людей — ні. Що допомогло новим учням зробити своє серце сприйнятливим до звістки про Царство? Нерідко особисте зацікавлення, яке виявляли Свідки. Таке поливання новопосіяного зерна відіграло важливу роль (1 Коринтян 3:6). Розгляньмо лише два з багатьох прикладів.

Особисте зацікавлення відіграє важливу роль

16, 17. Чому важливо особисто цікавитися тими, кого зустрічаємо у служінні?

¹⁶ Каролін, молода сестра з Бельгії, відвідала літню жінку, яка не виявила зацікавлення звісткою про Царство. Каролін та її партнерка помітили, що жінка мала забинтовану руку, тож запропонували допомогу. Жінка відмовилася, але через два дні ці сестри знову прийшли до неї і запитали, як вона себе почуває. Каролін розповідає: «Це був переломний момент. Жінку вразило те, що ми справді цікавимося нею як людиною. Вона запросила нас до себе і так розпочалося біблійне вивчення».

¹⁷ Санді, сестра зі США, також виявляє особисте зацікавлення тими, кому проповідує. Вона знаходить у місцевій газеті оголошення про народження немовлят і тоді відвідує їхніх батьків з публікацією «Моя книга біблійних оповідань» *. Оскільки матері, як правило, вдома і люблять показувати всім свою дитину, часто зав’язується розмова. Санді пояснює: «Я розмовляю з батьками про те, наскільки важливо розвивати з новонародженим близькі стосунки за допомогою читання. Пізніше я згадую про труднощі виховання дітей у сучасному суспільстві». Недавно в результаті таких відвідин одна мати і її шестеро дітей почали служити Єгові. Виявляючи ініціативу й особисте зацікавлення, ми можемо досягти подібних радісних результатів у служінні.

18. а) Чому вимога ‘рясно родити’ під силу всім нам? б) Які три вимоги щодо учнівства, згадані в Євангелії Івана, ви постановили виконувати?

¹⁸ Наскільки ж підбадьорює знання, що вимога ‘рясно родити’ нам під силу! Без різниці, молоді ми чи літні, маємо добре здоров’я чи погане, проповідуємо у більш чи менш продуктивних територіях — усі ми можемо приносити рясні плоди. Як? Повніше виявляючи плід духу і поширюючи звістку про Боже Царство з усіх сил. У той же час ми намагаємося ‘позостатися в Ісусовому слові’ і «мати любов між собою». Безперечно, виконуючи ці три важливі вимоги, згадані в Євангелії Івана, ми доводимо, що справді є учнями Христа (Івана 8:31; 13:35).

[Примітки]

Запитання для повторення

• Який плід нам треба приносити рясніше?

• Чому мета приносити рясний плід досяжна для нас?

• Які три важливі вимоги щодо учнівства, згадані в Євангелії Івана, ми розглянули?

[Запитання для вивчення]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

ЯК «ПЛІД ПРИНОСЯТЬ ВОНИ В ТЕРПЕЛИВОСТІ»

ЩО ДОПОМАГАЄ тобі вірно продовжувати проповідування звістки про Царство у менш продуктивній території? Ось декілька відповідей на це запитання.

«Усвідомлення, що ми маємо повну підтримку Ісуса, сповнює оптимізмом і завзяттям, хоч би якою була реакція людей у території» (Гаррі, 72 роки, охрещений 1946 року).

«Вірш з 2 Коринтян 2:17 завжди підбадьорює мене. Там говориться, що ми служимо «перед Богом, у Христі». Коли я в служінні, то перебуваю в товаристві своїх найліпших друзів» (Клаудіо, 43 роки, охрещений 1974 року).

«Якщо чесно, то особисто для мене проповідницька праця — це боротьба. Однак я бачу правдивість слів з Псалма 18:30: «З Богом своїм проберусь через мур» (Жерард, 79 років, охрещений 1955 року).

«Якщо я можу прочитати у служінні хоча б один вірш, то відчуваю задоволення, що Біблія вплинула на чиєсь серце» (Елеанор, 26 років, охрещена 1989 року).

«Кожного разу я пробую різні підходи. Їх стільки, що я до кінця життя не зможу застосувати всіх» (Пауль, 79 років, охрещений 1940 року).

«Я не сприймаю негативну реакцію особисто. Намагаюся бути привітним, розмовляю з людьми і слухаю їхню думку» (Деніел, 75 років, охрещений 1946 року).

«Я зустрів новоохрещених осіб, які сказали, що моя проповідницька праця допомогла їм стати Свідками Єгови. Пізніше хтось інший вивчав з ними Біблію і допоміг їм прогресувати. Я отримую радість від усвідомлення, що наше служіння — це колективна справа» (Джоун, 66 років, охрещена 1954 року).

А що вам допомагає ‘приносити плід в терпеливості’? (Луки 8:15).

[Ілюстрації на сторінці 20]

Виявляючи плід духу і проголошуючи звістку про Царство, ми рясно родимо.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Що Ісус мав на увазі, коли сказав апостолам «рясно зародите»?