Життя в таборі біженців

ЩО ВАМ приходить на думку, коли ви чуєте вислів «табір біженців»? Чи вам доводилось відвідувати один з них? Як вони взагалі виглядають?

На час написання цієї статті в західній частині Танзанії існувало 13 таборів біженців. У них перебувало близько 500 000 біженців з інших африканських країн, звідки їх змусили втікати громадянські війни. Цим людям допомагає уряд Танзанії у співпраці з Управлінням верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Як виглядає життя в такому таборі?

Прибуття в табір

Дівчинка-підліток на ім’я Кандіда розповідає, що сталося, коли вона зі своїми родичами прибула сюди кілька років тому: «Нам видали картку з ідентифікаційним номером на пайок, потім нас розподілили у табір біженців Ньяруґусу. Там нам повідомили номер вулиці і номер ділянки, на якій ми могли побудувати собі хатинку. Показали теж, де можна назбирати трави і нарубати дерев для будівництва. Ми також виготовили собі цеглу з глини. УВКБ ООН дало нам пластикове покриття для даху. Хоча робота була важка, ми дуже раділи, коли завершили будівництво своєї скромної оселі».

Кожної другої середи всі біженці отримують пайок на картку. «Ми стаємо в чергу коло пункту роздачі й отримуємо основні продукти харчування, які розподіляє УВКБ ООН»,— продовжує Кандіда.

Який денний пайок одної особи?

«Ми отримуємо близько 250 грамів кукурудзяної муки, 80 грамів гороху, 20 грамів соєвої муки, 2 столові ложки олії і 10 грамів солі. Деколи видають також брусок мила, якого має вистачити на цілий місяць».

А як з чистою водою? Чи вона доступна? Молода жінка на ім’я Різікі каже:  «Так, воду з річок закачують по трубах у великі резервуари. Перш ніж подати її у колонки, які стоять по всіх таборах, її обробляють хлором. Однак щоб не захворіти, ми намагаємося її перед вживанням кип’ятити. Нерідко затрачаємо цілий день на те, щоб, набравши води, випрати одяг. Дозволено брати тільки півтора відра води на день».

Якщо б вам довелось проїхатись через такий табір, ви помітили б дошкільні заклади та школи. Бувають також освітні центри для дорослих. Для підтримання безпеки і порядку коло самого табору переважно є поліцейська дільниця та урядова контора. Можна побачити і великий базар з багатьма маленькими крамничками, де біженці можуть придбати овочі, фрукти, рибу, курятину та інші продукти харчування. На базар приходять торгувати місцеві жителі. Але звідки біженці беруть гроші, аби щось купити? Декотрі мають невеличкі городи, де вирощують овочі, а тоді продають їх на базарі. Інші продають муку або горох зі свого пайка, щоб за виручені гроші купити м’ясо чи фрукти. Цей табір більше нагадує велике село. Нерідко на базарі можна побачити людей, які сміються чи розважаються, так, як вони робили б це у себе на батьківщині.

Якщо зайти в лікарню, то лікарі розкажуть вам, що в таборі існує декілька  поліклінік для лікування легких захворювань. А екстреними випадками і тяжкими захворюваннями займається лікарня. Зрозуміло, що у лікарні є також пологове відділення. Це важливо, оскільки в таборі живе 48 000 біженців і щомісяця народжується близько 250 дітей.

Духовне харчування

По цілому світі Свідки Єгови цікавляться, як живуть їхні духовні брати і сестри у тих танзанійських таборах. Усього там проживає близько 1200 Свідків Єгови, які організовані в 14 зборів і 3 групи. Як їм там ведеться?

Коли ці вірні християни прибули в табори, вони відразу ж попросили місце для будівництва Залу Царства. Це було потрібно, щоб біженці знали, де шукати Свідків і куди приходити на щотижневі зібрання. У таборі Луґуфу є 7 зборів, в яких активно служить 659 християн. На недільних зібраннях загальна кількість присутніх у цих 7 зборах, як правило, сягає 1700 чоловік.

Свідки у всіх цих таборах також отримують користь від більших християнських зібрань — конгресів. Коли в таборі Луґуфу був проведений перший обласний конгрес, на ньому було 2363 присутніх. Свідки побудували басейн для хрещення коло самого місця проведення конгресу. Для цього вони викопали в землі яму і зсередини покрили її клейонкою, щоб затримати воду. Брати велосипедом навозили води з річки, яка протікає на віддалі близько 2 кілометрів. Оскільки привозили тільки по 20 літрів нараз, довелося зробити чимало ходок. Скромно одягнені кандидати вишикувались для хрещення. Того дня 56 осіб охрестилося повним зануренням у воді. Один повночасний служитель в інтерв’ю на конгресі сказав, що проводить вивчення з 40 особами. На цьому конгресі охрестилося четверо з його учнів.

 Філіал Свідків Єгови організував регулярні візити районних наглядачів. Ось що розповів один з них: «Наші брати дуже ревні у служінні. У них велике поле для проповідування. У певному зборі кожний Свідок проводить у служінні близько 34 годин на місяць. Багато хто проводить по п’ять чи більше біблійних вивчень. Одна піонерка [повночасна проповідниця] сказала, що не може собі уявити кращої території. Люди в таборі дуже цінують наші публікації».

Як біблійна література надходить до таборів? Філіал надсилає її поїздом до Кігоми, містечка на східному березі озера Танганьїка. Тут брати отримують публікації та організовують їхню доставку у збори. Деколи вони орендують пікап і самі розвозять літературу в табори. Це означає три-чотири дні їздити по дуже вибоїстих дорогах.

Матеріальна підтримка

Свідки Єгови з Франції, Бельгії та Швейцарії особливо активно працювали, щоб організувати допомогу біженцям у цих таборах. Дехто з тих братів з дозволу міністерства внутрішніх справ, а також УВКБ ООН відвідав табори в Танзанії. Свідки з Європи зібрали тонни соєвого молока, одежі, взуття, шкільних підручників та мила. Ці предмети були пожертвувані для роздачі усім біженцям відповідно до біблійного принципу: «Поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Галатів 6:10).

Такі гуманітарні зусилля дали дуже добрі результати, і допомогу отримало багато біженців. Комітет громади біженців одного з таборів виразив вдячність такими словами: «Від імені цілої громади ми маємо честь звернутися до вас, щоб подякувати за гуманітарну допомогу, яку ваша організація благородно надала нам три рази... Цей одяг послужив 12 654 дорослим, дітям, а також новонародженим... У таборі в Муйовозі на даний час перебуває 37 000 біженців. Всього разом допомогу було надано 12 654 особам, що становить 34,2 процента мешканців».

В іншому таборі кожному з 12 382 біженців було вручено по три предмети одягу, а в інший табір було надіслано тисячі шкільних книжок для початкової і середньої школи та дошкільних закладів. Один працівник постачання від УВКБ ООН сказав: «Ми дуже вдячні за отримані пожертви. Вони задовольняють великі потреби мешканців таборів. З останнім вантажем ми отримали 5 контейнерів книжок, які були розповсюджені серед біженців... Дуже вам дякуємо».

Навіть місцеві газети коментували цю допомогу. У «Санді ньюс» за 20 травня 2001 року, наприклад, помістили статтю під таким заголовком: «Одяг для біженців у Танзанії». У номері за 10 лютого 2002 року говорилося: «Біженці цінують пожертви, тому що декотрі діти, які перестали ходити до школи через брак одягу, тепер знову можуть вчитися».

У важких обставинах, але не впадають у розпач

Більшості біженців потрібен рік, щоб звикнути до нового способу життя в таборі. Вони ведуть просте життя. Свідки Єгови у цих таборах використовують багато свого часу, щоб ділитися із сусідами підбадьорливою доброю новиною з Божого Слова, Біблії. Вони розповідають про новий світ, в якому всі «перекують мечі свої на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни». Тоді всі будуть «сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив, бо уста Господа Саваота оце прорекли». Зрозуміло, що з Божим благословенням це буде світ без таборів біженців (Михея 4:3, 4; Псалом 46:10).

[Ілюстрація на сторінці 8]

Помешкання в таборі Ндута.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Зал Царства в Луколе (справа). Хрещення в Луґуфу (посередині).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Обласний конгрес у таборі Луґуфу.