«Будьте сильні та відважні»!
«Будьте сильні та відважні»!
«Будьте відважні: Я світ переміг!» (ІВАНА 16:33).
1. Яке підбадьорення отримали ізраїльтяни з огляду на те, що їх чекало у Ханаані?
ПЕРЕД тим як ізраїльтяни збиралися перейти ріку Йордан і ввійти в Обітовану землю, Мойсей сказав їм: «Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той, хто ходить з тобою». Тоді Мойсей покликав Ісуса Навина, який мав ввести ізраїльтян у Ханаан, і пораду бути відважним повторив йому особисто (Повторення Закону 31:6, 7). Пізніше Єгова сам підбадьорював Ісуса Навина: «Будь сильний та відважний... Тільки будь дуже сильний та відважний» (Ісуса Навина 1:6, 7, 9). Такі слова були вчасні. Ізраїльтянам потрібна була відважність, щоб стати перед могутніми ворогами, які чекали на них по другий бік Йордану.
2. У якій ситуації ми перебуваємо сьогодні і чого нам потрібно?
2 Сьогодні правдиві християни збираються увійти в обіцяний новий світ, і їм, як Ісусу Навину, потрібно бути відважними (2 Петра 3:13; Об’явлення 7:14). Але наша ситуація відрізняється від Ісусової. Він воював мечем і списом. Ми ж ведемо духовну боротьбу і не беремо в руки буквальної зброї (Ісаї 2:2—4; Ефесян 6:11—17). Крім того, Ісус Навин мусив вести багато запеклих битв навіть після входу в Обіцяну землю. У нас же найзапекліші бої відбуваються тепер, перед входом у новий світ. Розгляньмо деякі ситуації, що вимагають від нас відважності.
Чому нам потрібно боротись?
3. Що Біблія виявляє про нашого головного противника?
3 Апостол Іван писав: «Знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Ці слова виявляють основну причину, чому християнам треба боротися, щоб зберігати віру. Коли християнин зберігає непорочність, це певною мірою поразка для Сатани Диявола. Отже Сатана «ходить, ричучи, як лев», намагаючись залякати і «пожерти» вірних християн (1 Петра 5:8). Так, він воює з помазаними християнами та їхніми товаришами (Об’явлення 12:17). У цій боротьбі він використовує людей, які свідомо чи несвідомо служать його цілям. Для того щоб вистояти проти Сатани та його прибічників, потрібно відважності.
4. Яке попередження дав Ісус і яку рису виявляють правдиві християни?
4 Ісус знав, що Сатана та його прибічники будуть чинити лютий опір добрій новині, тому попередив своїх послідовників: «На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє» (Матвія 24:9). Ті слова справдилися у першому столітті, справджуються вони і сьогодні. Дійсно, переслідування, якого зазнають декотрі з сучасних Свідків Єгови, таке ж жорстоке, як і впродовж цілої історії. І все ж правдиві християни відважно зустрічають такі випробування. Вони знають, що «страх перед людиною пастку дає», і не хочуть потрапити в неї (Приповістей 29:25).
5, 6. а) Які ситуації вимагають відважності з нашого боку? б) Як вірні християни реагують, коли випробовується їхня відважність?
5 Окрім переслідування, існують ще інші випробування, які вимагають від нас відважності. Декому дуже важко розмовляти про добру новину з чужими людьми. Відважність школярів випробовується, коли від них вимагають присягати на вірність державі чи прапору. Оскільки така присяга, по суті, є актом поклоніння, християнські діти сміливо постановили чинити те, що до вподоби Богові, і нам приємно бачити, як вони правильно поводяться.
6 Ми також потребуємо відважності, коли противники, маніпулюючи засобами масової інформації, поширюють негативні повідомлення про Божих слуг або коли вони намагаються накласти обмеження на правдиве поклоніння, коячи «зло під виглядом закону» (Псалом 94:20, Хом.). Наприклад, як нам почуватися, коли в газеті, по радіо чи телебаченню повідомляють про Свідків Єгови перекручену чи явно сфальсифіковану інформацію? Чи це має нас шокувати? Ні. Ми готові до цього (Псалом 109:2). І ми не дивуємось, коли деякі люди вірять в опубліковані обманні чи перекручені повідомлення, оскільки «простодушний іме віри кожному слову» (Приповістей 14:15, Хом.). Але віддані християни не вірять у кожну заяву, яку роблять проти наших братів, і вони не допускають, щоб негативний розголос змусив їх пропускати християнські зібрання, сповільнитися у служінні чи захитатися в вірі. Навпаки, ми «виявляємо [себе], як служителів Божих... через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці [на думку противників], але [в дійсності] ми правдиві» (2 Коринтян 6:4, 8).
7. Які проникливі питання нам слід поставити собі?
7 Пишучи до Тимофія, Павло сказав: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили... Тож, не соромся засвідчення Господа нашого» (2 Тимофія 1:7, 8; Марка 8:38). Прочитавши ці слова, запитаймо себе: «Чи я соромлюся своєї віри, чи, навпаки, виявляю відважність? Чи я говорю на роботі або в школі, що є Свідком Єгови, чи, може, стараюся приховати цей факт? Чи я соромлюся бути інакшим, чи, навпаки, пишаюся, що вирізняюсь з-поміж інших завдяки своїм взаєминам з Єговою?» Якщо хтось боїться проповідувати добру новину чи дотримуватись непопулярних поглядів, то хай не забуває пораду, яку Єгова дав Ісусу Навину: «Будь сильний та відважний». Пам’ятай: справжнє значення має думка Єгови та Ісуса Христа, а не співробітників чи однокласників (Галатів 1:10).
Як розвивати відважність
8, 9. а) Як одного разу була випробувана відважність ранніх християн? б) Як Петро та Іван поводилися, коли їм погрожували, і чого вони та їхні брати зазнали на власному досвіді?
8 Як розвинути таку відважність, яка допоможе нам зберігати свою непорочність протягом цих тяжких часів? А як ранні християни розвивали відважність? Розгляньмо, що сталося, коли первосвященики й старші в Єрусалимі наказали Петру та Івану припинити проповідувати в Ісусове ім’я. Учні відмовилися підкоритися цьому, після чого їх відпустили, пригрозивши. Потім вони повернулися до братів, і всі разом молилися: «Споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати» (Дії 4:13—29). У відповідь Єгова зміцнив їх святим духом, і, як пізніше засвідчили єврейські провідники, вони «своєю наукою переповнили Єрусалим» (Дії 5:28).
9 Проаналізуймо ту подію. Коли учням погрожували єврейські провідники, учні й не думали піддаватися тиску. Навпаки, вони молилися про відважність далі проповідувати. Після цього вони діяли відповідно до своїх молитов, і Єгова зміцнив їх своїм духом. З їхнього випадку видно, що Павлові слова, написані пізніше і в іншому контексті, стосуються християн, які зазнають переслідування. Павло сказав: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє» (Филип’ян 4:13).
10. Як приклад Єремії допомагає тим, хто сором’язливий?
10 Але уявімо собі, що хтось сором’язливий. Чи він все-таки може сміливо служити Єгові, незважаючи на спротив? Безумовно! Згадаймо, як відреагував Єремія, коли Єгова призначив його пророком. Цей молодий чоловік сказав: «Я ще юнак!» Очевидно, він вважав себе непридатним для такого завдання. Однак Єгова підбадьорив його: «Не кажи: «Я юнак», бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу. Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати» (Єремії 1:6—10). Єремія покладався на Єгову, і завдяки цьому він з підтримкою Єгови поборов нерішучість і став надзвичайно відважним свідком в Ізраїлі.
11. Що сьогодні допомагає християнам бути такими, як Єремія?
11 Сьогодні помазані християни мають доручення, подібне до того, яке мав Єремія, і з підтримкою «великого натовпу» «інших овець» продовжують проголошувати наміри Єгови, незважаючи на апатію, насмішки і переслідування (Об’явлення 7:9; Івана 10:16). Їх підтримують слова Єгови до Єремії: «Не лякайсь». Вони ніколи не забувають, що мають доручення від Бога і проповідують його звістку (2 Коринтян 2:17).
Приклади відважності, варті наслідування
12. Який чудовий приклад відважності подав Ісус і до чого він заохотив своїх послідовників?
12 Розвинути відважність нам допоможуть роздуми над прикладами інших людей, які, подібно до Єремії, діяли відважно (Псалом 77:13). Наприклад, вивчаючи служіння Ісуса, ми захоплюємося сміливістю, яку він виявляв, коли його спокушував Сатана, а також коли єврейські провідники чинили йому запеклий опір (Луки 4:1—13; 20:19—47). Завдяки силі Єгови Ісус був непохитним, і незадовго перед своєю смертю він сказав своїм учням: «Страждання зазнаєте в світі,— але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33; 17:16). Наслідуючи Ісусів приклад, учні також могли стати переможцями (1 Івана 2:6; Об’явлення 2:7, 11, 17, 26). Тож вони мусили бути відважними.
13. Яке заохочення Павло дав филип’янам?
13 Через якийсь час після Ісусової смерті Павла і Силу вкинули до в’язниці у Филипах. Пізніше Павло заохочував збір у Филипах стояти «в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську, і ні в чому не боячися противників». Щоб зміцнити їх у цьому, Павло писав: «Це [переслідування християн] їм [переслідувачам] доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога! Бо вчинено вам за Христа добродійство,— не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього» (Филип’ян 1:27—29).
14. Які результати Павлова сміливість принесла в Римі?
14 Коли Павло писав до збору в Филипах, він знову був у в’язниці, цього разу в Римі. Однак він далі сміливо проповідував. З яким результатом? Він пише: «В усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважились Слово Боже звіщати безстрашно» (Филип’ян 1:13, 14).
15. Де можна знайти хороші приклади віри, які зміцнять нашу рішучість бути відважними?
15 Павлів приклад підбадьорює і нас. Ми маємо чудові приклади також сучасних християн, які витримали переслідування у країнах під диктаторським правлінням або сильним впливом церкви. Історії багатьох з них публікуються в журналах «Вартова башта» і «Пробудись!», а також у «Щорічниках Свідків Єгови». Читаючи їх, пам’ятайте, що то були звичайні люди, такі ж, як і ми. Але коли вони опинялися у дуже скрутних обставинах, Єгова наділяв їх наднормальною силою, і вони вистояли. Можемо бути впевнені, що він зробить те саме і для нас, якщо цього будуть вимагати обставини.
Наша відважність подобається Єгові і приносить йому честь
16, 17. Як ми сьогодні можемо розвивати відважність?
16 Якщо християнин непохитно обстоює правду і праведність, він виявляє відважність. Але коли він робить це, незважаючи на внутрішній страх, то виявляє ще більшу відважність. Будь-який християнин може бути відважним, якщо він щиро бажає чинити волю Єгови, постановив залишатися вірним, постійно покладається на Бога і завжди пам’ятає, що Єгова вже зміцнив багатьох інших людей. Крім того, коли ми усвідомлюємо, що наша відважність подобається Єгові і приносить йому честь, то ще більше сповнюємось рішучості не ослабнути. Через глибоку любов до Бога ми готові зносити насмішки і навіть щось гірше (1 Івана 2:5; 4:18).
17 Не забуваймо: коли страждаємо за віру, це не означає, що ми зробили щось погане (1 Петра 3:17). Ми страждаємо за те, що обстоюємо суверенітет Єгови, чинимо добро і не є частиною цього світу. Стосовно цього апостол Петро сказав: «Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!» Апостол також зазначив: «Ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному» (1 Петра 2:20; 4:19). Наша віра подобається люблячому Богу Єгові і приносить йому честь. Яка ж вагома причина бути відважними!
Коли розмовляємо з представниками влади
18, 19. Коли ми відважно стаємо перед суддями, то яку звістку фактично доносимо їм?
18 Коли Ісус попереджав своїх послідовників, що вони будуть переслідувані, він також сказав: «На суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам» (Матвія 10:17, 18). Коли нам доводиться стати перед суддею чи правителем через фальшиві звинувачення, ми потребуємо відважності. Проте коли ми використовуємо такі обставини, аби сміливо дати свідчення, то обертаємо складну ситуацію в нагоду зробити щось важливе. Фактично ми передаємо тим, хто судить нас, слова Єгови, записані в 2-му Псалмі: «Тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: Служіть Господеві зо страхом» (Псалом 2:10, 11). Коли Свідків Єгови фальшиво звинувачують у суді, часто судді обстоюють свободу віросповідання, і ми вдячні за це. Але декотрі судді підпали під вплив наших противників. Таким Святе Письмо каже: «Помудрійте».
19 Суддям необхідно пам’ятати, що найвищий закон — це закон Бога Єгови і що всі люди, у тому числі судді, відповідальні перед Богом Єговою та Ісусом Христом (Римлян 14:10). А ми — чи доб’ємося справедливості від людського судді, чи ні — маємо всі причини бути відважними, тому що Єгова підтримує нас. Біблія каже: «Блаженні всі, хто на Нього надіється!» (Псалом 2:12).
20. Чому ми можемо бути щасливими, навіть коли нам доводиться зносити переслідування і наклеп?
20 У своїй Нагірній проповіді Ісус сказав: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться,— нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Матвія 5:11, 12). Звичайно, саме по собі переслідування не є приємним, але наша непохитність всупереч переслідуванню, у тому числі наклепницьким повідомленням у засобах масової інформації, сповнює нас радістю. Ми розуміємо, що догоджаємо цим Єгові й отримаємо винагороду. Наша відважність показує, що ми маємо справжню віру, і дає підставу для впевненості в Божому схваленні. Справді, вона свідчить, що ми цілковито надіємося на Єгову. Така надія необхідна для християнина, і про неї піде мова в наступній статті.
Чого ви навчились?
• Які ситуації сьогодні вимагають від нас відважності?
• Як ми можемо розвивати відважність?
• Які приклади відважності варті наслідування?
• Чому нам слід виявляти відважність?
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрації на сторінці 9]
Сімон Арнольд (тепер Лібстер) з Німеччини, Віддас Мадона з Малаві та Лідія і Олексій Курдаси з України виявляли відважність і протистояли лукавому.
[Ілюстрації на сторінці 10]
Ми не соромимось доброї новини.
[Ілюстрація на сторінці 11]
Павлова відважність у в’язниці посприяла поширенню доброї новини.
[Ілюстрація на сторінці 12]
Якщо ми відважно пояснюємо судді свою біблійну позицію, то доносимо йому важливу звістку.