Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Нехай зміна обставин стане для вас благословенням

Нехай зміна обставин стане для вас благословенням

Нехай зміна обставин стане для вас благословенням

Пем, Ян, Дріс і Отто — чотири християнські старійшини, котрі живуть у Нідерландах,— мають багато спільного. Усі четверо одружені, і в них є діти. Окрім того, кілька років тому вони працювали повний робочий день на світській роботі і мешкали в затишних будинках. Однак усі вони полишили роботу та присвятили свій час і сили справам Царства. Завдяки чому вони зробили такі зміни у житті? Усі четверо, незважаючи на нові обставини, не розгубилися, а зробили мудрі рішення.

НОВІ обставини виникають у житті більшості людей. Такі зміни, як одруження, поява дітей, піклування про літніх батьків, кладуть на наші плечі додаткові обов’язки. Однак іноді зміна обставин відкриває перед нами можливість збільшити християнське служіння (Матвія 9:37, 38). Наприклад, наші дорослі діти полишають дім або ми виходимо на пенсію.

Це правда, що деколи обставини в житті змінюються незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, але деякі християни зуміли покерувати своїми обставинами і в результаті збільшили участь у служінні. Саме так сталося з Пемом, Яном, Дрісом і Отто. Як їм це вдалося?

Коли діти полишають дім

Пем працював бухгалтером у фармацевтичній компанії. Він разом зі своєю дружиною Анні та двома доньками часто служили допоміжними піонерами. Пем і Анні знаходили час не лише на служіння, але і на підбадьорливе спілкування з іншими братами і сестрами. «Це стало захистом від проблем, які могли б виникнути внаслідок спілкування з нехристиянами»,— зазначають вони. Спонукані прикладом батьків, дві їхні доньки розпочали стале піонерування відразу після закінчення середньої школи.

Коли діти полишили дім, Пем і Анні усвідомили, що завдяки такій зміні обставин у них з’явилося більше часу та коштів. Вони змогли б відвідати багато цікавих місць та гарно проводити вільний час. А втім, ця пара вирішила скористатися з нових обставин у житті, щоб розширити своє християнське служіння. Отож Пем попросив у роботодавця дозволу працювати менше на один день у тижні. Згодом він домовився, аби розпочинати робочий день о сьомій ранку і закінчувати о другій. Звичайно, коли менше працюєш, доводиться задовольнятись скромнішим прибутком. Але Пему й Анні це вдавалося, і в 1991 році Пем, як і його дружина, розпочав повночасне піонерування.

Потім Пема попросили доглядати за приміщенням Залу конгресів Свідків Єгови. Аби взяти на себе таку відповідальність, ця подружня пара мусила залишити дім, де вони прожили біля 30 років, і переїхати до помешкання в Залі конгресів. Чи для них це було легко? Анні розповіла, що кожного разу, коли починала тужити за домом, вона питала себе: «Чи не нагадую я Лотову жінку?» Ні, Анні не «озирнулася» назад (Буття 19:26; Луки 17:32).

Пем та Анні побачили, що таке рішення принесло чимало благословень. Служіння в Залі конгресів, підготовка до обласних конгресів, спілкування з районними наглядачами (роз’їзними служителями), які виголошують промови у Залі, та багато інших справ приносять велику радість цьому подружжю. Оскільки Пем є замісником районного наглядача, раз на якийсь час він з дружиною відвідує збори.

Що допомогло цьому подружжю розширити своє служіння? Пем пояснює: «Коли твоє життя радикально змінюється, слід бути рішучим і зробити усе можливе, аби отримати якомога більший пожиток з нових обставин».

Спростіть своє життя

Ян і його дружина Вот мають трьох дітей. Так само як Пем, Ян прийняв мудре рішення, коли його обставини змінилися. Роками Ян мав прибуткову роботу. Він працював у банку і дуже добре забезпечував свою сім’ю. Однак у нього з’являлося чимраз сильніше бажання розширити служіння. Він розповідає: «Протягом життя моя вдячність за правду та любов до Єгови зростала». Отож у 1986 році Ян змінив свій спосіб життя. «У нас на роботі відбулися деякі зміни, і я, скориставшись із ситуації, почав працювати менше годин. Мої здивовані колеги по роботі прозвали мене Вісече, бо я працював лише у вівторок, середу й четвер. Відповідно моя зарплатня зменшилася на 40 відсотків. Я продав наш дім і купив плавучий будиночок, тож ми могли служити там, де була більша потреба у вісниках Царства. Потім я раніше вийшов на пенсію і мої прибутки зменшилися ще на 20 відсотків, зате у 1993 році я зміг розпочати повночасне піонерування».

Сьогодні Ян є членом Комітету зв’язку з лікарнями та постійним наглядачем конгресу. Вот, незважаючи на погане здоров’я, час від часу служить допоміжним піонером. Троє їхніх дітей вже одружилися і є ревними служителями Царства.

А як Ян і Вот пристосувалися до скромнішого життя? «Коли у нас було більше грошей,— каже Ян,— ми завжди пильнували, щоб не прив’язуватися до матеріальних речей. Сьогодні, можливо, доводиться трохи почекати, поки щось придбаємо, зате в нагороду ми отримуємо багато духовних благословень та нові привілеї у служінні».

Так само як Ян і Вот, Дріс і його дружина Єні також вирішили спростити життя, аби виділяти більше часу на справи Царства. Дріс і Єні служили піонерами, поки у них не з’явилася дитина. Аби забезпечити родину, Дріс працював адміністратором у великій компанії. Роботодавці вважали його добрим працівником і запропонували йому вищу посаду. Однак Дріс відхилив їхню пропозицію, адже у нього було б менше часу на християнську діяльність.

Виховання дитини та догляд за хворою мамою Єні вимагали чимало часу та зусиль. Але ця пара і далі розвивала піонерський дух. Завдяки чому вони зберігали такий дух? Єні пояснює: «Час від часу в нас жили піонери, також ми запрошували піонерів на обід, а іноді у нас зупинялися районні наглядачі». Дріс додає: «Ми вели скромне життя і намагалися не залазити в борги. Ми постановили ніколи не втягуватися у великий бізнес, також не планували купувати дім, адже не хотіли, щоб у майбутньому ці речі зв’язували нам руки».

Рішення Дріса і Єні покерувати обставинами так, аби було більше часу на справи Царства, принесло чудові результати. Обидва їхні сини служать старійшинами, а один разом зі своєю дружиною піонерує. Дріс і Єні служили спеціальними піонерами, а згодом були у районному служінні. Сьогодні вони є добровільними служителями Бетелю, а Дріс є членом Комітету філіалу.

Коли раніше виходиш на пенсію

Подібно до Дріса і Єні, Отто і його дружина Джуді піонерували перед тим, як у них народилися дві доньки. Коли Джуді була вагітна першою дитиною, Отто знайшов роботу вчителя.

У час, коли діти виростали, Отто і Джуді часто запрошували в гості піонерів, отож їхні доньки могли бачити радість, якою пломеніють повночасні християнські служителі. З часом їхня старша донька також почала піонерувати. Потім вона відвідала школу «Ґілеад», і сьогодні разом зі своїм чоловіком вони служать місіонерами в Африці. У 1987 році почала піонерувати молодша донька, а згодом і Джуді.

Коли нові обставини дозволили Отто працювати в школі менше годин, він став використовувати вільний час для піонерування. Зрештою він залишив цю роботу. Нині Отто служить у роз’їзній праці і використовує свої здібності вчителя, щоб духовно зміцняти збори.

Що Отто радить тим, хто раніше вийшов на пенсію? «Щойно ви вийшли на пенсію, не думайте відпочити рік чи два. Бо так дуже легко зовсім розслабитися. Думки про піонерування швидко промайнуть. Відразу починайте розширювати свою діяльність у зборі та в служінні».

Життєвий досвід — цінне надбання

Звичайно, брати Пем, Ян, Дріс і Отто вже не мають такої сили та снаги, як колись. Але вони набули більше зрілості, досвіду та мудрості (Приповістей 20:29). Вони зрозуміли, що таке бути батьком і якими є обов’язки матері. Ці брати разом з дружинами вирішували сімейні проблеми та ставили теократичні цілі перед своїми дітьми. Отто говорить: «Коли я відвідую збір, то завдяки сімейному досвіду можу як районний наглядач давати більш практичні поради». Подібно Дріс, який виховував власних дітей, є цінною знахідкою для родини Бетелю, де працює багато молоді.

Досвід, який набули ці брати, допомагає їм дбати про усілякі потреби збору. Завдяки своєму досвіду вони, так би мовити, вигострили лезо свого духовного знаряддя і тому ефективно використовують свої сили (Екклезіяста 10:10). До речі, ці брати часто можуть зробити набагато більше від тих, хто фізично сильніший, однак має менше досвіду.

Такі брати разом зі своїми дружинами є гарним прикладом для молодих осіб з народу Єгови. Ті бачать, що ці подружні пари особисто стикалися з багатьома труднощами, але зазнали благословень, подібно як і немало інших християн, про яких розповідається у наших публікаціях. Дуже підбадьорює, коли бачиш, як чоловіки та жінки виявляють такий же дух, як Калев, котрий попри похилий вік попросив нелегкого призначення (Ісуса Навина 14:10—12).

Наслідуйте їхню віру

Можливо, і вам вдасться наслідувати віру та вчинки подружніх пар, про які розповідається у цій статті. Пам’ятайте, правда стала способом їхнього життя. Вони розвинули у своїх дітях бажання піонерувати. Їм вдалося це, адже вони самі, як каже Ян, «подали приклад того, як любити Єгову і його організацію, також подбали про добре товариство для своїх дітей і навчили їх забезпечувати себе необхідним». Вони разом з дітьми і працювали, і розважалися. «У дні відпустки,— пригадує Пем,— ми зранку завжди разом ходили у проповідування, а після обіду разом відпочивали».

Окрім того, ці християни усе планували наперед, і, коли їхні обставини змінилися, вони не вагались, а прийняли мудрі рішення. Вони ставили собі цілі й робили конкретні кроки, аби якнайшвидше досягати їх. Вони шукали можливостей менше працювати на світській роботі, а коли їхні прибутки ставали скромнішими, охоче пристосовувалися до нових обставин (Филип’ян 1:10). Дружини повністю підтримували своїх чоловіків. Разом вони мали палке бажання ввійти у «великі й широкі двері» християнської діяльності й утішатися рясними благословеннями від Єгови (1 Коринтян 16:9; Приповістей 10:22).

Чи ви теж прагнете збільшити свою участь у служінні? Тоді скористайтеся з нових обставин, які склались у вашому житті, і це стане першим кроком, аби досягти цієї мети.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Пем і Анні доглядають Зал конгресів.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Ян і Вот беруть участь у праці проповідування.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Дріс і Єні служать у Бетелі.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Отто і Джуді готуються відвідати новий збір.