Ранні християни і Мойсеїв закон

«Закон був вихователем, який вів нас до Христа» (ГАЛАТІВ 3:24, Дерк.).

1, 2. Який пожиток отримували ізраїльтяни, котрі сумлінно дотримувалися Мойсеєвого Закону?

У 1513 році до н. е. Єгова дав ізраїльтянам звід законів. Бог сказав, що, коли вони слухатимуться його голосу, він благословлятиме їх і вони втішатимуться життям, сповненим щастя і задоволення (Вихід 19:5, 6).

² Цей звід законів, який називають Мойсеєвим Законом або просто «Законом», був ‘святим і праведним, і добрим’ (Римлян 7:12). У ньому наголошувалося на таких чеснотах, як доброзичливість, чесність, моральність і любов до ближнього (Вихід 23:4, 5; Левит 19:14; Повторення Закону 15:13—15; 22:10, 22). Також Закон заохочував євреїв любити одні одних (Левит 19:18). Крім того, їм не дозволялося спілкуватись або одружуватися з язичниками, які не були під Законом (Повторення Закону 7:3, 4). Як «стіна», що розділяла євреїв і язичників, Мойсеїв Закон не дозволяв Божому народу забруднюватися язичницьким мисленням і звичаями (Ефесян 2:14, 15, Хом.; Івана 18:28).

3. Хоча ніхто не був у стані досконало дотримуватися Закону, якій цілі він служив?

³ А втім, навіть найсумлінніші євреї не були в стані досконало дотримуватися Божого Закону. Чи Єгова сподівався від них забагато? Ні. Одна з цілей, яким служив Закон, даний ізраїльтянам,— це «виявлення переступів» (Галатів 3:19, Турконяк). Завдяки Закону щирі євреї усвідомлювали, що вкрай потребують Відкупителя.  Прихід цього Відкупителя приніс вірним євреям велику радість. Вони були на порозі визволення з-під прокляття гріха й смерті! (Івана 1:29).

4. У якому розумінні Закон був «вихователем, який вів... до Христа»?

⁴ Мойсеїв Закон був запроваджений на певний час. У своєму листі до співхристиян апостол Павло назвав його «вихователем, який вів... до Христа» (Галатів 3:24, Дерк.). У давнину вихователь супроводжував дітей по дорозі до школи і назад. Як правило, він не був учителем, а лише приводив дітей до вчителя. Подібно Мойсеїв Закон був призначений для того, щоб привести богобійних євреїв до Христа. Ісус пообіцяв, що буде зі своїми послідовниками «повсякденно аж до кінця віку» (Матвія 28:20). Отже, як тільки було створено християнський збір, «вихователь» — Закон — більше не був потрібен (Римлян 10:4; Галатів 3:25). Але деякі єврейські християни не відразу прийняли цю важливу істину. У результаті вони продовжували дотримуватися декотрих вимог Закону навіть після Ісусового воскресіння. Проте інші змінили свій спосіб мислення. Зробивши це, вони подали чудовий приклад для нас сьогодні. Подивімося, який саме.

Важливі зміни у християнському вченні

5. Які вказівки отримав Петро у видінні і чому він був приголомшений?

⁵ У 36 році н. е. християнський апостол Петро побачив незвичайне видіння. Голос з неба наказав йому заколоти і їсти птахів і тварин, котрі з погляду Закону вважалися нечистими. Петро був приголомшений! Він ніколи не їв «нічого огидного чи то нечистого». Але голос сказав йому: «Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!» (Дії 10:9—15). Петро не став вперто наполягати на тому, що не можна відходити від Мойсеєвого Закону, навпаки, він змінив свій погляд. Завдяки цьому пізніше він зміг зрозуміти дивовижні істини щодо Божих намірів.

6, 7. Завдяки чому Петро зміг дійти висновку, що тепер може проповідувати язичникам, і які ще висновки він, імовірно, зробив?

⁶ Ось як це сталося. Три чоловіки прийшли в дім, де зупинився Петро, і попросили його піти з ними до побожного необрізаного язичника на ім’я Корнилій. Петро запросив цих людей до себе і гостинно прийняв їх. Збагнувши значення даного йому видіння, Петро разом з ними наступного дня пішов до дому Корнилія. Там Петро дав ґрунтовне свідчення про Ісуса Христа. Він сказав: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя» [«Бог неупереджений», СМ], але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду». Не лише Корнилій, але і його родичі та близькі друзі виявили віру в Ісуса, і «злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова». Розуміючи, що це здійснив Єгова, Петро «звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа» (Дії 10:17—48).

⁷ Завдяки чому Петро зміг дійти висновку, що язичники, котрі не підкорялися Мойсеєвому Закону, з того часу могли ставати послідовниками Ісуса Христа? Завдяки духовній проникливості. Петро зрозумів, що необрізаних язичників можна хрестити, оскільки Бог, виливши на них свій святий дух, показав, що схвалює їх. Водночас Петро, очевидно, усвідомлював, що Бог не вимагає від християн з язичників дотримання Мойсеєвого Закону як необхідної умови для хрещення. Якби ви жили в той час, чи були б готові так само, як і Петро, змінити свій погляд?

Дехто і далі йшов за «вихователем»

8. Якого погляду щодо обрı́зання, на відміну від Петра, трималися деякі єрусалимські християни і чому?

⁸ Залишивши дім Корнилія, Петро вирушив до Єрусалима. Новина про те, що необрізані язичники «прийняли Слово Боже», дійшла до тамтешнього збору, і це викликало занепокоєння деяких учнів, які були євреями (Дії 11:1—3). Хоча «ті, хто з обрı́зання» і визнавали, що язичники можуть  бути послідовниками Ісуса, вони наполягали на тому, що, аби спастися, ці люди з інших народів повинні дотримуватися Закону. З іншого боку, в територіях, в яких мешкали переважно язичники, а єврейських християн було небагато, питання щодо обрı́зання рідко викликало суперечки. Ті два протилежні погляди співіснували близько 13 років (1 Коринтян 1:10). Яким випробуванням це, напевно, було для ранніх християн, а насамперед для язичників, котрі жили в єврейських територіях!

9. Чому було дуже важливо розв’язати спірне питання щодо обрı́зання?

⁹ Переломний момент у цьому спірному питанні настав у 49 році н. е., коли християни з Єрусалима прийшли в Антіохію Сирійську, де проповідував Павло. Вони почали навчати, що навернені язичники, згідно з Законом, повинні обрізуватися. Між ними і Павлом та Варнавою виникла чимала суперечка й незгода! Якби цей спір не було залагоджено, для деяких християн, як євреїв, так і язичників за походженням, це обов’язково стало б причиною для спотикання. Тому було вирішено послати Павла та ще кількох осіб до Єрусалима з проханням до християнського керівного органу раз і назавжди розв’язати це спірне питання (Дії 15:1, 2, 24).

Від розбіжності в поглядах до єдності думок!

10. Які обставини взяв до уваги керівний орган, перш ніж прийняти рішення щодо становища язичників?

¹⁰ Було скликано зустріч, на якій дехто, мабуть, виступав за обрı́зання, тимчасом як інші обстоювали протилежний погляд. Проте емоції не взяли верх. Після тривалої дискусії апостоли Петро й Павло розповіли про чуда, які Єгова вчинив серед необрізаних. Вони пояснили, що Бог вилив святий дух на необрізаних язичників. По суті, вони підняли питання: «Чи має християнський збір право відкидати тих, кого прийняв Бог?» Відтак учень Яків прочитав уривок з Писань, який допоміг усім присутнім зрозуміти погляд Єгови на цю справу (Дії 15:4—17).

11. Який чинник не вплинув на рішення щодо обрı́зання і з чого видно, що Єгова благословив це рішення?

¹¹ Тепер усі чекали, що скаже керівний орган. Чи єврейське походження його членів вплине на них так, що вони приймуть рішення на користь обрı́зання? Ні. Ці вірні чоловіки мали твердий намір дотримуватися керівництва Писань і Божого святого духу. Вислухавши всі свідчення, котрі стосувалися справи, керівний орган одноголосно ухвалив рішення, згідно з яким християнам з язичників не треба було обрізуватися і підпорядковуватися Мойсеєвому Закону. Звістка про це принесла братам велику радість, і відтоді збори «щоденно  зростали кількістю». Ті християни, які підкорилися чіткому теократичному керівництву, отримали ґрунтовну біблійну відповідь (Дії 15:19—23, 28, 29; 16:1—5). Однак ще одне важливе питання залишалося без відповіді.

Як бути єврейським християнам?

12. Яке питання залишалося без відповіді?

¹² Керівний орган недвозначно роз’яснив, що християнам з язичників немає потреби обрізуватися. А як бути єврейським християнам? На це питання рішення керівного органу не давало конкретної відповіді.

13. Чому неправильно було наполягати на тому, що дотримання Мойсеєвого Закону необхідне для спасіння?

¹³ Деякі єврейські християни, котрі були «ревними оборонцями Закону», продовжували обрізати своїх дітей і дотримуватися певних вимог Закону (Дії 21:20). Інші пішли ще далі: вони твердили, що, аби спастися, єврейським християнам необхідно дотримуватися Закону. У цьому вони серйозно помилялися. Наприклад, як християнин міг складати жертви для прощення гріхів, коли Христова жертва зробила такі приношення непотрібними? А як бути з вимогою Закону, згідно з якою євреям слід було уникати близьких стосунків з язичниками? Було б дуже важко для ревних християнських благовісників дотримуватися цих обмежень і водночас виконувати завдання навчати язичників усього, чого навчав Ісус (Матвія 28:19, 20; Дії  1:8; 10:28) *. Ніщо не вказує на те, що на якійсь із зустрічей керівного органу було дано роз’яснення стосовно цієї справи. Однак збір не залишився без допомоги.

14. Які вказівки щодо Мойсеєвого Закону містились у натхнених листах Павла?

¹⁴ Додаткові вказівки були отримані не через лист від керівного органу, а через натхнені послання апостолів. Наприклад, апостол Павло написав до євреїв і язичників у Римі. У своєму яскравому листі він пояснив, що справжній юдей той, «хто в душі такий; і те обрı́зання, яке в серці, за духом» (Римлян 2:28, 29, Дерк.). Також з метою довести, що християни більше не під Законом, Павло використав наочний приклад. Він сказав, що жінка не може бути дружиною одночасно двох чоловіків. Але якщо її чоловік помре, вона стане вільною вступити в новий шлюб. Потім Павло показав, що подібно помазані християни не можуть підкорятися Мойсеєвому Закону і в той самий час належати Христу. Щоб об’єднатися з Христом, вони повинні були ‘вмерти для Закону’ (Римлян 7:1—5).

Єврейські християни не відразу розуміють суть питання

15, 16. Чому деякі єврейські християни так і не зрозуміли, що немає потреби дотримуватися Закону, і як це вказує на необхідність духовно пильнувати?

¹⁵ Павлова аргументація стосовно дотримання  Мойсеєвого Закону була незаперечною. Чому ж тоді деякі єврейські християни не зрозуміли суті цього питання. По-перше, їм бракувало духовної проникливості. Наприклад, вони занехаяли споживання твердої духовної поживи (Євреїв 5:11—14). Також вони нерегулярно відвідували християнські зібрання (Євреїв 10:23—25). Інша причина, чому дехто не розумів суті цієї справи, можливо, була пов’язана з самою природою Закону. Закон зосереджувався на тому, що можна було побачити, до чого можна було доторкнутися: до таких речей належали храм і священство. Тим, кому бракувало духовності, легше було прийняти Мойсеїв Закон, ніж глибші принципи християнства, які зосереджувалися на невидимій дійсності (2 Коринтян 4:18).

¹⁶ Ще одна причина, чому певні особи, які вважали себе християнами, завзято дотримувалися Закону, описана в Посланні Павла до галатів. Він пояснив, що ці люди хотіли, щоб їх шанували, вважали членами одної з основних релігій. Замість того щоб помітно відрізнятися від решти суспільства, вони готові були піти майже на будь-який компроміс, аби стати його частиною. Для них важливішим було здобути схвалення людей, а не Єгови (Галатів 6:12).

17. Коли став повністю зрозумілим правильний погляд на дотримання Закону?

¹⁷ Проникливі християни, котрі уважно вивчали натхнені Богом послання Павла та інших, робили слушні висновки щодо Мойсеєвого Закону. Однак лише в 70 році н. е. правильний погляд на Закон став повністю зрозумілим всім єврейським християнам. Це сталося, коли Бог допустив знищення Єрусалима, його храму і записів, які стосувалися священства. Унаслідок цього вже більше ніхто не міг дотримуватися всіх вимог Закону.

Застосовуйте цей урок сьогодні

18, 19. а) Який спосіб мислення нам слід розвивати, а якого уникати, щоб залишатися духовно здоровими? б) Чого щодо виконання вказівок відповідальних братів нас вчить приклад Павла? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 24).

¹⁸ Після розгляду цих подій далекого минулого ви, можливо, запитуєте себе: «Коли б я жив у той час, як поставився б до поступового виявлення Божої волі? Чи я непохитно наполягав би на дотриманні традиційних поглядів? Чи, навпаки, терпеливо чекав би, коли стане ясним, як слід правильно розуміти це питання? І коли це сталося б, чи я повністю погодився б з таким розумінням?»

¹⁹ Звичайно, неможливо впевнено сказати, як поводилися б ми, якби жили у той час. Але можна запитати себе: «Як я ставлюся до роз’яснень стосовно розуміння Біблії, які надаються у наш час? (Матвія 24:45). Коли приходять біблійні вказівки, чи стараюсь я застосовувати їх, дотримуючись не лише букви закону, але і його духу? (1 Коринтян 14:20). Чи я терпеливо чекаю від Єгови відповідей на питання, на котрі, здається, вже давно треба відповісти?» Дуже важливо якнайкраще використовувати духовну поживу, яку сьогодні отримуємо, щоб «ми не відпали» (Євреїв 2:1). Коли Єгова надає керівництво через своє Слово, свій дух і свою земну організацію, уважно слухаймо. І тоді Єгова благословить нас безконечним життям, сповненим щастя і задоволення.

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• У якому розумінні Мойсеїв Закон був подібний до «вихователя, який вів... до Христа»?

• Як би ви пояснили, чому Петро і «ті, хто з обрı́зання» по-різному сприйняли зміни в розумінні правди?

• Чого ви навчилися про те, як Єгова відкриває правду у наші дні?

[Запитання для вивчення]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 24]

Павло смиренно приймає випробування

У 56 році н. е., після успішної місіонерської подорожі, Павло прибув до Єрусалима. Там на нього чекало випробування. До тамтешнього збору дійшла новина: Павло навчає, що Закон скасований. Старші чоловіки боялися, що Павлова відвертість стосовно Закону доведе до спотикання новонавернених єврейських християн, котрі могли б дійти висновку, ніби християнам бракує поваги до заходів Єгови. У зборі було чотири єврейських християнина, які склали обітницю назорея. Щоб виконати вимоги обітниці, вони повинні були піти до храму.

Старші чоловіки попросили Павла піти до храму разом з цими чотирьома особами і заплатити за них видатки. Павло написав принаймні два натхнених послання, в яких стверджував, що для спасіння необов’язково дотримуватися Мойсеєвого Закону. Проте він брав до уваги сумління інших. Раніше він писав про себе: «Для підзаконних — був, як підзаконний... щоб придбати підзаконних» (1 Коринтян 9:20—23). Хоча, коли справа стосувалася важливих біблійних принципів, Павло ніколи не йшов на компроміс, він вирішив прийняти пропозицію старших чоловіків (Дії 21:15—26). У цьому не було нічого неправильного. Розпорядок щодо обітниць ні в чому не суперечив Біблії, і храм використовувався не для ідолопоклонства, а для правдивого поклоніння. Щоб не давати приводу для спотикання, Павло виконав прохання старших чоловіків (1 Коринтян 8:13). Без сумніву, це вимагало від Павла чималої смиренності, і цей факт зміцнює нашу повагу до нього.

[Ілюстрація на сторінках 22, 23]

Упродовж років серед християн співіснували різні погляди щодо Мойсеєвого Закону.