Верховний суд захищає правдиве поклоніння у «краю Арарат»

Сивоволосий вірменин, батько трьох дітей, стоїть перед найвищим судом своєї країни. Його свобода, як і свобода багатьох його співвіруючих, у небезпеці. Суд слухає, як він, пояснюючи свої переконання, цитує Біблію. Перш ніж дізнатися про те, яке важливе значення перемога в суді мала для правдивого поклоніння в тому краї, розгляньмо обставини, котрі передували цьому слуханню.

ВІРМЕНІЯ лежить на схід від Туреччини і на південь від Великого Кавказького хребта. Кількість населення цієї країни перевищує три мільйони. Ті, хто перебуває в Єревані, столиці цієї країни, захоплюються видом двох вершин гори Арарат, де, як традиційно вважається, після всесвітнього Потопу спинився Ноїв ковчег (Буття 8:4) *.

Свідки Єгови виконують своє християнське служіння у Вірменії з 1975 року. Після того як у 1991 році Вірменія здобула незалежність від колишнього Радянського Союзу, було створено Державну раду у справах релігій, яка повинна була здійснювати  реєстрацію релігійних організацій. Однак ця рада неодноразово відмовляла в реєстрації Свідкам Єгови, і головним приводом для цього було питання християнського нейтралітету. У результаті, починаючи з 1991 року, понад 100 молодих Свідків у Вірменії були засуджені й у більшості випадків ув’язнені через те, що залишалися вірними своїй позиції щодо військової служби, позиції, яка ґрунтується на Біблії.

Рада також запропонувала державній прокуратурі дослідити законність релігійної діяльності Левона Марґаряна, християнського старійшини і працьовитого юриста одної з місцевих атомних електростанцій. Урешті брата Марґаряна було обвинувачено за статтею 244 Кримінального кодексу Вірменії, статтею, яка є пережитком радянського закону, що був ухвалений за часів Хрущова, аби перешкодити діяльності Свідків Єгови та інших релігійних груп і в кінцевому рахунку їх ліквідувати.

Відповідно до цієї статті злочином є організація або керівництво релігійною групою, яка під приводом проповідування релігійних віровчень «втягує молодь у відвідування релігійних зібрань незареєстрованої релігії» і «спонукує своїх членів відмовлятися від виконання громадянських обов’язків». Щоб довести своє твердження, сторона обвинувачення наголошувала на тому, що на зібраннях, які проводив брат Марґарян у місті Мецамор, були присутні неповнолітні діти. Обвинувачі також заявляли, що брат Марґарян примушував молодих членів збору відмовлятися від військової служби.

Початок судового розгляду

Суд розпочався в п’ятницю 20 липня 2001 року в Армавірському обласному суді під головуванням судді Манвела Симоняна. Слухання тривало ще й у серпні. Даючи показання, свідки зі сторони обвинувачення у кінцевому рахунку визнали, що агенти Міністерства національної безпеки (колишнього КДБ) продиктували їм частину письмових свідчень проти брата Марґаряна і примусили під ними підписатися. В одному випадку жінка визнала, що певний представник Міністерства безпеки наказав їй заявити, що «Свідки Єгови проти нашого уряду і нашої релігії». Ця жінка зізналася, що не знає особисто жодного Свідка Єгови, а лише чула спрямовані проти них обвинувачення по державному телебаченню.

Коли надали слово брату Марґаряну, він заявив, що неповнолітні діти, які відвідують зібрання Свідків Єгови, роблять це з дозволу батьків. Також він пояснив, що рішення щодо військової служби кожен приймає особисто. Обвинувач проводив перехресний допит протягом кількох днів. Брат Марґарян, користуючись Біблією, спокійно відповідав на запитання щодо своїх релігійних переконань, а обвинувач тим часом перевіряв процитовані вірші у власній Біблії.

Вісімнадцятого вересня 2001 року суддя виголосив вирок, згідно з яким Марґаряна було визнано «невинним» за відсутністю у його діях «складу злочину». В агентстві Ассошіейтед Пресс з’явилося цікаве повідомлення стосовно цієї судової справи. У ньому говорилось: «Сьогодні з одного із керівників Свідків Єгови у Вірменії знято обвинувачення у прозелітизмі і примушуванні молоді до ухилення від військової служби. Після двомісячного слухання справи суд заявив,  що доказів проти цього керівника, Левона Маркаряна [Марґаряна], недостатньо. Він міг отримати до п’яти років ув’язнення. (...) Хоча Конституція Вірменії гарантує свободу релігії, однак новим групам важко зареєструватися, а вимоги для реєстрації сприяють інтересам Вірменської апостольської церкви, яка в цій країні є панівною». У прес-релізі за 18 вересня 2001 року Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) заявила: «ОБСЄ вітає рішення суду, однак і далі жалкує, що цю справу взагалі було прийнято до розгляду».

Судовий процес продовжується

Незважаючи на це, сторона обвинувачення подала апеляцію, і розгляд в апеляційному суді тягнувся ще чотири місяці. Коли на початку судового розгляду для брата Марґаряна настав час давати показання, один з суддів поставив перше запитання. Тільки-но брат Марґарян почав відповідати, суддя, під головуванням якої проходило слухання, перервала його і почала звинувачувати. Після цього вона не дозволила брату Марґаряну відповісти повністю ні на одне запитання. Не пояснюючи причин, вона також вилучила з протоколу більшість запитань, які ставилися йому зі сторони захисту. Під час суду зал був наповнений релігійними фанатиками, настроєними проти Свідків Єгови. Вони неодноразово викрикували образи на брата Марґаряна. Після закінчення засідання по телебаченню поширювалися численні фальшиві та перекручені повідомлення щодо судового процесу, в яких, наприклад, стверджувалося, що брат Марґарян фактично визнав свою вину.

Приблизно у середині судового засідання суддя, що головувала в судовій колегії з трьох членів, здивувала присутніх, представивши лист від Державної ради у справах релігій, у якому від прокуратури вимагалося вжити заходів проти брата Марґаряна. Такий поворот подій шокував міжнародних спостерігачів, котрі були присутні на суді, адже у своїй заяві на членство в Раді Європи Вірменія зобов’язалася «забезпечити такі умови, за яких усі Церкви або релігійні громади, зокрема ті, яких вважають  «нетрадиційними», зможуть без будь-якої дискримінації провадити релігійну діяльність».

Упродовж наступних тижнів атмосфера під час судового розгляду ставала дедалі напруженішою. Противники продовжували нападати на Свідків Єгови як в залі суду, так і поза його стінами. У деяких випадках жінок били по ногах. Коли на одного Свідка напали, а він не хотів вдатися до сили, йому завдали удару по хребті, в результаті чого він потрапив до лікарні.

Тим часом для розгляду справи було призначено нового головуючого суддю. Попри намагання декого з присутніх залякати представника захисту цей новий головуючий контролював ситуацію і навіть розпорядився, щоб поліція вивела з залу жінку, яка вигукувала погрози на адресу захисника.

Справу передано в найвищий суд Вірменії

Зрештою 7 березня 2002 року апеляційний суд виніс ухвалу про залишення без змін вироку суду першої інстанції. Цікаво, що за день до виголошення цієї ухвали Державну раду в справах релігій було розпущено. І знову сторона обвинувачення подала касаційну скаргу, цього разу в найвищий суд Вірменії — Касаційний суд. Тепер обвинувачі вимагали, щоб суд повернув справу на новий розгляд, для «винесення обвинувального вироку».

Судова колегія у складі шести членів під головуванням Мгера Хачатряна зібралася для розгляду справи об 11 годині ранку 19 квітня 2002 року. У своїй початковій промові один з обвинувачів висловив глибоке обурення тим, що два попередні суди не спромоглися визнати брата Марґаряна винним. Проте на цей раз четверо суддів переривали вже самого обвинувача і ставили гострі запитання йому. Один із суддів висловив сувору догану обвинувачеві за те, що той намагався викликати упередження суду, включивши до свого подання проти брата Марґаряна працю проповідування Свідків Єгови і їхній статус як незареєстрованої релігії, у той час як ні перше, ні останнє не визначається статтею 244 як злочин. Після цього суддя охарактеризував дії сторони обвинувачення як «переслідування шляхом кримінальної справи». Інший суддя згадав різні справи, що розглядалися Європейським судом, рішеннями якого Свідків Єгови було визнано «відомою релігією», права якої захищені Європейською конвенцією про права людини. Тим часом священик, який був присутнім у залі суду, вигукував, що Свідки Єгови розділяють націю. Суд поставив перед ним вимогу дотримуватися тиші.

Згодом судді викликали Левона Марґаряна і надали йому слово. З боку найвищого суду це рішення було безпрецедентним. Брат Марґарян дав чудове свідчення про християнську позицію Свідків Єгови у різних питаннях (Марка 13:9). Після короткої наради суд одноголосно виніс рішення, яким залишив виправдувальний вирок без змін, а касаційну скаргу — без задоволення. Можна було помітити, як брат Марґарян відчув полегшення. У своєму письмовому рішенні суд заявив: «Згідно з чинним законодавством, ця діяльність [Левона Марґаряна] не має злочинного характеру, а дане обвинувачення суперечить статті 23 Конституції Вірменії і статті 9 Європейської конвенції».

Наслідки прийнятого рішення

Якби сторона обвинувачення досягла успіху, це підготувало б ґрунт для вживання юридичних заходів проти інших старійшин Свідків Єгови у зборах по всій Вірменії. Сподіваємось, що чітке рішення, винесене Касаційним судом, служитиме запобіганню таким нападкам. Крім того, рішення не на користь Свідків Єгови могло б стати приводом для подальшої відмови щодо їхньої реєстрації. Тішить те, що тепер суд усунув такий привід.

Майбутнє покаже, чи отримають понад 7000 Свідків Єгови у цій країні дозвіл на реєстрацію. А тим часом правдиве поклоніння і далі успішно розвивається у «краю Арарат».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 12]

Левон Марґарян перед судом.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Брат Марґарян і його сім’я.