Татіан — апологет чи єретик?

ПІД кінець своєї третьої місіонерської подорожі апостол Павло зустрівся зі старшими чоловіками ефеського збору. Він сказав їм: «Я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою» (Дії 20:29, 30).

Справді, як і попереджував Павло, II сторіччя н. е. стало періодом змін і передреченого відступництва. Гностицизм, поширений релігійний і філософський рух, який занечищував віру багатьох, ставав тоді популярним. Гностики вважали, що духовні речі є добром, а будь-яка матерія — це зло. Оскільки вони доводили, що усе тілесне є злим, то відкидали шлюб і розмноження, стверджуючи, що це започаткував Сатана. На думку деяких гностиків, добрим є лише те, що стосується духу, отож людина може робити зі своїм тілом усе, що завгодно. Такі погляди призводили до крайнощів: чи то до аскетизму, чи до потурання плоті. Гностики заявляли, що спасіння можна отримати через містичний гностицизм, тобто самопізнання, а це переконання не залишало місця для правди з Божого Слова.

Як ті, що вважали себе християнами, реагували на таке небезпечне вчення, як гностицизм? Декотрі вчені чоловіки виступили проти цієї фальшивої доктрини, тимчасом як інші піддалися її впливу. Наприклад, Іриней усе життя боровся з такими єретичними вченнями. Він вчився у Полікарпа, чоловіка, котрий був сучасником апостолів. Полікарп радив суворо дотримуватися вчень Ісуса Христа і його учнів. Однак Флорин, друг Іринея, навчаючись у того ж наставника, став прихильником вчень Валентина, найвидатнішого представника гностицизму. То були справді неспокійні часи.

На релігійну атмосферу того часу проливають світло твори Татіана, визначного письменника II сторіччя. Якою людиною був Татіан? Як він став сповідувати християнство? Чи єресь гностиків вплинула на нього? Ті, хто шукає сьогодні правду, розглянувши життя і твори Татіана, можуть взяти для себе цінні уроки.

Знайомство з «варварськими книгами»

Татіан був уродженцем Сирії. Завдяки тому що Татіан багато подорожував і захоплювався читанням, він добре знав греко-римську культуру того часу. Татіан прибув до Рима як мандрівний ритор.  Однак у Римі його увагу привернуло християнство. Він почав спілкуватися з Юстином Мучеником і, можливо, став його учнем.

Коли Татіан описує своє навернення до номінального християнства, то зазначає: «Я досліджував, як можна знайти істину». Ось що він пише після того, як йому випала нагода ознайомитися зі Святим Письмом: «Я натрапив на деякі варварські книги, давніші від грецьких учень і настільки божественні, що їх навіть не можна порівняти з хибними поглядами греків. І я повірив цим книгам через невибагливість висловлювань, безпосередність письменників, передбачення майбутніх подій, велич моральних заповідей і вчення про єдиного Володаря усього всесвіту».

Татіан настійно заохочував своїх сучасників дослідити тогочасне християнство й звернути увагу, наскільки воно просте і зрозуміле у порівнянні із заплутаними поганськими вченнями. А що з творів Татіана можемо довідатися ми?

Про що розповідають його твори?

Твори Татіана зображають його як апологета, письменника, який виступає на захист своєї віри. Він був досить вороже настроєний проти поганської філософії. У своїй праці «Слово до греків» Татіан підкреслює нікчемність поганства і розсудливість номінального християнства. Його стиль написання стає досить різким, коли він висловлює зневагу до грецького світогляду. Наприклад, згадуючи про філософа Геракліта, він зазначає: «Смерть [цього чоловіка] викрила його невігластво; бо коли він захворів водянкою, то, ставлячись до медицини так само, як до філософії, обклався коров’ячим гноєм, який затвердів і стягнув усе його тіло; отож він помер від розриву».

Татіан високо цінував віру в одного Бога, Творця усього (Євреїв 3:4). У своєму творі «Слово до греків» він називає Бога «Духом» і зазначає: «Тільки Він не має початку, Він Сам є початком усього» (Івана 4:24; 1 Тимофія 1:17). Відкидаючи використання образів у поклонінні, Татіан писав: «Як дерево і каміння можуть бути богами для мене?»  (1 Коринтян 10:14). Він вірив, що Слово, Логос, з’явилося як первородний чин небесного Отця, і згодом Бог використав його у творенні матеріального світу (Івана 1:1—3; Колосян 1:13—17). Стосовно воскресіння у призначений час Татіан писав: «Ми віримо, що після закінчення всього настане воскресіння тіл». А ось як він пояснює, чому ми помираємо: «Ми не створені, щоб помирати, але вмираємо з власної вини. Згубу нам принесла воля, і ми, будучи вільними, стали рабами через гріх».

Погляди Татіана про душу були досить суперечливими. Він каже: «Греки, душа сама по собі є смертною, а не безсмертною. Хоча вона може й не помирати. Душа, котра не знає правди, вмирає та руйнується разом з тілом, але наприкінці світу разом з тілом воскресає, отримуючи смерть як покарання навіки». Не до кінця зрозуміло, що Татіан тут мав на думці. Може, він намагався триматись біблійних учень і водночас догоджати своїм сучасникам, занечищуючи істини зі Святого Письма поганськими філософіями?

Вартим уваги є твір Татіана «Діатессарон» або «Звід чотирьох Євангелій». Завдяки Татіану збори у Сирії вперше змогли прочитати Євангелія своєю рідною мовою. «Діатессарон» вважали цінною працею, що являла собою звід чотирьох Євангелій в одному переказі. Ним стала користуватися Сирійська церква.

Християнин чи єретик?

Якщо уважно дослідити праці Татіана, можна дійти висновку, що він був знайомий зі Святим Письмом і мав велику повагу до нього. Ось як він описує вплив Біблії на нього: «Не прагну бути заможним, відмовляюся від військових чинів, ненавиджу розпусту, а ненаситна жадібність ніколи не змусить мене стати мореплавцем... мене не обтяжує божевільне жадання слави... Сонце одне для всіх, і одна смерть приходить на всіх, незалежно чи хтось живе у розкошах чи в бідності». Він радить: «Помри для світу, відкинувши його безумство; живи для Бога і, пізнавши Його, відкинь свою стару природу» (Матвія 5:45; 1 Коринтян 6:18; 1 Тимофія 6:10).

Однак зверніть увагу на твір Татіана «Про досконалість згідно із заповідями Спасителя». У цьому творі він висловлює думку, що подружнє життя започаткував Диявол. Татіан стверджував, що люди через подружні узи стають рабами тлінного світу, тому він суворо засуджував шлюб.

Десь 166 року н. е., після смерті Юстина Мученика, Татіан, здається, став засновником секти аскетів, які називалися енкратити, або ж принаймні почав близько спілкуватися з нею. Прихильники цієї секти наголошували на необхідності наполегливо розвивати самовладання і панувати над своїм тілом. Вони провадили аскетичний спосіб життя, відмовлялися від вина, шлюбу і майна.

Урок для нас

Чому Татіан так відхилився від Святого Письма? Чи він став «забудько слухач»? (Якова 1:23—25). Можливо, він не відцурався нечистих байок і його звели людські філософії? (Колосян 2:8; 1 Тимофія 4:7). А може, те, що він обстоював цілком помилкові вчення, свідчить про якісь психічні розлади?

Хоч би якою була причина відступлення Татіана, його життя і твори допомагають зрозуміти, яка релігійна атмосфера панувала у той час. Його приклад показує, наскільки руйнівним може бути вплив світських філософій. Отож, пам’ятаймо застереження апостола Павла уникати «безбожних пустих балачок та істин, що брехливо називаються «знанням» (1 Тимофія 6:20, СМ).