Христос говорить до зборів
Христос говорить до зборів
«Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй» (ОБ’ЯВЛЕННЯ 2:1).
1, 2. Чому нам слід цікавитися тим, що Христос сказав семи зборам у Малій Азії?
ІСУС ХРИСТОС, єдинородний Син Єгови, є Головою християнського збору. Щоб збір його помазаних послідовників залишався незаплямованим, Христос головує над ним, використовуючи як похвалу, так і докір (Ефесян 5:21—27). Приклади цього містяться у 2-му та 3-му розділах книги Об’явлення. Там ми знаходимо могутні й водночас сповнені любові звістки, скеровані до семи зборів у Малій Азії.
2 Перед тим як апостол Іван почув Ісусові слова, звернені до семи зборів, він отримав видіння «Господнього дня» (Об’явлення 1:10). Цей «день» почався встановленням Месіанського Царства у 1914 році. Отже, те, що Христос сказав зборам, є життєво важливим у ці останні дні. Його заохочення і поради допомагають нам зносити теперішні тяжкі часи (2 Тимофія 3:1—5).
3. Що символізують «зорі», «Анголи» і «свічники золоті», котрі бачив апостол Іван?
3 Іван побачив прославленого Ісуса Христа, який «тримає сім зір у правиці Своїй» і «ходить серед семи свічників золотих», тобто зборів. «Зорі» — це «Анголи семи Церков [«зборів», НС]» (Об’явлення 1:20; 2:1). Інколи зорі символізують духовних істот, ангелів. Але Христос не став би послуговуватися людиною, аби писати звістки духовним створінням. Тому логічно, що ці «зорі» означають помазаних духом наглядачів, тобто ради старійшин. Слово «Анголи» вказує на те, що вони виконують роль посланців. У зв’язку з ростом Божої організації «вірний домоправитель» призначив наглядачами кваліфікованих чоловіків також і з числа Ісусових «інших овець» (Луки 12:42—44; Івана 10:16).
4. Яку користь отримують старійшини, коли зважають на те, що́ Христос говорить до зборів?
4 «Зорі» Ісус тримає у своїй правиці, тобто під своєю владою, керівництвом, милістю й охороною. Отже, вони йому підзвітні. Прислухаючись до його слів, звернених до кожного з семи зборів, старійшини в наш час розуміють, як справлятися з подібними ситуаціями. Проте слухати Божого Сина потрібно всім християнам (Марка 9:7). Тож чого ми можемо навчитися, зважаючи на те, що́ Христос говорить до зборів?
До ангела в Ефесі
5. Яким містом був Ефес?
5 Ісус похвалив збір в Ефесі, але разом з цим і докорив йому. (Прочитайте Об’явлення 2:1—7). У цьому заможному торговельному й релігійному центрі на західному узбережжі Малої Азії стояв величезний храм богині Артеміди. Хоча Ефес був просякнутий аморальністю, фальшивою релігією і спіритизмом, Бог благословляв служіння апостола Павла та інших християн у цьому місті (Дії, розділ 19).
6. Чим вірні християни наших днів подібні до християн у стародавньому Ефесі?
6 Христос похвалив збір в Ефесі такими словами: «Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони». Нині збори правдивих послідовників Ісуса також відомі своїми добрими ділами, тяжкою працею і стійкістю. Вони не виявляють терпимості до фальшивих братів, котрі прагнуть, аби їх вважали апостолами (2 Коринтян 11:13, 26). Подібно до ефесян, вірні християни наших днів теж не можуть «терпіти лихих». Тому, щоб зберегти чистоту поклоніння Єгові і захистити збір, вони не спілкуються з нерозкаяними відступниками (Галатів 2:4, 5; 2 Івана 8—11).
7, 8. Яка серйозна проблема існувала в ефеському зборі і як нам діяти у подібних ситуаціях?
7 Однак у ефеських християн була серйозна проблема. Ісус сказав: «Маю на тебе, що ти покинув свою першу любов». Членам того збору треба було відновити свою першу любов до Єгови (Марка 12:28—30; Ефесян 2:4; 5:1, 2). Усі ми також повинні остерігатися того, щоб не втратити першої любові до Бога (3 Івана 3). Але що робити, коли головне місце в нашому житті починає займати, наприклад, прагнення матеріального багатства чи задоволень? (1 Тимофія 4:8; 6:9, 10). Тоді нам слід палко молитися про Божу допомогу, аби замість таких схильностей розвинути глибоку любов до Єгови і вдячність за все, що він і його Син зробили для нас (1 Івана 4:10, 16).
8 Христос спонукував ефеський збір: «Пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби». Якими були б наслідки, якби ефесяни цього не зробили? Ісус сказав: «Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця». Коли б усі вівці втратили першу любов, то «свічник», тобто збір, припинив би своє існування. Тому, будучи ревними християнами, докладаймо всіх зусиль, щоб наш збір у духовному плані продовжував яскраво світити (Матвія 5:14—16).
9. Як слід ставитися до сектантства?
9 Ефесяни заслуговували похвали за те, що ненавиділи «учинки Николаїтів». Крім згадки в книзі Об’явлення, про походження, вчення та звичаї цієї секти не відомо нічого. Та оскільки Ісус засуджував тих, що ставали послідовниками людей, нам треба, подібно до ефеських християн, ненавидіти сектантство (Матвія 23:10).
10. Що чекає на осіб, які прислуха́ються до того, що говорить дух?
10 «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам»,— сказав Христос. Коли Ісус був на землі, він говорив під впливом Божого духу (Ісаї 61:1; Луки 4:16—21). Отже, нам слід приділяти увагу тому, що́ Бог говорить через нього своїм святим духом. Під керівництвом духу Ісус пообіцяв: «Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім». Для помазанців, котрі прислуха́ються до того, що говорить дух, це означає безсмертя в небесному «раю Божім», тобто у присутності самого Єгови. Члени «натовпу великого», які теж слухають, що говорить дух, житимуть у земному раю, де вони будуть пити з «ріки живої води» і зцілятися «листям дерев», що ростуть уздовж неї (Об’явлення 7:9; 22:1, 2; Луки 23:43).
11. Як ми можемо заохочувати інших любити Єгову?
11 Ефесяни втратили свою першу любов. Але що робити, коли подібна ситуація виникає у зборі сьогодні? Нехай же кожен з нас заохочує інших любити Єгову, розмовляючи з ними про його сповнені любові вчинки. Ми можемо висловлювати свою вдячність за Божу любов, яка виявилася в тому, що він дав викуп через свого дорогого Сина (Івана 3:16; Римлян 5:8). Коли доречно, можна згадувати про Божу любов у коментарях і пунктах програми на зібраннях. Ми покажемо, що любимо Єгову, вихваляючи його ім’я в християнському служінні (Псалом 145:10—13). Так, наші слова і вчинки могли б значно посприяти відновленню або зміцненню першої любові всього збору.
До ангела в Смірні
12. Що відомо з історії про Смірну і релігійні звичаї, які там існували?
12 Збір у Смірні отримав похвалу від Христа, «Першого й Останнього, що був мертвий й ожив». (Прочитайте Об’явлення 2:8—11). Смірна (сьогодні Ізмір, Туреччина) була побудована на західному узбережжі Малої Азії. Місто населяли греки, аж поки близько 580 року до н. е. лідійці не зруйнували його. Наступники Александра Македонського відбудували Смірну на новому місці. Вона стала частиною римської провінції Азія і була процвітаючим торговельним центром, відомим своїми вишуканими громадськими спорудами. Храм Тіберія Цезаря робив її центром поклоніння імператорові. Поклонники повинні були спалити щіпку фіміаму і сказати: «Цезар — Господь». Християни не могли підкорятися цій вимозі, оскільки визнавали «Ісуса за Господа». У результаті їх переслідували (Римлян 10:9).
13. У якому розумінні християни у Смірні, незважаючи на бідність, були багатими?
13 Крім переслідувань, християни в Смірні потерпали від бідності, можливо, стикаючись при цьому з економічними санкціями через відмову від участі в поклонінні імператорові. Сьогоднішні служителі Єгови також не звільнені від подібних випробувань (Об’явлення 13:16, 17). Незважаючи на бідність у матеріальному плані, ті, хто схожий на християн у Смірні, багаті духовно, а це найважливіше! (Приповістей 10:22; 3 Івана 2).
14, 15. Яку втіху помазанці можуть черпати з Об’явлення 2:10?
14 Більшість юдеїв у Смірні були «зборищем сатани», оскільки вони дотримувалися небіблійних традицій, відкинули Божого Сина і зневажали зачатих духом послідовників Христа (Римлян 2:28, 29). Яким же джерелом втіхи для помазанців стали такі Христові слова: «Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в’язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!» (Об’явлення 2:10).
15 Ісус не боявся віддати життя, обстоюючи верховну владу Єгови (Филип’ян 2:5—8). Хоча сьогодні Сатана веде війну проти помазаного останку, його члени не бояться того, що́ їм доведеться знести,— страждань, ув’язнення чи насильницької смерті (Об’явлення 12:17). Вони переможуть світ. І, на відміну від в’янучого вінка з квітів, яким нагороджували переможців язичницьких змагань, Христос обіцяє, що дасть воскреслим помазанцям «вінця життя»: вони житимуть як безсмертні створіння на небі. Який безцінний дар!
16. На чому нам треба зосереджувати свою увагу, якщо наш збір подібний до збору в стародавній Смірні?
16 А що, коли збір, до якого ми належимо, подібний до збору в стародавній Смірні? У такому разі, без різниці, небесна в нас надія чи земна, допомагаймо співвіруючим зосереджуватися на головній причині, з якої Бог допускає переслідування,— на спірному питанні стосовно верховної влади в Усесвіті. Зберігаючи непорочність, кожен Свідок Єгови доводить, що Сатана — брехун, а також показує, що, навіть зазнаючи переслідувань, людина може непохитно обстоювати право Бога бути Владикою Всесвіту (Приповістей 27:11). Заохочуймо інших християн терпіти переслідування, і вони, роблячи це, матимуть честь служити «безстрашно [Єгові] у святості й праведності перед Ним по всі дні життя», а навіть вічно (Луки 1:68, 69, 74, 75).
До ангела в Пергамі
17, 18. Центром якого поклоніння був Пергам і що могла означати відмова від участі в такому ідолопоклонстві?
17 Збір у Пергамі отримав як похвалу, так і докір. (Прочитайте Об’явлення 2:12—17). Розташований приблизно за 80 кілометрів на північ від Смірни, Пергам був містом, поглинутим язичницькою релігією. Сюди, схоже, втекли з Вавилона халдейські маги, тобто астрологи. Немічні люди юрбами йшли в Пергам до відомого храму Асклепія, фальшивого бога лікування і лікарської справи. Пергам, в якому були три храми, присвячені поклонінню Цезарю Августу, названо «головним центром культу імператора часів ранньої імперії» («Британська енциклопедія», 1959 рік, том 17, сторінка 507).
18 У Пергамі стояв жертовник, присвячений Зевсу. Також це місто було осередком поклоніння людині, до чого спонукував Сатана. Не дивно, що, за словами Ісуса, цей збір жив там, де «престол сатани»! Відмова від поклоніння імператорові могла означати смерть для кожного, хто обстоював верховну владу Єгови. Світ усе ще лежить у владі Диявола, але в наш час ідолами стають символи держави (1 Івана 5:19). З першого століття й до наших днів чимало вірних християн загинули мученицькою смертю, подібно до Антипи, якого Христос називає «Свідок Мій вірний». Бог Єгова та Ісус Христос, безсумнівно, пам’ятають таких відданих служителів (1 Івана 5:21).
19. Що зробив Валаам і чого слід остерігатися всім християнам?
19 Христос також говорить про «науку Валаама». Фальшивий пророк Валаам через своє користолюбство намагався проклясти Ізраїль. Коли Бог обернув його прокляття на благословення, Валаам спільно з моавським царем Балаком заманив ізраїльтян у пастку ідолопоклонства й неморальності. Християнським старійшинам треба твердо стояти за праведність, так само як Пінхас, який виступив проти задуманого Валаамом (Числа 22:1—25:15; 2 Петра 2:15, 16; Юди 11). Більш того, остерігатися ідолопоклонства і не допускати, щоб до християнського збору проникала неморальність, повинні всі християни (Юди 3, 4).
20. Що повинен робити християнин, якщо в нього розвиваються відступницькі погляди?
20 Пергамський збір був у серйозній небезпеці, оскільки терпів «таких, що тримаються науки Николаїтської». Христос сказав до збору: «Покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст». Сектанти хочуть завдати християнам духовної шкоди, тому ті, хто має намір сприяти незгодам і сектантству, не успадкують Божого Царства (Римлян 16:17, 18; 1 Коринтян 1:10; Галатів 5:19—21). Якщо у християнина розвиваються відступницькі погляди і виникає бажання поширювати їх, йому необхідно прислу́хатися до Христового попередження! Щоб не накликати на себе біди, він повинен розкаятися і шукати духовної підтримки у старійшин збору (Якова 5:13—18). Від негайності дій залежить життя, оскільки незабаром прийде Ісус, щоб виконати присуд.
21, 22. Хто може їсти «приховану манну» і що це символізує?
21 Вірним помазаним християнам та їхнім відданим супутникам не треба боятися прийдешнього суду. На всіх, хто прислуха́ється до Ісусових порад, даних під керівництвом Божого святого духу, чекають благословення. Наприклад, помазанцям, котрі переможуть світ, буде дозволено їсти «приховану манну», а також вони отримають «білого каменя», на якому написане «ймення нове».
22 Бог давав ізраїльтянам манну, щоб підкріпляти їхні сили під час 40-річного мандрування по пустелі. Невелика кількість цього «хліба» зберігалася в золотій посудині у ковчезі заповіту, отже була прихована у Святому Святих скинії, в якій сяяло чудесне світло, що символізувало присутність Єгови (Вихід 16:14, 15, 23, 26, 33; 26:34; Євреїв 9:3, 4). Їсти цю приховану манну не дозволялося нікому. Однак після свого воскресіння помазані послідовники Ісуса отримують безсмертя, яке символізується тим, що вони їдять «приховану манну» (1 Коринтян 15:53—57).
23. Що означають «білий камінь» і «ймення нове»?
23 У римських судах чорний камінець означав засудження, тимчасом як білий — виправдання. Те, що Ісус дає «білого каменя» помазаним християнам, котрі перемогли, показує, що він визнає їх невинними, чистими й непорочними. Оскільки римляни використовували камінці також як квитки, котрі давали право на вхід до місця проведення важливих подій, то «білий камінь» може означати, що помазанцям дозволяється зайняти місце в небі під час одруження Агнця (Об’явлення 19:7—9). «Ймення нове», очевидно, символізує привілей бути об’єднаними з Ісусом як співспадкоємці в небесному Царстві. Як же це все підбадьорює помазанців, а також їхніх супутників у служінні Єгові, які надіються жити на райській землі!
24. Яку позицію нам слід зайняти щодо відступництва?
24 Варто пам’ятати, що для збору в Пергамі небезпеку становили відступники. Якщо подібна ситуація загрожує духовному добробуту і нашого збору, рішуче відкидаймо відступництво та далі ходімо у правді (Івана 8:32, 44; 3 Івана 4). Оскільки лжевчителі чи особи, схильні до відступництва, могли б згубно вплинути на весь збір, ми повинні зайняти тверду позицію проти відступництва, ніколи не дозволяючи, щоб лукаві доводи перешкодили нам підкорятися правді (Галатів 5:7—12; 2 Івана 8—11).
25. До яких зборів спрямовані Христові звістки, котрі будуть обговорюватися в наступній статті?
25 Як же змушують замислитися розглянуті нами слова похвали й напучення, з якими прославлений Ісус Христос звернувся до трьох із семи зборів у Малій Азії! Проте під керівництвом святого духу він також має багато чого сказати позосталим чотирьом зборам. Христові звістки, спрямовані до Тіятир, Сард, Філядельфії та Лаодикії, будуть обговорюватися в наступній статті.
Як би ви відповіли?
• Чому нам слід зважати на те, що́ Христос говорить до зборів?
• Як ми можемо допомагати збору відновити першу любов?
• Чому можна сказати, що бідні в матеріальному плані християни у стародавній Смірні насправді були багаті?
• Як нам слід ставитися до відступницького мислення, якщо задуматися над ситуацією в пергамському зборі?
[Запитання для вивчення]
[Карта на сторінці 10]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
ГРЕЦІЯ
МАЛА АЗІЯ
Ефес
Смірна
Пергам
Тіятири
Сарди
Філядельфія
Лаодикія
[Ілюстрація на сторінці 12]
«Натовп великий» житиме в раю на землі.
[Ілюстрації на сторінці 13]
Переслідувані християни перемагають світ.