Що відбувається з доброчинністю?

ПІСЛЯ терористичних актів, що сталися 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку і Вашингтоні, громадськість надала значну підтримку жертвам цієї трагедії. Для допомоги сім’ям потерпілих у благодійні організації рікою потекли пожертви, сума яких сягнула 2,7 мільярда доларів. Приголомшені наслідками трагедії, люди звідусіль бажали допомогти.

Проте в декого таке бажання швидко згасло, коли певні добре відомі благодійні організації було звинувачено в незаконному привласненні коштів. Сильне обурення викликали повідомлення про те, що одна велика благодійна організація планувала витратити майже половину з одержаних нею 546 мільйонів доларів на інші цілі. І хоча ця організація пізніше змінила своє рішення й вибачилася, проте одна журналістка зауважила, що «критики вважають такі дії запізнілими, бо вже не можливо повернути втрачену довіру». А що сказати про вас? Чи не похитнулося останнім часом і ваше довір’я до благодійних організацій?

Допомога чи марнотратство?

Загалом доброчинність вважають гідною похвали. Але не всі з цим погоджуються. Понад 200 років тому англійський есеїст Семюель Джонсон написав: «Ти більш впевнений, що чиниш добро, коли платиш гроші тим, хто працює, винагороджуючи їх за труд, аніж коли даєш гроші просто на благодійність». Дехто сьогодні тримається подібної думки, до того ж повідомлення про неправильне використання пожертв благодійними організаціями навряд чи зміцнюють довіру громадськості. Розгляньмо два недавніх приклади.

Директор одної релігійної благодійної установи в Сан-Франциско був звільнений з посади після того, як стало відомо, що свою пластичну операцію, а також обіди в ресторані, які коштували по 500 доларів на тиждень, він упродовж двох років оплачував за рахунок своєї установи. У Британії організатори великого благодійного телешоу опинилися в незручному становищі, коли з’ясувалося, що за 6,5 мільйона фунтів стерлінгів, які вони зібрали на будівництво сирітських притулків у Румунії, було побудовано лише 12 будинків, котрі не відповідали стандартам, а  величезна сума грошей безслідно зникла. Не дивно, що подібні негативні повідомлення спонукують деяких добродійників бути обачнішими щодо того, скільки й кому жертвувати.

Давати чи не давати

А втім, було б прикро дозволити діям кількох осіб чи організацій заглушити наше щире бажання турбуватися про інших і співчувати їм. У Біблії говориться: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх» (Якова 1:27). Турбота про бідних і знедолених — невід’ємна ознака християнства.

Усе ж ви, можливо, запитуєте себе: «Чи мені й далі жертвувати в благодійні організації, чи, може, безпосередньо робити подарунки окремим людям? Якого жертвування від нас сподівається Бог? Ці запитання будуть обговорюватися в наступній статті.