Наслідуйте Єгову, нашого неупередженого Бога

«Не дивиться Бог на обличчя» (РИМЛЯН 2:11).

1, 2. а) Яким був намір Єгови щодо ханаанеян у цілому? б) Що зробив Єгова і які з огляду на це виникають запитання?

В ОДИН із днів 1473 року до н. е. ізраїльтяни, розташувавшись табором у моавських степах, уважно слухали Мойсея. Попереду, на іншому березі річки Йордан, їх чекало дуже важке завдання. Мойсей сповістив ізраїльтян, що, згідно з наміром Єгови, вони переможуть в Обітованій землі сім могутніх ханаанських народів. Яку ж упевненість вселяли в ізраїльтян такі Мойсеєві слова: «Коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш»! Ізраїльтянам не можна було складати з тими народами угоди чи виявляти до них милосердя (Повторення Закону 1:1; 7:1, 2).

² Проте Єгова пощадив одну родину, яка мешкала у першому з захоплених ізраїльтянами міст. Божий захист отримали також жителі чотирьох інших міст. Чому? Чого ми вчимося про Єгову з того, що він дарував життя цим ханаанеянам? І як ми можемо його наслідувати?

Вражені величчю Єгови

3, 4. Як звістка про перемоги ізраїльтян вплинула на окремих жителів Ханаану?

³ Єгова захищав ізраїльтян і воював за них протягом 40 років, упродовж яких вони мандрували пустелею, перш ніж увійти до Обітованої землі. На південь від Обітованої землі, у Хормі, ізраїльтяни зіткнулися з ханаанським царем Араду. З допомогою Єгови вони завдали йому та його народу поразки (Числа 21:1—3). Потім ізраїльтяни обминули землю Едому і вирушили в північному напрямку до місцевості, розташованої на північний схід від Мертвого моря. Раніше ця територія належала моавітянам, а тепер її населяли амореяни. Аморейський цар Сигон не дозволив ізраїльтянам пройти через його володіння. Поблизу міста Ягац, очевидно на північ від долини потоку Арнон, відбулася битва, в якій Сигон загинув (Числа 21:23, 24; Повторення Закону 2:30—33). Далі на північ, у Башані, іншими амореянами правив Оґ. Хоча Оґ був велетнем, він не міг зрівнятися у силі з Єговою, і його було вбито в Едреї (Числа 21:33—35; Повторення Закону 3:1—3, 11). Звістка про ці перемоги разом із розповідями про вихід ізраїльтян з Єгипту справила могутній вплив на жителів Ханаану *.

⁴ Коли ізраїльтяни, перетнувши Йордан, увійшли до Ханаану, вони розташувалися табором у Ґілґалі (Ісуса Навина 4:9—19). Неподалік стояло обнесене муром місто Єрихон. Ханаанеянка Рахав, яка мешкала в ньому, чула про могутні вчинки Єгови, і це спонукало її діяти з вірою. У результаті, коли Єгова нищив Єрихон, він пощадив Рахав і тих, хто був у її домі (Ісуса Навина 2:1—13; 6:17, 18; Якова 2:25).

5. Що спонукало ґів’онітян піти на хитрість?

⁵ Потім з низин біля річки Йордан ізраїльтяни піднялися на узгір’я в центрі того краю. Згідно з вказівкою Єгови, Ісус Навин у битві проти міста Ай використав тактику нападу з засідки (Ісуса Навина, розділ 8). Звістка про те, що ізраїльтяни розгромили це місто, спонукала багатьох ханаанських царів об’єднатися для війни проти них (Ісуса Навина 9:1, 2). Мешканці  ж поблизького міста Ґів’она, хіввеяни, зреагували інакше. «Зробили... вони хитрість»,— говориться в Ісуса Навина 9:4. Як і Рахав, вони чули про те, що Єгова визволив свій народ із Єгипту, а також дав йому перемогу над Сигоном і Оґом (Ісуса Навина 9:6—10). Ґів’онітяни розуміли, що чинити опір марно. Тож від Ґів’она і ще трьох сусідніх міст — Кефіри, Беерота та Кір’ят-Єаріма — вони послали до Ісуса Навина в Ґілґал групу людей, котрі вдали, ніби прийшли з далекого краю. Цією хитрістю вони досягли своєї мети. Ісус Навин склав з ними угоду, яка гарантувала їм життя. Через три дні Ісус Навин та ізраїльтяни дізналися про те, що їх обманули. Незважаючи на це, вони дотрималися своєї угоди, оскільки присяглися Єговою (Ісуса Навина 9:16—19). Чи схвалив це Єгова?

6. Як Єгова сприйняв угоду, яку Ісус Навин склав з ґів’онітянами?

⁶ Ґів’онітянам було дозволено стати рубачами дров і носіями води для ізраїльтян, а навіть «для Господнього жертівника» коло скинії (Ісуса Навина 9:21—27). Більш того, коли п’ять аморейських царів зі своїми військами пішли війною проти ґів’онітян, Єгова чудесним способом вступився за них. Градовим камінням було вбито більше їхніх ворогів, ніж військом Ісуса Навина. Єгова відповів на прохання Ісуса Навина навіть про те, щоб зупинилися сонце і місяць, аби можна було закінчити розгром. Ісус Навин зауважив: «Не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав людського голосу,— бо Господь воював для Ізраїля» (Ісуса Навина 10:1—14).

7. Яка визнана Петром істина справдилась у випадку з декотрими ханаанеянами?

⁷ Як ханаанеянка Рахав та її родина, так і ґів’онітяни боялися Єгову і показували це своїми діями. Те, що відбулося з ними, ясно доводить правдивість слів, сказаних пізніше християнським апостолом Петром: «Не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35).

Стосунки з Авраамом та ізраїльтянами

8, 9. Як через стосунки з Авраамом та ізраїльським народом була показана неупередженість Єгови?

⁸ Учень Яків наголосив на незаслуженій ласці, яку Бог виявляв у стосунках з Авраамом і його нащадками. Авраам став «другом Божим» завдяки своїй вірі, а не етнічному походженню (Якова 2:23). Віра Авраама і його любов до Єгови принесли благословення його нащадкам (2 Хронік 20:7). Єгова пообіцяв Аврааму: «Благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря». Але зверніть увагу на обіцянку в наступному вірші: «Всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:17, 18; Римлян 4:1—8).

⁹ Єгова не був упереджений, навпаки, через свої стосунки з ізраїльтянами він показав, що́ може зробити для тих, хто йому підкоряється. Такі стосунки є прикладом  того, як Єгова виявляє незмінну любов до своїх вірних служителів. Ізраїльтяни були особливою «власністю» Єгови, але це не означало, що Божа прихильність не може поширюватись і на інші народи (Вихід 19:5; Повторення Закону 7:6—8). Щоправда, викупивши ізраїльтян з єгипетського рабства, Єгова пізніше сказав: «Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі». Але через пророка Амоса та інших своїх служителів Єгова також розповів про чудову надію для людей зі ‘всіх народів’ (Амоса 3:2; 9:11, 12; Ісаї 2:2—4).

Ісус, неупереджений учитель

10. Як Ісус наслідував свого Отця у виявленні неупередженості?

¹⁰ Протягом земного служіння Ісус, який є точним образом свого Отця, наслідував неупередженість Єгови (Євреїв 1:3). У той час він насамперед намагався знайти «овечок загинулих дому Ізраїлевого». Проте він свідчив і самарянці, яку зустрів біля криниці (Матвія 15:24; Івана 4:7—30). Крім того, він учинив чудо на прохання одного сотника, неєврея (Луки 7:1—10). Отже, своїми діями Ісус показав, що його любов поширювалася не лише на Божий народ. Подібно до Ісуса, його учні теж проповідували всім і всюди. Стало очевидно, що людина може отримати благословення Єгови не завдяки національній належності, а завдяки стану свого серця. Смиренні, щиросерді люди, котрі прагнули правди, відгукувалися на добру новину про Царство. На противагу їм горді й пихаті ставилися до Ісуса і його звістки з презирством. Ісус сказав: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби» (Луки 10:21). Коли ми будуємо свої стосунки з іншими на любові та вірі, то діємо неупереджено і знаємо, що це подобається Єгові.

11. Як неупередженість виявлялася в ранньому християнському зборі?

¹¹ У ранньому християнському зборі між євреями і неєвреями існувала рівність. Павло пояснив: «Слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові. Бо не дивиться Бог на обличчя!» * (Римлян 2:10, 11). Те, чи отримуватимуть вони користь із незаслуженої ласки Єгови, не залежало від їхнього етнічного походження. Це визначалося тим, як вони реагували на отримані знання про Єгову і про перспективи, які уможливила викупна жертва його Сина Ісуса (Івана 3:16, 36). Павло писав: «Не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання — серця духом, а не за буквою». Далі, використовуючи гру слів, пов’язану зі значенням вжитого перед цим слова «юдей» (яке походить від «Юда», що в перекладі означає «той, якого хвалять»), Павло додав: «Йому похвала не від людей, а від Бога» (Римлян 2:28, 29). Єгова висловлює похвалу, не виявляючи ні до кого упередження. А що можна сказати про нас?

12. Про яку перспективу говориться в Об’явлення 7:9 і кого стосуються ці слова?

¹² Пізніше у видінні апостол Іван побачив вірних помазаних християн, зображених як духовний народ, котрий складається зі 144 000 осіб, «попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів». Після цього Івану було показано «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, [який] стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття» (Об’явлення 7:4, 9). Отже, до сучасного християнського збору можуть належати представники будь-якої етнічної або мовної групи. Перспективу пережити прийдешнє «велике горе» й у новому світі пити з «джерел вод життя» мають люди усілякого походження (Об’явлення 7:14—17).

 Добрі результати

13—15. а) Як ми можемо подолати упередження, викликане расовими та культурними відмінностями? б) Наведіть приклади, котрі показують, яку користь може принести дружелюбність?

¹³ Єгова добре знає нас, так само як батько знає своїх дітей. Коли ми починаємо краще розуміти інших, цікавлячись їхньою культурою та походженням, відмінності стають несуттєвими. Зникає етнічний бар’єр і зміцнюються узи дружби й любові. Зростає єдність (1 Коринтян 9:19—23). Це легко можна помітити на прикладі місіонерів, які служать у закордонних призначеннях. Вони виявляють зацікавлення до людей, які там живуть, і в результаті цього швидко вливаються в місцеві збори (Филип’ян 2:4).

¹⁴ Неупередженість приносить добрі результати в багатьох краях. Аклілу, ефіоп за походженням, який живе у столиці Великобританії, Лондоні, почувався самотнім. До того ж йому здавалося, що більшість людей неприязно ставиться до іноземців, і це відчувається в багатьох великих містах сучасної Європи. Зовсім іншу ситуацію Аклілу побачив, прийшовши на християнське зібрання до Залу Царства Свідків Єгови. Присутні щиро вітали його, і вже невдовзі він почувався як удома. Аклілу робив швидкий поступ, розвиваючи вдячність до Творця. Незабаром він намагався поширювати добру новину про Царство. Одного дня, коли партнер у служінні запитав Аклілу, чого він прагне в житті, той охоче відповів, що надіється коли-небудь стати членом збору, в якому розмовляли б його рідною амхарською мовою. Коли старійшини місцевого англомовного збору дізналися про це, то з радістю подбали, щоб було виголошено основану на Біблії публічну промову рідною мовою Аклілу. У відповідь на запрошення чимало іноземців і місцевих жителів прийшли на перше у Великобританії публічне зібрання амхарською мовою. Сьогодні як ефіопи, так і інші, хто розмовляє цією мовою, об’єднані там у чудовий збір. Багато хто з них зрозумів, що немає причин, які заважали б їм стати на бік Єгови і символізувати це християнським хрещенням (Дії 8:26—36).

¹⁵ У кожної людини свої особливості і своє походження. Але це не підстава вважати одних вищими за інших: просто всі люди різні. Коли на острові Мальта проходило хрещення новоприсвячених служителів Єгови, то велику радість місцевих Свідків доповнювали сльози радості в очах гостей з Великобританії. Хоча мальтійці і британці виражали свої почуття по-різному, та їхня сильна любов до Єгови скріпляла узи християнського братства (Псалом 133:1; Колосян 3:14).

Подолання упереджень

16—18. Перекажіть випадок, котрий показує, як християнам вдається подолати упередження.

¹⁶ Тимчасом як поглиблюється наша любов до Єгови і християнських братів, ми можемо ретельніше наслідувати Єгову у  своєму ставленні до інших. Будь-яке упередження, яке ми, можливо, колись відчували до людей певних національностей, рас або культур, можна подолати. Розгляньмо, для прикладу, що́ трапилося з Альбертом, який у роки Другої світової війни служив у британській армії і був полонений японцями під час здачі Сінгапура в 1942 році. Він провів близько трьох років на будівництві «залізниці смерті», неподалік мосту через річку Квай. Після свого звільнення наприкінці війни він важив лише 32 кілограми, був хворий на дизентерію, стригучий лишай і малярію, а також у нього були зламані щелепа й ніс. Тисячам інших полонених прийшлося ще гірше; чимало з них загинули. Коли 1945 року Альберт повернувся додому, то внаслідок побачених та пережитих ним звірств він був озлобленим і навіть чути не хотів ні про Бога, ні про релігію.

¹⁷ Альбертова дружина, Айрін, стала Свідком Єгови. Аби догодити їй, Альберт відвідав кілька зібрань місцевого збору Свідків Єгови. Молодий християнин на ім’я Пол, повночасний служитель, почав вивчати з ним Біблію. Незабаром Альберт зрозумів, що ставлення Єгови до людей залежить від стану їхнього серця. Він присвятив своє життя Єгові і охрестився.

¹⁸ Згодом Пол переїхав до Лондона. Вивчивши японську мову, він почав співпрацювати з япономовним збором. Коли Пол хотів запросити кількох Свідків з Японії відвідати його попередній збір, брати того збору згадали про сильне упередження, яке мав до японців Альберт. Після повернення у Великобританію Альберт уникав зустрічі з будь-ким з них, тож брати не знали, як він поводитиметься у цій ситуації. Їхнє занепокоєння виявилося зайвим: Альберт прийняв гостей зі щирою братською любов’ю (1 Петра 3:8, 9).

«Розширені будьте»

19. Яка Павлова порада допоможе нам, якщо ми маємо схильність до упередженості?

¹⁹ «Увагу звертати на особу [«виявляти упередження», НС] — не добре»,— написав мудрий цар Соломон (Приповістей 28:21). Легко мати близькі взаємини з людьми, яких ми добре знаємо. Проте буває, що ми не дуже цікавимося тими, з ким мало  знайомі. Така упередженість не личить служителеві Єгови. Безперечно, усім нам варто дотримуватися ясної Павлової поради ‘бути розширеними’. Тож розширяйтесь у своїй любові до співхристиян будь-якого походження (2 Коринтян 6:13).

20. У яких сферах нашого життя ми повинні наслідувати Єгову, нашого неупередженого Бога?

²⁰ Без різниці, маємо ми небесне покликання чи перспективу вічного життя на землі, завдяки неупередженості ми можемо втішатися єдністю однієї отари під одним Пастирем (Ефесян 4:4, 5, 16). Коли ми намагатимемось наслідувати Єгову, нашого неупередженого Бога, це допоможе нам у християнському служінні, в сім’ї, у зборі — у всіх сферах нашого життя. Як саме? Це питання буде обговорюватися в наступній статті.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

• Як Єгова виявив неупередженість до Рахав і ґів’онітян?

• Як Ісус виявляв неупередженість, коли навчав інших?

• Що допоможе нам подолати будь-яке упередження, викликане культурними і расовими відмінностями?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Початок завоювання Ханаану ізраїльтянами.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Ісус свідчив жінці незважаючи на те, що вона була самарянкою.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Публічне зібрання амхарською мовою у Великобританії.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Любов до Єгови допомогла Альбертові подолати упередження.