Прості люди переклали Біблію

У 1835 році муляр Генрі Нотт з Англії і учень бакалійника Джон Дейвіс з Уельсу завершили роботу над колосальним проектом. Після більш ніж 30 років наполегливої праці вони нарешті повністю переклали Біблію на таїтянську мову. З якими труднощами зіткнулися ці двоє простих чоловіків і яким був результат їхніх безкорисливих зусиль?

«Велике пробудження»

У другій половині XVIII сторіччя на сільських майданах та поблизу шахт і фабрик у Великобританії свою проповідницьку діяльність вели члени протестантського руху, який мав назву Велике пробудження або просто Пробудження. Вони перш за все зверталися до людей робітничого класу. Проповідники Пробудження з ентузіазмом заохочували до розповсюдження Біблії.

Засновник цього руху, баптист на ім’я Вільям Кері, взяв участь у створенні в 1795 році Лондонського місіонерського товариства. Це товариство надавало підготовку людям, які бажали вивчити мови народів Океанії і служити місіонерами в тій території. Метою місіонерів було проповідування Євангелія мовою місцевих жителів.

Відкритий незадовго перед цим острів Таїті став першим місіонерським полем для Лондонського місіонерського товариства. Члени руху Пробудження вважали, що ці острови, які перебувають у темряві поганства, є полями, готовими до жнив.

Прості люди не спасували перед важкими обставинами

На збір «урожаю» було направлено близько 30 поспіхом вибраних і недостатньо підготовлених місіонерів. Вони вирушили в дорогу на борту купленого місіонерським товариством корабля «Дафф». Згідно з одним звітом, серед них були «чотири висвячені в духовний сан пастори [які не пройшли офіційного навчання], шість теслярів, двоє шевців, двоє мулярів, двоє ткачів, двоє кравців, крамар, сідляр, служник, садівник, лікар, коваль, бондар, оброблювач бавовни, капелюшний майстер, виробник тканин, столяр-червонодеревець, п’ятеро дружин і троє дітей».

Для ознайомлення з мовами, якими була написана Біблія, ці місіонери мали лише  греко-англійський словник і Біблію з єврейським словником. Протягом семи місяців, проведених у морі, місіонери заучували деякі таїтянські слова, записані попередніми відвідувачами острова, переважно бунтівниками з корабля «Баунті». Урешті-решт 7 березня 1797 року «Дафф» досягнув Таїті і місіонери зійшли на берег. Однак через рік більшість з них занепали духом і повернулися назад. Місіонерів залишилося тільки семеро.

Одному з тих семи, колишньому мулярові Генрі Нотту, було лише 23 роки. Судячи з його перших листів, він отримав тільки елементарну освіту. Проте з самого початку він виявив неабияку здібність до вивчення таїтянської мови. Про нього відзивалися як про щиру, товариську і приємну людину.

У 1801 році Нотта вибирають, щоб навчати таїтянської мови дев’ятьох новоприбулих місіонерів. Серед них був 28-річний валлієць Джон Дейвіс, здібний до навчання, працьовитий, лагідний і великодушний. Незабаром ці два чоловіки вирішили перекласти Біблію на таїтянську мову.

Складне завдання

Однак створення перекладу таїтянською мовою було складним завданням, оскільки ця мова ще не мала писемності. Місіонерам довелося вивчати її тільки на слух. Вони не мали ні словника, ні підручника з граматики. Звуки-видихи, які перериваються твердим приступом, нагромадження голосних (до п’яти в одному слові) і лише незначна кількість приголосних — усе це доводило місіонерів до розпачу. «У багатьох словах є лише голосні, і кожне з них має своє звучання»,— скаржилися вони. Місіонери зізнавалися, що не можуть «з необхідною точністю вхопити звучання слів». Їм навіть причувалися звуки, котрі насправді не існують!

Ситуацію ускладнювало ще й те, що час від часу деякі слова таїтянської мови піддавалися табу, і їх треба було заміняти. Крім того, труднощі створювали синоніми. Наприклад, слово «молитва» можна було передати таїтянською за допомогою більш ніж 70 різних слів. Іншою важкою проблемою був таїтянський синтаксис, який абсолютно відрізняється від англійського. Попри всі перешкоди мало-помалу ці місіонери склали список слів, котрий Дейвіс нарешті через 50 років опублікував як словник, до якого ввійшло 10 000 слів.

На додаток, великою проблемою була розробка таїтянської писемності. Місіонери спробували використати для цього англійський алфавіт. Однак його латинські літери не відповідали таїтянським звукам. Це призводило до безкінечних дискусій стосовно звуків та їхньої передачі на письмі. Часто місіонерам доводилося створювати власні правила написання слів, оскільки вони були першими, хто намагався надати одній із мов Океанії писемної форми. Вони й уявити собі не могли, що згодом їхня праця стане зразком для багатьох мов цього тихоокеанського регіону.

Мало засобів, зате багато ентузіазму

У розпорядженні перекладачів було лише кілька довідників. Лондонське місіонерське товариство дало їм вказівку використовувати як основу для перекладу тільки «Текстус рецептус» і «Біблію короля Якова». Нотт попросив надіслати йому додаткові словники єврейської і грецької мов, а також Біблії обома мовами. Невідомо, чи він отримав ці книжки. А ось Дейвіс отримав декотрі наукові книжки від своїх друзів з Уельсу. Він мав принаймні словник грецької мови, Біблію єврейською мовою, Новий Завіт грецькою і Септуагінту.

Тим часом проповідницька діяльність місіонерів не приносила плодів. Хоча на Таїті вони провели вже 12 років, але жоден місцевий житель не був охрещений. Кінець кінцем безупинні громадянські війни змусили всіх місіонерів, за винятком непохитного Нотта, втекти до Австралії. Якийсь час він був єдиним місіонером, що  залишився на Навітряних островах, які належать до групи островів Товариства, але він мусив покинути Таїті разом з королем Помаре II, коли той втік на поблизький острів Муреа.

А втім, Нотт, переїхавши, не припинив перекладацької роботи. До нього, провівши два роки в Австралії, знову приєднався Дейвіс. Нотт скористався часом, щоб вивчати грецьку і єврейську мови й добре оволодів ними. Отже, він почав перекладати деякі частини Єврейських Писань на таїтянську мову. Нотт вибрав із Біблії уривки, котрі могли б якнайбільше зацікавити місцевих людей.

Згодом, тісно співпрацюючи з Дейвісом, Нотт почав перекладати Євангеліє від Луки й у вересні 1814 року завершив роботу над ним. Він старався перекласти текст на природну таїтянську мову, а Дейвіс перевіряв його точність за допомогою текстів, написаних мовою оригіналу. У 1817 році король Помаре II виявив бажання власноруч надрукувати першу сторінку Євангелія від Луки. Він зробив це за допомогою маленького ручного друкарського верстата, привезеного на Муреа іншими місіонерами. Розповідь про переклад Біблії на таїтянську мову буде неповною, якщо не згадати про вірного таїтянина на ім’я Туаїн, який протягом усіх тих років залишався поряд з місіонерами й допомагав їм збагнути тонкощі його мови.

Переклад завершено

У 1819 році, після шести років наполегливої праці, було завершено переклад Євангелій, книги Дії апостолів та Псалмів. Друкуванню і розповсюдженню цих біблійних книг посприяло те, що новоприбулі місіонери привезли з собою друкарський верстат.

Далі був період інтенсивної праці, пов’язаної з перекладом, правкою і редагуванням. У 1825 році, після 28 років на Таїті, Нотт захворів, і Лондонське місіонерське товариство дозволило йому вирушити до Англії. На щастя, переклад Грецьких Писань у той час уже був майже завершений. Решту Біблії Нотт продовжував перекладати по дорозі до Англії і протягом свого перебування там. У 1827 році він повернувся на Таїті. Через вісім років, у грудні 1835 року, він полишив перекладацьку діяльність. Після більш ніж 30 років наполегливої праці Біблія була перекладена повністю.

У 1836 році Нотт вирушив до Англії, щоб у Лондоні надрукувати Біблію таїтянською мовою. У піднесеному настрої, він 8 червня 1838 року вручив перше друковане видання Біблії таїтянською мовою королеві Вікторії. Зрозуміло, що це був дуже хвилюючий момент для колишнього муляра, який 40 років тому вирушив у дорогу на  борту корабля «Дафф» і занурився у таїтянську культуру, аби здійснити цю грандіозну працю — працю всього свого життя.

Через два місяці Нотт знову попрямував до Океанії, маючи з собою 27 ящиків із першими 3000 примірників Біблії таїтянською мовою. У Сіднеї, де Нотт зробив зупинку, він знову захворів, але відмовився розлучитися зі своїми дорогоцінними ящиками. Після одужання він 1840 року прибув на Таїті. Мешканці острова буквально напали на його вантаж, прагнучи отримати свій примірник Біблії таїтянською мовою. У травні 1844 року, проживши 70 літ, Нотт помер на Таїті.

Велике значення

Але діло Нотта жило й далі. Його переклад справив значний вплив на полінезійські мови. Надавши таїтянській мові писемної форми, місіонери зберегли цю мову. Як стверджує один автор, «Нотт зафіксував класичну таїтянську граматику. Щоб вивчити таїтянську мову в усій її чистоті, завжди треба буде обов’язково звертатися до Біблії». Якби не старанний труд цих перекладачів, то тисячі слів пішли б у забуття. Через століття інший автор сказав: «Славетна таїтянська Біблія Нотта — це шедевр таїтянської мови. З цим погоджуються всі».

Ця важлива праця принесла користь не лише таїтянам. Вона також заклала основу для перекладів іншими мовами Океанії. Наприклад, її використовували як зразок перекладачі на островах Кука і Самоа. «По суті, я тримався містера Нотта, переклад якого ретельно дослідив»,— визнав один перекладач. Також відомо, що інший перекладач, створюючи переклад Давидових псалмів мовою Самоа, разом з єврейською і англійською версією книги Псалмів користувався також і таїтянською.

Наслідуючи приклад членів англійського протестантського руху Пробудження, місіонери на Таїті з ентузіазмом сприяли викоріненню неписьменності. Протягом понад ста років Біблія була єдиною книжкою, доступною жителям Таїті. Отже, вона стала важливим елементом таїтянської культури.

Однією з найкращих характерних особливостей перекладу Нотта є те, що в Єврейських і Грецьких Писаннях багато разів уживається Боже ім’я. Як результат, сьогодні ім’я Єгови добре відоме на Таїті та прилеглих до нього островах. Це ім’я можна побачити навіть на деяких протестантських церквах. Проте в наш час Боже ім’я насамперед асоціюється зі Свідками Єгови та їхньою ревною проповідницькою діяльністю, під час якої вони широко використовують Біблію, яку на таїтянську мову переклали Нотт і його співпрацівники. Великі зусилля, докладені такими перекладачами, як Генрі Нотт, нагадують нам, наскільки вдячні ми повинні бути за те, що Боже Слово легкодоступне сьогодні для більшості людей.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Перші частини Біблії, перекладені таїтянською мовою (1815), в яких міститься ім’я Єгови.

Генрі Нотт (1774—1844), основний перекладач Біблії на таїтянську мову.

[Відомості про джерела]

Біблія таїтянською мовою: Copyright the British Library (3070.a.32); Генрі Нотт і лист: Collection du Musée de Tahiti et de ses Îles, Punaauia, Tahiti; катехізис: With permission of the London Missionary Society Papers, Alexander Turnbull Library, Wellington, New Zealand

[Ілюстрація на сторінці 28]

Двомовний катехізис таїтянською і валлійською мовами (1801), в якому вживається Боже ім’я.

[Відомості про джерело]

With permission of the London Missionary Society Papers, Alexander Turnbull Library, Wellington, New Zealand

[Ілюстрація на сторінці 29]

Протестантська церква з іменем Єгови на фасаді (острів Уаїн, Французька Полінезія).

[Відомості про джерело]

Avec la permission du Pasteur Teoroi Firipa