Чому ми потребуємо інших

«Краще двом, як одному... якби вони впали, підійме одне свого друга» (Цар Соломон).

ЦАР стародавнього Ізраїлю Соломон сказав: «Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його» (Екклезіяста 4:9, 10). Цей мудрий знавець людської природи підкреслив те, що ми потребуємо інших, і наголосив, наскільки важливо не відокремлюватися. Однак це не лише людський погляд. Соломонові слова виражають Божу мудрість, вони написані під Божим натхненням.

Відокремлюватися немудро. Люди потребують одні одних. Усім нам необхідна підтримка і допомога інших людей. Біблійна приповість говорить: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради» (Приповістей 18:1, Хом.). Тож немає нічого дивного, що соціологи заохочують приєднуватися до колективу і цікавитися іншими.

Професор Роберт Путнам рекомендує відновлювати суспільне життя, зокрема «посилюючи вплив віри в Бога». З цього погляду, ситуація Свідків Єгови унікальна, бо по цілій землі вони відчувають захист у зборах, які нагадують великі родини. У гармонії зі словами апостола Петра, вони люблять усіх братів, які також мають благоговійний страх перед Богом (1 Петра 2:17). Свідки уникають відокремленості та її негативних наслідків також тому, що правдиве поклоніння спонукує їх допомагати ближнім навчатися істин з Божого Слова, Біблії (2 Тимофія 2:15).

Любов і спілкування змінили їхнє життя

Свідки Єгови становлять об’єднану спільноту, в якій кожен відіграє важливу роль. Наприклад, розгляньмо випадок Мігеля, Фройлян та Алма-Рут. Вони належать до одної латиноамериканської родини. Усі троє народилися з хворобою кісток, яка призводить до карликового зросту, і змушені пересуватися в інвалідних візках. Як спілкування зі Свідками Єгови вплинуло на їхнє життя?

Мігель каже: «У мене була затяжна криза, але коли я почав спілкуватися з  поклонниками Єгови, моє життя дуже змінилось. Відокремлюватися вкрай небезпечно. Спілкування зі співвіруючими на щотижневих християнських зібраннях надзвичайно допомогло мені віднайти задоволення і радість».

Алма-Рут додає: «У мене була сильна депресія і припливи смутку. Але, отримавши знання про Єгову, я відчула, що знайшла близького друга. Це найцінніше, що я маю у житті. Ми відчували велику підтримку родичів, і це ще більше всіх нас об’єднало».

Батько Мігеля з любов’ю навчив його читати і писати, а Мігель у свою чергу навчив Фройлян та Алма-Рут. Це було необхідним для їхнього духовного росту. «Вміння читати принесло нам велику користь, бо ми можемо духовно харчуватися, читаючи Біблію і біблійні публікації»,— говорить Алма-Рут.

Сьогодні Мігель служить християнським старійшиною. Фройлян дев’ять разів прочитала цілу Біблію. Алма-Рут розширила своє служіння Єгові і з 1996 року служить піонером, тобто повночасним вісником Царства. Вона каже: «З благословенням Єгови я досягла цієї мети. Мої дорогі сестри допомагали мені не тільки проповідувати, але також навчати на 11 біблійних вивченнях, які я розпочала».

Хороший приклад подає також Емілія, яка пережила аварію і через ушкодження хребта й ніг також змушена пересуватися в інвалідному візку. Вона вивчала Біблію зі Свідками Єгови у Мехіко і в 1996 році охрестилася. Емілія розповідає: «До пізнання правди я хотіла відібрати собі життя, але тепер у мене вже немає цього бажання. Раніше я відчувала велику порожнечу й плакала день і ніч. Та коли познайомилася зі слугами Єгови, то відчула любов братів. Особисте зацікавлення, яке вони виявляли до мене, стало великим підбадьоренням. Один старійшина був для мене, як справжній брат чи навіть батько. Він і декотрі службові помічники возять мене в інвалідному візку на зібрання і в проповідування».

Чоловік на ім’я Хосе охрестився і став Свідком Єгови у 1992 році. Йому 70 років.  З 1990 року він на пенсії і живе сам. Раніше Хосе страждав від депресії. Після того як йому проповідував один Свідок, він відразу ж почав ходити на християнські зібрання. Те, що Хосе там побачив і почув, дуже йому сподобалося. Наприклад, він помітив дружні стосунки між братами і відчув з їхнього боку щиру турботу. Тепер про нього піклуються старійшини і службові помічники його збору (Филип’ян 1:1; 1 Петра 5:2). Такі співвіруючі є для нього справжньою втіхою (Колосян 4:11). Вони відвідують його, возять до лікаря. Брати також доглядали його під час чотирьох операцій. Хосе каже: «Вони турбуються про мене. Це моя справжня сім’я. Я люблю бути в їхньому товаристві».

Давання приносить справжнє щастя

Коли цар Соломон сказав, що «краще двом, як одному», він обговорював марність зусиль, відданих накопиченню матеріальних статків (Екклезіяста 4:7—9). Якраз цим поглинуті сьогодні багато людей, хоча для цього їм нерідко доводиться жертвувати стосунками з близькими людьми та друзями.

Такий дух пожадливості й егоїзму спонукує багатьох відокремлюватись. Але це не принесло їм ні радості, ні задоволення в житті, бо розчарування і безнадійність сьогодні дуже поширені серед тих, хто піддається цьому духу. Однак щойно згадані випадки свідчать, які добрі результати приносить спілкування зі слугами Єгови, що керуються любов’ю до нього і до ближнього. Регулярне відвідування християнських зібрань, підтримка і турбота співхристиян, а також ревність у служінні допомогли цим людям перебороти негативні почуття, викликані відокремленням (Приповістей 17:17; Євреїв 10:24, 25).

Оскільки ми залежимо одні від одних, природно, що ми отримуємо задоволення, коли робимо щось для інших. Альберт Ейнштейн, який іншим людям приніс користь своєю діяльністю, сказав: «Цінність людини... визначається не тим, що вона отримує, а тим, що вона дає». Це узгоджується зі словами нашого Господа Ісуса Христа: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Тому, хоча отримувати любов добре, ще ліпше виявляти її до інших.

Один роз’їзний наглядач вже багато років відвідує збори, надає їм духовну підтримку і допомагає незаможним християнам будувати місця для зібрань. Ось як він описує свої почуття: «Радість від служіння братам, можливість бачити їхню вдячність спонукує мене далі шукати нагод допомагати іншим. Я переконався, що виявляти особисте зацікавлення іншими — це ключ до щастя. І я знаю, що старійшинам потрібно бути «захистом від вітру... як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:2).

 Як гарно жити братам у єдності!

Безумовно, спілкування зі слугами Єгови приносить багато користі, задоволення і справжньої радості. Псалмоспівець сказав: «Оце яке добре та гарне яке,— щоб жити братам однокупно [«в єдності», НС]!» (Псалом 133:1). Щоб людина мала підтримку, важливо, аби вона відчувала єдність у сім’ї, що видно на прикладі Мігеля, Фройлян та Алма-Рут. І яке ж це благословення — відчувати єдність у правдивому поклонінні! Давши пораду християнським чоловікам і дружинам, апостол Петро писав: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі» (1 Петра 3:8).

Щира дружба дуже корисна як в емоційному, так і в духовному плані. Апостол Павло сказав співвіруючим: «Потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! ...Завжди дбайте про добро один для одного й для всіх» (1 Солунян 5:14, 15).

Тому шукаймо практичних способів чинити іншим добро. «Усім робімо добро, а найбільш одновірним», бо це додасть справжнього значення нашому життю і поглибить радість та задоволення (Галатів 6:9, 10). Учень Ісуса Яків писав: «Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хто-небудь із вас до них скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте», та не дасть їм потрібного тілу,— що ж то поможе?» (Якова 2:15, 16). Відповідь на це запитання очевидна. Необхідно, щоб «кожен [дбав] не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:4).

Коли виникає особлива потреба чи стається лихо, Свідки Єгови допомагають іншим матеріально, але, крім того, вони також стараються допомагати ближнім ще одним важливим способом — проповідують добру новину про Боже Царство (Матвія 24:14). Участь понад 6 000 000 Свідків у проголошенні цієї звістки надії і потіхи є доказом щирого зацікавлення іншими. До того ж допомога зі Святого Письма задовольняє ще одну людську потребу. Яку саме?

Задоволення важливої потреби

Щоб бути справді щасливими, нам необхідно мати добрі стосунки з Богом. В одній книжці говорилося: «Факт, що людина скрізь і всюди — від самого початку й аж дотепер — відчуває спонуку звертатися до когось вищого і могутнішого за себе, показує, що релігія — річ природна й повинна бути визнана науково... Нам слід із благоговінням, захопленням і пошаною ставитися до вселенських пошуків людини та її віри у всевишню істоту» (А. Крессі Моррісон, «Людина не сама», англ.).

Ісус Христос сказав: «Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби» (Матвія 5:3, НС). Люди не почуваються добре в ізоляції від інших людей. Проте набагато гірше, коли вони ізольовані від свого Творця (Об’явлення 4:11). Тому дуже важливо здобувати і застосовувати «Богопізнання» (Приповістей 2:1—5). Нам необхідно задовольняти свої духовні потреби, бо ми не можемо жити самі, без Бога. Щасливе і змістовне життя залежить від добрих взаємин з Єговою — «Всевишнім над усією землею» (Псалом 83:18, Дерк. [83:19]).

[Ілюстрація на сторінці 5]

Мігель: «У мене була затяжна криза, але коли я почав спілкуватися з поклонниками Єгови, моє життя дуже змінилось».

[Ілюстрація на сторінці 5]

Алма-Рут: «Отримавши знання про Єгову, я відчула, що знайшла близького друга».

[Ілюстрація на сторінці 6]

Емілія: «До пізнання правди я... відчувала велику порожнечу».

[Ілюстрація на сторінці 7]

Спілкування з правдивими поклонниками допомагає задовольняти духовні потреби.