Мистецтво бути тактовним

ПЕҐҐІ помітила, як старший її син грубо розмовляє з молодшим. «Ти думаєш, гарно так розмовляти зі своїм братом? — запитала вона.— Бачиш, як він засмутився!» Чому вона так сказала? Тому що намагалася навчити свого сина бути тактовним і поважати почуття інших.

Апостол Павло заохочував свого молодшого за віком товариша Тимофія бути «привітним до всіх», інакше кажучи, тактовним. Поводячись так, Тимофій не зачіпав би почуття інших (2 Тимофія 2:24). Що таке тактовність? Як можна розвивати таку рису? І як допомогти іншим опанувати це мистецтво?

Що таке тактовність?

Тактовність — це здатність оцінювати ситуацію і поводитися або розмовляти найбільш доброзичливо й доречно. Це слово походить від латинського слова зі значенням «торкатися». На дотик можна відчути, що якась поверхня липка, м’яка, гла́дка, гаряча або пухнаста. Так само тактовна людина розуміє почуття інших, а також те, як на них впливають її слова або дії. Але це ще не все. Тактовність включає в себе щире бажання не ображати інших.

Прикладом нетактовної людини був Ґехазі, слуга Єлисея, про якого розповідається в Біблії. До Єлисея, потребуючи втіхи, прийшла шунамітянка, на руках якої щойно помер син. На запитання, чи все в неї добре, вона відповіла: «Усе гаразд!» Але коли ця жінка наблизилася до пророка, «Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її». Проте Єлисей сказав: «Позостав її, бо затурбована душа її» (2 Царів 4:17—20, 25—27).

Чому ж Ґехазі поводився так необачно й нетактовно? Щоправда, жінка не розповіла про свої почуття, коли їй поставили запитання. Але ж більшість людей не стане розкривати свої почуття перед будь-ким. А втім, її емоційний стан, безсумнівно, можна було помітити. Єлисей, очевидно, розпізнав її почуття, а Ґехазі їх не помітив або ж умисно проігнорував. Цей приклад добре ілюструє поширену причину нетактовної поведінки. Коли людина надмірно зосереджується на важливості виконання своїх обов’язків, вона легко може не помічати або не дбати про потреби тих, з ким має справу. Така людина дуже подібна до водія автобуса, який настільки сильно старається дотримуватись графіка, що не зупиняється, аби підібрати пасажирів.

Щоб не бути такими нетактовними, як Ґехазі, слід намагатись виявляти до людей доброзичливість, бо ми не знаємо, як вони почуваються насправді. Завжди треба звертати увагу на ознаки, які свідчили б про почуття іншої особи, і відгукуватися на них добрим словом чи ділом. Як можна поліпшитися в цьому?

Розуміння почуттів інших

Ісус подав чудовий приклад того, як розпізнавати почуття людей і найкраще виявляти до них доброзичливість. Одного разу, коли він обідав у домі фарисея Симона, до нього підійшла «жінка, відома як грішниця». У цьому випадку теж не було сказано жодного слова, але й без слів багато що можна було помітити. Ця жінка  «алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг [Ісуса] ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила». Ісус зрозумів, що́ означали такі дії. Крім того, хоча Симон нічого і не сказав, Ісус розпізнав його думки: «Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається,— бо ж то грішниця!» (Луки 7:37, СМ; 7:38, 39).

Чи можете собі уявити, якого болю завдав би Ісус тій жінці, коли б відштовхнув її, або як Ісус образив би Симона, коли б сказав йому: «Ти, нерозумна людино! Невже ж ти не бачиш, що вона кається?» Натомість Ісус тактовно розповів Симону притчу про чоловіка, який одній людині простив великий борг, а іншій — набагато менший. «Котрий із них більше полюбить його?» — запитав Ісус. Отже, Ісус не став засуджувати Симона, а, навпаки, зміг похвалити його, коли той дав правильну відповідь на його запитання. Потім він доброзичливо допоміг Симону побачити ознаки, які свідчили про справжні почуття тієї жінки і про її розкаяння. Ісус звернувся до жінки і м’яко показав, що розуміє її почуття. Він сказав, що її гріхи прощаються, і потім додав: «Твоя віра спасла тебе,— іди з миром собі!» Як же, напевно, ті тактовні слова зміцнили її рішучість поводитися праведно! (Луки 7:40—50). Ісусу вдавалося бути тактовним, оскільки він звертав увагу на емоційний стан людей і виявляв співчуття.

Ісус допоміг Симонові. Ми можемо почерпнути з цього урок і також допомагати іншим розуміти мову без слів — мову почуттів. У християнському служінні досвідчені вісники можуть навчати цього мистецтва нових. Поділившись із кимось доброю новиною, вони могли б проаналізувати ознаки, які свідчили про почуття людини, котру вони зустріли. Чи була ця особа сором’язливою, скептичною, роздратованою або заклопотаною? Як можна було б найкраще допомогти їй? Крім того, старійшини можуть допомагати братам і сестрам, які, можливо, своєю нетактовністю образили одне одного. Допоможіть кожному зрозуміти почуття іншого. Чи відчуває кожен з них, що його образили, проігнорували або неправильно зрозуміли? Як їм допоможе доброзичливість?

Батькам потрібно допомагати своїм дітям розвивати співчуття, оскільки саме воно спонукуватиме їх поводитися тактовно. Син Пеґґі, про якого згадувалося на початку статті, помітив похмуре обличчя, надуті губи та повні сліз очі свого молодшого брата й зрозумів, наскільки той образився. Як і сподівалася його мати, він пошкодував про свою поведінку і вирішив виправитися. Обидва сини Пеґґі скористалися з уроків, отриманих у дитинстві, і з часом стали плідними вчителями Божого слова та пастирями в християнському зборі.

Покажіть своє розуміння

Тактовність особливо важлива тоді, коли ви кимось незадоволені. У такій ситуації людину дуже легко образити. Тож завжди доречно спершу її за щось похвалити. Замість того щоб критикувати цю людину, зосередьтесь на вирішенні проблеми. Поясніть, як її дії вплинули на вас і яких саме змін ви від неї очікуєте. Тоді будьте готові слухати. Можливо, ви неправильно її зрозуміли.

Людям подобається, коли ви розумієте їхню позицію, навіть якщо ви з нею не погоджуєтеся. Наприклад, Ісус виявив тактовність,  розмовляючи з Мартою. Він показав, що розуміє її занепокоєння. «Марто, Марто,— турбуєшся й журишся ти про багато чого»,— сказав Ісус (Луки 10:41). Подібно, коли хтось розповідає вам про певну проблему, то не варто, не дослухавши його до кінця, пропонувати її вирішення. Натомість, якщо під час розмови його проблему або скаргу ви повторите своїми словами, то тактовно і доброзичливо покажете своє розуміння.

Усвідомлюйте, чого говорити не варто

Коли цариця Естер хотіла попросити свого чоловіка, аби той не дозволив Гаману здійснити свій задум знищити юдеїв, вона тактовно влаштувала все так, щоб її чоловік був у доброму настрої. Тільки після цього Естер звернулася до нього зі своїм делікатним питанням. Урок можна отримати також і з того, чого вона не стала говорити. Виявивши тактовність, Естер не згадала про те, що її чоловік теж причетний до цього лихого плану (Естер 5:1—8; 7:1, 2; 8:5).

Подібно, розмовляючи з невіруючим чоловіком християнської сестри, чому б спочатку тактовно не довідатися про його інтереси, а вже потім звертати увагу на Біблію? Коли до Залу Царства приходить незнайома людина у невідповідному одязі або ж особа, яка довгий час не відвідувала зібрання, не варто починати розмову про її одяг або тривалу відсутність. Краще сердечно привітайте її. А коли бачите, що новозацікавлений стосовно чогось має неправильний погляд, найліпше було б не виправляти його негайно (Івана 16:12). Ми виявлятимемо тактовність, якщо будемо усвідомлювати, чого говорити не варто.

Слова, що лікують

Навчившись мистецтва говорити тактовно, ви зможете підтримувати мирні взаєминами з іншими, навіть якщо хтось неправильно зрозумів ваші спонуки й тому розсерджений та ображений. Наприклад, коли з Гедеоном «сильно сперечалися» єфремляни, він дав їм тактовну відповідь, прояснивши ситуацію та щиро визнавши їхні досягнення. У цьому виявилась тактовність, оскільки Гедеон зрозумів, чому вони були розстроєні, і своїм скромним поводженням заспокоїв їх (Суддів 8:1—3; Приповістей 16:24).

Завжди старайтеся зважати на те, як ваші слова вплинуть на інших. Намагаючись бути тактовними, ви відчуватимете радість, про яку говориться в Приповістей 15:23: «Радість людині — у відповіді його уст, а слово на часі своєму — яке воно добре!»

[Ілюстрація на сторінці 31]

Досвідчені християнські служителі можуть навчати тактовності нових вісників.

[Ілюстрація на сторінці 31]

Батьки можуть прищеплювати своїм дітям співчуття до інших.