«ДАРМО дістали, дармо й давайте» (Матвія 10:8). Таку вказівку дав апостолам Ісус, коли посилав їх проповідувати добру новину. Чи вони послухалися наказу? Так, і підкорялися йому навіть після того, як Ісус полишив землю.

Наприклад, одного разу колишній чаклун Симон побачив, що апостоли Петро та Іван мають силу творити чудеса, і запропонував їм гроші, щоб вони наділили його такою ж силою. Але Петро докорив Симону, сказавши: «Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!» (Дії 8:18—20).

Апостол Павло мав такий же дух, як і Петро. Павло міг би дозволити собі жити за рахунок своїх християнських братів у Коринті. Однак він сам заробляв на себе (Дії 18:1—3). Тому з упевненістю міг сказати, що проповідував безкорисливо (1 Коринтян 4:12; 9:18).

На жаль, чимало самозваних послідовників Христа не мають такого ж бажання «дармо давати». Багато релігійних лідерів християнського світу «навчають за плату» (Михея 3:11). Деякі з них навіть розбагатіли на грошах, котрі збирали зі своєї пастви. У 1989 році одного проповідника-євангеліста зі США засудили до 45 років позбавлення волі. Яка була його провина? Він «виманював у своїх прихильників мільйони доларів і з цього брав гроші на власні відпустки, купівлю домів, машин і навіть собачої буди з кондиціонером» («Піплз дейлі ґрафік» за 7 жовтня 1989 року).

Як повідомила газета «Ґанаян таймс» за 31 березня 1990 року, один римо-католицький священик узяв гроші, зібрані під час служби, і жбурнув ними в людей. «Він вчинив це тому,— пише газета,— що дорослі люди не робили пожертви більшими купюрами». Не дивно, що багато церков у гонитві за грошима намагаються навіть викликати жадібність у своїх парафіянах і для цього активно заохочують їх до участі в азартних іграх та інших заходах.

На відміну від цих людей Свідки Єгови прагнуть наслідувати Ісуса і його перших учнів. У них не було оплачуваного духівництва. Кожний Свідок — служитель, зобов’язаний проповідувати «Євангелію Царства» (Матвія 24:14). Тому понад шість мільйонів Свідків по всьому світі приносять людям «воду життя» дармо (Об’явлення 22:17). Завдяки цьому навіть ті, хто ‘не має срібла’, можуть почути біблійну звістку (Ісаї 55:1). При тому, що їхня всесвітня діяльність забезпечується добровільними пожертвами, Свідки ніколи не випрошують грошей. Як справжні Божі служителі, вони не «використовують Слово Боже для наживи»,  а говорять ‘щиро як люди, послані від Бога’ (2 Коринтян 2:17, СМ).

Чому ж Свідки Єгови готові допомагати іншим за свій кошт? Що їх до цього спонукує? Чи, даючи дармо, вони взагалі не отримують жодної винагороди за свої зусилля?

Правдиві християни сьогодні спонукані в першу чергу бажанням догоджати Єгові, а не прагненням збагачуватись. Цим вони відповідають на закид, який Сатана Диявол зробив багато сторіч тому. Сатана запитав Єгову про одного праведного чоловіка: «Чи ж Йов дармо боїться Бога?» Тобто Сатана закида́в, що Йов нібито служить тільки тому, що Бог його «обгородив навкруги». Якби Йова позбавити статків, казав Сатана, цей чоловік прокляне Бога прямо в лице! (Йова 1:7—11; 1:9, Кул.).

Щоб відповісти на цей закид, Бог дозволив Сатані випробувати Йова і сказав: «Усе, що його,— у твоїй руці» (Йова 1:12). Яким був результат? Йов довів, що Сатана брехун. Хоч би яке лихо спіткало його, Йов залишався вірним. Ось що він сказав: «Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе» (Йова 27:5, 6).

У наші дні правдиві поклонники займають таку ж позицію, як і Йов. Вони служать Богу не заради матеріальної вигоди.

Ще одна причина, з якої правдиві християни готові «давати дармо», полягає у тому, що вони й самі «дармо дістали» від Бога. Людство перебуває в рабстві гріха і смерті унаслідок гріха нашого предка Адама (Римлян 5:12). Єгова з любов’ю віддав свого Сина на смерть за нас. Це була велика жертва з його боку і, безумовно, люди нічим її не заслужили. Вона справді дар від Бога (Римлян 4:4; 5:8; 6:23).

Як записано в Римлян 3:23, 24, Павло сказав помазаним християнам: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю [«стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості», СМ], через відкуплення, що в Ісусі Христі». Ті, хто має надію жити вічно на землі, також отримують «дар Божої милості». Завдяки цьому дару Єгова визнає́ людей праведними як своїх друзів (Якова 2:23; Об’явлення 7:14).

Крім того, викупна жертва Христа дає можливість усім християнам бути служителями Бога. Апостол Павло написав: «Служителем я став через дар благодаті Божої» (Ефесян 3:4—7). Це служіння доручається на основі дару, який правдиві служителі Бога не заслужили і не могли б заслужити. Тому вони не можуть розраховувати на платню за те, що розповідають новину про цей дар.

Чи сказане вище означає, що Бог хоче, аби християни служили йому без будь-якої надії на винагороду? Ні, адже апостол Павло сказав своїм співвіруючим: «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви» (Євреїв 6:10). Подібна думка міститься в Повторення Закону 32:4. Крім того, Біблія запевняє: «Тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Однак чи обітниця вічного життя в раю не спонукує до егоїзму? (Луки 23:43).

Аніскільки. По-перше, бажання жити вічно в раю на землі заклав у нас сам Бог. Якраз це він і пропонував першій парі людей (Буття 1:28; 2:15—17). Хоча Адам з Євою втратили цю перспективу для своїх нащадків, Єгова відновив її. У своєму Слові він обіцяє, що «створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21). Тому сьогодні християнам, як і Мойсею за давніх часів, цілком доречно ‘дивитися на нагороду’ (Євреїв 11:26, Дерк.). Бог не підкуповує своєю винагородою. Він дає її своїм служителям зі щирої любові (2 Солунян 2:16, 17). А ми «любимо Його, бо Він перше нас полюбив» (1 Івана 4:19).

І все-таки сучасним християнам слід постійно перевіряти спонуки, з яких вони служать Богу. В Івана 6:10—13 ми читаємо, що Ісус чудом нагодував понад п’ять тисяч людей. Після цього деякі почали ходити за Ісусом лише з егоїстичних міркувань. Ісус сказав їм, що вони тому його шукали, «що їли з хлібів і наситились» (Івана 6:26). Кілька десятиріч по тому окремі християни служили Богові, але «нещиро», як і ті люди (Филип’ян 1:17). Ті, хто ‘не приступав до здорових слів Ісуса Христа’, навіть намагалися мати зиск із спілкування з християнами (1 Тимофія 6:3—5).

У наші дні християнин, який служить тільки тому, що хоче жити вічно в раю, теж, можливо, служить з егоїстичних спонук. Врешті-решт це може призвести до духовного краху. Оскільки може видаватися, що система речей Сатани існує довше, ніж очікувалося, такий християнин міг би ослабнути, вважаючи, що кінець затримується (Галатів 6:9). Він міг би навіть пошкодувати, що пішов на матеріальні жертви. Ісус нам нагадує: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Матвія 22:37). Той, хто служить Богові передусім з любові, не обмежує своє служіння якимись термінами. Він постановив служити Єгові вічно! (Михея 4:5). Він не шкодує, що пішов на певні жертви заради служіння Богові (Євреїв 13:15, 16). Любов до Бога спонукує його ставити інтереси Бога на перше місце у своєму житті (Матвія 6:33).

Тепер понад шість мільйонів правдивих поклонників готові служити Єгові (Псалом 110:3). Чи ви є серед них? Якщо ні, то подумайте про те, що́ Бог пропонує: чисте знання правди (Івана 17:3); свободу від рабства неправдивих релігійних учень (Івана 8:32); надію на вічне життя (Об’явлення 21:3, 4). Свідки Єгови можуть допомогти вам більше дізнатись про те, як отримати все це від Бога, і до того ж безкоштовно.