Запитання читачів

У багатьох країнах світу існує звичай дарувати весільні подарунки. Які біблійні принципи слід брати до уваги, даючи або отримуючи такі подарунки?

Біблія схвалює дарування, якщо це робиться з правильних спонук і при доречній оказії. Стосовно дарування Біблія радить правдивим християнам наслідувати Єгову, який дає нам усе зі щедрістю (Якова 1:17). Апостол Павло заохочував співхристиян: «Не забуваймо творити добро й ділитися тим, що маємо, з іншими. Бо такі жертви Богу милі». Отже, християнам радиться бути щедрими (Євреїв 13:16, СМ; Луки 6:38).

У деяких країнах, наприклад у США й Англії, існує звичай, відповідно до якого наречені з наближенням весілля приходять до універмагу і, зареєструвавшись у спеціальному журналі, передивляються наявний товар та складають список речей, котрі вони хотіли б отримати в подарунок. Потім родичів і друзів повідомляють, у якому магазині ті зможуть вибрати річ зі складеного нареченими списку. Це практично, оскільки завдяки такому списку запрошені зекономлять час на пошуки подарунка, а молодим не прийдеться повертати назад у магазин річ, яка їм непотрібна.

Чи складатиме пара, яка збирається одружитися, такий список весільних подарунків, залежить від особистого рішення. Проте християнам слід бути обережними й уникати будь-яких звичаїв, що суперечать біблійним принципам. Наприклад, що, коли наречені складуть список, у якому речі будуть дуже дорогі? У такому випадку особи з невеликими матеріальними статками не зможуть придбати подарунок або ж вважатимуть, що ліпше не піти на весілля, ніж почуватися незручно через те, що їхній подарунок недорогий. Одна християнка написала: «Це перетворюється на тягар. Я намагаюсь бути щедрою, але останнім часом уже не відчуваю всієї тої радості, яку отримувала від дарування». Як було б прикро, якби весілля стало для когось причиною знеохочення!

Без сумніву, треба подбати про те, щоб ні в кого не викликати думки, що його подарунок буде приємним лише тоді, коли він купить його в якомусь конкретному магазині або за певну ціну. Адже Ісус Христос показав, що в Божих очах ціннішим, ніж матеріальна вартість дару, є стан серця того, хто дає цей дар (Луки 21:1—4). Подібно, говорячи про дари для нужденних, апостол Павло сказав: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає» (2 Коринтян 9:7).

Згідно з біблійними принципами, немає нічого неправильного в тім, щоб, наприклад, вкласти до подарунка записку, з якої буде зрозуміло, хто саме його подарував. Однак у деяких місцевостях існує традиція повідомляти про це всіх присутніх на весіллі. Така традиція могла б викликати складну ситуацію. Можливо, ті, хто робить подарунок, не хочуть привертати до себе неналежної уваги. Такі особи діють згідно з принципом, записаним у Матвія 6:3, де Ісус говорить: «А як ти чиниш милостиню,— хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя». Інші можуть вважати, що дарування — це особиста справа, про яку належить знати лише їм самим і тим, хто їхній подарунок отримує. Більш того, оголошуючи, хто зробив той чи інший подарунок, можна викликати суперництво, якщо подарунки будуть порівнювати (Галатів 5:26). Звичайно, християни не хотіли б, аби хтось із присутніх почувався незручно через те, що прилюдно повідомляється про подарунки (1 Петра 3:8).

Безперечно, якщо діяти відповідно до принципів з Божого Слова, то дарування залишатиметься джерелом щастя (Дії 20:35).