Закон премудрого — криниця життя

«О ГЛИБИНО багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!» — проголосив апостол Павло (Римлян 11:33). А вірний патріарх Йов сказав, що Бог Єгова є «мудрого серця» (Йова 9:4). Справді, Творець неба і землі володіє незрівнянною мудрістю. Що ж можна сказати про закон, тобто писане Слово, такого Творця?

Псалмоспівець писав: «Господній Закон досконалий,— він зміцнює душу. Свідчення Господа певне,— воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста,— вона очі просвітлює» (Псалом 19:8, 9). Як же Соломон, цар стародавнього Ізраїлю, мабуть, усвідомлював правдивість цих слів! Він сказав: «Наука [«закон», Церковнослов’янський текст] премудрого — криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти» (Приповістей 13:14). У перших 13 віршах 13-го розділу Приповістей Соломон показав, як поради з Божого Слова можуть допомогти нам поліпшити якість свого життя й уникнути небезпек.

Будь схильний навчатися

У Приповістей 13:1 сказано: «Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає». Батьківське картання буває лагідним або суворим. Спершу воно може бути як повчання, а коли син відкидає його, тоді як покарання. Мудрий син приймає картання від батька.

«Господь, кого любить, того Він карає,— каже Біблія,— і б’є кожного сина, якого приймає» (Євреїв 12:6). Для цього наш небесний Отець використовує своє писане Слово, Біблію. Якщо ми з цінуванням читаємо Біблію і застосовуємо прочитане, то його Слово картає нас. Це приносить нам користь, бо все, що каже Єгова, йде на добро (Ісаї 48:17).

Картанням може бути також зауваження з боку співвіруючого, який цікавиться нашим духовним благополуччям. Будь-яку цінну пораду, що є в гармонії з Божим Словом, слід розглядати не як чиюсь особисту думку, а як пораду з великого Джерела правди. Ми мудро чинимо, якщо приймаємо її, немов би від Єгови. Коли ми так робимо і дозволяємо, щоб ця порада формувала наше мислення, покращувала розуміння Писання і виправляла наші дороги, то отримуємо користь від картання. Те саме стосується порад, які ми отримуємо на християнських зібраннях і з біблійних публікацій. Застосування того, що ми дізнаємося з цих писаних чи усних слів, є чудовою формою самодисципліни.

 Проте насмішник не відгукується на картання. «Через те, що він думає, ніби все знає найліпше, він не схильний навчатися»,— каже один довідник. Він не відгукується навіть на докір — суворішу форму картання. Але чи він може довести неправильність Божого картання? Єгова ніколи не помилявся і ніколи не помилиться. Відкидаючи картання, насмішник робить смішним тільки себе. Як чітко Соломон кількома влучними словами показує, наскільки цінною є схильність навчатися!

Стережи свого язика!

Щоб показати, наскільки важливо керуватися Божим Словом у своїй мові, цар Ізраїлю порівнює уста до плодоносного дерева. Він каже: «З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих — насильство» (Приповістей 13:2). Плід уст — це слова, і людина пожинає те, що сіє своїми словами. «Якщо слова чоловіка сказані з добрим наміром і скеровані на встановлення дружніх взаємин з ближніми, він споживатиме добро — матиме щасливе і мирне життя»,— каже один біблеїст. Для зрадливого справа обернеться інакше. Він хоче чинити насилля і шкодити іншим. Тож він пожне відповідні наслідки — отримає насилля. Пастка смерті чекає на нього.

«Хто уста свої стереже, той душу свою береже,— продовжує Соломон,— а хто губи свої розпускає,— на того погибіль» (Приповістей 13:3). Бездумна, нерозумна мова псує репутацію, вражає почуття, руйнує стосунки і навіть завдає фізичної шкоди. Невгамовна балакучість може також довести до Божого несхвалення, тому що Бог кожного приведе до відповідальності за його слова (Матвія 12:36, 37). Контролювання язика врятує нас від погибелі. Але як можна навчитися стерегти свої уста?

Один простий спосіб — це не говорити надто багато. «Не бракує гріха в многомовності»,— каже Біблія (Приповістей 10:19). Інший спосіб — думати, перш ніж говорити. Натхнений письменник сповіщає: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Приповістей 12:18). Коли людина не обдумує наперед своїх слів, тоді і той, хто говорить, і той, хто слухає, може зазнати шкоди. Тому Біблія дає нам таку практичну пораду: «Серце праведного розмірковує про відповідь» (Приповістей 15:28).

Будь працьовитим

«Пожадає душа лінюха,— каже Соломон,— та даремно, душа ж роботящих насититься» (Приповістей 13:4). В одному довіднику говориться: «Суть [цієї притчі] зводиться до того, що бажання саме по собі марне, справжню цінність має працьовитість. Ліниві люди є жертвами своїх бажань... які пожирають їх, і вони залишаються з порожніми руками». Однак душа, або бажання, роботящого насититься.

Що можна сказати про тих, хто стримується від присвячення Єгові, думаючи уникнути відповідальності? Вони, можливо, прагнуть жити в Божому новому світі, але чи готові щось робити для цього? Тим, хто прийде «від великого  горя», ставиться вимога виявляти віру в Ісусову викупну жертву, присвятитися Єгові і символізувати своє присвячення водним хрещенням (Об’явлення 7:14, 15).

Подумаймо також, що означає прагнути становища наглядача у зборі. Бажання цього доброго діла похвальне, і до нього заохочує Біблія (1 Тимофія 3:1). Однак недостатньо просто бажати. Аби стати наглядачем, необхідні певні риси й уміння. Це вимагає наполегливих особистих зусиль.

Праведність — охорона

Праведна людина розвиває побожні риси і говорить правду. Вона усвідомлює, що обман суперечить закону Єгови (Приповістей 6:16—19; Колосян 3:9). У зв’язку з цим Соломон каже: «Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює» (Приповістей 13:5). Праведний не лише уникає брехні, він її ненавидить. Він знає, що, хоч би яким невинним видавався обман, він руйнує добрі взаємини між людьми. Крім того, людина, яка вдається до обману, псує собі репутацію. Безбожний чинить лихе, чи то обманюючи, чи ще якось, і таким чином засоромлює себе.

Мудрий цар, аби показати, що корисно чинити правильне в Божих очах, каже: «Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника» (Приповістей 13:6). Праведність, наче фортеця, оберігає людину, тоді як безбожність руйнує її.

Не вдавай з себе того, ким ти не є

Виявляючи розуміння людської природи, цар Ізраїлю зазначає: «Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього» (Приповістей 13:7). Людина може бути не такою, за яку себе видає. Декотрі бідні вдають, що вони багаті, можливо, хваляться, щоб створити враження, ніби вони успішні, або щоб не принизити свою гідність. Багатий же може вдавати з себе бідного, аби приховати своє багатство.

Але недобре ані вихвалятися, ані приховувати, ким ми є. Якщо наше матеріальне становище скромне, а ми витрачаємо гроші на предмети розкоші, щоб нас вважали заможними, то позбавимо себе і свою сім’ю необхідного. А людина, яка має статки і вдає з себе бідну, може  стати скупою, а це позбавить її гідності і щастя, яке приходить завдяки щедрості (Дії 20:35). Чесність допомагає вести ліпше життя.

Май скромні бажання

Соломон каже: «Викуп за душу людини — багатство її, а вбогий і докору не чує» (Приповістей 13:8). Який урок ми бачимо у цій мудрій притчі?

Багатство має свої переваги, але воно не є тільки благословенням. У наші неспокійні часи заможним людям і їхнім сім’ям нерідко загрожує небезпека. Наприклад, їх можуть викрасти і вимагати за них викуп. Хоча деколи багач у стані заплатити викуп за себе чи свого родича, проте часто викрадених убивають. Така небезпека завжди нависає над багатим.

Вбогий не має таких тривог. Хоча він і не володіє стількома вигодами й матеріальними речами, як багаті, однак його навряд чи викрадуть. Це лише одна з користей того, щоб мати скромні бажання і не тратити гроші й сили на гонитву за багатством (2 Тимофія 2:4).

Радій «світлом»

Соломон далі показує, чому робити все так, як радить Єгова, в наших найліпших інтересах. «Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне»,— каже він (Приповістей 13:9).

Світильник символізує те, на що ми покладаємося, що, так би мовити, освітлює наш життєвий шлях. Боже слово — це світильник для ноги праведного і світло для стежки його (Псалом 119:105). Воно містить невичерпні знання й мудрість Творця. Чим більше ми поглиблюємо своє розуміння Божої волі й намірів, тим яскравішим стає наше духовне світло, яке веде нас. Яке ж це джерело радості! Нащо нам витрачати час на світську мудрість чи «знання, неправдиво назване так»? (1 Тимофія 6:20; 1 Коринтян 1:20; Колосян 2:8).

А що стосується безбожного, то, хоч би як яскраво, здавалося б, світить його світильник і хоч би яким успішним він видавався, його світильник погасне. Така людина опинитися в темряві, де обов’язково спіткнеться. Крім того, їй «не буде майбутности» (Приповістей 24:20).

Проте що нам робити, коли ми невпевнені, як повестися у якійсь ситуації, або коли сумніваємося, чи взагалі маємо право щось робити? Приповістей 13:10 застерігає: «Тільки сварка пихою зчиняється». Діяти без знання або не маючи права — це вияв пихи, і наслідком буде незгода. Чи ж не ліпше було б порадитися з тими, хто має знання й розважливість? «Мудрість із тими, хто радиться»,— каже цар Соломон.

 Остерігайся фальшивих сподівань

Гроші можуть послужити корисній цілі. Жити в достатку ліпше, ніж вести аскетичний спосіб життя або жити в злиднях (Екклезіяста 7:11, 12). Але користь незаконно здобутого багатства може бути обманливою. Соломон попереджує: «Багатство, заскоро здобуте,— поменшується, хто ж збирає помалу — примножує» (Приповістей 13:11).

Розгляньмо, наприклад, спокусу грати в азартні ігри. У надії виграти велику суму хтось може витратити гроші, зароблені тяжкою працею. Як же часто це робиться за рахунок сім’ї! А що, коли він виграє? Оскільки такі гроші прийшли легко, він, напевно, не цінуватиме їх. Крім того, він, мабуть, навіть не вміє мудро розпорядитися своїм виграшем. Чи ж його багатство не зникне так само швидко, як він його здобув? З іншого боку, багатство, зібране повільно — потрошки і сумлінною працею,— неухильно зростає і може бути використане на благо.

«Задовга надія — недуга для серця,— каже Соломон,— а бажання, що сповнюється,— це дерево життя» (Приповістей 13:12). Нездійснені надії обов’язково ведуть до розчарування, яке стає недугою для серця. Таке трапляється у повсякденному житті. Однак цього не скажеш про сподівання, які міцно ґрунтуються на Божому Слові. Ми можемо цілковито покладатися на те, що вони сповняться. І навіть коли нам видається, що їхнє сповнення затримується, це не веде до такого розчарування.

Наприклад, ми знаємо, що Божий новий світ близько (2 Петра 3:13). З нетерпінням і радістю ми чекаємо на сповнення Божих обітниць. А що стається, коли ми добре використовуємо позосталий час? Якщо маємо багато роботи «в ділі Господньому», заохочуємо співвіруючих і зміцнюємо свої стосунки з Єговою, то в серці матимемо не недугу, а радість (1 Коринтян 15:58; Євреїв 10:24, 25; Якова 4:8). Коли довгождане сподівання здійснюється, воно є деревом життя — приносить справжнє відсвіження й відновлює сили.

Божий закон — криниця життя

У Приповістей 13:13 так ілюструється потреба слухатися Бога: «Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі [«від того заберуть заставу», НС], хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться». Якщо боржник погорджує словом своїм, не сплачує боргу, він втратить те, що дав у заставу. Подібно можна багато втратити, якщо не слухатися Божих заповідей. Що саме?

«Наука [«закон», ЦСТ] премудрого — криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти» (Приповістей 13:14). Жити без науки всевідаючого Бога, Єгови, його закону, означає бути позбавленим керівництва, яке допомагає вести ліпше й довше життя. Яка ж це велика втрата! Отже, для нас мудро було б пильно зважати на Боже Слово і дозволяти йому впливати на наші думки, мову і вчинки (2 Коринтян 10:5; Колосян 1:10).

[Ілюстрації на сторінці 23]

Застосовувати біблійні поради — це чудова форма самодисципліни.

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

«Серце праведного розмірковує про відповідь».

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

Зайнятість у «Господньому ділі» сповнює нас радістю.