Багато запитань, мало задовільних відповідей

ВРАНЦІ у День всіх святих 1 листопада 1755 року, коли більшість мешканців Лісабона були в церкві, стався великий землетрус. Тисячі будинків впали і загинуло десятки тисяч людей.

Невдовзі після тої трагедії французький письменник Вольтер опублікував «Поему про загибель Лісабона», у якій відкидав твердження, що та катастрофа була Божою карою за гріхи людей. Вольтер вважав, що такі нещастя не піддаються людському розумінню чи поясненню, і писав:

Природа, в німоті, відповісти не зволить;

Нам, смертним, Бог потрібен, що з висоти глаголить.

Звичайно, Вольтер був не перший, хто ставив питання про Бога. Протягом історії трагедії і лиха породжували такі питання в розумах багатьох людей. Тисячі років тому патріарх Йов, який втратив усіх своїх дітей і захворів на жахливу хворобу, питав: «І нащо [Бог] струдженому дає світло, і життя — гіркодухим» (Йова 3:20). Сьогодні чимало людей задумується, чому добрий і люблячий Бог залишається, як їм здається, пасивним, коли скрізь стільки страждання і несправедливості.

Багато хто, стикаючись з голодом, війнами, хворобами і смертю, відкрито відкидає ідею про Творця, який піклується людьми. Один філософ-атеїст зазначив: «Немає ніякого виправдання Богу, який дозволяє страждати дитині... хіба що, звичайно, він не існує». Такі великі трагедії, як Голокост під час Другої світової війни, спонукують багатьох робити подібні висновки. Ось слова єврейського письменника, поміщені у певному інформаційному бюлетені: «Трагедію в Освенцімі найпростіше пояснити тим, що немає Бога, який втручається в справи людей». Згідно з одним опитуванням, проведеним в 1997 році у Франції, де переважають католики, приблизно 40 відсотків людей сумніваються в існуванні Бога через таке явище, як геноцид, наприклад у Руанді 1994 року.

Перешкода для віри?

Чому Бог не втручається, щоб відвернути трагедії? Один католицький історик погоджується, що для багатьох людей це питання є «серйозною перешкодою для віри». Він питає: «І справді, чи можна вірити в Бога, який безпорадно дивиться на те, що  вмирають мільйони невинних людей, що по цілому світі винищуються цілі групи населення, і нічого не робить, аби запобігти цьому?»

У редакційній статті католицької газети «Круа» також говорилося: «Через трагедії, які ставались в історії, через техногенні катастрофи, стихійні лиха, організовану злочинність чи смерть близьких осіб люди з жахом піднімають очі до неба і питають: де ж Бог? Вони вимагають відповіді. Чи ж він не заслуговує на титул Його Величність Байдужий або Його Величність Відсутній?»

Папа Іван Павло II торкнувся цього питання у своїй енцикліці 1984 року Salvifici Doloris. Він писав: «Тоді як існування світу, так би мовити, відкриває очі людської душі на існування Бога, на його мудрість, силу і велич, то зло і страждання, здається, затьмарюють цей образ, деколи навіть дуже сильно; особливо це можна сказати про щоденні випадки незаслуженого страждання і велику кількість провин, які залишаються без кари».

Чи існування всемогутнього і люблячого Бога, яким він зображається в Біблії, узгоджується з тим, що людське страждання таке повсюдне? Чи він втручається, щоб запобігти трагедії окремих осіб або груп людей? Чи Бог робить щось для нас сьогодні? Чи існує, як казав Вольтер, Бог, «що з висоти глаголить», тобто Бог, який би розмовляв з людьми? Будь ласка, прочитайте наступну статтю, у якій даються відповіді на ці питання.

[Ілюстрації на сторінці 3]

Зруйнування Лісабона в 1755 році спонукало Вольтера заявити, що такі події не піддаються людському розумінню.

[Відомості про джерела]

Вольтер: з книжки Great Men and Famous Women; Лісабон: J.P. Le Bas, Praça da Patriarcal depois do terramoto de 1755. Foto: Museu da Cidade/Lisboa

[Ілюстрація на сторінці 4]

Багато людей сумніваються в існуванні Бога через таке явище, як геноцид, наприклад у Руанді 1994 року.

[Відомості про джерело]

AFP PHOTO

 [Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]

ОБКЛАДИНКА, діти: USHMM, courtesy of Main Commission for the Prosecution of the Crimes against the Polish Nation