Стійкість у випробуваннях несе хвалу Єгові

«Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові» (1 ПЕТРА 2:20).

1. Які питання потрібно обговорити з огляду на те, що правдиві християни намагаються жити відповідно до свого присвячення?

ХРИСТИЯНИ присвятилися Єгові й бажають сповняти його волю. Щоб жити відповідно до присвячення, вони всіма силами намагаються йти слідами свого Взірця, Ісуса Христа, і свідчити про правду (Матвія 16:24; Івана 18:37; 1 Петра 2:21). Але ж Ісус та інші вірні люди віддали життя за свою віру як мученики. Чи це означає, що всім християнам, можливо, доведеться померти за свою віру?

2. Як християни ставляться до випробувань і страждання?

² Біблія заохочує нас як християн залишатися вірними до самої смерті. Але це не означає, що нам обов’язково доведеться померти за свою віру (2 Тимофія 4:7; Об’явлення 2:10). Хоча ми й готові страждати і, якщо буде потрібно, віддати життя за свої переконання, але така перспектива не приносить нам задоволення. Ми не отримуємо насолоди від страждань, болю та приниження. Проте оскільки ми знаємо, що можемо зіткнутися з випробуваннями і переслідуванням, варто уважно розглянути, як поводитися, коли опинимось у такій ситуації.

Вірні у випробуваннях

3. Наведіть біблійні приклади, котрі показують, як Божі служителі поводилися під час переслідувань. (Дивіться інформацію в рамці на наступній сторінці).

³ У Біблії містяться численні відомості про те, як поводилися Божі служителі минулих часів, потрапляючи в небезпечні для життя ситуації. Це є взірцем для сьогоднішніх християн, якщо вони зіткнуться з подібними випробуваннями. Розгляньте інформацію в рамці «Як вони поводилися під час переслідувань» і подумайте, чого ви можете навчитися з неї.

4. Що можна сказати про те, як Ісус та інші вірні служителі поводилися у випробуваннях?

⁴ Хоча Ісус та інші вірні Божі служителі залежно від обставин по-різному реагували на переслідування, зрозуміло, що вони без потреби не ризикували своїм життям. Опинившись у небезпечній ситуації, вони були мужніми, але разом з тим і обачними (Матвія 10:16, 23). Ці служителі бажали сприяти проповідницькій праці й залишатися непорочними в очах Єгови. Їхнє поводження в різних ситуаціях є зразком для християн, котрі сьогодні зносять випробування та переслідування.

5. Які переслідування спалахнули в Малаві у 60-х роках XX сторіччя і як Свідки на них зреагували?

⁵ У наш час народ Єгови часто стикався з надзвичайними труднощами й терпів нестатки внаслідок війн, заборон і прямого переслідування. Наприклад, у 60-ті роки XX сторіччя Свідки Єгови в Малаві зазнали жорстоких гонінь. Їхні Зали Царства, доми, власні підприємства та запаси харчів — фактично все, що вони мали,— було знищено. Їм довелося зносити побої та інші жахіття. Як зреагували на це брати? Тисячі з них були змушені покинути свої села. Багато хто переховувався в буші, інші тимчасово переселилися до сусіднього Мозамбіку. Чимало вірних християн втратили своє життя, натомість інші вирішили втекти з небезпечної зони, і таке рішення,  очевидно, було розумним за тих обставин. Зробивши це, брати наслідували дії Ісуса і Павла.

6. Що малавійські Свідки продовжували робити попри люті переслідування?

⁶ Хоча малавійським братам довелося переселятись або переховуватися, вони шукали та дотримувалися теократичного керівництва і намагались якнайліпше виконувати свою християнську працю підпільно. Яким був результат? Якщо 1967 року, напередодні заборони, найвище число вісників Царства було 18 519 осіб, то в 1972 році воно сягнуло вже 23 398, незважаючи на те що заборона все ще була в силі й багато хто втік до Мозамбіку. У середньому кожен вісник щомісяця присвячував проповідуванню понад 16 годин. Без сумніву, своїми діями вони несли хвалу Єгові, і він підтримував тих вірних братів у надзвичайно скрутні часи *.

7, 8. Чому дехто вирішує залишитися у своїй місцевості, незважаючи на проблеми, спричинені переслідуванням?

 ⁷ З іншого боку, в країнах, де через переслідування виникають проблеми, деякі брати вирішують залишитися, навіть якщо мають можливість переселитись. Переїзд міг би розв’язати певні проблеми, але він, імовірно, створив би інші труднощі. Наприклад, чи зможуть вони підтримувати зв’язок із християнським братством, аби не бути духовно ізольованими? Чи зможуть мати звичний розпорядок духовних занять, коли намагатимуться влаштуватися на новому місці, можливо, в багатішій країні або країні, де існує більше можливостей поліпшити своє матеріальне становище (1 Тимофія 6:9).

⁸ Інші приймають рішення не переїжджати, оскільки вони піклуються про духовний добробут своїх братів. Вони залишаються і, не лякаючись ситуації, далі проповідують у своїй території та підбадьорюють співпоклонників (Филип’ян 1:14). Зробивши такий вибір, дехто навіть зміг посприяти юридичним перемогам у своїй країні *.

9. Що треба врахувати, приймаючи рішення переїхати чи залишитися, коли починаються переслідування?

⁹ Переїхати чи залишитися — це особисте рішення. Звичайно ж, такі рішення треба приймати лише після того, як ми помолилися до Єгови про керівництво. Проте хоч би що ми вибрали, потрібно пам’ятати слова апостола Павла: «Кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Римлян 14:12). Як вже було зазначено, Єгова вимагає, щоб кожен його служитель залишався вірним за будь-яких обставин. Дехто з його служителів зносить випробування й переслідування сьогодні, інші, можливо, зіткнуться з ними пізніше. Усі будуть випробувані в якийсь спосіб, і нікому не слід вважати, що його це не торкнеться (Івана 15:19, 20). Будучи присвяченими служителями  Єгови, ми не можемо залишитися осторонь, коли вирішується всесвітнє спірне питання, пов’язане з освяченням імені Єгови і доведенням його права на верховну владу (Єзекіїля 38:23; Матвія 6:9, 10).

«Не платіть нікому злом за зло»

10. Який приклад подали нам Ісус і апостоли щодо того, як поводитися, стикаючись з утисками та протидією?

¹⁰ Ще один важливий принцип, про котрий ми дізнаємося з того, як Ісус і апостоли поводилися під час утисків,— це не мститися своїм переслідувачам. Ніде в Біблії ми не знайдемо жодного натяку на те, що Ісус або його послідовники чинили організований опір чи вдавалися до застосування сили, аби перемогти переслідувачів. Навпаки, апостол Павло радив християнам: «Не платіть нікому злом за зло» і «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Крім того, Павло сказав: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (Римлян 12:17—21; Псалом 37:1—4; Приповістей 20:22).

11. Що говорить один історик про ставлення ранніх християн до державної влади?

¹¹ Ранні християни прислуха́лися до цих порад. У своїй книжці «Рання церква й світ» (англ.) історик Сесіль Каду описує, як християни ставилися до державної влади в період між 30-м і 70-м роками н. е. Він пише: «Ми не маємо прямих доказів, що тогочасні християни хоча б коли-небудь намагалися протидіяти переслідуванням за допомогою сили. Найбільше, що вони собі дозволяли в цьому плані,— це сміливо критикувати своїх правителів або приводити їх в замішання своєю втечею. Однак зазвичай відповідь християн на переслідування не виходила за рамки стриманої, але твердої відмови підкорятися урядовим наказам, котрі, як вони вважали, не узгоджувалися з послухом Христу».

12. Чому терпіти страждання ліпше, ніж мститися?

¹² Чи справді мудро реагувати на переслідування в такий пасивний спосіб? Чи не робить це Божих служителів легкою здобиччю для тих, хто намагається їх знищити? Чи не варто було б захищати себе? З погляду людини, може, й так. Але, будучи служителями Єгови, ми впевнені, що найліпший спосіб дій — це в будь-яких ситуаціях дотримуватися керівництва Єгови. Ми ніколи не забуваємо слів Петра: «Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові» (1 Петра 2:20). Ми певні, що Єгова добре знає ситуацію і не дозволить, аби страждання тривало безкінечно. Чому можна бути в цьому впевненим? Звертаючись до свого народу, поневоленого вавилонянами, Єгова сказав: «Хто бо торкається до вас, торкається об зіницю ока мого» (Захарія 2:8, Кул.; [2:12]). Подумайте, чи довго хтось дозволятиме, щоб торкалися  зіниці його ока? Тож Єгова допоможе своєчасно. Стосовно цього не може бути жодного сумніву (2 Солунян 1:5—8).

13. Чому Ісус покірно дозволив ворогам заарештувати його?

¹³ У цьому питанні взірцем для нас є Ісус. Він дозволив своїм ворогам заарештувати його в Гефсиманському саду не через те, що не міг себе захистити. Він сказав одному з учнів: «Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця,— і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів? Але як має збутись Писання, що так статися мусить?» (Матвія 26:53, 54). Виконання волі Єгови було для Ісуса надзвичайно важливим, навіть якщо через це йому доводилося страждати. Він був цілком впевнений у пророчих словах Давида: «Ти не залишиш душі Моєї в Шеолі, і не даси Своєму Святому побачити тління» (Псалом 16:10, Дерк.). Минули роки, й апостол Павло так висловився про Ісуса: «Замість [«заради», СМ] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євреїв 12:2).

Освячення імені Єгови приносить радість

14. Яка радість підтримувала Ісуса в усіх його випробуваннях?

¹⁴ Яка саме радість підтримувала Ісуса у випробуванні, найтяжчому з усіх, котрі лише можна собі уявити? Зі всіх служителів Єгови Ісус, Божий улюблений Син, був, безсумнівно, головною мішенню Сатани. Отже, залишившись непорочним у випробуваннях, Ісус мав дати відповідь на докори Сатани, звернені проти Єгови (Приповістей 27:11). Чи ви можете уявити собі, яку радість і задоволення відчув Ісус після свого воскресіння? Як же, напевно,  йому було приємно усвідомити, що він виконав доручене йому завдання і відіграв як досконала людина свою роль у доведенні права Єгови на верховну владу, а також в освяченні Його імені! Крім того, Ісус отримав надзвичайну честь сісти «по правиці престолу Божого», і це, безперечно, приносить йому найбільшу радість (Псалом 110:1, 2; 1 Тимофія 6:15, 16).

15, 16. Яке люте переслідування зносили Свідки Єгови в Заксенгаузені і звідки вони черпали для цього сили?

¹⁵ Християни також отримують радість від того, що, подібно до Ісуса, можуть зробити свій внесок в освячення імені Єгови, зносячи випробування та переслідування. Це можна побачити на прикладі Свідків, які зазнали страждань у жахливому концентраційному таборі Заксенгаузен, а також пережили виснажливий марш смерті наприкінці Другої світової війни. Під час цього маршу тисячі в’язнів загинули через суворі природні умови, хвороби чи голод, з іншими прямо по дорозі жорстоко розправилися есесівці. Свідки Єгови, усі 230 чоловік, лишилися живі, оскільки трималися гуртом і допомагали одні одним, ризикуючи своїм власним життям.

¹⁶ Звідкіля ці Свідки черпали сили, аби витерпіти таке люте переслідування? Тільки-но опинившись у безпеці, вони висловили свою радість і вдячність до Єгови в документі за назвою «Резолюція 230 Свідків Єгови шести національностей, що зібралися в лісі неподалік Шверіна в Мекленбурзі». У резолюції вони заявили: «Тривалий період тяжких випробувань тепер позаду, а ті, хто залишився, наче були вирвані з вогняної печі, від них немає навіть запаху вогню. (Дивіться Даниїла 3:27). Натомість вони сповнені сили й моці від Єгови і з нетерпінням чекають нових наказів від Царя, аби сприяти інтересам Теократії» *.

17. З якими формами випробувань стикається сьогодні Божий народ?

¹⁷ Подібно до тих 230 вірних Божих служителів, ми теж стикаємося з випробуваннями віри, навіть коли «ще не змагались до крови» (Євреїв 12:4). Адже випробування приймає різні форми. Це може бути глузування з боку однокласників чи тиск ровесників, котрі спонукують до неморальності та інших поганих вчинків. Крім того, ми можемо зіткнутися з серйозними випробуваннями і тиском через те, що рішуче постановили утримуватися від крові, виховувати дітей у вірі в розділеному домі або одружитися тільки в Господі (Дії 15:29; 1 Коринтян 7:39; Ефесян 6:4; 1 Петра 3:1, 2).

18. Які слова запевняють нас, що ми можемо витерпіти навіть найтяжчі випробування?

¹⁸ А втім, хоч би які випробування обрушилися на нас, ми знаємо, що страждаємо за те, що на перше місце в житті ставимо Єгову та його Царство. Це велика честь для нас, і ми отримуємо від цього радість. Нам додають мужності такі підбадьорливі слова Петра: «Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий» (1 Петра 4:14). Завдяки Божому духу в нас є сила терпіти навіть найтяжчі випробування, аби нести цим славу та хвалу Єгові (2 Коринтян 4:7; Ефесян 3:16; Филип’ян 4:13).

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

• Як християни ставляться до страждань і переслідувань?

• Чого ми навчаємося з того, як Ісус та інші вірні Божі служителі поводилися у випробуваннях?

• Чому мудро не мститися, коли нас переслідують?

• Яка радість підтримувала Ісуса у випробуваннях і чого ми з цього навчаємося?

[Запитання для вивчення]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 15]

«Як вони поводилися під час переслідувань»

• Перед тим як воїни Ірода прибули до Віфлеєма, аби повбивати усіх хлопчиків віком до двох років, Йосип і Марія, отримавши через ангела вказівку, втекли разом з маленьким Ісусом до Єгипту (Матвія 2:13—16).

• Протягом служіння Ісуса вороги не раз намагалися вбити його за свідчення. У кожному з цих випадків Ісус ухилявся від них (Матвія 21:45, 46; Луки 4:28—30; Івана 8:57—59).

• Коли воїни прийшли в Гефсиманський сад, аби заарештувати Ісуса, він не приховував, ким був, а двічі відкрито виголосив: «Це Я». Ісус навіть стримав своїх послідовників, які хотіли чинити опір, і дозволив юрбі схопити його (Івана 18:3—12).

• У Єрусалимі Петра та інших християн заарештували, побили і наказали не говорити про Ісуса. Але, після того як їх відпустили, вони «щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа» (Дії 5:40—42).

• Коли Савл, який пізніше став апостолом Павлом, дізнався про задум юдеїв у Дамаску вбити його, брати вночі спустили його в коші через отвір у стіні міста, і таким чином він утік (Дії 9:22—25).

• У ситуації, яка сталася через декілька років, Павло вирішив вимагати суду цезаря, хоча ні намісник Фест, ні цар Агріппа не знайшли в ньому «нічого, вартого смерти або ланцюгів» (Дії 25:10—12, 24—27; 26:30—32).

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Хоча тисячі вірних малавійських Свідків були змушені через жорстоке переслідування втекти з країни, вони з радістю продовжували служіння Царству.

[Ілюстрації на сторінці 17]

Радість, яку приносить участь в освяченні імені Єгови, підтримувала цих вірних християн під час нацистського маршу смерті і в концтаборах.

[Відомості про джерело]

Марш смерті: KZ-Gedenkstätte Dachau, courtesy of the USHMM Photo Archives

[Ілюстрації на сторінці 18]

Випробування й тиск можуть приймати різну форму.