Усвідомлюймо мету картання

ЩО ВАМ спадає на думку, коли чуєте слово «картання»? Згідно з одним словником, «картання» — це гострий докір, лайка, кара. Хоча це не єдине визначення цього слова, чимало людей уявляють картання саме так.

Однак Біблія зображає картання в іншому світлі. У Приповістей 3:11 говориться: «Карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем». Ці слова стосуються не картання взагалі, а картання Господнього, яке ґрунтується на його високих принципах. Тільки таке картання приносить духовну користь і є бажаним. На противагу цьому картання, що базується на людському мисленні, яке суперечить принципам Єгови, нерідко буває жорстоким та шкідливим. Саме тому багато людей негативно сприймають картання.

Чому нас заохочується приймати картання Єгови? У Біблії воно зображається як вияв Божої любові до людських створінь. Тож Соломон продовжив: «Кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!» (Приповістей 3:12).

Різниця між картанням і покаранням

Картання, про яке говориться в Біблії, має багато граней. Воно включає керівництво, навчання, виховання, докір, виправлення і навіть покарання. Однак коли картає Єгова, він завжди робить це з любові і для блага людей. Боже картання з метою виправити ніколи не зводиться лише до покарання.

З іншого боку, Боже покарання не завжди призначене для виправлення або навчання. Наприклад, Адам і Єва від самого гріхопадіння почали відчувати наслідки свого непослуху. Єгова прогнав їх з райського садка Едему, вони стали недосконалими і почали хворіти й старіти. Через кілька сотень років існування, сповненого страждань, вони навіки померли. Все це було не картанням з метою виправити, а Божим покаранням. Свідомі й нерозкаяні грішники Адам і Єва були невиправними.

До прикладів покарання, яке дав Єгова, належать Потоп за часу Ноя, зруйнування Содома і Гоморри, а також знищення єгипетського війська у Червоному морі. Єгова робив це не для того, щоб надати керівництво, навчити чи виправити тих, кого карав. Стосовно таких випадків апостол Петро писав: «Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних; і міста Содом і Гоморру спопелив, засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників» (2 Петра 2:5, 6).

В якому розумінні ці покарання дали «приклада для майбутніх безбожників»? У своєму Посланні до солунян Павло вказує на наші дні як на час, коли Бог через свого Сина, Ісуса Христа, «даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає» Євангелії». Апостол додає: «Вони кару приймуть,— вічну погибіль»  (2 Солунян 1:8, 9). Очевидно, така кара призначена не для того, щоб навчити чи виховати. Однак коли Єгова пропонує своїм поклонникам прийняти його картання, він не має на увазі покарання, яке отримують нерозкаяні грішники.

Вартим уваги є те, що Біблія не зображає Єгову в першу чергу як того, хто карає. Набагато частіше він зображається як сердечний учитель і терпеливий вихователь (Йова 36:22; Псалом 71:17; Ісаї 54:13). Коли Бог картає когось для того, щоб виправити, він завжди робить це з любов’ю і терпеливістю. Якщо християни розумітимуть мету картання, їм буде легше приймати його, а також картати інших з правильним умонастроєм.

Картання люблячих батьків

У колі сім’ї та в християнському зборі існує потреба усім розуміти мету картання. Це особливо стосується осіб, наділених владою, наприклад батьків. У Приповістей 13:24 говориться: «Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання».

Як батьки повинні картати своїх дітей? Біблія пояснює: «Батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). Ця вказівка повторюється такими словами: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (Колосян 3:21).

Християнські батьки, які розуміють мету картання, не будуть поводитися грубо. Принцип, записаний в 2 Тимофія 2:24, можна застосувати до того, як батьки мають картати дітей. Павло писав: «Раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим». Отож, істеричні вибухи гніву, крики, образливі або принизливі слова ніяк не назвеш сердечним картанням, і їм немає місця в житті християнина (Ефесян 4:31; Колосян 3:8).

Батьківське виправлення включає в себе набагато більше, ніж лише швидке й рішуче покарання. Більшості дітей потрібно чути напучення знову і знову, перш ніж вони виправлять своє мислення. Тому батьки мають проводити з ними час, виявляти терпеливість і добре  обдумувати те, як вони картають. Їм необхідно пам’ятати, що дітей слід виховувати у «послусі й напоумленні Господньому», а це означає навчати їх впродовж багатьох років.

Християнські пастирі картають з лагідністю

Ті самі принципи стосуються християнських старійшин. Як люблячі пастирі, вони намагаються зміцняти отару, навчаючи, даючи керівництво і, коли потрібно, докоряючи. При цьому старійшини пам’ятають справжню мету картання (Ефесян 4:11, 12). Якби вони зосереджувалися лише на покаранні, то тільки ним і обмежилися б. Однак картання, яке базується на Божих принципах, включає в себе набагато більше. Керуючись любов’ю, старійшини продовжують надавати допомогу і докладають наполегливих зусиль, щоб людина застосувала дані їй поради. Щира турбота спонукує їх і далі підбадьорювати й навчати співхристиянина.

Згідно з 2 Тимофія 2:25, 26, навіть тих, хто не хоче приймати картання, старійшини намагаються навчати «із лагідністю». Також у вірші визначається мета картання: «Чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати, щоб визволитися від сітки диявола».

Буває, що доводиться позбавляти спілкування зі збором нерозкаяних правопорушників (1 Тимофія 1:18—20). Але навіть такі крайні заходи слід вважати не тільки покаранням, але й картанням. Час від часу старійшини намагаються відвідувати позбавлених спілкування осіб, які вже не чинять правопорушень. Під час таких візитів старійшини діють в гармонії зі справжньою метою картання, розповідаючи таким особам, які кроки слід зробити, аби повернутися до християнського збору.

Єгова — Досконалий Суддя

Батьки, християнські пастирі та інші особи, які, згідно з Біблією, мають владу картати, повинні серйозно ставитися до цієї відповідальності. Їм не слід дивитись на інших як на невиправних. Тож їхнє картання ніколи не повинне набувати ознак мстивого чи гнівного покарання.

 Щоправда, Біблія розповідає про призначене Єговою суворе остаточне покарання. Сказано навіть, що «страшна річ — упасти в руки Бога Живого» (Євреїв 10:31). Але жодна людина не може вважати себе рівною Єгові у цій чи якійсь іншій справі. Тож ні в кого не має бути підстав думати, що це страшна річ «упасти в руки» батька, матері чи певного старійшини у зборі.

Єгова в стані виявити досконалу рівновагу, коли когось картає. Люди — ні. Бог може читати серця і визначити, що хтось вже є невиправним і тому повинен отримати рішуче й остаточне покарання. Люди ж не в стані виносити такого присуду. Тому, коли виникає потреба когось картати, ті, хто наділені владою, повинні завжди робити це з метою виправити особу.

Приймайте картання від Єгови

Усі ми потребуємо картання від Єгови (Приповістей 8:33). Треба навіть прагнути картання, що ґрунтується на Божому Слові. Вивчаючи Біблію, ми отримуємо картання, яке походить безпосередньо від Єгови (2 Тимофія 3:16, 17). Але деколи картання походить від співхристиян. Нам легше приймати таке картання, коли ми усвідомлюємо його справжню мету.

Апостол Павло визнав: «Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!» (Євреїв 12:11). Картання від Єгови є виявом його глибокої любові до нас. Тож, приймаючи картання чи картаючи інших, пам’ятаймо мету Божого картання і слухаймося мудрої поради Біблії: «Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи,— воно-бо життя твоє!» (Приповістей 4:13).

[Ілюстрації на сторінці 21]

Бог не картає нерозкаяних грішників, щоб їх виправити, а карає, виносячи присуд.

[Ілюстрації на сторінці 22]

Керуючись любов’ю, старійшини виділяють час, щоб відшукати необхідну інформацію і допомогти особі, яка провинилась.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Батьки терпеливо і з любов’ю виховують дітей у «послусі й напоумленні Господньому».