Якого втручання можна сподіватися від Бога?

У ВОСЬМОМУ столітті до н. е. 39-річний цар Юди Єзекія дізнався, що має смертельну хворобу. Спустошений цією новиною, Єзекія в молитві благав Бога зцілити його. Бог відповів через свого пророка: «Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п’ятнадцять літ» (Ісаї 38:1—5).

Чому Бог втрутився у ту справу? За кілька століть перед тим Бог пообіцяв праведному царю Давиду: «Буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!» Бог також відкрив, що в роду Давида народиться Месія (2 Самуїла  7:16; Псалом 89:21, 27—30; Ісаї 11:1). Коли Єзекія захворів, він ще не мав сина. Тож царський рід Давида міг бути перерваний. Боже втручання у випадку Єзекії послужило конкретній меті — збереженню роду, в якому мав народитись Месія.

У дохристиянську епоху Єгова не раз втручався на благо свого народу, щоб могли сповнитися його обітниці. У зв’язку з визволенням Ізраїля з єгипетського рабства Мойсей сповістив: «З Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам,— Господь вивів вас сильною рукою» (Повторення Закону 7:8).

Також у першому столітті Боже втручання служило виконанню його намірів. Наприклад, по дорозі в Дамаск єврей на ім’я Савл отримав надприродне видіння, яке мало зупинити Савла від переслідування Христових учнів. Навернення цього чоловіка, який став апостолом Павлом, відіграло важливу роль у поширенні доброї новини серед язичників (Дії 9:1—16; Римлян 11:13).

Чи завжди слід сподіватися Божого втручання?

Чи Боже втручання треба розглядати як норму, чи як виняток? Святе Письмо чітко показує, що воно аж ніяк не було нормою. Хоча Бог визволив трьох молодих євреїв від загибелі у розпаленій печі, а пророка Даниїла з лев’ячої ями, однак він не врятував  від смерті інших пророків (2 Хронік 24:20, 21; Даниїла 3:21—27; 6:17—23; Євреїв 11:37). Петро був чудесним способом врятований з в’язниці, куди його кинув цар Ірод Агріппа I. Однак той самий цар стратив Якова, і Бог не втрутився, щоб запобігти цьому злочину (Дії 12:1—11). Хоча Бог наділив апостолів силою зціляти хворих і навіть воскрешати мертвих, але він не погодився усунути ‘колючку в тілі’ апостола Павла, що могла бути якоюсь фізичною недугою (2 Коринтян 12:7—9; Дії 9:32—41; 1 Коринтян 12:28).

Бог не втрутився, щоб запобігти переслідуванню Христових учнів, яке підняв римський імператор Нерон. Християн катували, спалювали живцем, кидали диким звірам. Однак ці гоніння не дивували ранніх християн і аж ніяк не послабили їхньої віри в Боже існування. Зрештою, Ісус попереджував своїх учнів, що їх приведуть на суди і що їм треба бути готовими страждати і навіть умерти за свою віру (Матвія 10:17—22).

Сьогодні Бог, як і в минулому, здатний визволяти своїх слуг від небезпечних ситуацій. Тож не слід критикувати тих, хто вважає, що відчув його захист, хоча й важко сказати з певністю, чи в таких випадках Боже втручання мало місце, чи ні. Декілька вірних слуг Єгови були поранені під час вибуху в Тулузі (Франція), тисячі вірних християн загинули в нацистських і комуністичних таборах чи за інших трагічних обставин, і Бог не запобіг цьому. Чому Бог не втручається систематично, щоб допомагати людям, яких схвалює? (Даниїла 3:17, 18).

«Час і випадок»

Коли стається лихо, кожен може зазнати шкоди, і вірність Богові тут не обов’язково є вирішальним фактором. Алан і Ліліан пережили вибух у Тулузі, тоді як 30 безневинних осіб загинули і сотні були поранені. Десятки тисяч людей стають жертвами злочинців, безвідповідальних водіїв або гинуть у війнах. Однак Бога не можна вважати відповідальним за такі нещастя. Біблія нагадує нам, що «час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, Москаленко).

Крім того, люди хворіють, старіють і вмирають. Навіть тих, хто вважав, що Бог чудом врятував їхнє життя, або хто несподівано видужав від тяжкої хвороби, з часом спіткала смерть. Бог усуне хвороби й смерть, а також «кожну сльозу з очей їхніх зітре», але в майбутньому (Об’явлення 21:1—4).

Для цього потрібні набагато масштабніші і радикальніші заходи, ніж втручання час від часу. Біблія говорить про «великий день Єгови» (Софонії 1:14, НС). Під час цього широкомасштабного втручання Бог покінчить з усім злом. Люди отримають нагоду жити вічно в досконалих умовах, в яких «не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце» (Ісаї 65:17). Навіть мертві повернуться до життя. Таким чином буде усунено найбільшу з усіх людських трагедій (Івана 5:28, 29). Тоді Бог у своїй безмежній любові і доброті раз і назавжди розв’яже проблеми людства.

Як сьогодні Бог втручається у справи людей

Однак це не означає, що весь цей час Бог байдуже спостерігає за муками свого  створіння. Сьогодні Бог пропонує всім людям, незалежно від їхнього етнічного чи соціального походження, нагоду познайомитися з ним і розвинути близькі стосунки (1 Тимофія 2:3, 4). Ісус так про це сказав: «Ніхто-бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44). Людей щирого серця Бог притягує до себе за допомогою звістки про Царство, яку по цілому світі проголошують його слуги.

До того ж Бог безпосередньо впливає на життя тих, хто приймає його керівництво. Через свій святий дух він «відкриває серця» людей, щоб вони розуміли його волю і виконували його вимоги (Дії 16:14). Даючи нагоду познайомитися з ним і з його Словом та намірами, Бог доводить, що з любов’ю турбується про кожного з нас (Івана 17:3).

Зрештою, сьогодні Бог допомагає своїм слугам не тим, що чудом рятує їх, а тим, що дає їм свій святий дух і «велич сили», аби вони могли справлятися з будь-якою ситуацією в житті (2 Коринтян 4:7). Апостол Павло писав про Бога Єгову: «Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Филип’ян 4:13, Хом.).

Тож у нас є всі підстави щодня дякувати Богові за життя і за надію жити вічно у світі, вільному від усього страждання. «Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?» — питав псалмоспівець. «Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє Ім’я!» (Псалом 116:12, 13). Регулярне читання цього журналу допоможе вам зрозуміти, що́ Бог зробив, робить і робитиме, аби принести вам щастя тепер і міцну надію на майбутнє (1 Тимофія 4:8).

[Вставка на сторінці 6]

«Не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!» (Ісаї 65:17).

[Ілюстрації на сторінці 5]

У біблійні часи Єгова не запобіг каменуванню Захарії...

і винищенню невинних дітей Іродом.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Вже близько час, коли не буде страждання і навіть померлі повернуться до життя.